Що сталося?
Пошук зниклих триває. Непальські медіа дуже швидко оновлюють дані про потерпілих, бо частина найбільш постраждалих районів досі недоступна, зв'язок перерваний, а пошукові групи не можуть повністю обстежити територію.
Потік прийшов із тибетського боку кордону приблизно о 9:05 ранку 26 серпня й пішов вниз у Бхоте-Коші (гірська річка в Гімалаях, протікає через Тибет та Непал), далі — Трішулі та в напрямку Нараяні (також річки). Це підтверджує технічний звіт Відділу прогнозування повеней Центру досліджень гідрології та водних ресурсів, про який пише Kathmandu Post.
За даними міжнародних видань, станом на ранок 27 серпня зв’язок був втрачений мінімум з 1500 людей. Близько 100 людей врятовано, але через погану погоду та перебої зі зв'язком рятувальні роботи дуже ускладнені. Особливо тривожна ситуація в районі Расува. Серед тих, з ким немає зв'язку, – 32 співробітники поліції та Armed Police Force, близько 60 людей, пов'язаних із Langtang Khola Hydropower Project (гідроелектростанція, яку будують на річці Лангтанг у районі Расува), а також митники.
Постраждали Тімуре, Сьяфрубесі, Расувагадхі, Майлунг, Шанті-Базар, Бетраваті та інші населені пункти. Відбулося масштабне руйнування поселень уздовж річок Бхоте-Коші та Трішулі. У Трішулі-Базарі вода буквально за лічені хвилини перетворила частину міста на руїни: зруйновані будинки, дороги й мости. Так, знищено 42-кілометрову ділянку дороги Бетраваті—Расувагадхі разом із кількома мостами. Потік зносив великі мости, ніби соломинки. Ще б пак: останні показники станції моніторингу рівня води в Сьябрубесі, Расува, о 8.50 ранку – 1,62 метра. А на моніторинговій станції Каліхола вже о 14.14 піковий рівень становив 12,3 метра.
Чому сталось таке лихо – остаточно не встановлено. Непальські фахівці зараз вважають найбільш імовірним сценарієм обвал льоду зі снігом та каміння. Ця маса перегородила річку Лхенде приблизно за 20 км вище кордону з Тибетом, утворилося тимчасове загатне озеро, яке потім прорвало (ймовірно, через землетрус магнітудою 4,4, зафіксований о 8:37 ранку у звіті Відділу прогнозування повеней) — і величезна маса води, льоду та уламків рвонула вниз у Бхоте-Коші. Принаймні, так виглядає картина з супутникових даних, отриманих непальською владою від китайської сторони, пише Kathmandu Post. Тобто все складніше, ніж просто "селева повінь через сильний дощ" (хоч і вона надзвичайно руйнівне явище). Найімовірніше, відбувся своєрідний каскад: обвал призвів до перекриття річки, утворилось тимчасове озеро з дамбою, відбувся прорив і гігантський потік пішов униз долиною.
В Kathmandu Post наголошують, що в самому Расува не було настільки сильних опадів, які могли б самі по собі пояснити такий потік, але значні опади спостерігалися на тибетському боці.
Чим цей район цікавий туристам
Катастрофа сталася в районі Расува—Тімуре—Сьяфрубесі—Расувагадхі, який має велике значення для трекінгу та альпінізму й через який проходять маршрути до прикордонних гір.
Левова частка іноземців-постраждалих – не альпіністи, а звичайні туристи та паломники, які опинилися в районі Расувагадхі під час катастрофи. Це не зовсім туристичний район (в класичному розумінні) – це наземний пропуск між Непалом і Тибетом, ділянка шляху туристів, пояснює Тарас Поздній. “Абсолютно всі туристи там – або ті, які їдуть на кору навколо гори Кайлас або повертаються з кори, – каже він. – І українці опинилися там заради цього”.
Кора – це вид паломництва. Кайлас – священна для тибетських буддистів, індуїстів, джайнів гора. Для решти – спосіб пройти випробування, побути наодинці з собою та пережити сильний духовний досвід. Таємнича гора, яка, як вважається, дає відповіді на твої потаємні питання, пояснює Тарас. “Необов’язково бути віруючим, це дуже популярний маршрут (навесні ми також робили таку програму з України), один з найпопулярніших напрямків туризму в Непалі, – пояснює він. – Більшість людей, які йдуть на кору (відсотків 70), – не мають ніякого похідного досвіду”. Але у середовищі мандрівників вважається, що раз у житті пройти кору годиться кожному.
Попри війну і загальносвітову нестабільність Непал для українців залишався дуже популярним напрямком, розповідає засновник туристичного клубу. Хіба що трішки просів, коли почалася війна в Ірані і частина авіарейсів до Непалу була скасована. Хтось з українців вирушає туди з країн Європи. “За деякими даними, 46 чи 47 зниклих українців були учасниками однієї організованої групи, решта – у складі інших, іноземних”, – каже Тарас. Самостійно потрапити у цей похід неможливо: у Катманду для цього треба отримати китайську візу, яка буває лише групова.
Серпень — сезон злив і повеней
Взагалі серпень у Непалі – не найкращий час для мандрів. Це — сезон мусонів, дощів, і стандартні трекінгові групи у країну в цю пору не їдуть, пояснює Поздній, бо зливи і повені – річ звичайна. Ось і нещодавно відбувались.
Але Кайлас і кора – на тибетському високогірному плато. Висота — понад 3000 метрів над рівнем моря, і якраз там сезон у розпалі з травня і приблизно до початку жовтня. Тобто люди вирушили влітку, бо це нормальний сезон для такої програми. А потік – збіг низки обставин. Особливо враховуючи, що каскад міг спровокувати землетрус. “Землетруси і повені в Непалі – досить часті явища, але зазвичай відбуваються окремо”, – каже альпініст.
Прогнозувати такі збіги надскладно. Непальські відповідні структури намагаються туристів інформувати: принаймні, на сходженнях на восьмитисячники, на гірських маршрутах завжди отримують прогнози погоди і якась робота з попередження туристів про небезпеку є. Але саме постраждалий район до таких зон ризику просто не входив: то лише ділянка дороги для туристичних груп. Відділ прогнозування повеней звітує, що багаторазово протягом 10 годин сходження потоку попереджав місцевих мешканців про його рух. Та чи могли знати про те туристи? Ймовірно, тільки контролюючи ситуацію самостійно або покладаючись на відповідальність непальських туристичних компаній. “Іноземна компанія завжди співпрацює з місцевою непальською приймаючою стороною, вона забезпечує сервіс у країні. На додачу, саме на цьому маршруті підключаються китайські партнери-організатори”, – пояснює Тарас. Ймовірно, вжити заходів і врятувати людей було їхньою зоною відповідальності.
Де в Непалі небезпеки
Коли йдеш до базового табору Евереста (інший дуже популярний маршрут, який не потребує навичок альпінізму) – регіон більш-менш зрозумілий і небезпеки прогнозовані. Хіба що вже на фінальній ділянці лавина з гір зійде – рідко, але трапляється. А от в поході до базового табору Аннапурни, скажімо, – вже цікавіше. “Йти треба через низини, і там буквально тижнів зо два тому була повінь, розмило частину дороги, – розповідає Тарас. – На сам маршрут це не впливає, та й наслідки геть не такі катастрофічні”. Гори – завжди ризик, а Гімалаї – гори надвисокі і в цій точці планети загроз додають сезони дощів, танення снігів внаслідок глобального потепління. “Через низку факторів ймовірність повеней більша, ніж за колишніх “стандартних” умов. Але гори – завжди небезпека і навіть у Карпатах років зо два тому повені були”, – пригадує досвідчений гірський гід.
Якщо щось пішло не за планом – непальські партнери контактують з рятувальниками, алгоритм дій відлагоджений. Але – має бути зв'язок. А наразі йдеться про те, що з тисячами людей у постраждалому районі він втрачений. Зазвичай на стандартних трекінгових маршрутах покриття забезпечують мобільні оператори і того вистачає. А в Расуві, ймовірно, знесло базові станції. “Поселення – у долинах річок, вони досить вузькі і звивисті. Одну вишку знесло – і зв’язок обрубало, – міркує Тарас. – А на такому маршруті, як кора, супутникових телефонів точно ні в кого не було – немає сенсу”.
Загалом Непал – це країна гірських доріг, на яких постійно якісь зсуви і повені. “Місцеві до цих явищ адаптовані і розуміють, як цьому дати раду, – каже Тарас. – Просто нинішнє лихо – геть іншого масштабу”.
Пошук триває
Пошуково-рятувальні операції тривають. Доступ до багатьох районів стихійного лиха ускладнений через погодні умови. Місцеві компетентні органи попереджають про можливість повторних повеней та зсувів ґрунту.
Посольства України в Індії та КНР розмістили безпекові рекомендації на своїх офіційних платформах. Українські дипломати перебувають на постійному звʼязку з компетентними органами та службами, які здійснюють пошукові операції, родичами зниклих безвісти, а також з іноземними дипломатами в країнах перебування задля координації міжнародних зусиль з пошуку туристичних груп. Безпосередньо у зону стихійного лиха відправлена група співробітників посольства України в Індії. Підключений почесний консул України в Непалі.
«Пошукові групи та офіційна влада країн перебування отримали від українських дипустанов повну інформацію про всіх українців, з якими не вдається встановити звʼязок. Пошуки тривають», – повідомляє МЗС України.
