Біля узбережжя Нової Англії є острів Відоус-Бей (Удовина бухта) з однойменним містечком. Мер Том Лофтіс (Метью Ріс) з усіх сил намагається зробити острів туристичним курортом, як це вже вдалося сусідньому острову Мартас-Він’ярд (реальний курорт Нової Англії, де регулярно відпочивають родина Кеннеді й Білл Клінтон). Утім на перешкоді його амбіціям стоять жителі містечка: вони переконані, що їхня земля проклята, а отже, мерові слід боротися з прокляттям, а не скликати туристів. Лофтіс у ці старовинні рибальські байки не вірить, аж доки не стикнеться з паранормальними явищами.
Інтерес до серіалу виник одразу після його квітневого релізу, зокрема, через його потужну команду: шоуранеркою «Відоус-Бей» виступила Кеті Діппольд (створила «Парки і зони відпочинку» — найкращий процедуральний ситком про державну службу); режисерами — Хіро Мурай (за його плечима успішні «Атланта», «Баррі» і «Станція одинадцять»), Ендрю ДеЯнг (нещодавно зняв лінчівський серіал «Меблева компанія») і Тай Вест (автор горорної трилогії «Ікс»). У результаті «Відоус-Бей» став поєднанням абсурдистської комедії про життя провінції та моторошного містичного горору, заснованого на фольклорі Нової Англії. Його перші серії скидаються на таку собі версію «Скубі-Ду», де раціональний мер розвінчує містичні міфи й байки. Однак згодом виявляється, що це жахна реальність розвінчує переконання мера.
Комедійний складник серіалу є явним рефреном до головного дітища Кеті Діппольд — ситкому «Парки і зони відпочинку». Там дивакувата команда держслужбовців намагалася зробити своє містечко кращим. У «Відоус-Бей», здається, працюють їхні побратими: такі самі дивакуваті, але фактурні держслужбовці, які намагаються дати раду керівництву цим містечком. Діппольд знову створює цілу галерею кумедних персонажів: ексцентрична помічниця мера Патриція (Кейт О’Флінн), яка колись пережила напад маніяка Бугімена; харизматична працівниця архіву Розмарі (Дейл Діккі), завжди готова розбавити напругу гострою фразою; миловидна бабуся Рут (Кей Каллан), яка вже пів століття працює секретаркою в мерії; а також просто дуже дивний Дейл (Джефф Гіллер). У «Парках» сюжет обертався навколо заяви медсестри, що згодом стає найкращим другом департаменту — у «Відоус-Бей» таким сюжетним центром стає Вік (Стівен Рут), старий рибалка-п'яничка, що знає всі легенди й повір’я і змушує всіх навколо дотримуватися їх.
А втім, головним рушієм серіалу є виконавець головної ролі Метью Ріс. Він запам’ятався передусім роллю стриманого й холоднокровного радянського шпигуна Філліпа Дженнігза у трилері «Американці». Натомість у «Відоус-Бей» постає в зовсім іншій іпостасі — чоловіка середнього віку, здатного викликати і співчуття, і тривогу, і сміх. Окрім проклятої (в усіх сенсах) роботи мера, він переживає давнішню смерть дружини й опікується бунтівним сином-підлітком (Кінґстон Румі Саутвік). На ньому тримається вся драма серіалу.
Горорний складник шоу збудований не менш цікаво. Кожна серія тут омаж на відомий горор: «Сяйво» Стенлі Кубрика, «Щелепи» Стівена Спліберга, «Відьма» Роберта Еґґерса, «Імла» Френка Дарабонта, франшиза слешерів «Гелловін». При цьому «Відоус-Бей» не антологія, а цілісне шоу з наскрізним наративом, що тримає динаміку, постійно підкидаючи сюжетні сайдквести. Водночас візуально це шоу нагадує лампові горори 1980-х.
Сьогодні нам важко уявити горор, який не мав би за собою глибокого соціального висловлювання. Для «Відоус-Бей» у цьому важливий простір, з яким працює серіал: якщо інопланетні вторгнення в США відбуваються переважно в Нью-Йорку чи Лос-Анджелесі, то хтонічне зло, яке існує з часів зародження світу, чаїться саме в Новій Англії. Це об’єднання прибережних східних штатів (Вермонт, Коннектикут, Массачусетс, Мен, Нью-Гемпшир, Род-Айленд) є невичерпним джерелом американської містики. Більшість історій пілігримів відбувалися саме в цих шести штатах, і саме тут виріс американський фольклор, замішаний на архаїчних релігіях корінних американців, протестанському містицизмі й частково повір’ях Африки. Згодом Нова Англія дала світові щонайменше двох великих літературних майстрів горору — Говарда Лавкрафта і Стівена Кінга. А також одного з кращих сучасних горормейкерів Роберта Еґґерса.
Саме цю фольклорно-містичну традицію та її нерозривний зв’язок з історією проговорює «Відоус-Бей». Велику частину сюжету серіал розгортає через місцевий краєзнавчий музей, сповнений моторошних історій про минуле острова й містечка. Є також спеціальний епізод про заснування міста, який переносить глядачів в епоху перших колоністів і дає загальній оповіді цілком лавкрафтіанську зав’язку в дусі міфу про місце, де ув'язнили хтонічних богів. Шоу пропонує поглянути на загальноприйняту історію заснування США через історію містечка Відоус-Бей, чиє похмуре минуле стає праобразом будь-якої колонії XVII століття й водночас саркастичним коментарем до уявлення, ніби всі біди сьогоднішньої Америки випливають з первородного гріха минулого, який тепер необхідно спокутувати.
Останнім часом кіноіндустрія вдається до цілком успішних повнометражних експериментів з поєднанням горору й комедії: це і відродження, здавалося, давно забутого «Дуже страшного кіно», і зняті зі смішними бюджетами «Backrooms: Залаштунки», і «Обсесія», яка іронізує з одержимості. Шоу про архаїчний морок на тлі чиновницького безладу має вигляд цілком актуального знака епохи.
«Відоус-Бей» уже продовжили на другий сезон — тож скоро зможемо дізнатися, як Том Лофтіс вирішить «дилему вагонетки». А також чи можливо взагалі змінити минуле в майбутньому часі.
Читайте такожШопен проти Чайковського: фільм «Санаторій Горького. Поєдинок»