Фактично МОН і не має приймати рішень щодо формату навчання в конкретних регіонах: заклади середньої освіти підпорядковуються районним управлінням освіти, тими керують місцеві ради і їхні виконкоми. Безпекові ситуації у нас різняться не лише від області до області, а навіть від району до району. Тому рішення ухвалює місцева влада.
Місцева влада, як, напевне, і всі, спершу чекала, чим і коли завершиться цей новітній «реактивний марафон»: безперервні удари швидкісними шахедами, які облітають столицю за лічені хвилини. Все, що ми знаємо на зараз про цей вид атак: сигнал тривоги лунає практично за пару хвилин до перших пострілів ППО або прильоту; немає поділу на ареали атаки, оскільки цілі змінюються, а швидкість реактивна; влада обіцяє дієві рішення проти цього виду атак за пару місяців.
Вчора, вже посеред дня, профільний заступник голови КМДА Валентин Мондриївський вийшов із комунікацією, яка зводиться до однієї тези: обирайте змішаний формат залежно від ваших конкретних умов в школі.
Офлайн, онлайн і навчання змінами
«Останні дні показують, що повітряні тривоги можуть тривати годинами і переривати значну частину навчального дня. Тому ми маємо бути готовими не лише до того, що під час тривоги діти спускаються в укриття, а й до того, що за певних умов навчальний процес потрібно буде організувати інакше», — зазначив Валентин Мондриївський. Тому в Києві визначили різні варіанти: від проведення занять в укриттях для молодших школярів до змішаного чи дистанційного навчання. Також розглядають можливість роботи у другу зміну.
«Разом із керівниками закладів освіти плануємо кілька сценаріїв, аби кожен заклад міг діяти відповідно до конкретної ситуації та власних ресурсів. Рішення можуть бути тимчасовими і змінюватися залежно від дроново-ракетної загрози, утім найперше — в інтересах безпеки дітей та працівників», — додав заступник голови КМДА. «Кожна школа визначатиме оптимальну модель, виходячи зі своїх можливостей, особливостей укриття та безпекової ситуації», — пояснила директорка департаменту освіти і науки Олена Фіданян.
Тобто фактично соцмережі все знали наперед: надвечір 31 серпня в школах столиці відбулися термінові наради, де адміністрація з вчителями узгоджували формат навчання в режимі «сьогодні на завтра». І остаточну інформацію, хто, куди і як виходить в школу, батьки отримали в групах класу прямо ввечері перед першим днем школи.
Оптимальні формати, які порадили обирати в Департаменті освіти і науки КМДА, зводяться до такого алгоритму: скільки людей реально може вмістити шкільне укриття, стільки класів і виходить на навчання в школу.
«У нас адміністрація спершу анонсувала вихід на офлайн початкової школи, п'ятих і одинадцятих класів. Потім щось уточнили, порахували, і запросили до них також десяті. Я не сильно тримаю це в голові, розумію, що все буде змінюватися постійно», — говорить Олена, яка має дітей і в початковій, і в середній, і в старшій школі.
Освітяни налаштовуються на те, що в укриттях доведеться перебувати годинами, тому стоїть задача налагоджувати проведення уроків в умовах сховища. Відповідно, школи, в яких є якісно облаштоване укриття, з партами і стільцями, місткість яких відповідає кількості учнів у закладі, можуть виходити на очне навчання в повному складі, і такі приклади є. Де діти в укритті розміщувалися тісно, без облаштованого навчального простору, або без відокремлених приміщень, — там у школу йдуть лише пріоритетні класи, яким вистачить місця для проведення уроків, а решта вчаться дистанційно.
До пріоритетних для очного навчання традиційно належать першачки і початкова школа (як така категорія, яка ще не звикла до самоорганізації і яку батькам складно лишати вдома самих); випускні класи; п'яті класи (як такі, які потребують налагодження навчального процесу за новими для них алгоритмами). Ухвалюючи рішення щодо онлайну/офлайну для конкретних класів, враховували також наповненість паралелей і ймовірний відтік учнів на період невизначеної безпекової ситуації (через опитування батьків).
Там, де неможливо налаштувати нормальне перебування дітей в укриттях, поки що буде лише онлайн-навчання.
Онлайн радує частину дітей і засмучує більшість батьків: досвід дистанційного навчання періоду коронавірусної епідемії, початку повномасштабного вторгнення і зими без опалення свідчить, що учні гірше тримають увагу і менше залучені в роботу класу, коли біля них немає вчителя. Це суб'єктивний фактор, а об'єктивним недоліком онлайн-навчання є те, що урок переривається після оголошення повітряної тривоги, бо всі мають перейти в безпечне місце. За умови щогодонних тривог, які були в Києві останній тиждень, це означає, що уроків майже не буде. Саме тому адміністрації передбачають робити ротацію класів з онлайну на офлайн, якщо безпекова ситуація залишатиметься такою ж, як зараз.
Укриття — це не підземна школа
За даними прем'єр-міністра, зараз у Києві лише 20 шкіл взагалі не мають власного укриття. Це небагато, лише близько 5% усіх шкіл столиці. Але це означає, що близько 15 тисяч учнів взагалі не мають можливості вийти на очне навчання, оскільки небезпечно бігти всією школою 10 хвилин до зовнішнього укриття (а це може бути станція метро, будинок культури і навіть церква) і неможливо облаштувати навчальний простір у чужому приміщенні.
За даними, які нам надали в КМДА влітку 2026 року, ця цифра фактично може бути ще більшою: Київ будує протирадіаційні укриття — споруди подвійного призначення для тридцяти шкіл. Це означає, що саме стільки шкіл або не мали укриття взагалі, або воно було критично малим для наявної кількості учнів. Ці будівництва в Києві тривають роками (середній термін будівництва — два роки), а навіть вже збудовані сховища не вводяться в експлуатацію: вже збудовано 7 нових підземних укриттів для шкіл Києва, але сертифікат готовності отримало лише одне з них.
Саме ці протирадіаційні укриття (ПРУ) могли б стати найбільш наближеним варіантом до формату «підземної школи». Таке укриття будується з нуля, а не шляхом облаштування старого підвалу з трубами, вони інклюзивні, а простір облаштований під потреби навчання, відразу з партами, стільцями і зонами відпочинку. В Харкові за три роки збудували і відкрили вже 10 підземних шкіл, у Запоріжжі і області — 19 підземних шкіл. Така кількість шкіл ще не покриває повну потребу цих міст, але місцева влада організовує змішані і позмінні формати навчання, щоб усі класи мали доступ до навчання офлайн. У Харкові в таких школах діти вчаться 2–3 дні на тиждень, решту — онлайн; в Запоріжжі просто в дві зміни і цього вже вистачає.
У Києві — понад комунальних 400 шкіл і заховати під землю навіть половину їхніх учнів не видається зараз можливим. Але очевидно, що такої мети і не ставили, підземні укриття, які могли б стати школами, будують вкрай повільно. А основна увага мерії весь цей час приділялася ремонту наявних підвальних приміщень закладів освіти. Які за якістю, місткістю і безпекою не відповідають вимогам повноцінного навчання. Що ми і бачимо зараз.
«Все лягає на вчителя. Раніше класний керівник мав за лічені хвилини зібрати і спустити в укриття цілий клас, не даючи їм по дорозі дивитися на прольоти шахедів над головою, розкривши роти. А тепер буде ще й “візьміть ручки і розкрийте зошити, хто як зможе” в нашому укритті, де, якщо чесно, тіснява і задуха. Наступний левел — це годувати дітей у підвалах, бо ж сніданки тепер для всіх обов'язкові, а організовувати все знову вчителю. Не уявляю, як ці героїчні люди триматимуть це все на своїх плечах», — сумно говорить Наталка, яка відвела сьогодні до школи двох дітей.