Найгірше – у Мурманській області. За офіційним повідомленням – мінус 36%. За розрахунком із власної інфографіки того ж таки аграрного видання – взагалі мінус 54%. Дві цифри від одного джерела різняться майже вдвічі, і жодна з них не звучить втішно.
Ярославська область – мінус 30% за одними даними, мінус 22% за іншими. Новосибірська, яка й досі не оговталась після масового ветеринарного забою худоби, – мінус 10%. Ростовська, ключовий південний аграрний регіон, мінус 16%, і це падіння, за словами самих аграрників, триває, а не зупинилося.
Тепер про землю.
Посівні площі в Росії другий рік поспіль скорочуються. Весняний облік 2026-го дав 76 755 тисяч гектарів. Для порівняння, у 2022 році, на піку, було 82 290 тисяч. За чотири роки країна втратила понад 5,5 мільйона гектарів посівів – площу, яку можна порівняти з територією цілої держави середнього розміру в Європі.
І ось що особливо красномовно: нинішній показник фактично зрівнявся з кризовим мінімумом кінця 2000-х. Усе зростання, яке Росія накопичувала посівними площами більш ніж десятиліття, стерлося за чотири роки.
Але найцікавіше – не скільки втрачено, а що саме втрачено.
Пшениця – мінус 1439 тисяч гектарів. Яра пшениця – мінус 1603. Зернобобові – мінус 1182. Соя – мінус 595.
А тепер подивіться, що зростає. Соняшник – плюс 916 тисяч гектарів. Ріпак – плюс 883. Не пшениця, не зернобобові, не соя. Росте саме те, що найлегше продати за кордон.
Це вже структурний розворот агропромисловості: Росія – країна, яка звикла позиціонувати себе як житницю світу через пшеницю, дедалі більше засіває землю під олійні культури – товар, який швидше й вигідніше конвертується у валюту.
Хліб залишають для внутрішнього споживання й політичних заяв. Гроші вирощують окремо.
Читайте такожСистемна криза російської економіки