За кілька днів у Молдові мають підписати угоду про Спеціальний трибунал за злочин агресії Росії. Якою ви бачите роль Молдови в цьому процесі?
Ми підтримуємо підписання договору і створення Спеціального трибуналу, тому що будь-яка безкарність, будь-який злочинець, який веде війну — у цьому випадку Росія, — якщо він знає, що не буде покараний і не буде рано чи пізно притягнутий до суду…
Чи розглядає Молдова законодавчі механізми, щоб притягнути Російську Федерацію в контексті окупації та військової присутності у Придністров’ї?
Так. Ми маємо повну легітимність і повне право вимагати компенсації за завдані збитки [у результаті дій Росії]. Наприклад, Росія забруднила річку Дністер ударом по Новодністровську на території України. Нам довелося мобілізувати дуже великі ресурси — і з боку України, і з нашого боку, і з боку Румунії.
Що зараз відбувається навколо заблокованих виборів у Гагаузії? За якою формулою врешті відбудуться місцеві вибори в автономії?
Вони себе заблокували своїми ж рішеннями. Ми постійно ведемо з ними діалог. Буквально вчора була остання зустріч, на якій ми домовилися, що маємо разом шукати рішення. Вони хотіли б проводити вибори в Гагаузії за власними правилами. Ми сказали, що так не може бути — правила мають бути спільними, тобто єдиними на всій території Республіки Молдова. Якщо є певні особливості регіону, ми можемо їх враховувати. Наприклад, якщо йдеться про віковий ценз — у Гагаузії це 21 рік, тоді як на решті території Молдови на парламентських виборах це 18 років. Там змішана система, мажоритарна, а не пропорційна, як у решті країни. Це дві особливості, які ми можемо прийняти. Але все інше: фінансування, механізми перевірки виборчих списків, запобігання багаторазовому голосуванню, перевірка членів виборчих бюро — це все має бути таким самим, як на всій території Республіки Молдова. Ми зацікавлені, щоб цього року вибори все ж відбулися.
Чи вважаєте ви, що Гагаузія досі перебуває під впливом Росії або так званої мережі Шора?
Очевидно, що так. Ми їм дуже чітко це сказали. Там досі є російський вплив, і вони, на жаль, залишаються в його руках.
Тему об’єднання з Румунією останнім часом обговорюють у публічному просторі Молдови особливо активно. Чому саме зараз?
Тема об’єднання — це постійна тема. Думаю, кожен громадянин Республіки Молдова, який має хоча б мінімальний рівень освіти і знає історію своєї країни, буде за об’єднання. Ця тема з’являється постійно — особливо під час річниць. Очевидно, що це мрія всього румунського народу. Але реалії на місці такі, які вони є. І ми вважаємо, що найпростішим і найближчим шляхом є європейська інтеграція. Ми можемо рухатися цим шляхом і знову зустрітися разом у великій європейській родині.
Але все ж обговорюють і унію, і, очевидно, це потребувало б величезних коштів, так само як і реінтеграція Придністровʼя. Хто, на вашу думку, мав би платити за це: Румунія, ЄС, Німеччина, Франція?
Якщо говорити про Придністровський конфлікт і реінтеграцію країни — очевидно, що це має свою ціну, і вона велика. На європейському рівні — так.
Але якщо ми говоримо про об’єднання, це вже справа між Молдовою та Румунією, тож Бухаресту доведеться взяти на себе всі ризики?
Такі речі потрібно оцінювати, але зараз це питання не стоїть.
Можливо ви знаєте, чи існують хоча б попередні оцінки потенційної вартості такого сценарію?
Дивіться, Німеччина об’єдналася, і навіть досі не можуть оцінити, якою була остаточна вартість. Це процес, який усі бачать по-різному. Одні дивляться на це як на рівень двох країн, інші — як на процес європейської інтеграції. І обидві думки співіснують у Республіці Молдова.
Якщо це все ж станеться, що це змінить для України?
Мені важко тут говорити за Україну, але ми історично були частиною Румунії.
Я маю на увазі, що Україна матиме дуже серйозного сусіда в такому разі...
Тобто дуже потужного друга. Друга, який у ЄС. І друга, який у НАТО. Кращого сусіда годі й бажати.