Американська компанія Bell Textron зробила Україні безпрецедентну пропозицію, оголосивши про створення дочірньої компанії та плани відкрити офіс для довгострокової промислової співпраці. Це реальна локалізація виробництва гелікоптерів родини Н-1, зокрема багатоцільових Venom та ударних Viper. Мова йде про мільярдні інвестиції, створення величезної кількості робочих місць та побудову потужної екосистеми. Десятки західних постачальників збудують свої заводи та склади в Україні, що дозволить повністю завантажити індустріальні парки, зокрема у західних регіонах. Ми отримаємо повний цикл збірки та часткове виробництво на власній території, автоматично перетворюючись на повноправного гравця світового авіабудування.
Читайте такожУ Британії починає працювати перший український оборонний завод – виробничий комплекс Ukrspecsystems
З іншого боку, ми бачимо активне лобіювання закупівлі вживаних та модернізованих Black Hawk. Бажання військових отримати машини сьогодні зрозумілі, адже вони масові й уже знайомі нашим пілотам. Але яка ж ціна цього комфорту для держави? Заводи з виробництва та обслуговування цих гелікоптерів розташовані в сусідній Польщі. Обираючи цей шлях як єдиний, Україна потрапляє в тотальну залежність від іноземних компонентів та закордонного сервісу. А може, навіть, і від політичної ситуації між країнами. Гроші нашого бюджету або донорська допомога партнерів просто транзитом фінансуватимуть робочі місця та інфраструктуру іншої країни, залишаючи Україну всього лише звичайним споживачем, який платитиме мільярди за утримання чужих технологій. Звісно, аналітики зазначають, що теоретично обидва варіанти можуть співіснувати.
Можна взяти швидку партію вживаних машин для закриття поточних дірок, але паралельно розгортати виробництво нових Venom та Viper в Україні. Тим паче, що ці американські машини мають найвищий рівень уніфікації, обладнані сучасними прицільними системами та адаптовані під високоточні ракети, що робить їх ефективними мисливцями за ворожими дронами. Проте, будь-який змішаний авіапарк збільшує витрати на навчання, логістику та сервіс. І якщо фінансові ресурси обмежені, держава вимушена розставляти жорсткі пріоритети.
Впевнений, уряду потрібно припинити плисти за течією лобістських інтересів і проявити максимальну, і, можливо, навіть агресивну наполегливість з точки зору розвитку власної економіки. Пропозиція Bell є унікальним вікном можливостей, яке швидко закриється, якщо ми ним не скористаємося. Вони зацікавлені в нашому ринку так само, як ми в їхніх технологіях. Держава, яка лише імпортує зброю і не будує власного виробництва, приречена на вічну залежність. Уряд має чітко заявити, що локалізація виробництва в Україні є червоною лінією, від якої ми не відступимо. Якщо для фронту терміново потрібні інші машини, можна купити обмежену партію. Але стратегічна ставка має бути зроблена на внутрішній розвиток. Мільярдні інвестиції, промислові парки та робочі місця мають працювати всередині країни, бо тільки так ми зможемо не просто виграти війну, а й вижити та відбудуватися після її завершення.
Читайте такожЗброя на експорт: Україна як новий донор європейської безпеки