«Я не сприймаю свою роботу як політичну діяльність»
Це ваше перше велике інтерв'ю за майже два місяці на посаді. Відколи вас призначили, політичне життя в Києві пожвавилося. Багато хто сприйняв це як початок політичної кампанії або принаймні підготовку до неї. Наскільки це правда?
Не можу сказати, що всі сприймають це саме так. Найголовніше, що зараз відбувається, — багато процесів, які роками не вирішувались, почали вирішуватися.
Наприклад?
Наприклад, питання покинутих автівок. Це, можливо, не таке велике питання, але воно почало рухатися.
Насправді я не сприймаю свою роботу як політичну діяльність. У мене є конкретні задачі, багато питань, які в порядку денному сьогодні, під час великої війни. І саме цими питаннями я маю займатися.
Коли ви кажете, що питання не вирішувалися, а з вашим приходом на посаду почали — це такий камінь у город попередника, кадрового генерала Сергія Попка, який пропрацював майже два роки?
Я думаю, що це ваша думка. У мене позиція щодо Сергія Миколайовича інша. У нього був свій шмат роботи, він виконував якісь свої задачі. Те, чим займаюся я — це дуже публічно, дуже конкретно і це дуже реальні дії, які сьогодні може побачити кожен киянин.
Те, що публічно, погоджуюся. Вас стало забагато в інформаційному просторі. Що й породило ті чутки, з яких я почала.
Співбесіду з вами проводив президент, правильно?
Так.
Які завдання він вам ставив і які терміни виконання?
По-перше, хочу сказати, що з президентом я спілкувався не раз.
У принципі, в нас є досить конкретні задачі. Це і безпека міста, і питання цивільного захисту, і в цілому функціонування міста.
Найголовніше, що ми маємо розуміти, — сьогодні Київська міська державна адміністрація отримала статус військової. Відповідно, це позиція президента призначати того чи іншого керівника у військову адміністрацію.
Безпека — дуже загальне поняття. Дуже. І, очевидно, під час війни ви не можете гарантувати безпеку стовідсотково. Що саме мається на увазі?
У мене багато завдань: це і координація та взаємодія з військовими, і питання укриттів, споруд цивільного захисту. Це багато завдань, які сьогодні перед містом, оскільки, як показує стала практика, багато питань, якими опікувався і Сергій Миколайович Попко, не суто військові, це питання в тому числі господарські.
Очевидно. Це ж міська адміністрація.
Абсолютно вірно. І я — людина, яка багато років працювала в системі управління містом — чітко розумію, як бути з тим чи іншим питанням.
Як думаєте, чому президент зупинився на вашій кандидатурі? Ви дійсно працювали в системі управління містом, були фактично в команді Кличка — очолювали Департамент міського благоустрою. Як ви, до речі, з ним розійшлися, що трапилося?
З Віталієм Володимировичем? Дуже конкретна ситуація. У 2023 році, коли я ухвалив рішення звільнитися, у мене була відверта розмова з мером, що стосувалася моїх повноважень, дій тощо. І, на мою думку, людина, яка відповідає за певний шмат роботи, перед якою стоять певні завдання, повинна все ж таки мати важелі впливу і бути суб'єктною у прийнятті рішень.
Тобто вам не давали працювати?
Я не погодився з позицією, що може бути багато різних радників, які щось радять.
Їх нав'язували?
Ну звісно. Це люди, які працюють в оточенні мера.
Тобто радників мера, не ваших радників.
Звісно.
Ви йому це все сказали, а він вам що?
Запитав, чи я буду далі працювати. Я сказав: якщо не приймається моя позиція, то ні. Після цього ми розійшлися.
Повертаючись до президента: чому він обрав саме вас? Після звільнення (з КМДА. — С.К.) ви працювали у Мінстратегпромі. За всієї поваги, але ви чиновник середньої ланки, не публічна особа, не маєте політичного бекграунду і вам усього 35 років. Чому саме ви?
Мені здається, що сьогодні вік — це питання спірне, тому що в нас багато ефективних менеджерів, міністрів достатньо молодого віку. Вік — це не головне.
Таке собі.
На мою думку, головне — це твій досвід, знання, якими ти керуєшся у своїй роботі. І це той бекграунд, який тобі дозволяє працювати в тій чи іншій системі.
То чому президент вас обрав? Таких, як ви, немало.
На мою думку, мій бекграунд дозволяє мені виконувати ті задачі, справлятися з тими викликами, які є сьогодні в місті Києві.
Ви коли йшли на цю посаду, розуміючи передісторію, не могли не усвідомлювати, що вона буде політичною. І що конфлікт між вами і Віталієм Кличком фактично запрограмований. До речі, у вас є політичні амбіції?
У мене немає жодних політичних амбіцій. У мене конкретні завдання і задачі.
Тобто коли кажуть, що ви майбутній кандидат від влади на посаду мера — це все фігня?
А хто це говорить?
Ой, я вас прошу!
Знаєте, дуже багато говорять. Я взагалі хотів би, якщо можна, прокоментувати все, що говорять.
Будь-яка моя дія, будь-які заклики до конкретних дій для міської влади, для конкретних чиновників дати конкретні відповіді на запитання супроводжуються активною медійною кампанією проти мене.
Активна медійна кампанія не береться з нізвідки, її має хтось організовувати — А, хтось оплачувати — Б.
Абсолютно.
Якщо ви сказали А, то кажіть Б. Про що саме йдеться?
Мені важко сказати, хто це оплачує.
Два місяці на посаді, до цього робота в міській владі, маєте бекграунд. І не знаєте, хто проти вас працює?
Соню, ну як я можу сказати, хто оплачує медійні кампанії проти мене?
Добре. Хто їх ініціює?
Я думаю, що ініціюють саме ті люди, котрі не хочуть, щоб багато питань, які були за лаштунками, ставали прозорими.
А хто в нас не хоче?
Міська влада.
Отже, ви зараз фактично звинувачуєте міську владу в протидії вашій роботі.
Я неодноразово казав, що будь-яка ініціатива супроводжується абсолютно конкретними кроками, щоб блокувати питання.
Розкажіть про свій перший контакт з Віталієм Володимировичем у вашій новій якості. Призначає вас президент… Правда, я так і не зрозуміла, чому саме вас, за які заслуги, якщо чесно, але нехай... Ви приїжджаєте на Хрещатик, 36, зустрічаєтеся з Віталієм Володимировичем, у якого працювали підлеглим і з яким розійшлися, як розійшлися. А він вам що?
1 січня мій робочий день розпочався з прильоту на Банкову. Я одразу ж зібрався, поїхав туди. Зустрівся там з тими, хто вже був на місці: працювали міські служби, ДСНС, поліція. Після того я поїхав на Хрещатик, набрав Віталія Володимировича, сказав, що мене призначено. Він сказав: так, знаю. Домовилися зустрітися. І наступного дня зустрілися, поговорили.
То до чого домовилися? Як будете працювати?
Ми поговорили про взаємодію. І однозначно вона має бути, бо він міський голова.
Якого обрали, на відміну від вас.
Так, обрана людина, абсолютно вірно. І в нас точно має бути взаємодія в питаннях прозорості, в питаннях ефективного використання ресурсів у місті Києві. Тому для мене була досить дивною заява через певний час щодо нібито якихось блокувань.
Віталій Кличко заявив, що ви на нього тиснете, тиснете на реформу децентралізації, заважаєте здійсненню самоврядної політики в місті Києві.
Так, такі слова були озвучені, абсолютно вірно.
Я так не вважаю, бо я працюю виключно в межах законодавства, користуюся тими інструментами, які в мене є; тими інструментами, якими користувалися до мене керівники й очільники військових адміністрацій. І жодного кроку я не зробив, на мою думку, незаконного.
Одна з головних претензій до вас — не маєте військового досвіду. Попко все ж таки був людиною військовою.
Скажу досить відверто: це дивні заяви, оскільки той перелік завдань, які є в мене, і ті задачі, які сьогодні стоять у місті Києві, потребують трошки більше, ніж просто бути військовим, оскільки навіть ті приклади розпоряджень, про які Віталій Володимирович говорив, стосуються не військових питань. Можу навести купу прикладів. Наприклад, мені на підпис приносять питання озеленення міста — до чого тут військові?
Щоб ми закрили цей політичний блок і перейшли до більш практичної частини, підведемо риску. Ви не маєте політичних амбіцій, і якщо вам завтра партія, умовно, скаже… Ви ж не член партії «Слуга Народу», сподіваюся?
Ні.
Уже добре. Отже, умовно, партія скаже, що треба балотуватися на виборах мера в жовтні 25 року (якщо вони будуть вчасно), ви не дасте свою згоду?
Я хочу сказати, що у 23 році, коли питання, наприклад, укриттів було суперактуальне і потрібно було впорядкувати всю роботу в країні, переді мною саме таке завдання стояло від команди.
Я не про це питала.
Ви просто перебили, я почав говорити… Я говорю про те, що сьогодні, під час війни, коли є Верховний головнокомандувач і є завдання, їх потрібно виконувати. Я точно не думаю ні про яку політику.
Якщо Верховний головнокомандувач поставить вам політичну задачу, ви будете її виконувати?
Я буду виконувати ті завдання, які будуть стояти переді мною. Про якісь політичні завдання мова не йде.
Перепризначення очільників райрад: «Очікуємо протягом місяця»
Добре, поговорімо про функціонал, який ви перелічили. Перше — це безпека. Як у вас зараз складаються відносини, комунікація, робоча співпраця з Радою оборони Києва?
У Раду оборони Києва входять в основному цивільні. Це районні державні адміністрації, люди, які відповідають за правоохоронний блок, ДСНС. Відповідно, я з ними в тісній комунікації. Багатьох знаю не один рік. Вони чують, ми напрацьовуємо алгоритми, які будуть, наприклад, для транспорту чи евакуації авто тощо.
Ви анонсували заміну низки очільників РДА в місті Києві. Скільки людей з десяти буде замінено і за який проміжок? Зрозуміло, що ви тут більш технічна фігура, тому що формально це лінія і квота президента, але очевидно, що президент не буде сам проводити з ними співбесіди і що ви будете брати участь у цьому процесі.
Хочу сказати, що для мене найголовніше, щоб люди, які зі мною в координації і в роботі, були максимально ефективними на своїх місцях. Той результат, який ми побачили і проаналізували щодо роботи районних адміністрацій, викликає певні запитання.
Можу навести лише один приклад, але цього буде достатньо, оскільки мова йде про укриття, про споруди цивільного захисту. Це одне з найголовніших питань у місті Києві під час війни, і районні адміністрації не повністю справилися з цим завданням. Відповідно, переглянути певні кадрові рішення потрібно.
Другий аспект — це наявність виконувачів обов'язків. І це люди, які тимчасово на своїх посадах. Ці кадрові рішення також потрібно робити.
То скільки людей з десяти будете міняти?
Не можу коментувати.
Я мав розмову з президентом, і мова йшла про те, що перезавантаження потребують загалом керівники районних державних адміністрацій. Кількість буде озвучена й написана в указах президента.
Скільки людей у складі Ради оборони Києва?
Близько 30.
Те, що «близько», я й так пам'ятаю, конкретне число цікавить. Добре, вам треба поміняти по максимуму з цих 10, щоб мати свою більшість у Раді оборони Києва.
Рада оборона не політичний орган. Мені не принципово, яка кількість «моїх» чи «не моїх». Я взагалі не вважаю, що ті люди, які працюють сьогодні в районних адміністраціях, вони чиїсь. Це люди, які виконують державні завдання. Вони працюють у місті й мають керуватися виключно цим аспектом.
А якщо говорити про Раду оборони, то, навпаки, там мають бути якраз ті люди, які можуть висловлювати свою думку фахово з технічної точки зору, щоб ухвалювати або не ухвалювати те чи інше рішення. Бо до цього дуже дивно якимось чином формувалася позиція, ухвалювалися рішення, але аргументації не було.
Щось за Попка я не пам'ятаю жодного публічного засідання Ради оборони Києва. Ви зазначили, що Рада оборони не політичний орган і вам не важливо, чи є у вас там більшість, чи немає. Однак якщо уважно почитати профільне законодавство, у вас, очільника КМВА, доволі широкий спектр повноважень, у який входить, наприклад, розпоряджання міським бюджетом, комунальним майном. І без підтримки Ради оборони ви не можете це робити. Тому вам більшість все ж потрібна.
Якщо говорити про бюджет, то це питання, відповідно до законодавства, належить до адміністрації населеного пункту. У нас місцева державна адміністрація, тому я не є розпорядником бюджетних коштів.
Бюджет приймається Київською міською радою і формується депутатами Київської міської ради.
Де «слуги» в меншості. Я веду до того, що закон містить доволі багато шпаринок, які ви можете з юридичної точки зору використовувати на благо (те, що у вашому розумінні є благом) містян.
Мені дуже важливо, щоб ті люди в складі Ради оборони підходили до питань не формально і не так, щоб просто прикрити себе і свою відповідальність, але й пояснювали фахово і професійно, чому ми приймаємо те чи інше рішення.
І це стосується транспорту (скасування зупинки комунального транспорту на час повітряної тривоги. — С.К.), тому що є десятки петицій, але рішення не прийнято. Потрібно аргументувати, чому ми його не приймаємо. І посилатися просто на військових, казати, що вони проти, — це неправильно, оскільки радикальної позиції з цього питання в них немає.
Усе ж завершимо зі складом Ради оборони й перепризначенням очільників райрад. Коли можна очікувати цього апдейту?
Я не можу спрогнозувати, оскільки це зона відповідальності президента. Найближчим часом, сподіваюсь, це відбудеться.
«Найближчим часом» — це ні про що.
Якщо хочете конкретно, то протягом місяця.
«Станом на початок 22 року в Україні було близько 20 тисяч укриттів, зараз 65»
Перейдімо тепер до безпекових питань, укриттів. Ви згадали, що на посаді заступника міністра опікувалися цим. Коли ми спілкувалися з вами в кулуарах, ви навели доволі цікаві цифри, динаміку, як це все розвивалося. Хочу, щоб ви зараз це озвучили.
Міністром тоді був Камишин Олександр Миколайович, і я вважаю, що ми зробили дуже хороший результат, оскільки коли сталася трагедія в Києві 1 червня (2023 року. — С.К.) — люди не змогли потрапити до укриття, загинули діти, — питання було вкрай актуальним.
Тоді почалася активна робота з інвентаризації питання для того, щоб узагалі зрозуміти масштаб трагедії. З'ясувалося, що багато укриттів не тільки в місті Києві, але й в Україні були не готові до цього.
Почалася активна масштабна робота. Я неодноразово зустрічався з головами громад, облдержадміністрації, з начальниками військових адміністрацій, прифронтових регіонів. Ми проводили спільні наради, щоб узагалі почався процес фінансування будівництв, ремонтів, реконструкцій.
За той період, коли я працював (трохи більше ніж рік), було приведено до належного стану близько восьми тисяч укриттів по всій Україні. І люди почали розуміти на місцях, що це питання пріоритетне.
Станом на 2022 рік скільки по Україні було укриттів?
20 тисяч.
А з них реально придатних для використання?
Точний відсоток не пам'ятаю, але хочу сказати, що всі вони, якщо є у Фонді захисних споруд, мають статус тих, якими можна користуватися.
Тобто умовно ці 20 тисяч робочі?
Так.
8 тисяч з них ви упорядкували?
Коли ми почали працювати, було менше ніж 50 тисяч…
Зачекайте, було ж 20 тисяч, звідки 50?
Фонд уже нарощується не тільки шляхом побудови нових чи реконструкцій. Це і пошук певних приміщень, просторів підземних, які можна ставити на облік і робити так, щоб ці укриття були доступними для населення.
Тобто станом на початок 22 року було близько 20 тисяч укриттів, на другу половину 2023-го — близько 50 тисяч. І ще 8 тисяч ви впорядкували.
Так. Зараз уже 65 тисяч, здається.
По всій країні?
Так.
Це включно з модульними, з тими, які на зупинках?
Це всі, які на обліку в ДСНС. Тому що ДСНС усе ж таки грає фінальну роль, і вона має чітко визначити, чи доступне приміщення для населення, чи ні.
Як зі зміною типів загроз міняються вимоги до укриттів?
Коли формували нові державні будівельні норми захисних споруд цивільного захисту, це питання обговорювали. Збільшили багато технічних аспектів. Є певні характеристики витримки.
Укриття бувають різних типів: є підземні, є ті, що стоять на зупинках.
Ви говорите про укриття, яке є модульним. Є різні характеристики. Мова йде про те, що сьогодні в будівництві використовують уже нові державно-будівельні норми. Це те, чого не було під час повномасштабного вторгнення, і це те, що є вже зараз.
Звісно, це трішки ускладнює процес, оскільки потрібно витрачати більше коштів на проєкти, на будівництво, більше бетону, більше заліза, але це надійніше.
Скільки зараз реально робочих укриттів у Києві? І якої кількості ми реально потребуємо?
Дивіться, тут цікавий момент, оскільки місто Київ унікальне за своїми параметрами. У нас дуже багато просторів, які фактично можуть бути використані як укриття, але з якоїсь причини власники цих об'єктів (наприклад, паркінг чи якийсь ще підземний простір) не роблять їх доступними для всіх.
Насправді це питання в тому числі і міської влади, яким чином це опрацювати, щоб у підсумку збільшити за рахунок таких об'єктів наш підземний простір.
А як це зробити, якщо власність приватна?
Треба проводити профілактичні бесіди, спілкуватися з власниками. Сьогодні кожен, хто опікується паркінгом чи якимсь підземним простором, повинен розуміти, що у пріоритеті має бути безпека киян, а не бажання, щоб якісь сторонні люди не могли зайти до твого паркінгу.
Я знаю такі приклади, і це ганебно чути, коли люди між нібито безпекою автівок у паркінгу і життям людей обирають перший варіант.
Юристи говорять про те, що може бути нібито антиконституційно і так далі, тому що це приватна власність... Але ми зараз уже порушили питання про внесення змін до законодавства.
І другий варіант, який ми розглядаємо, — це якраз прийняти рішення на Раді оборони й узяти цю відповідальність на себе.
Скажіть, будь ласка, ці 8 тисяч укриттів — вони ж не нові?
Приведені до належного стану.
Нові укриття у нас не будуються?
Будуються. Є частина з цих 8 тисяч, які нові, побудовані. Їх у принципі не було.
А де? Це регіони, я так розумію, наближення до лінії фронту більше, ніж Київ.
Запоріжжя, Харків. Зараз будують навіть підземні школи.
У Харкові.
Так, у Харкові, Запоріжжі. Ведеться велика робота.
У мене, коли я починав працювати в Мінстратегпромі, була основна задача, основний KPI —неповторення трагедії 1 червня. Наша команда з цим KPI впоралася. Я вважаю, що життя і безпека людей — це найголовніше.
Усе це робилося коштом державного бюджету чи...?
Це комплексна історія, бо використовували кошти з різних джерел. Це і кошти міських бюджетів, і державного бюджету. Субвенція була відповідна від Міністерства освіти, Міністерства охорони здоров'я.
На об'єкти, які з ними пов'язані.
Так, звісно. І це логічно, оскільки найбільше людей завжди в лікарнях, у соціальних критичних об'єктах.
Чи правильно я розумію, що тоді на посаді заступника міністра ваше головне завдання було фактично координувати цю роботу. А якщо людською мовою, то їздити регіонами і доступно пояснювати місцевому бізнесу, чому вони мають фінансувати обладнання укриттів, доведення їх до пуття?
У тому числі. Але не тільки це.
Ми пропагували саме аспект користування укриттями. Тому що пам'ятаєте, був такий міф щодо двох стін (ховатися за дві стіни у приміщенні для більшої безпеки. — С.К.).
А чому це міф?
На той момент це було рішення, напевно, але ми маємо відверто сказати, що воно не завжди допомагає.
Якщо прилетить балістика, тоді нічого не допоможе.
Абсолютно вірно. Тому вкрай важливо ходити в укриття.
Можна подумати, ви самі ходите в укриття?
Ходжу.
Ви ходите в укриття?
Ходжу в укриття, звісно. Я колись жив біля об'єкта, який є потенційним для ураження, і ходив в укриття, тому що це дійсно небезпечно.
Але що я хочу сказати. Тоді ми працювали не тільки з укриттями, громадами, облдержадміністраціями. Ми ще працювали з питанням прозорості, створили сайт, на якому акумулювали всю інформацію. До цього вона взагалі не була зведена ніде. Знімали соціальні ролики. Мені було важливо, щоб кожен, хто зіштовхується з цим питанням, розумів, що є укриття, куди можна піти, їх будують у твоєму місті, йдуть ремонти. Тому що про це ніхто не знав.
Це був великий обсяг роботи. І робота з громадами була вкрай важлива.
«Маршрутки їздять, таксі їздить під час тривог — це ж не про безпеку»
Хочу спитати вас про так звані мобільні укриття, які мають великий попит у Херсоні, Харкові, Дніпрі. Вони є різні, можуть бути набірні — залежно від необхідного об'єму і точки розташування.
У Києві давно тривають дебати про те, чи потрібні нам такі укриття, зокрема: на зупинках, біля ринків, у місцях масового скупчення людей.
Вважаю, що потрібні. І що більше місць укриття буде в киян, то краще.
Тут, Соню, потрібно дивитися на це питання з точки зору вже прийнятих рішень про транспорт, наприклад. От у нас є рішення 22 року — зупиняти комунальний транспорт, метрополітен під час повітряних тривог. Ми бачимо, що це рішення не виконується в повному об'ємі. Маршрутки їздять, таксі їздить — це ж не про безпеку. І тут дуже важливо розуміти, що якщо ви в людей, умовно кажучи, забираєте можливість рухатися під час повітряних тривог, ви маєте їм дати можливість убезпечити себе біля місць очікування.
І отут якраз питання, а скільки в нас за цей час зроблено укриттів біля зупинкових комплексів? Я вам відповім одразу — нуль.
А скільки укриттів зроблено біля станцій метрополітену чи ще десь? Теж нуль.
Іноді навіть самі станції метрополітену зачинені.
Зачинені. Такі питання теж бувають, так.
Ми зупинилися на тому, що укриття на зупинках нам потрібні.
Ми зупинилися на тому, що місто не дало можливості їхати, але не дало можливості й укритися. І те, чим хотів я закінчити, — що зупинкові комплекси облаштовані скляні. І це теж питання.
Півтора року тому ми говорили про модульні укриття на зупинках з Віталієм Володимировичем. І він аргументував дуже просто. Якщо в цю зупинку прилетить і люди загинуть, хто має за це нести відповідальність?
А хто буде нести відповідальність, якщо прилетить у зупинковий комплекс скляний?
Ніхто.
Тому що ніби це не є укриттям. Така логіка сьогодні в керівників.
Але, на мою думку, це логіка неправильна. Людям потрібно давати якомога більше можливостей для того, щоб укритися.
І приклади Херсона, Харкова, Запоріжжя якраз показують, що краще мати шанс хоч якийсь вижити, ніж просто стояти й очікувати, поки, не дай боже, прилетить.
Норми, за якими роблять ці модульні укриття, однакові для всієї країни?
ДСТУ, так.
Відповідно, керівники в інших містах беруть на себе відповідальність, а в Києві ні?
Так.
І нібито не можна використовувати бюджетні кошти на це. Ніби є приклади, коли десь хтось щось закупив і є якісь кримінальні справи щодо закупівель. Про це мені писали в коментарях (на фейсбуку. — С.К.).
…Але не уточнюють: кримінальні провадження в якій саме частині — нецільове використання коштів чи хтось щось витратив неправильно? Потрібно уточнювати всі ці питання. І якраз боятися відповідальності тут не треба. Потрібно створювати умови для того, щоб місто було безпечнішим.
Коли я мав розмову з профільними керівниками, мені теж говорили про ДБН. Хоча ДБН стосуються виключно будівництва. Мова йде про ДСТУ. Ба більше, це виріб, який має сертифікат. Його можна купити й поставити. І ДСНС має або поставити це на облік як найпростіше укриття, або цього не робити. З ДСНС можна заздалегідь поспілкуватися, опрацювати це питання, знайти шляхи для його вирішення.
Є багато бізнесу, який готовий допомагати. «Нова пошта» сьогодні допомагає, «Аякс». Багато підприємств дуже допомагають країні.
ДСНС у нас входить до складу Ради оборони Києва. Три роки великої війни в Києві немає цих модульних укриттів. Уточніть, будь ласка, про процедуру. Чи правильно я розумію, що ухвалювати рішення про закупівлю і встановлення мав би особисто міський голова? Чи за погодженням з міською радою?
Це може бути так: є міська цільова програма, наприклад, яка дає можливість передбачити витрати на укриття різного типу. Там можна передбачити, наприклад, закупівлю цих модульних укриттів.
Як у Харкові, у Дніпрі це роблять?
Кожен по-різному. Є бізнес, який допомагає у встановленні.
Бізнес не може просто сам собі привезти і поставити. Потрібне рішення місцевої адміністрації.
Це все відбувається за погодженням з органами місцевого самоврядування. Визначають місця.
Курувати це має очільник міста?
Так, однозначно.
Це його пряма відповідальність?
Однозначно.
Ви є очільником КМВА, співпрацюєте з Радою оборони. Чи можна говорити про те, що за вашої каденції на цій посаді, незалежно від того, скільки вона триватиме, у Києві з'являться такі укриття, наприклад, біля зупинок або місць масового скупчення людей?
Я дуже хотів би, щоб з'явилися такі об'єкти.
Бажання недостатньо.
Рада оборони це, думаю, підтримує. Ба більше, Рада оборони — це орган, який колегіально буде ухвалювати рішення, а все ж таки кошти в бюджеті мають передбачити депутати.
Це питання будемо обговорювати. Я хочу послухати позицію ще профільного департаменту, що він про це думає. Після цього будемо ухвалювати рішення.
Ви сказали, що з цим може допомогти бізнес. Якщо виходити з того, що «слуги» в Києві в меншості, в опозиції, вони можуть довго розповідати, що з якихось політичних причин не можуть реалізувати цей запит. Ви ж можете сказати: окей, в мене є відповідальний бізнес, який готовий поставити 10, скажімо, модульних укриттів. Я ініціюю, Рада оборони підтримує. Завтра ставимо укриття. Так може бути?
Може бути, звісно.
Тобто це, в принципі, залежить від вас.
У тому числі, так.
Слава богу, ви це вимовили.
Якщо в такому алгоритмі, про який ви говорите, то це може бути моя, скажімо, ініціатива, але все ж таки має бути погодження, тому що не можна просто взяти і поставити укриття. Там є балансоутримувачі, є певні стейкхолдери цього процесу.
Якщо ви не зробите цього протягом, не знаю, пів року, хоча це дуже багато, але нехай пів року…
Три роки цього не робили, пів року — це небагато.
То через пів року можна спитати у вас: Тимуре, де укриття?
Думаю, так.
«Кожен водій, який не хоче їхати в комунальному транспорті під час тривоги, має право вийти з транспорту і піти в укриття»
На якій стадії розв’язання питання з рухом транспорту під час тривог?
Цікаве питання. Навіть з точки зору реалізації. Коли приймалося це рішення, жодного офіційного документа, крім рішення Ради оборони і протоколу, не було. Хтось сформулював, що це необхідно зробити.
Хтось — це хто? Там же є чийсь підпис?
Там декілька підписів.
Але з того, що я розумію: мер самостійно визначив — і Рада оборони підтримала. Здається, це відбулося після того, як десь прилетіло — у Вінниці чи якомусь іншому місті, тому постало питання, щоб не було таких трагедій у місті Києві. Відповідно ухвалили таке рішення. Але жодного документа, жодної аргументації, жодного якогось прогнозу, офіційного підпису під листом, позиції військової, позиції ДСНС не було. Тобто єдине, чим керувалися, що це необхідно зробити, — і прийняли рішення.
Ну, прийняли і прийняли, окей. Але та кількість петицій, яка сьогодні є, той запит від киян точно говорить про те, що це рішення потрібно переглянути. І переглянути фахово. Для цього вкрай необхідно, щоб кожен, хто несе відповідальність: військові, ДСНС, профільні служби, Департамент транспортної інфраструктури, комунальні підприємства, — теж сказали свою думку, підписалися під цим. Щоб потім на основі цих матеріалів було сформоване рішення.
Це бюрократичний процес, ви його вже запустили?
Так, запустив. У нас працює робоча група, напрацьовує всі алгоритми, і ми вийдемо з фінальним рішенням.
Коли?
На наступному засіданні Ради оборони.
Яке в нас коли відбудеться?
Важко сказати, коли саме воно відбудеться. Є певні дати в протоколах. 18 лютого — здається, це останній день, коли будуть напрацьовані всі матеріали. Я сподіваюся, що через тиждень ми вийдемо на фінальне рішення.
Якщо грубо, до кінця лютого ситуація з транспортом у Києві може змінитися?
Так.
Звичайно, що це колективне рішення і воно буде таким, яким ви всі разом його ухвалите, але, на вашу думку, яким воно має бути? Має їздити транспорт під час тривоги весь чи не має їздити взагалі? Що тоді робити з приватними автівками? Який сценарій, на вашу думку, є оптимальним?
На мою думку, кожен, наприклад, водій, який не хоче їхати в комунальному транспорті під час тривоги, має право вийти з транспорту і піти в укриття. Це право кожної людини на захист. Перше.
Друге. Коли ми говоримо про те, що, наприклад, метрополітен на відкритих ділянках не поїде, ми маємо задублювати ці маршрути тоді наземним транспортом.
Третій момент. Ми точно маємо передбачити різні ризики під час повітряних тривог. Бо коли, наприклад, перекривається транспорт і ми знаємо точно, що нічого не відбувається, оскільки там десь тренування на Росії, то сто відсотків у цей момент транспорт може їхати. І таких ситуацій дуже багато.
Це те, про що говорив Володимир Зеленський, що коли злітають МіГи, вся країна паралізована. Тоді це вже питання, мабуть, до розвідки.
Це питання в тому числі до військових, які сьогодні беруть участь у напрацюванні алгоритму.
«Навколо Києва багато укріплень, вони ще будуються, на це виділяються кошти»
Ще одна важлива тема — відновлення постраждалих будівель у Києві. Багато закидів є до міської влади щодо відбудови будинків, у які прилетіло.
Вони всі різні. Перший кейс, який спадає на думку, — Жилянська, Банкова, історичні будинки. Є постраждалі багатоквартирні панельні будинки. Поясніть, будь ласка, просто і зрозумілою мовою людям, які питають, коли і як міська влада сприятиме (або не сприятиме, це теж відповідь) відновленню їхніх будівель. Від чого це залежить?
Якщо простою мовою, міська влада фінансує відновлення таких будинків. Відбувається це за бюрократичною процедурою. І, в принципі, цей процес іде.
Якщо конкретно про Жилянську, то там є технічні моменти. Як мені знову ж пояснювали профільні заступники Віталія Володимировича, є люди, які готові отримати кошти за державною програмою «єВідновлення», а для того, щоб відбудувати повністю будинок, потрібна згода всіх власників. І ще я зрозумів з того, що мені доповідали про будинок на Жилянській, — нібито не можна відбудувати цей будинок. Я поки не розібрався з цим питанням досконально, тому що, щоб визначити, чи може будинок бути відновлений повністю, має бути експертиза, я її поки не бачив. На мою думку, відновити можна будь-який об'єкт.
Що значить, ще не бачили експертизи? Жилянська була вже понад два роки тому.
Станом на сьогодні я не бачив експертизи, що не можна відновити будинок або побудувати новий на цьому місці.
Рік тому були прильоти на Воскресенку. Це забудова переважно так званими чешками або хрущівками. Там точно немає історичної цінності, але з відбудовою за рік теж нічого не змінилося. Таких кейсів багато. Я мовчу про Банкову, бо історичні будинки — це окрема історія.
З Банковою, до речі, окрема історія, тому що це перший будинок, який є архітектурною пам'яткою. Там насправді складне питання, оскільки для того, щоб його відновити, потрібно пройти певний бюрократичний шлях: від отримання дозволу, проєкту і так далі.
А до цього часу власники квартир не отримують навіть компенсації, наскільки я розумію.
Так, абсолютно вірно.
Нехороші новини для власників тих квартир.
Але цей процес іде, і якраз міська влада сьогодні співпрацює з державною, тому що цей будинок був на балансі колись ДУС. Але, на мою думку, це може бути швидше.
Абстрагуймося від старої елітної забудови. Я сказала про Воскресенку. Були кейси на Теремках, вже зараз є кейси на Оболоні. Їх багато по місту. І це звичайне житло звичайних людей, які не можуть собі дозволити робити ремонти. І це ж навіть не ремонт, а питання понівеченого даху, наприклад.
Це питання повноцінного відновлення.
То де міська влада в цьому питанні?
У мене таке саме питання. Чому це не відбувалося до цього?
Ви розмовляли на цю тему з мером?
Я говорив з профільним заступником.
І що він вам сказав?
Він якраз все чітко пояснює. На кожний момент є аргументація бюрократична. Можу сказати, що основна проблема — це бюрократія.
У Харкові теж є бюрократія, у Запоріжжі є бюрократія. Це як ДБН і ДСТУ — вони скрізь однакові.
Абсолютно вірно.
Тобто там працює, у нас не працює?
Можливо, в якихось моментах у нас не працює.
Але дивіться, що важливо розуміти. Один із закидів, який був до мене нещодавно (з боку мера Віталія Кличка. — С.К.), що я нібито блокую якусь роботу, в тому числі відновлення. Але коли я дивився розпорядження, яке мені принесли на підпис, там є багато питань. У мене, у принципі, багато запитань. До роботи.
Кого? Мера?
Профільних департаментів.
На останок ще дві важливі теми. Перша — фортифікації. Чи відбувся якийсь якісний прогрес з фортифікаційними укріпленнями навколо Києва?
Учора якраз був у Київській області, тому що Київська обласна військова адміністрація і Київська міська військова адміністрація співпрацюють дуже плідно в питанні фортифікаційного обладнання. І бачив на власні очі, що є багато укріплень. Вони збудовані, вони будуються, на це виділяють кошти. Є і в місті Києві.
Тобто місто захищене в разі чого?
Я думаю, що так. Київська область велика, різна, і дуже серйозна робота ведеться в цьому напрямку. Виділяються кошти, це все в пріоритеті.
Коли я спілкувався в один з перших днів на новій посаді з керівниками угруповання Сил оборони міста Києва, на моє питання, чи потрібно щось додаткове зараз від міста і так далі, сказали, що з цим якраз питань ніколи немає. Тобто місто чітко розуміє цей пріоритет і завжди фінансує будівництво.
А що з мобілізаційним планом міста? Наскільки він виконаний? Розумію, що ви не кінцевий відповідач у цьому питанні, але порядок цифр знаєте?
Не думаю, що про це можна говорити відкрито і відверто.
Якщо Володимир Зеленський говорить, що ми мобілізуємо 30 тисяч на місяць, то це відкрита інформація. То скільки приблизно мобілізуємо по Києву?
Давайте без цифр. Скажу так: якщо брати Київ як регіон — він один з найкращих за показниками мобілізації.
Завершуючи, не думаю, що нашим глядачам дуже цікаве ваше особисте життя, але оскільки ви PEP, займаєте фактично політичну посаду і декларуєтесь, не можу не спитати про наступне.
У 23 році ви двічі намагалися розлучитися з дружиною — сестрою дружини очільника НАБУ Семена Кривоноса. Двічі! Коли вас нарешті розлучили, ви вже наступного дня подали апеляцію на це рішення, суд своє рішення анулював — і вас знову визнали чоловіком і дружиною. Що це, вибачте, за санта-барбара? Схоже на спробу уникнути декларування якихось доходів або щось таке.
Ні, це звичайне людське питання.
Прямо два рази?
Прямо два.
…Але важливо, що в підсумку ми разом.
Тобто в декларації все буде відображено?
Звісно.