Для чого нам цей Ткаченко?
Рік тому верхівка КМДА сприйняла призначення Тимура Ткаченка своїм співначальником з певним роздратуванням. Команда Кличка злагоджено керувала столицею з 2014 року, всі напрямки і ролі давно стабільно розподілені, і воєнний стан не надто вплинув на роботу виконавчої влади в Києві. А очільники столичної військової адміністрації, яких з початку повномасштабного вторгнення президент призначав в Київ, досить швидко налагоджували співпрацю з мером і його заступниками. Ніхто нікому не заважав.
“У нас було імпровізоване прощання попереднім начальником КМВА, Сергієм Попком, то і Віталій Володимирович, і його заступники, піднімали такі розчулені тости, так дякували за спільну роботу,” – згадував в одній з розмов з LB.ua Тимур Ткаченко. За його словами, основа співпраці КМДА і КМВА була такою: Попко підписує все, що приносять, не заглиблюючись в питання. Виконавчий орган працює, як йому треба, а голова військової адміністрації не надто обтяжений роботою.
На момент заміни очільника КМВА Київ вже наближався до четвертого року війни і бюджетно та організаційно жив цілком цивільним життям: питання безпосередньо оборони столиці відступили на третій план ще в середині 2022 року, а воєнні виклики зосередилися переважно в сферах підтримки ЗСУ і ліквідації наслідків повітряних атак РФ. Тому, дійсно, начальники КМВА наразі не займаються вирішенням суто військових специфічних питань, а присутні для свого роду контролю місцевого самоврядування у період дії воєнного стану. В різних регіонах України це відбувається по-різному, але суть одна: начальник військової адміністрації є представником голови держави в регіоні, який за допомогою взаємодії з місцевим самоврядуванням і іншими органами влади може впливати на ситуацію в громаді.
Що важливо і чого не розуміють більшість мешканців, принаймні в Києві: начальник КМВА не має власної вертикалі влади, власного інструментарію прийняття рішень і власного бюджету. Він лише медіатор і контролер.
В Києві з приходом “жвавого і дєрзкого” Ткаченка не змінилося абсолютно нічого із засад роботи міської влади: чиновники виконавчого органу так само формують бюджетні пропозиції, депутати Київради, обрані ще до повномасштабного, так само ухвалюють місцевий бюджет і інші програмні рішення, а департаменти КМДА і РДА так само витрачають ці кошти на міські програми. В жодній з цих ланок не з'явився Ткаченко, як і в нього не з'явилося окремого рядка бюджетних витрат в загальному кошторисі столиці.
"Вся суть моєї діяльності полягає саме в тому, що підлеглі Віталія Володимировича готують мені на підпис певні пакети документів, які я підписую. Тобто вони ж самі мені дають ці документи, я жодних повноважень не перебираю", — розповідав в одному з інтерв'ю начальник КМВА.
Тобто єдиний об'єктивний важіль впливу Ткаченка на КМДА – це візування майже всіх поточних рішень і розпоряджень.
“Генерал свого фб”
Інші інструменти начальника КМВА мають неімперативну дію: він (разом з мером) скликає і проводить Раду оборони Києва, де колегіально приймають рішенням предстаники місцевої влади і силових органів регіону; він підтримує прямий зв'язок і контроль за головами райдержадміністрацій столиці (оскільки їх призначає президент, як і Ткаченка); він може будувати особисту взаємодію з військовими регіону, робити власний моніторинг проблемних напрямків, запитувати звіти від представників виконавчої влади.
І на цьому все, функції дати комусь грошей, щоб придбати щось (дрони, укриття тощо), Ткаченко не має. Як і повноважень звільняти і призначати когось в КМДА на свій розсуд.
В медійному середовищі нового начальника дуже швидко почали іронічно називати “генералом свого фейсбука”. Ткаченко спокійно на це реагує: він з посмішкою говорить, що офіційні канали в соцмережах – це чи не основні інструменти його роботи.
І в минулому році Ткаченко використовував їх досить вдало: його заяви не зникали зі стрічок новин, постійний фокус уваги на певних проблемах допомагав їх вирішувати, а управлінські чи медійні провокації не раз виводили з себе міського голову Віталія Кличка. Що напевне і було основним завданням “додаткового” начальника столиці.
Звідки вони його взяли?
В цілому непримітний і не надто зрозумілий загалу Тимур Ткаченко виявився непростою людиною. Політичної ваги йому додають родинні і службові зв'язки. Ткаченко є свояком нинішнього голови НАБУ Семена Кривоноса (дружини Ткаченка і Кривоноса рідні сестри, а дані декларацій чиновників свідчать про те, що родинні зв'язки в їх випадку включали в себе і активний обмін цінним майном між сім'ями). І Ткаченко є т.зв. “людиною Кулеби” – разом з нинішнім віце-прем'єр-міністром Олексієм Кулебою вони працювали в департаменті благоустрою КМДА з 2020 року і саме цей етап службового шляху став відправною точкою для швидкого кар'єрного зростання обох під час повномасштабного.
А Кулебу, в свою чергу, завжди пов'язували з тепер вже колишнім очільником Офісу президента України Андрієм Єрмаком. Принаймні, коли Олексій Кулеба став начальником департаменту КМДА, в потім одним із заступників Кличка, то його цілком офіційно позиціонували як “людину Єрмака” (про що говорив і сам Кличко в інтерв'ю).
Для чого це робили?
Ще на початку 2025 року така сітка зв'язків означала міцний політичний тил Ткаченка. І коли невдовзі після його призначення, в лютому 2025-го, НАБУ розпочало гучне провадження під назвою “Чисте місто” про земельну корупцію в Київраді, то в оглядачів не було сумнівів: ці події пов'язані між собою.
Зараз, на відстані, картина “київської спецоперації” виглядає дійсно доволі цілісною: новий начальник КМВА розбурхує “болото” столичної влади, постійно підсвічуючи проблемні питання і недоліки; кримінальне провадження НАБУ і опубліковані в медіа (Bihus.info) матеріали прослуховувань фігурантів справи об'ємно демонструють прогнилість системи зі “смотрящими”, виводом грошей через КП і злочинним угрупованням в Київраді, яке нарізає столичну землю за “туалетними схемами”. Паралельно прокуратура і ДБР активно відкривають нові справи на чиновників за бюджетні розкрадання і всі тонуть в потоці скандалів і звільнень фігурантів справ. Плюс додаткові медійні скандали, наприклад з тепер уже колишнім першим заступником Кличка Миколою Поворозником, якого журналісти застукали на святкуванні в день трауара по загиблих внаслідок ракетного удару.
…Все це перші пів року досить успішно створювало картинку повного безладу і недолугості київської влади і команди Кличка. А скандальний фон і нескінченні кримінальні справи мали б показувати, що в КМДА зайняті чим завгодно, крім вирішення проблем киян.
І що пішло не так
Контрастом цій вакханалії столичного чиновництва мали б стати нові обличчя і дієві управлінці – начальник КМВА і нові голови РДА столиці (призначені президентом навесні). Тимур Ткаченко підсвічує болючі питання, голови РДА на місцях по можливості жваво реагують, працюють "в милі".
Але задум не спрацював ідеально. Призначення нових голів районів збіглося з посиленням атак Росії на Київ: починаючи з квітня, столиця щотижня потерпала від безпрецедентних повітряних ударів, наслідками яких ставали десятки зруйнованих будівель щомісяця і десятки загиблих щоразу… Більшість РДА просто тонули в потоці цих викликів, а нові очільники на ходу вчилися з ними працювати, постійно відбиваючись від потоків скарг і хейту за погану організацію роботи після прильотів.
Щось схоже відбувалося і в Тимура Ткаченка: ще на початку року він роздавав інтерв'ю, де чи не головною ціллю його покращень мали б бути відміна зупинки громадського транспорту під час тривог. А серед інших завдань – збереження архітектурної спадщини або покращення екологічної ситуації. Але згодом концепція “Почую кожного” зазнала змін і Тимур Ткаченко був змушений вирішувати більш актуальні поточні питання міста. Або намагатися вирішувати.
Обіцянки і реальність
Загалом обіцянки начальника КМВА весь цей рік мали певну сезонність або йшли за медійним трендом. Наприклад, в лютому, коли гучно лунала справа “Чисте місто”, Тимур Ткаченко заявив, що теж включиться в цей напрямок: він обіцяв звернутися до Мін’юсту задля ретельної перевірки та скасування незаконних реєстрацій по певних адресах, щоб запобігти реалізації “туалетних схем”. – “Доброзичливці” начальника КМВА робили запит в міністерство і там відповіли, що звернення від Ткаченка щодо перевірки реєстрацій не надходило.
В березні, коли кияни дізналися, що керуючі компанії районів підняли їм тарифи на обслуговування будинків, піарники конкуруючої команди звинуватили в цьому саме начальника КМВА (мовляв, це він підписав рішення про проведення конкурсів і нові тарифи). Тоді Тимур Ткаченко гучно пообіцяв взагалі скасувати це підвищення тарифів. Але цього, звісно не сталося, через особливості процедури проходження цього рішення. І тарифи лишилися на місці, підвищеними.
Велику увагу Ткаченко приділяв укриттям, відповідності їх карті укриттів і доступу до них. В каналі КМВА навіть є окремий бот, куди можна скласти скаргу з цього приводу. Але фактично він працює так само, як і все інше в Києві: ми робили тест бота, відповідей на скаргу не було, а зворотній зв'язок з'явився лише після розголосу в соцмережах.
Після резонансу щодо проблем з проїздом техніки ДСНС після прильотів в запарковані мікрорайони, Ткаченко ініціював перевірки і встановлення болардів. А після топових дописів про дрифтерів, які заважають киянам шумом на нічних вулицях, анонсував боротьбу з ними. Фактично ж ситуація по обох пунктах не змінилася, просто райони і правоохоронці отримали ще один сигнал і звернення – тільки тепер вже і від начальника КМВА. Тому, коли влітку Ткаченко сезонно звернув увагу на розваги на воді моторного водного транспорту, то всі вже тільки посміхнулися.
Іншим прикладом є ініціатива Ткаченка з облаштування наземних пішохідних переходів: відкриття такого переходу через Хрещатик на розі з Прорізною начальник КМВА подавав як особисту боротьбу, але насправді облаштування цього переходу було закладене в відповідній міській програмі на рік і профільне КП його робило за планом.
Одним з найбільших медійних провалів була заява Тимура Ткаченка про закупівлю дронів-перехоплювачів для Києва в рамках кампанії “Чисте небо”. В липні, коли столиця потерпала від нових російських “шахедів”, які вже не могли дістати своєю зброєю мобільно-вогневі групи, начальник КМВА вийшов з ефектною заявою про закупівлю новітніх засобів для боротьби з цими БПЛА на суму понад 200 млн грн. Насправді “Чисте небо” це умовна назва загальнодержавної програми, яка реалізується в різних регіонах. А кошти саме на ці дрони-перехоплювачі для столиці надавав бюджет Києва, про що ми писали в той же період. Але для соцмереж ця історія вилилася виключно в меседж “де ж дрони, обіцяні Ткаченком?”, а сам він більше публічно не коментував ход реалізації цієї програми.
Іншим гучним проєктом Ткаченка, та ще й пов'язаним безспосередньо з безпекою, була ініціатива облаштувати нарешті в Києві мобільні укриття. Чиновники КМДА більше ніж пів року чинили спротив цій історії, наводячи все нові причини, чому ці укриття в Києві ставити не можна. Але у вересні, якраз у розпал політичної кризи в Київраді, Віталій Кличко раптово сам “очолив цей рух” – заявив про виділенні коштів на закупрівлю районами мобільних укриттів. І це могла б бути справжньою перемогою Ткаченка, але – станом на 31 грудня РДА столиці так і не провели жодної закупівлі цих укриттів. Тому очікувати їх появи до весни точно не варто.
І найбільшою і об'єктивною перемогою начальника КМВА в кампанії покращень і обіцянок стало рішення Ради оборони Києва про відміну зупинки громадського транспорту під час повітряної тривоги в столиці. Від цієї норми потерпали багато містян, питання булло давно перезрілим на четвертий рік повномасштабної війни, але міська влада почула киян лише за допомогою Ткаченка. Хоча рішення все одно вийшло частковим і рух наземними частинами ліній метрополітену все ще заборонений під час тривоги.
Чому Ткаченко не переможець?
З Тимуром Ткаченком на чолі КМВА в столиці стало однозначно цікавіше і веселіше. А ще він додав актуальності безлічі столичних проблем, про які воліють не говорити посадовці КМДА і їх комунальні медіа. Завдяки ж Ткаченку кияни отримали невеличку просвітницьку кампанію – що і як працює в місті і хто цим керує. А міський голова Віталій Кличко отримав трошки нервів і необхідність щось пояснювати публічно.
Але в цілому конструкція ідеального шторму в Києві не спрацювала так, як мала б. На Київ “йшли” сили НАБУ, молода команда Тимура Ткаченка, нові більш мотивовані голови РДА, внутрішня криза в Київраді. Все це мало на меті додавити Кличка до певного перерозподілу влади в столиці. Але принаймні зовнішньо цього не відбулося: Київрада не обрала нового секретаря, у Кличка не з'явилося заступників з інших політичних сил, управлінська команда мера похитнулася, але не впала. За чутками, восени відбулися певні домовленості між Банковою і Кличком, але в чому полягав компроміс, сторони не декларували. Видно було лише, що Київрада запрацювала, а фракція “СН” працює над бюджетом міста так само злагоджено, як і інші фракції.
А після “Міндічгейту”, відставки голови ОП Андрія Єрмака і перемовин щодо мирної угоди, питання “війни в Києві” взагалі відійшло на десятий план політичного порядку денного. Тимур Ткаченко зустрічає річницю на своїй посаді в статусі начальника військової адміністрації з туманними перспективами. А Віталій Кличко знову витримав вже котрий за рахунком раунд протистояння з Банковою.