1
Подякуймо йому за чесність.
Світ потребує любові.
Бог – це сумнів і вченість,
що завжди напоготові.
Над громіздким фасадом
звучання першої ноти.
Небо – лише задум,
що потребує роботи.
2
Бог створює небо.
Наповнює його духом.
Простір ранять серпнево
зірки випадковим рухом.
Людей проймає тривога.
Люди в цьому єдині.
Небо в кресленнях Бога,
наче легеня в людині.
3
Бог відчуває серцем
небо, ніби майстерню.
Він може наповнити сенсом
повітряну темну поверхню.
Він вийме її з порожнечі,
прокреслить легку перспективу
обрію. Він, до речі,
робить роботу важливу.
4
Так розбирають мову
на звуки. Він знає, що зможе
вивернути цю основу,
це хитре творіння боже.
Примусить його звучати,
вдихне життя в органи.
Щоб люди не мали ночами
робитися ворогами.
5
Бог пояснює: небо
вивчене і досконале,
його прошивають, мов нерви,
дощі, циклони, канали,
воно світиться над головою
без сумніву і затії.
Але доки воно над тобою –
в ньому немає надії.
6
Світ ламає хвороба.
Світ німий, аж відсутній.
А ось крило – це спроба.
І крило – це сумнів.
Невагомість проміння.
Незворотність польоту.
Бог бере повітря,
ніби високу ноту,
7
і говорить – все просто.
Все має форму єдину.
Крило ріже простір,
як ножиці ріжуть тканину.
Рух крила – ніби пропис,
наче рух мисливця.
Крило – найкращий доказ
того, що Бог помилився.
8
Просто без цих переходів
крізь чорноту одиноку,
без того, що викличе подив,
без вигрібання з потоку,
без западання в судому,
без балансування над степом
який буде сенс у тому,
що ви називаєте небом?
9
Ниють озер стигмати.
Ніхто ні про що не просить.
Крило може тримати –
іноді цього досить.
Бог зриває квіти,
що створив своїми руками.
Хочеться все переробити.
Щоби не дорікали.