Що знають про нинішню Україну та її культуру в Албанії?
Насправді, дуже мало. Українських письменників практично не знають – ані класичних, ані сучасних. Але вони (албанці. – Ред.) відкриті до того, щоб дізнаватися більше про Україну, українську культуру та літературу.
Але хтось їм відомий?
Албанські письменники знають Андрія Любку. Бо він приїздив туди і вони спілкувалися з ним. Один із письменників згадував роман «Рекреації» Юрія Андруховича. Люди, більш освічені в літературному плані, згадували Тараса Шевченка. Це все.
Чи є в них якісь культурні асоціації з Україною?
Культурних асоціацій майже немає. Річ у тім, що в Албанії є дві культури, за якими вони традиційно стежили – російська й італійська. Багато людей серед старшого покоління досі розмовляють російською. І багато розмовляють італійською. Ці два культурні орієнтири залишилися в них. А про Україну відомо ще дуже мало.
Що албанці добре розуміють щодо російсько-української війни і що треба пояснювати?
Для них не зовсім зрозуміло питання того, що війна ведеться також проти культури. Але за політичними подіями вони, в цілому, стежать. Йдеться про людей, які читають, стежать за ситуацією загалом.
Політично вони на українському боці. Хоча після того, як Зеленський заявив, що Україна ніколи не визнає Косово, є трохи дистанціювання від українського уряду.
А які теми щодо України в них викликають більшого розуміння і співчуття, а що залишається зовсім незрозумілим?
Не можу узагальнювати. Бо спілкувався лише з людьми, які приходили на зустрічі – з колегами, друзями видавців. Усі базові речі про ситуацію (російсько-українську війну. – Ред.) їм відомі. Вони це добре розуміють.
Я не зустрів жодної людини, яка сумнівалася б у правоті української сторони в цій війні. Жодного проросійського голосу не почув. І наскільки мені відомо, їх (проросійських голосів. – Ред.) немає там. Люди або нейтральні, або на боці України.
Це щодо албанців загалом – не лише про інтелектуальний осередок?
Це загалом. Бо я питав про медіа – як все описують. У цілому, вони передруковують багато статей з французької та італійської преси. В італійській є і проросійські погляди, і проукраїнські. Але загалом передруковують ті, що здебільшого показують реальну ситуацію.