Світ – боксер із печальними м’язами.
Стільки в ньому втоми й провини.
Свобода в тому, щоб не боятись прив’язуватись
до людей, до мови і до країни.
Тиша спиняється, ніби провидиця,
серед дерев, мов серед порадниць.
Любов – це здатність ока дивитися,
не заплющуватись і не відвертатись.
Небо вночі – наче вухо з сережками.
Паузи в мові здаються вічними.
Зранку люди такі зосереджені.
Це вони сваряться. Або освідчуються.