Знайдіть собі проєкт.
Як учителька я щодня ставила собі запитання: як зробити свої зусилля щодо формування розумних, дотепних, начитаних, самостійних, наповнених більш помітними – в умовах невизначеності та нестабільності, а також постійного інформаційного, морального та фізичного перевантаження. Пошук відповідей привів мене в проєкт IREX «Вивчай та розрізняй» – і з 2020 року свої дні вчителя я стала святкувати ще й як регіональна координаторка проєкту з інфомедійної грамотності. І переконалася: тут поважають учителя щоденно, а не лише висловлюють подяки у перший тиждень жовтня.
Що такого особливого дарує проєкт мені як учительці, роблячи кожен день святковим?
По-перше, якісні експертні відповіді й готові рішення на головний виклик у наших воєнних реаліях: як працювати з інформацією так, щоби озброїти учнівство інструментами протидії ворожим антиукраїнським наративам.
По-друге, букети різнобарвних оригінальних методичних продуктів, якими можна не лише милуватися, а й закривати безліч освітянських потреб: у плануванні спиратимуся на готові проєктні уроки, у формуванні критичного мислення учнівства та дотриманні академічної доброчесності проходитиму спеціальні проєктні онлайн-курси та братиму ідеї із сучасного інтеграційного посібника, у розвитку емоційного інтелекту черпатиму натхнення в медіапсихологічних практиках.
По-третє, теплі дієві обійми від спільноти людей, які на власному досвіді знають ціну кожного робочого дня в нинішніх умовах. Тут ціла команда таких, здатних обіймати серцем і цінувати:
-
колег-предметників, які заражають своїми ідеями;
-
координаторів, які передусім дбають про ваше власне визнання та помітність;
-
крутезних тренерів та модераторів, які роблять заходи корисними й незабутніми;
-
друзів, бо проєктна діяльність переростає у щось дуже тепле, потрібне й атмосферне і ви завжди знайдете того, хто допоможе й додасть сил.
Проєкт дарує мені привід святкувати щодня мої маленькі перемоги: як я вмію дати лад власним емоціям та залучати конструктивний скептицизм для повсякденного життя, як мої уроки мови й літератури стають мегаважливими через наскрізну інтеграцію інфомедійних умінь, як знайшла спільноту, де цікаві мої будні, а не лише звіти про виконання навчальної програми.
А головне – як я разом з іншими учасниками, координаторами, менеджерами проєкту знайшла простір безпеки. Ви скептично усміхаєтеся? Про яку базову безпеку можна говорити, коли ворог хоче тебе знищити? Так, я не почуваюся в безпеці, бо живу в Миколаєві, працюю під звуки тривог та обстрілів, та все ж наголошую, що «Вивчай та розрізняй» – це проєкт про безпеку.
Інформаційну. У часи хаосу та суцільної брехні можливість вчасно викрити маніпуляцію дає таке важливе відчуття контролю над власною реальністю.
Професійну. Наявність якісних фахових матеріалів, готових сучасних практичних рішень, які працюють навіть під час повітряних тривог чи відключень світла, додає усвідомлення безпеки для моєї внутрішньої фахівчині: «Із цими матеріалами ти завжди актуальна, затребувана й корисна».
Джерельну. Відчуття, що моя праця цінна, що мої тривоги легітимні, що є свої люди поруч, дає мені певний захист, який стає острівцем безпеки для мене самої, але також і для тих, кого я навчаю.
Тож виказую повагу вчительству повсякчас і бажаю щиро. Не залізного терпіння, бо ми не мусимо бути залізними. Не невичерпного натхнення, бо, якщо скептично, джерела можуть міліти. Я бажаю вам знайти той самий проєкт, який даватиме вам відчуття безпеки та видимості, який дбатиме про вас не лише у свята, а й у найважчі, найбуремніші дні.
Читайте такожЦифровізація не замінить учителя. Але вона вже змінює школу