Через руйнування теплостанцій значна частина районів міста залишилась без опалення, а перебої з електропостачанням трапляються регулярно - замість графіків відключень світла ми можемо розраховувати хіба що на графіки тимчасових включень. Для багатьох мешканців міста це означає постійний холод у квартирах, а для банківських відділень — нову реальність роботи. З одного боку, відділення забезпечені всім необхідним для безперебійної роботи, але з іншого - передбачити такі умови, що ми маємо зараз, навряд чи можна було. Але саме в таких умовах найяскравіше проявляється головне: коли вимикається світло — вмикаються люди.
Ранок у деяких відділеннях починається при температурі, м'яко кажучи, далекій від комфортної. Вже нікого не дивує, коли температура на початку робочого дня +3 чи +5. Але в найбільші морози бувала і мінусова температура. Що робити? Колеги приходять на декілька годин раніше і поки є електрика або поки не включена вся робоча техніка і ще немає великого навантаження на генератор, намагаються хоч трохи прогріти простір. А потім команда просто адаптується: теплий одяг, рух, жарти, взаємна підтримка — і робочий день триває.
Одна з таких історій швидко стала внутрішнім символом турботи. До відділення зайшла клієнтка — змерзла настільки, що руки буквально тремтіли. Їй навіть підписати документи було складно. Співробітниця запропонувала їй свій невеликий обігрівальний килимок, який ми закупили спеціально для працівників, і поклала перед нею: "Погрійте руки".
Жінка кілька секунд просто дивилася, а потім усміхнулась: "Який сервіс… який банк".
У цей момент мова була не про послуги, а про людяність, яка відчувається сильніше за будь-який холод.
Ще один виклик — дні, коли погода буквально паралізує місто. Під час ожеледиці, коли транспорт якщо і працював, то дуже нестабільно, було прийнято рішення зробити гнучкий графік роботи, щоб колеги могли безпечно дістатися роботи і повернутися додому - декому потрібно їхати за місто. Це стало знаком турботи. Бо сьогодні всі добре розуміють: робота триває не попри людей, а заради них.
І хоча умови життя складі, потік клієнтів не зменшується. Люди приходять переоформити картки, пройти ідентифікацію, розібратися з мобільним застосунком. Часто це старші клієнти, яким важлива жива допомога. Колеги працюють - пояснюють, показують, підтримують. У ці моменти банк стає не просто фінансовою установою, а точкою стабільності.
І всередині команди — та сама атмосфера плеча. Колеги підміняють одне одного, знаходять рішення для побутових дрібниць, діляться теплом у буквальному й переносному сенсі. Коли стає особливо холодно — хтось жартує, хтось пропонує розім’ятися, пройтися коридором, “розігнати кров”. Це звучить просто, але саме з таких дрібниць народжується стійкість.
Попри все, банк продовжує виконувати свою ключову роль - підтримувати економіку. Кредитуються малий і середній бізнес, аграрні підприємства, енергетичні проєкти. Робота триває щодня, і кожне відкрите відділення — це сигнал: життя рухається вперед.
Сьогодні наші будні - це генератори, холодні ранки й постійна адаптація. Але головне - люди, які приходять на роботу раніше, залишаються довше, підтримують клієнтів і одне одного. Вони не просто виконують обов’язки — вони створюють середовище довіри.
Коли виключається світло, саме люди стають джерелом тепла, стабільності й віри.
Бо все тримається на людях.