На жаль, так. За даними реєстрації Росреєстру у липні 2026 року в Маріуполі зареєстровано 305 угод із новобудовами. Для порівняння:
Маріуполь – 305; Луганськ – 137; Генічеськ – 74; Скадовськ – 32; Донецьк – лише 6.
Тобто 55% усіх зареєстрованих угод із новобудовами на чотирьох окупованих територіях, які потрапили до цієї вибірки, припали на один Маріуполь.
У липні найбільше продавали:
«Резиденция Селект» – 62 квартири; «Резиденция Концепт» – 57; «Ленинградский квартал» – 55; «Кленовая Аллея» - 54; «Дом у моря» – 30.
У червні активність була ще більшою. Тоді лише по ЖК «Резиденция» статистика показувала 163 угоди за місяць, по «Ленинградскому кварталу» – 99, по «Приморью» – 87.
У низці перших і найбільш розкручених проєктів продано 60–80% квартир, але великі нові масиви, які вивели пізніше, мають значно нижчу реалізацію – близько 15–35%. Тобто говорити, що «все іпотечне житло в Маріуполі розпродане», неправильно. Але замість скорочення пропозиції на ринок постійно виводять нові корпуси й нові ЖК, через що середній відсоток розпроданості не росте так швидко, як абсолютна кількість проданого житла.
Важливо, що це значною мірою штучно створений державою ринок. Іпотека під 2%, початковий внесок від приблизно 10%, військова іпотека, маткапітал і дистанційні угоди роблять квартиру в Маріуполі доступною для покупця з РФ за умовами, яких на звичайному російському ринку практично немає. Самі забудовники відкрито рекламують Маріуполь росіянам як інвестицію з майбутнім прибутком від оренди та перепродажу.
Тобто це вже не лише житлове будівництво. Фінансова модель фактично субсидує заселення міста покупцями з російського ринку.