Пане Андрію, чому в Київраді вже майже пів року немає секретаря?
Тому що немає більшості, яка за нього проголосує. Ані в «Ударі» з «ЄС», ані в інших фракціях.
У нас же давно існує більшість у складі «Удар» і «ЄС», куди вона зникла?
Вона не зникла, але вона ситуативна. Відсутність секретаря Київради призвела до серйозних проблем у роботі ради, включаючи затримки в прийнятті рішень, труднощі у веденні сесій та відсутність довіри між фракціями.
Наразі в Київраді дещо змінився кількісний склад. Хтось з депутатів пішов, хтось перебуває на службі в ЗСУ, депутатів стало менше. Враховуючи те, яка кількість депутатів зараз відвідують пленарні засідання, то секретар має бути тою людиною, яка зможе об'єднати не дві партії, а всі фракції міської ради. А коли немає довіри, то і об'єднання неможливе.
Ви про довіру фракцій один до одного?
Немає довіри ані один до одного, ані до чинного мера столиці, ані до будь-яких його заступників.
І, враховуючи всі ці внутрішні процеси, ніхто не готовий подавати свого кандидата.
Тобто всі бояться подати свого кандидата даремно і втратити його у разі необрання?
Так, можна висунути кандидатуру секретаря, але за неї не проголосує більшість, і ти вже вдруге не спробуєш.
В будь-якому разі, головна розмова зараз не про ім'я секретаря, а про наявність самої більшості Київради. Секретар без об'єднаної більшості — це конструкція, яка не працює.
Але, наприклад я, як виборець, не дуже відчуваю різницю: є Київрада, вона працює якось, міський голова може вести засідання, як він і робить це зараз.
Мер на чолі Київради суттєво впливає на внутрішні процеси, які характеризують якість її роботи. Віталій Володимирович часто у від'їздах по світу або ще щось. Він не може тримати в фокусі рутину роботи Київради. І це негативно впливає на швидкість проходження документів в Київській міській раді, що відбивається на роботі постійних комісій.
Або, наприклад, зараз депутати навіть не можуть призначити собі або звільнити помічників. Тому що в регламенті чітко прописано, що це обов'язки секретаря міськради. А якщо його немає, то, відповідно, ми це не можемо зробити.
Так само стоять розпорядження про виділення матеріальної допомоги депутатами. Раніше їх підписував лише секретар, і відповідно більше трьох місяців кияни не могли отримувати цю допомогу, бо не було секретаря. Тому довелося зробити окреме рішення Київради, яким це право підпису надали меру.
Але сам Кличко не бачить проблеми в тому, що він тепер і за секретаря міськради?
Думаю, ні. От нещодавно Віталій Володимирович каже на погоджувальній раді: коли мені закидають, що я щось там не вмію, то я навчуся, не хвилюйтеся. Йому подобається, він вважає, що в нього виходить.
Але коли спостерігаєш збоку, як Віталій Володимирович веде сесії, то бачиш, що йому це важко робити. Він не знає нюансів регламенту, особливостей ведення пленарного засідання. Біля нього обов'язково сидить декілька людей, які йому підказують, як в суфлер. Хтось відволікся, не підказав вчасно — він вже «плаває», не знає, який наступний крок і чекає підказки залу.
Секретар — це як мастила в двигуні внутрішнього згоряння: треба зустрічатися з головами комісій, головами фракцій, відчувати, які процеси де гальмують і забезпечувати синхронізацію цих механізмів.
Кличко ще в червні наче висунув кандидатуру на посаду секретаря Київради, депутатку від «Голосу» Зою Ярош. І з тої пори я жодного разу не чула обговорення її кандидатури ані на сесіях, ані в кулуарах. Що це було?
Відповідно до регламенту, кандидатура секретаря подається вперше мером. Якщо вона не набирає голосів, то це право переходить до депутатів. Якщо їх кандидатура не набирає, то знову мер. І так далі.
От мер і заявив про початок політичних консультацій по кандидатурі Зої Ярош.
Вони відбувалися?
Ні, не відбувалося жодних політичних консультацій. І, за моєю інформацією, навіть сама Зоя Ярош не мала таких планів.
То привідкрийте завісу консультацій, щодо яких імен ведуться дискусії. Я часто чула прізвище Володимира Слончака («Батьківщина»).
Слончак був. Прокопів («ЄС»). Людмила Ковалевська («ЄС»). Та в принципі всі 120 депутатів Київради мають такі амбіції.
Вас теж називають часто.
Так, я хочу і готовий стати секретарем Київради.
Як голова фракції, ви спілкувалися з Кличком щодо своєї кандидатури на секретаря?
Я з ним не спілкуюся.
Як це можливо?
Особисте спілкування у нас з мером відсутнє на 99 %. Це почалося ще з двадцять першого року, коли ми почали виступати як опозиція до Віталія Володимировича.
Скажу більше, навіть профільний заступник Кличка не спілкується зі мною як з головою своєї профільної комісії (з питань бюджету). Микола Поворозник не має зі мною комунікації вже приблизно місяців шість-сім.
З чим це пов'язано?
Ну, мабуть, на щось образився.
Цікаво… Але повернемося до секретаря. Розкажіть, чому ви можете бути кращим секретарем Київради, ніж був попередній?
Я буду секретарем всієї Київської міської ради, а не певної групи осіб. Або однієї фракції "Удар".
Це перш за все. Друге, моя основна задача, і всі колеги по раді це знають, — це максимальна суб'єктивізація депутатів Київради.
Що це означає?
Зараз у депутатів немає суб'єктності. У нас виконавчий орган керує депутатами, а має бути навпаки. І про це мені постійно говорять всі колеги по раді. І також бути секретарем для кожної фракції. Власне, тому секретар і є позафракційним.
До речі, ця посада передбачає, що ви більше не зможете залишатися на посаді заступника міністра освіти?
Так, і я до цього готовий.
Що ви запропонуєте щодо процедури проходження земельних питань, щоб не було таких історій, про які ми дізналися з розслідування про Комарницького і його голову комісії Терентьєва?
Буде просто все за законом. Щиро кажучи, я не дуже розумію, які особливі процедури потрібно винаходити, якщо в законодавстві вже все написано. Там є черговість проходження питань, чітко встановлені терміни. Є 14 днів на проєкт по землі, і ти маєш отримати або погодження, або відмову. І тому сесії треба збирати не раз на три місяці, а два рази на місяць.
Ми як громада, постійно бачимо, що землю в Києві розподіляють якось не так. «Туалетні схеми» дозволяють за якусь смішну оренду отримувати ділянки під забудову ЖК. А земельні аукціони тим часом це якесь нетипове явище.
Дивіться, як було раніше, оце розбазарювання ресурсів, цього вже ніколи в житті не буде, маємо це розуміти. З огляду на фінансовий стан країни, ми маємо робити все, щоб земельні питання проходили абсолютно прозоро.
Окремо хочу сказати, що земельний податок і всі види плати за землю, це саме ті надходження, які, як каже Трамп, "Make America Great Again». Ресурси Києва є унікальними, і земля це той унікальний ресурс. Тому тут не має бути ніяких «смотрящих», «зазиваючих» чи ще когось…
Наразі земельна комісія взагалі стоїть наглухо. Коли розблокують її роботу?
Думаю, що земельну комісію треба переформатовувати. Я знаю, що ряд депутатів, зокрема з моєї фракції, хочуть вийти з її складу.
То чому її досі не переформатували?
Тому що це питання, які пов'язані з секретарем, вони йдуть в комплексі.
У вашої фракції є кандидатура на голову земельної?
У нас ніхто не хоче бути головою цієї комісії.
Ну є ж у інших фракцій якісь пропозиції на цю посаду?
Станом на сьогодні обов'язки голови комісії виконує Михайло Терентьєв, тому приводу для пропозицій поки що немає.
Як це можливо, його ж наче звідусіль звільнили?
Терентьєв технічно залишається депутатом і головою комісії. Його ж ніхто з цієї посади не знімав і навіть в сесійній залі це питання не піднімалося.
Чому фракція «Удар» не ініціює зняття такого скандального діяча?
Бо всіх все влаштовує.
Ще одне підвішене питання — це відставка Миколи Поворозника. Після скандалу зі святкуванням і потім ініційованої вами недовіри першому заступнику голови КМДА, Кличко наче як відсторонив Поворозника від роботи. А зараз кажуть, що він все одно керує в КМДА. Що відбувається?
Відбувається те, що Віталій Кличко захищає Миколу Поворозника всіма можливими і неможливими способами. Мер знає, який обсяг роботи веде на собі його перший заступник. Плюс раніше Поворозник погрожував, що в разі чого за ним піде зо десять топчиновників. І це типу може спричинити колапс управління містом.
Але я впевнений, що це зовсім не такі віддані команді люди, як думає пан Микола. І з ним пішла б можливо лише одна людина, з профільного фіндепу.
Поворозник заблокував рішення про його звільнення через суд, оскарживши рішення Київради про недовіру йому.
Так, і цим рішенням суду він скасував заборону для нього користуватися службовим кабінетом, автомобілем, телефоном. Але є ще рішення мера про відсторонення Поворозника на період перевірки комісією. Я член цієї комісії і вона засідала вже п'ять разів. Зокрема, він дав письмові пояснення своїм діям (щодо святкування на режимному об'єкті). Але я скажу вам, що на десяти сторінках пояснень ідуть лише оціночні судження дій журналістів, по суті там нічого немає…
Я наполягаю, що він має дати усні пояснення. Але він то не може, то не з'явився. Плюс там частина комісії — це взагалі люди, які безпосередньо працюють під його керівництвом. І вони хочуть вийти на рішення, що, відповідно до трудового кодексу, вони не мають права давати оцінку тому, що відбулося. Тобто є намір технічно поховати цю дисциплінарну комісію.
Кажуть, що Поворозник тричі на тиждень приїжджає в КМДА, працює, дає вказівки своїм підлеглим, Репіку, Мельник, іншим.
То чому це взагалі можливо?
Тому що Кличко не хоче його звільняти. Тому що він як спортсмен сприймає це як свій програш на рингу. І тому що думає, ніби так посиплеться вся його вертикаль.
Я знаю, що частина команди Кличка насправді лобіювала певне перезавантаження його оточення.
Перезавантажувати цю верхівку абсолютно чітко треба. Люди вже більше 11 років там знаходяться, і вони просто вже мають певну професійну деформацію.
Пане Андрію, що зі свого боку бачимо ми: операція «Чисте місто» струснула київський істеблішмент, почалися якісь тектонічні зсуви і… все завмерло. Тепер це виглядає просто як колапс управління в Києві.
Цей рух продовжується. Якраз на цьому тижні у нас була визначальна зустріч з Віталієм Володимировичем. Депутатський корпус об'єднано виступив, нагадали, що за звільнення Поворозника дали голоси 74 депутати. В понеділок мер обіцяв погоджувальній раді фракцій вирішити питання з Миколою Юрійовичем Поворозником. Це мало бути вже остаточне звільнення. Але мер знову розказав нам казочку про те, що він не має повноважень. І запропонував Поворознику піти за власним бажанням. Той відмовився, сказав, що не має для цього причин.
Ого. Жодної?
Так, зауважив, що не зможе пояснити це звільнення своїй родині.
І наступного дня ми побачили ваш проєкт рішення про висловлення недовіри вже самому меру. Поясніть нам всім, чому ви не довіряєте меру і який може бути розвиток подій в разі, якщо це рішення підтримають в сесійній залі?
Ми стали свідками повного паралічу роботи Київради та системної кризи управління містом.
Квінтесенцією проблем у Києві є ставлення мера та виконавчого органу КМДА до принципів демократії. Неможливо, щоб в одному місті одна людина одночасно ставила завдання, виконувала їх і сама ж контролювала.
Але саме так зараз і відбувається: Віталій Володимирович та КМДА перебрали на себе максимальну кількість повноважень. Вони фактично ігнорують депутатський корпус, депутатські запити не розглядаються, проєкти рішень не виносяться навіть у залу засідань і не потрапляють на сесію.
У результаті Київрада втрачає свою основну функцію, а саме контроль за діями міської влади. Жодне рішення, яке стосується контролю, не виконується.
Апофеозом цієї ситуації стало рішення, яке підтримали депутати: недовіра першому заступнику голови КМДА пану Поворознику. Проте це рішення вже понад сто днів демонстративно не виконується.
Київрада — це представницький орган громади, і він не припиняє існування навіть без мера чи секретаря. Якщо мера усунуто, а секретаря не обрано, депутати Київради можуть самостійно скликати сесію (якщо за це виступить не менше 1/3 від складу, а для окремих рішень потрібно 2/3 голосів). У такому форматі вони можуть обрати нового секретаря або тимчасово визначити уповноваженого головуючого.
Депутати мають право продовжувати засідання, ухвалювати рішення, контролювати бюджет, ставити питання до КМДА.