Напередодні виборів до Державної Думи (вересень 2026) і на фоні дедалі гучніших розмов про можливе завершення «СВО» російські елітні групи активно формують нові альянси. Головна мета – вижити в можливій політичній бурі та закріпити позиції в поствоєнному розподілі влади. «Військовий кабінет» (силовики) методично укрупнюється, а політичні гравці шукають союзників серед них.
Башта 1. Група Чемезова – Золотова. Зближення Росгвардії з оборонним лобі
Віктор Золотов (директор Росгвардії з 2016 року, колишній охоронець Путіна, контролює внутрішні війська, репресії та «стабілізацію» тилу) публічно, нетипово для російських традицій, днями привітав на колегії відомства Дениса Мантурова (перший віцепрем’єр, фактичний куратор оборонно-промислового комплексу, довірена особа Сергія Чемезова). Мантуров щойно отримав звання Героя Росії (25 лютого 2026).
Сергій Чемезов (гендиректор «Ростеху» з 2007 року, ветеран КДБ, один з найближчих соратників Путіна, контролює майже весь російський ВПК) відреагував на цей сигнал про стратегічний союз силовиків і оборонного лобі. Мантуров у відповідь похвалив «особисті зусилля Золотова». Це не просто чемність – це унікальна публічна демонстрація єдності перед можливим поствоєнним переділом ресурсів. Подібного не відбувалось між цими гравцями жодного разу. Тут варто додати, що таємнича постать Кирила Дмітрієва також належить до орбіти впливу саме Чемезова, що на фоні перемовного треку РФ та США додає особливої ваги цій башті Кремля.
2. Група Кірієнко – Ковальчуки проходить стадію максимального укрупнення
Сергій Кірієнко (перший заступник керівника Адміністрації Президента, головний куратор внутрішньої політики, «технократ» з ядерного минулого) разом з братами Ковальчуками (Юрій Ковальчук – головний «гаманець» Путіна, медіа-магнат, контролює банк «Росія» та ключові телеканали) вже зблизилися з «тюменцями» всередині «Єдиної Росії». Тепер вони готові «підібрати» Сергія Шойгу (секретар Ради Безпеки, колишній міністр оборони 2012–2024, символ «військової партії») з його проектом "Сибіріади". Окрім того, на фоні посилення Золотова, група Кірієнко-Ковальчуків "зарила сокиру війни" з Олександром Бортніковим, керівником ФСБ. Що, зокрема, частково призвело до стабілізації конфліктів в окупації та залагодження конфлікту навколо фінансових потоків в окупацію та частково повернуло вплив Марата Хуснулліна та підтримку Казанської групи не лише на окуповані території.
Ця група грає на перспективу: контроль над партійними списками, медіа та фінансами.
3. Група Володін – Мєдвєдєв: союз проти «внутрішньополітичного блоку» АП
В'ячеслав Володін (спікер Держдуми з 2016 року, амбіційний «яструб», намагається перетворити парламент на ідеологічний та репресивний орган, має прямий доступ до Путіна) і Дмітрій Мєдвєдєв (заступник голови Ради Безпеки, екс-президент і прем’єр, який після 2022 радикально «яструбив») намагаються знайти спільну мову саме з силовиками з «військового кабінету».
Володін за два терміни:
- жорстко дисциплінував Думу («військово-політична структура»);
- ідеологізував її (антимігрантські закони, «партія Совбеза»);
- встановив контроль над фракцією «Єдиної Росії»;
- впливає на лідерів системної опозиції (Зюганов, Миронов, частково Слуцький).
Але зазнав ударів від команди Кірієнка: «розжалування» соратника Сергія Неверова (2024), кадрові чистки в апараті Думи (2024–2025). Тому тепер шукає порятунок у союзі з Мєдвєдєвим.
Усі ці рухи – не випадкові. Еліти готуються до двох сценаріїв одночасно:
- Якщо «СВО» завершиться (мир або "замороження") – силовики (Золотов + Чемезов + Шойгу) хочуть зберегти і навіть посилити свій вплив у поствоєнній Росії.
- Перед виборами-2026 – боротьба за прохідні місця в списках «ЄР» і контроль над Думою нового скликання.
Володін-Мєдвєдєв ускладнюють життя Кірієнко-Ковальчукам, але самі залежать від прямого доступу до Путіна. Сам Путін тримає всі питання «в підвішеному стані» – це його улюблений метод балансу.
Кремль не моноліт. Він – сукупність веж, які зараз поспіхом будують мости між собою, бо відчувають, що після «СВО» і виборів почнеться великий перерозподіл. Хто не встигне об’єднатися, ризикує втратити все. А це означає, що російська система входить у період підвищеної турбулентності, незалежно від того, чи буде «мир», чи ні.