Елла Лібанова каже, що станом на початок року в Україні мешкало близько 29 млн українців (плюс-мінус пів мільйона). Народжуваність залишається низькою: щоб вийти на розширене відтворення населення, українська жінка має народжувати 2,15 дитини, а зараз цей показник — менше одиниці. «У прогнозах ми розраховуємо на підвищення народжуваності. Безумовно, не до двох, а до 1,5 — як було до ковіду», — додала вона.
Лібанова наголосила на необхідності знижувати смертність: зараз до 60 років не доживають 40% чоловіків віком від 20 років. На це впливають шкідливі умови праці, значна кількість ДТП, неприйнятний рівень вживання алкоголю та низька рухова активність. На її думку, потрібна окрема програма «Здорова нація» — спільна для МОЗ, Міністерства молоді та спорту, Мінгромад та інших відомств.
Депопуляція в Україні триває десятиліттями, додала демографка: 1991 року чисельність померлих уперше перевищила чисельність новонароджених, а з 1993-го не було жодного року, коли б смертність не перевищувала народжуваність.
Михайло Радуцький повідомив, що до кінця року Рада розраховує ухвалити кілька важливих для здоров'я українців законопроєктів.
Перший — про репродуктивне здоров'я, який депутати не можуть розглянути вже кілька років: депутатський варіант законопроєкту не пройшов у залі, натомість урядовий уже готовий і стоїть у пріоритетах і уряду, і Ради на цей рік.
Другий — про соціальні гарантії для медиків, який перебуває в Раді з 2023 року; його ухвалення загострилося через випадки нападів на медичних працівників. «Лікар, або медична сестра, або фармацевт, коли йде на роботу, має думати, як допомогти людині, а не про те, нападуть на нього чи ні, чи вистачить дитині грошей на школу», — прокоментував Радуцький.
Серед інших пріоритетних законопроєктів — про транскордонну медицину та про унеможливлення куріння неповнолітніми. «У нас є дуже важливий закон, який також запланований на цей рік. Він дозволить нормально проводити клінічні дослідження, зокрема у фармі, і зніме радянські обмеження», — анонсував голова профільного комітету.
Міністр Віктор Ляшко говорить, що понад 550 тисяч українців уже пройшли обстеження в межах державної програми «Скринінг 40+», з них 27% після перевірки здоров'я отримали призначення за програмою «Доступні ліки» й розпочали медикаментозну терапію. За словами міністра, зараз скринінг щотижня проходять близько 50 тисяч людей, і один із ключових результатів програми — раннє виявлення хвороб і своєчасний початок лікування. «Ми розраховували саме на те, що людина вперше дізнається про свою хворобу й одразу розпочне її контроль», — наголосив Ляшко.
Медикаментозна терапія при хронічних серцево-судинних захворюваннях не усуває причину хвороби, однак дозволяє стримувати її розвиток і запобігати ускладненням, зазначив міністр. «Ще до повномасштабного вторгнення серед учасників АТО (антитерористична операція) інфаркти та інсульти почали траплятися приблизно на десять років раніше, ніж у середньому по населенню. Нині медики дедалі частіше фіксують такі захворювання у молодших пацієнтів», — сказав він.
До початку великої війни в Україні щороку реєстрували близько 50 тисяч інфарктів і 100 тисяч інсультів, близько 75% пацієнтів із цими станами були старшими за 65 років.
Катерина Загорій, наголосила, що тривалість життя не завжди корелює з розвитком інфраструктури охорони здоров'я — значною мірою це спосіб життя, ментальність і культура. За її словами, у медицині добре відомий приклад Північної Кореї та Фінляндії, який — без глибокого занурення в деталі — показує: сама система охорони здоров'я не є визначальним чинником тривалості життя. Якщо подивитися на країни, де люди живуть найдовше — Японію, Норвегію, Швейцарію, — охорона здоров'я там далеко не на першому місці серед чинників, які визначають тривалість життя, зазначила Загорій.
Так само кардинально відрізняються обсяги коштів, які на охорону здоров'я витрачає держава, і коштів, які людина витрачає на власне здоров'я.
Вона також звернула увагу на критику окремих державних і урядових програм у сфері здоров'я: передусім йдеться про обмеженість фінансового ресурсу, який держава може на це витрачати. «Тому хотілося б спрямовувати його туди, де результат можна отримати вже завтра — бажано негайно. Саме з цього часто виникає критика тих чи інших програм. Ми хочемо бути багатими й здоровими, а не бідними та хворими», — сказала Загорій.
За її словами, у світовій системі охорони здоров'я є поняття caregiver — людина, яка фактично бере на себе турботу про здоров'я родини й часто ухвалює рішення щодо лікування: які препарати приймати, до якого лікаря звертатися тощо. В Україні значну частину цієї ролі виконують жінки. «У нас із чоловіком навіть є жарт: він, звісно, сам приймає таблетки, але бере їх із моїх рук. Тож питання про те, хто в сім'ї головний, краще залишимо за межами цієї розмови».
Вона також наголосила на ролі великого бізнесу — особливо зараз, під час великої війни, яка, очевидно, ще триватиме: бізнесу потрібно робити трохи більше, ніж він робить сьогодні, зокрема ініціювати такі дискусії, підтримувати важливі суспільні проєкти й говорити про речі, які потрібно змінювати.
«Великий бізнес — це також системний роботодавець. Тому потрібно працювати зі своїми працівниками, щоб вони краще розуміли, що відбувається в державі, які зміни потрібні та що кожен із нас може для цього зробити», — підсумувала Загорій.
Матвій Бідний, міністр молоді та спорту України, повідомив,що лише близько 15% українців регулярно займаються фізичною активністю — тоді як середній показник у Європі становить 38%, а в окремих країнах Північної Європи сягає 60–70%. «У нас рівень регулярної рухової активності населення становить близько 15%. Середній показник у Європі — 38%. У країнах із високим рівнем добробуту, наприклад у Нордиках, цей показник становить 60–70%, у Фінляндії — близько 80%», — сказав він.
Низька активність, за його словами, пов'язана з недостатнім розвитком масового спорту для дорослих: в Україні фактично немає інституційної форми, яка б системно залучала дорослих до спорту. «Якщо я не ходжу до приватного фітнес-клубу, куди мені сьогодні піти, щоб займатися спортом? Такого місця фактично не існує», — додав міністр.
Він також звернув увагу, що держава переважно сприймає масовий спорт як дитячий, а спортивні школи здебільшого орієнтовані на результат і медалі. «У гонитві за результатом дітей часто настільки виснажують, що вони назавжди йдуть зі спорту й більше не хочуть до нього повертатися. Там головна ціль — медаль», — сказав Бідний.
Змінити ситуацію, за словами міністра, має допомогти впровадження європейської клубної моделі спорту — відповідний законопроєкт уже зареєстрований у парламенті, і його обговорення триває в профільному комітеті. Водночас держава вже розширює програми масового спорту: нині ними щороку охоплено понад 2,5 млн українців, а окремо працює програма «Шкільні ліги» — з понад 1 млн дітей-учасників.
Окремий напрямок — залучення ветеранів до спорту. Бідний наголосив, що фізична активність може бути одним з інструментів їхньої ресоціалізації та реабілітації. «Спорт для наших ветеранів — один із найкращих інструментів ресоціалізації, реабілітації, підтримки здорового способу життя та психологічної підтримки», — сказав він.
Віктор Досенко звернув увагу на загальні біологічні закономірності: щільність населення — один із найзагальніших факторів, що обмежують розмноження і фертильну готовність самок практично будь-якого виду.
Для людини це значною мірою соціальний фактор, пояснив він: ідеться про те, наскільки людина може прогнозувати власне майбутнє та майбутнє своєї дитини — наскільки для неї доступні їжа, освіта, робота, можливості для кар'єри тощо.
Борис Тодуров вважає, що через 15 років не буде ні КТ (комп'ютерна томографія), ні МРТ (магнітно-резонансна томографія): штучний інтелект і новітні технології змінять систему діагностики загалом. За його прогнозом, з'явиться невелика камера — як в аеропортах: людина заходить, піднімає руки, навколо неї проходить промінь — і система розповідає про всі діагнози, які в неї є, без участі людини поруч, адже всі параметри аналізуватиме штучний інтелект.
Якщо буде потрібна операція, її виконуватиме робот під керуванням штучного інтелекту з використанням технологій, які вже існують сьогодні, каже Тодуров. За його прогнозом, уже через п'ять років у США та Європі роботи почнуть виконувати складніші операції. «На них не впливає день чи ніч, вони не втомлюються, і в них немає людського фактора. Вони можуть із точністю до мікрона розрахувати, де проходять нерви й судини, визначити товщину стінки судини, розрахувати, як ушити шунт, щоб не пошкодити судину і запобігти кровотечі», — пояснив хірург.
Тобто вже через 5–10 років значну частину хірургічної роботи можуть почати виконувати роботи, вважає Тодуров: роботи, які беруть кров із вени, існують уже зараз — і це лише початок. Уже є й гуманоїдні роботи з тактильним відчуттям — фактично пропріорецепцією (відчуттям положення власного тіла в просторі) в руках: вони відчувають тиск і можуть виконувати рухи з точністю до кількох мікронів. Їхні руки потенційно можуть бути в сотні разів точнішими за руки хірурга, а зір — значно кращим за людський.
«Це майбутнє. Які новинки та технологічні прориви з'являться через 5–10 років, ми навіть не можемо собі уявити. Ще десять років тому ми не уявляли, що матимемо такі смартфони, 5G і стільки різних функцій зв'язку», — зазначив Тодуров.
Наталія Гусак, голова Національної служби здоров'я України,закликала активніше залучати громади до дискусій про важливість охорони здоров'я. Кожна українська область має власні особливості ставлення до здоров'я, і хоч би якою була державна політика, все залежить від того, як її реалізують на місцях: чи облаштовані парки здоров'я, чи розвинена первинна медицина, чи підтримується здоровий спосіб життя, чи правильно організоване харчування в школах.
За її словами, варто запрошувати до дискусії керівників на місцях, а не покладати всю відповідальність на міністра охорони здоров'я. «Дуже зручно говорити про те, що в тому, скільки помирає українців, винен міністр охорони здоров'я. Я зараз не перебільшую — це дані соціологічного опитування», — зазначила вона.
«Повноважень щодо багатьох сфер, які дають більше життя і здоров'я в громадах, достатньо. А ось відчуття цієї відповідальності — його доволі мало», — додала голова НСЗУ.
-
