У першій частині статті ми вказували, що продаж озброєнь забезпечить додаткові надходження валютної виручки в українську економіку й урізноманітнить структуру експорту, який наразі залежить переважно від аграрного сектору. Однак це не всі перспективи, на які здатне рішення дозволити продаж — очевидно, навіть не основні.
Російсько-українська війна стала каталізатором і послідовним етапом розпаду постбіполярної системи міжнародної політики, яка після падіння СРСР існувала інерційно. Сполучені Штати більше не бажають виконувати роль планетарного жандарма, у світі наростає нестабільність — Східна Азія, китайські моря, Європа, Сахель. Система шукає свій еквілібріум, а отже, нові амбітні гравці здатні змінити конфігурацію системи на свою користь.
Морська компонента дронової тріади
Українська defense-tech індустрія фактично ліквідувала класичне поняття домінування великих військово-морських флотів, створивши стратегію асиметричної війни на морі. Для багатьох держав світу, які не мають мільярдних бюджетів на фрегати чи крейсери, але повинні захищати свої прибережні зони в умовах геополітичної нестабільності, українські морські дрони стали робочим рішенням типу Anti-Access/Area Denial (A2/AD).
Японія вже зацікавлена співпрацювати з Україною у сфері морських дронів. Токіо провадить політику активної ремілітаризації з огляду на територіальні суперечки з КНР — державою, чиї темпи будівництва конвенційного флоту найвищі у світі, а бажання «остаточно вирішити тайванське питання» все гостріше в міру того, як добігає третій термін Сі Цзіньпіна.
Гіпотетичне збройне протистояння Китаю зі США та союзниками значною мірою обертатиметься довкола морських комунікацій і здатності захистити їх чи перерізати. Водночас КНР на додачу до великого флоту (з обмеженою морською інфраструктурою, якщо порівнювати з американською) активно нарощує дронову морську компоненту НВАК. Українські дрони можуть стати для опонентів Пекіна в регіоні нагодою надолужити втрачений час. Окрім Японії, інтерес до співпраці з Україною виявляли Філіппіни. Також українська сторона намагається налагодити механізм взаємодії з іншими акторами регіону — Південною Кореєю, державами Індокитаю, Тайванем.
У сегменті надводних платформ такі зразки, як Magura V5 і Sea Baby, уже давно переросли статус звичайних дронів-камікадзе. Сьогодні це багатофункціональні модульні морські роботи. Їхні головні конкурентні переваги — наднизький профіль (що робить їх майже непомітними для класичних корабельних радарів), використання штучного інтелекту для автономного маневрування та можливість нести різноманітне корисне навантаження. Сучасні модифікації здатні запускати ракети ППО (наприклад, адаптовані Р-73), нести важкі кулемети, системи РЕБ або виступати материнськими платформами для повітряних FPV-дронів. Покупці отримують повноцінний автономний флот москітного типу, здатний паралізувати судноплавство противника за мінімальних фінансових витрат. Використання військовими США платформ Magura під час навчань на Філіппінах підтверджує, що навіть найсильніші армії світу прагнуть перейняти українську тактику.
Експортне майбутнє і головний технологічний прорив пов'язані з переходом у підводне й океанське середовище, де українські розробники знову випереджають світові тренди. На міжнародній виставці Eurosatory у Парижі українська компанія Global Mark презентувала важкий підводний дрон «SEA TRIDENT». Цей 10-тонний автономний апарат має запас ходу до 2000 миль і здатний працювати на глибині до 60 метрів, що робить його абсолютно невидимим для більшості засобів спостереження у прибережних зонах.
Головна цінність «SEA TRIDENT» для потенційного покупця — його багатофункціональність та автономна навігація. Він спроможний приховано доставляти до 1000 кг вантажу чи вибухівки до стратегічних об'єктів ворога, виконувати логістичні місії в заблокованих портах, а також — що є унікальним для ринку — самостійно перехоплювати та нейтралізувати підводні безпілотники противника. Паралельно розвиваються проєкти менших підводних систем типу «Толока» та «Марічка», які діють як приховані торпеди очікування.
Новим словом в експортній номенклатурі стали морські роботизовані комплекси, що остаточно відійшли від концепції одноразових брандерів-камікадзе на користь багаторазових універсальних платформ. Безпілотний катер «TRITON» від компанії Global Mark пропонує іноземним замовникам дальність ходу до 600 морських миль та унікальну гіростабілізовану систему, що дозволяє інтегрувати модулі запуску розвідувальних БпЛА або керованого ракетного озброєння. Також додатковим плюсом є наявність внтегрованих зарядів самознищення на випадок загрози захоплення, що гарантує повну безпеку технологій.
Своєю чергою, сімейство безпілотних катерів «Катран» від MAC HUB представляє собою готову екосистему для мережецентричної війни на морі. Починаючи від непомітного розвідника й носія тактичних FPV-дронів «Katran X1» з терміналами супутникового зв'язку, закінчуючи важким ударним «Katran Venom», який здатний розвивати швидкість до 130 км/год. «Venom» оснащений штучним інтелектом для автоматичного супроводження цілей, важкими кулеметними турелями, ПЗРК та далекобійними «розумними» торпедами. Така диверсифікація дозволяє покупцеві конструювати москітний флот під індивідуальні оборонні завдання, де різні модифікації дронів діють як єдиний злагоджений організм.
Практичний бойовий досвід українських морських дронів кардинально змінив світову військово-морську доктрину, наочно продемонструвавши, як відносно дешеві асиметричні системи здатні паралізувати та фактично знищити класичний флот супротивника. Вітчизняні безекіпажні катери пройшли еволюцію від поодиноких нічних рейдів до складних комбінованих операцій. Найкращим прикладом є успішне витіснення ворога з Чорного моря та відновлення контролю над стратегічними вузлами, зокрема операція навколо «вишок Бойка». У ній дрони «Катран» діяли в межах єдиної ШІ-мережі: одні здійснювали радіоелектронне придушення та вогневе прикриття, інші піднімали в повітря розвідувальні крила, а треті завдавали прихованих ударів підводними торпедами. Цей досвід автономного управління в умовах жорсткого РЕБ та відсутності GPS-сигналу є головним магнітом для потенційних покупців, які готуються до великих протистоянь на воді.
Для країн, які стикаються із загрозою амфібійних операцій або територіальних суперечок навколо островів, українські океанські та підводні безпілотні комплекси пропонують новий підхід до війни на морі. Замість будівництва вразливих великих кораблів вони інвестують у сотні автономних підводних роботів, здатних тижнями перебувати в режимі очікування і миттєво атакувати будь-який десантний флот.
Українська ракетна програма
Попри все більше застосування наземних, повітряних та водних дронів, ракетне озброєння не втрачає актуальності, оскільки здатне завдавати більше руйнувань і вражати об’єкти, для яких корисного навантаження найбільших безпілотників буде недостатньо: наприклад, бетоновані склади, великі заводські цехи, тощо.
Ракетобудування — це хай-тек від світу озброєння, який доступний близько двом десяткам держав, і Київ швидко відновлює компетенції у цій сфері. Сьогодні Україна розширює виробництво малих крилатих ракет, таких як Areion (UAV-290 або «Паляниця»), «Барс» і «Рута», з корисним навантаженням від 100 до 250 кілограмів; крилатих ракет FP-5 «Фламінго» з дальністю польоту до 3 000 км і корисним навантаженням 1 150 кілограмів; ПКР R-360 «Нептун» з дальністю до 280 км; R-360М (Middle) з дальністю приблизно 500 км; та R-360L (Long) з дальністю близько 1 000 км — з корисним навантаженням від 150 до 260 кілограмів. Левова частка цього озброєння уже продемонструвала свої бойові спроможності в сучасних умовах. Найвідоміші приклади: знищення флагману ЧФ РФ крейсеру «Москва» ракетами «Нептун» та удари FP-5 «Фламінго» по РФ.
Головна перевага українських ракет аналогічна до такої у артилерії та дронів — вони функціональні, прості і потужні, вони розроблені для масового індустріального випуску в умовах війни: достатньо потужні, аби завдавати серйозної шкоди, і достатньо дешеві, щоб їх можна було запускати десятками.
Український ВПК також готується до запуску серійного виробництва балістичних ракет «Сапсан» з дальністю польоту до 500 кілометрів і бойовою частиною 480 кілограмів, та розробляє балістичні ракети FP-7 з дальністю польоту до 200 км і бойовою частиною 150 кілограмів та FP-9 з дальністю польоту до 850 кілометрів і бойовою частиною 800 кілограмів. Ціна даних виробів буде достеменно відома після завершення розробки, однак попередньо Денис Штілерман, головний конструктор і співвласник української компанії Fire Point, оцінював ціну FP-7 до 500 тисяч доларів США.
Важливо відзначити, що ракети — зброя оперативно-стратегічного рівня, і їхній ринок куди строгіший, аніж ринок іншого озброєння, що ми згадували. Зокрема, неформальний, проте актуальний для Заходу Режим контролю за ракетними технологіями (РКРТ), до якого у 1998 році долучилася й Україна, передбачає майже повну заборону на експорт ракетного озброєння з дальністю понад 300 км та/або корисним навантаженням понад 500 кг. Найвідоміший наразі виріб українського ракетобудування, FP-5 «Фламінго», явно підпадає під дані критерії, як і очікувана FP-9. З іншого боку, міжнародне право перебуває в ерозії. Можемо припустити, що, за потреби, європейські держави відступлять від приписів РКРТ.
Іншою перепоною для експорту ракетного озброєння залишається бюрократична. Випробування і сертифікація ракет займає місяці, у випадку європейських держав процес може затягнутися на роки. Для прикладу, з цієї ж причини FP-5 «Фламінго», яка публічно та популярно називають крилатою ракетою, сертифіковано як БПЛА. Відтак, європейським партнерам України доведеться спрощувати власні процедури або ж юридично обходити їх, можливо, через спеціальний режим імпорту, інакше процес закупівлі ризикує затягнутися на роки.
Також очевидно, що для експорту зброї такого рівня потрібно ретельно обирати партнерів, керуючись не лише і не стільки економічними міркуваннями, скільки безпековими і політичними, і чи не єдиним ринком, на який Києву безпечно орієнтуватися, є Європа та, вірогідно, Японія.
Європейська безпека і українські амбіції
Найскладніші цілі для перехоплення з боку СОУ сьогодні — російські балістичні ракети. Збиття балістики складне з огляду на те, що через траєкторію польоту ракети, радарний комплекс ПРО фіксує її уже при заході на ціль. Швидкість польоту на цьому етапі може сягати кількасот метрів на секунду, часове «вікно» для збиття може вимірюватися кількома десятками секунд, відтак ефективно протидіяти ворожій балістиці комплекс ПРО може лише у відносно вузькому радіусі довкола власного розташування.
Протиракетні комплекси і ракети до них дорогі, ринок поділений між дуже малою кількістю комплексів і знаходиться у критичному дефіциті. Якщо говорити про найбільш масовий його сегмент, ПРО оперативно-тактичного рівня, що збиває балістичні ракети на фінальній ділянці польоту, то мова про лише дві системи: американську MIM-104 Patriot (у версії PAC-3) та європейську SAMP/T.
Протиракети PAC-3 мають жорстку стелю виробництва в близько 620 одиниць на рік через низку боттлнеків на рівні підрядчиків, термін виробництва однієї протиракети — 24 місяці, двигуна — 30. Водночас, США та партнери використали понад 1500 протиракет у першій половині 2026 року під час конфлікту з Іраном. Черга на закупівлю розписана на сім років вперед, експортна ціна одиниці становить близько 6 млн. доларів США. Технологія стратегічна, і Вашингтон воліє не передавати її нікому, однак критичний дефіцит змушує партнерів, зокрема ФРН, тиснути на Америку з вимогою дати згоду на розміщення нового заводу з виробництва протиракет PAC-3 у Німеччині. Європейський же SAMP/T дешевший мінімум вдвічі, проте темпи його виробництва значно нижчі. Конфігурація системи європейської безпеки, її серйозний дефіцит стратегічних засобів ПРО та погіршення відносин із США створюють сприятливі умови для українського експорту.
Вірогідно, найважливіший проект українського ВПК зараз — розробка недорогої альтернативи ракетам Patriot — протиракети FP-7.X «Фрея» на основі FP-7 (яка сама базується на ракеті 48Н6 до комплексу С-400), призначеної для протидії балістичним ракетам. Згідно із заявами компанії Fire Point, серійне виробництво цієї ракети може розпочатися в серпні 2026 року. Орієнтовна ціна складе не більше 700 000 доларів за ракету та 150 000 доларів за пускову установку, здатну нести чотири ракети.
Низька вартість та спроможність забезпечити значні обсяги виробництва «Фреї» при одночасній локалізації виробництва стали б конкурентними перевагами суттєвого значення; Європейський протибалістичний щит — ще одним кроком зі сторони залежності від США до геополітичної та військової суб’єктності субконтиненту. А для України — шляхом до суб’єктності уже не регіонального, а континентального рівня.
Співпраця із ВПК країн-партнерів
Слід зазначити, що попри очевидні успіхи, часто вітчизняні вироби не є найновішими у сенсі застосованих технологій. Причина прозаїчна — хоч війна і дала поштовх для стрімкого росту оборонної галузі, неможливо за кілька років надолужити втрачені десятиліття у розвитку електроніки чи матеріалознавства. Український ВПК зарекомендував себе, і зараз активно розширює співпрацю із європейськими оборонними компаніями.
Протягом останніх місяців було підписано низку меморандумів про взаєморозуміння: між SkyFall та Airbus Defence and Space; між КБ «Луч» та MBDA; «Українська бронетехніка» та MBDA; Fire Point та Hensoldt; TAF Industries та PGZ; TAF Industries та Recas; DevDroid та Kongsberg; Frontline Robotics та Dropla; Roboneers та ARX Robotics; Ukrainian Unmanned Technologies та Haulotte; «Українська бронетехніка» та AviaNera Technologies; AIDronesUA та Njord Technology; Rovertech та STRONGHOLD AI; Frontline Robotics та Milrem Robotics; MAC HUB та Paramount Greece; та багато інших.
Читайте такожЩо Україна привезла з найбільшої оборонної виставки континенту Eurosatory 2026
Європейський концерн MBDA та КБ «Луч» підписали меморандум про взаєморозуміння (MoU), в якому узгодили співпрацю в подальшому виробництві та вдосконаленні крилатих ракет «Нептун». MBDA має досвід розробки таких систем, як Storm Shadow, Taurus, Meteor, Aster-15/30, тому співпраця може надати «Лучу» доступ до технологій та виробничих рішень, які важко швидко розробити самостійно. Також КБ «Луч» взаємодіє щодо модернізації ракет «Нептун» із Diehl Defence в рамках угоди про технологічну співпрацю.
Diehl Defence у квітні 2026 року підписала з Fire Point технологічну угоду, деталі якої публічно не розкривалися. Зараз Diehl Defence веде переговори з Fire Point щодо розширення співпраці, зокрема спільного виробництва крилатих ракет FP-5 «Фламінго» у Німеччині.
Fire Point також підписала меморандум про взаєморозуміння з німецьким виробником високотехнологічних радарних систем Hensoldt. Співпраця відбуватиметься зокрема в рамках європейського проєкту системи ППО Freya. Hensoldt, згідно домовленості, забезпечить виробництво та постачання радарних систем TRML-4D, що здатні одночасно виявляти і супроводжувати понад 1500 цілей на відстані до 250 км. Fire Point, в свою чергу, відповідає за розробку та виробництво ракет-перехоплювачів FP-7.х, систем управління та пускових установок та об'єднання всіх компонентів у єдину систему.
Українська компанія SkyFall та Airbus Defence and Space підписали меморандум про стратегічне партнерство. Сторони планують інтегрувати українські перехоплювачі P1-Sun із системою управління повітряним простором Airbus Air C2 — інтегрувати українські розробки в систему управління ППО та ПРО. Крім того, співпраця має допомогти виведенню українських оборонних технологій на європейський ринок.
«Українська бронетехніка» та MBDA підписали меморандум про стратегічне партнерство у сферах далекобійного ураження та протидії безпілотним системам. Партнерство передбачає обмін технологіями, створення нових рішень у сфері оборони. Сторони також розглядатимуть можливість створення спільних підприємств. MBDA заявили, що компанія має намір підтримувати розвиток українського ОПК та сприяти посиленню його автономних виробничих спроможностей.
«Українська бронетехніка» й чеська компанія AviaNera Technologies, що входить до складу Czechoslovak Group, підписали угоду про стратегічне партнерство, спрямовану на зміцнення співпраці у сфері розробки та постачання двигунів для українських ракетних та безпілотних систем. Партнерство також передбачає майбутнє створення спільних підприємств, розширення виробничих потужностей та локалізацію відповідних технологій в Україні.
Українська компанія TAF Industries та польська державна оборонна група PGZ підписали меморандум про локалізацію виробництва безпілотників в Польщі. Партнерство також передбачає спільні науково-дослідні та дослідно-конструкторські проєкти, а також механізми спільного фінансування.
TAF Industries підписала меморандум про співпрацю зі шведською Recas з метою спільного виробництва НРК. Обидві компанії розглядають можливість запуску спільних виробництв як у країнах-партнерах, так і безпосередньо в Україні.
Українська DevDroid та норвезька Kongsberg Defence & Aerospace підписали меморандум про взаєморозуміння, що передбачає довгострокове співробітництво для виробництва наявних і створення нових технологічних рішень у сфері дистанційно керованих бойових роботизованих систем.
AIDronesUA підписала меморандум про стратегічне партнерство зі шведською Njord Technology про спільне виробництво НРК MAUL, що використовується для евакуації поранених з поля бою. Компанії планують організувати спільне виробництво НРК MAUL на території Швеції.
Українська компанія Roboneers та німецька ARX Robotics оголосили про створення спільного підприємства ARX Industries, яке розпочне виробництво комплексів «Рись Pro» на виробничих майданчиках у Німеччині та Україні. У перший рік роботи на підприємстві планують виготовити тисячі одиниць НРК, а в наступні роки поступово збільшити обсяги до десятків тисяч на рік.
Ukrainian Unmanned Technologies і французький виробник Haulotte підписали угоду про промислове партнерство, в якій домовилися про спільне виробництво наземних роботизованих платформ Ravlyk. Haulotte надасть свої промислові, логістичні та сервісні потужності для підтримки масштабування виробництва.
Українська компанія Frontline Robotics та дансько-українська компанія Dropla домовилися про співпрацю в сфері НРК та спільний розвиток у ШІ-рішень для пошуку малих дронів у реальному часі. Також роботизована турель «Буря» від Frontline Robotics буде інтегрована на наземний роботизований комплекс Logist від Dropla.
Українська MAC HUB та грецька Paramount Greece розширюють угоду про стратегічне партнерство. Компанії спільно працюватимуть над подальшим розвитком розробок MAC HUB – перехоплювачів MAC Dead Fly і морських дронів Katran. Компанії шукатимуть можливості для розгортання виробництва цих систем за межами України.
Видання South China Morning Post стверджує, що Україна та Японія готуються до запуску Japan-Ukraine Drone Cluster, у рамках якого Київ та Токіо об’єднають українські та японські оборонні компанії, науково-дослідні центри та університети. Значним є потенціал співпраці зокрема в сфері безпілотних надводних та підводних апаратів. Зеленський уже заявляв, що Україна незабаром зможе виробляти «океанічні дрони».
Києву варто стрімко готуватися до конституційних змін в сфері політики експорту японського озброєння. Україна має потенціал стати одним із ключових партнерів Японії в сфері оборонної промисловості після відкриття збройного експорту обох країн. Це стосується як двосторонньої торгівлі, так і доступу до японських технологій та інвестицій, відкриття виробництва українських компаній в Японії, а японських в Україні. Україна цілком може стати хабом для японського оборонного сектору за прикладом співпраці Польщі та Південної Кореї. При цьому, японська компанія Terra Drone Corporation уже інвестує в українського розробника Amazing Drones з метою розвитку та масштабування серійного виробництва дронів-перехоплювачів.
Перспективи і загрози іноземного партнерства
Український оборонний кластер Brave1 запустив новий напрям під назвою Brave Prime для прямої інтеграції глобальних технологічних гігантів в екосистему військових інновацій. Першим практичним кроком у рамках цієї ініціативи стало підписання угод про співпрацю зі шведською оборонною компанією Saab та європейською аерокосмічною корпорацією Airbus.
Залучення великих іноземних оборонних компаній зумовлене необхідністю зовнішніх інвестицій для масштабування українських розробок та отримання критично важливих технологічних компетенцій. Водночас необхідно детально опрацьовувати питання експорту технологій, аби українські компанії зберігали право інтелектуальної власності на ключові розробки.
Важливо, аби угоди з оборонними компаніями країн-партнерів передбачали формування спільних підприємств та розширення виробництва саме на території України. Зокрема робити на цьому акцент в рамках програм Build in Ukraine та Buy from Ukraine. Однією із причин активної участі іноземних компаній в програмі Build with Ukraine, що передбачала розширення виробництва за кордоном, було саме обмеження на експорт.
Окрім безпосередніх економічних вигод, таких як формування нових робочих місць, розвитку нових галузей реального сектору та росту валового продукту, сплати цими компаніями податків в український бюджет, наслідком також буде інтеграція виробництв на території України в європейські та глобальні оборонні виробничі ланцюжки, що підвищуватиме інтерес країн-партнерів у забезпеченні безпеки України.
Міждержавні механізми фінансування українського ОПК, такі як данська модель та програма SAFE сприятимуть розвитку галузі в наступні роки. Лише протягом 2025 року 1,7 млрд євро були інвестовані в виробництво зброї в українському ОПК за данською моделлю. Загалом протягом 2025 року український оборонно-промисловий комплекс отримав понад 6 мільярдів доларів США іноземного фінансування.
SAFE — механізм ЄС, що передбачає 150 млрд євро кредитів до 2030 року на виробництво озброєння та інвестиції у ОПК в європейських країнах. Уже 15 країн ЄС задекларували, що вони використають ці кошти в тому числі на спільне виробництво з Україною або на замовлення в українського ОПК.
Однак не менш важливим напрямком є залучення іноземного приватного капіталу. У 2023 році обсяг приватних інвестицій у сферу оборонних технологій в Україні становив 6,7 млн доларів, в 2024 році — близько 50 млн доларів, в 2025 році — понад 105 млн доларів. Минулого року українські стартапи в оборонній сфері отримали третину всіх ранніх інвестицій (на етапах Pre-seed, Seed та Series A) Європи у сфері оборонних технологій.
Однак можливості залучення інвестицій, необхідних для масштабування, залишаються обмеженими. Цьому є ряд причин: відсутність державних механізмів співфінансування та гарантування інвестицій, фондів з державною участю чи гарантіями, повноцінного фондового ринку з достатньою ліквідністю, прозорої системи захисту інтелектуальної власності, обмеження на рух капіталу.
Гарантування інвестицій, зокрема страхування капіталу від ризиків політичного насильства (воєнних ризиків) допомогло б залучити кошти венчурних фондів, пенсійних фондів, суверенних фондів, банківських холдингів та великих інвестиційних компаній в українські компанії ОПК.
Також для розвитку національного ОПК необхідно розширювати державні програми пільгового кредитування, збільшувати обсяги державних грантів та підтримки від Фонду розвитку інновацій. Покращувати інвестиційний клімат, усувати бюрократичні бар’єри, які гальмують прихід іноземних інвестицій. Важливо, аби епопея із будівництвом заводу Rheinmetall стала дзвіночком щодо реального стану справ у сфері та призвела до його покращення.
Український ОПК має історичну можливість стрімко масштабуватися, залучати інвестиції, заходити на нові ринки, інтегруватися в глобальні та європейські ланцюжки постачання. Критично важливо, аби ця можливість була використана на повну, призвела до посилення обороноздатності України та її політичної ваги в Європі та світі, економічного розвитку країни, а не завершилася міграцією українських компаній та технологій за кордон.
Висновки
Українські морські безпілотні апарати є сучасним інструментом асиметричного протистояння, який, у разі активної співпраці із партнерами зі Східної Азії, може посилити позиції Токіо, Вашингтону і Тайбею. А вітчизняна ракетна програма має перспективи забезпечити Європу та, можливо, Близький Схід альтернативою до американської протибалістичної ПРО — як раніше українські дронові рішення стали більш ефективною відповіддю на удари БПЛА Ірану.
Критичними загрозами залишається брак фінансування та технологічної експертизи окремих галузей в самій Україні, відсутність змоги розвивати наукомісткі виробництва та об’єктивне відставання вітчизняних виробів у питання технологічності. Відтак зважений і відповідальний підхід до вибору союзників набуває сьогодні особливого значення.
Світовий ринок озброєнь зазнає стрімкого росту попиту, за яким не встигає пропозиція; старий порядок руйнується, і Україна володіє достатнім потенціалом, аби, при правильному його застосуванні, зайняти справедливе місце у регіональній системі безпеки, убезпечивши не лише себе від повторення російської агресії у найближчому майбутньому, але й створивши нову конфігурацію сили у європейському субконтиненті.