День міста у рідному Дніпрі в дев’яностих чи нульових роках був доволі показовим. Людей – величезна кількість. І це, на щастя, незмінно і зараз. Але на вулицях ти цілком міг зустріти акторів в костюмах Єкатєріни ІІ чи Потьомкіна, а універмаг називатися «Орловский», «Екатерининский» чи «Потемкинский» – звісно, російською мовою.
Сценки під час святкування розігрували відповідні. Нарум’янена тіточка в перуці махала рукою, говорила щось на кшталт: «Павєліваєм бить!» і так, очевидно, засновувала місто. Людям подобалось, з цими персонажами активно фотографувались.
За цією картинкою багато чого стояло. Офіційна дата «заснування» міста – від Єкатєріни ІІ. І людина, яка не схильна глибоко лізти в історичні нюанси, отримувала ідеологічний посил. Він доволі простий – було тут у вас Дике поле, потім прийшла імператриця разом з Російською імперією і принесла цивілізацію. Про що говорити, якщо за місяць до повномасштабного вторгнення один доктор наук, дискутуючи зі мною стосовно напису на пам’ятнику в Севастопольському парку, де вшановувались «русскіє воіни», казав, що саме завдяки російським солдатам у нас розвивалась культура.
Але є ще один момент, пов’язаний з міфом про «заснування» Дніпра росіянами. Його не одразу видно, він лежить радше у сфері налаштувань нашої психіки. Йдеться про заперечення суб’єктності людини – ми з вами не самі творимо своє життя і своє місто, для нас це робить хтось, якась вища інстанція. Загалом, віддавати ініціативу і волю людини державі, царю – абсолютно російська традиція.
Ще десять років тому я виступав перед міською радою, пропонуючи змінити датування нашого міста і розпочинати його зі Старої Самарі – найстаршого поселення мережі поселень козацької доби, які і сформували сучасний Дніпро. Тоді депутати відмовили. Зараз – проголосували переконливою більшістю.
За ці десять років змінилось найважливіше – змінились дніпряни. Попри надважкі випробування, ми стали більш сильними. Вже у 2014 році теза про Дніпро як український форпост ні в кого не викликала здивування. 2022 рік і величезна кількість людей, які взяли зброю в руки продемонстрували, що зміни в нашому мисленні незворотні. Ми не відчуваємо себе містом Російської імперії чи «русского міра». Ми сподіваємось на себе і на свої сили. З днем народження, рідне місто!