Здебільше, технічно це виглядає як підготовка до “фільтрації” аудиторії перед виборами в Держдуму, а не стартом мобілізації. Логіка проста: спочатку запускається функція створення каналів у MAX, далі - адміністративно стимулюється перенесення майданчиків із Telegram, закуповується реклама, переганяється аудиторія. Паралельно розкручується черговий виток заборони Telegram (орієнтовно червень–серпень). Кульмінація - наказ у категоричній формі перейти в “національний месенджер”, де внутрішньополітичний блок формує стерильний вакуум перед виборами.
Але це лише верхній шар.
Насправді ми бачимо класичну внутрішньоелітну боротьбу. Telegram став не просто платформою, а інструментом впливу, каналом координації та полем експертної легітимності. А отже – системним ресурсом влади.
Але всередині системи два табори.
Перший - за блокування. Це ті, хто будує цифрову монополію: Цифрова імперія Ковальчуків, родина Кірієнка з додатковим трафіком у VK, глава ФСБ Бортніков, який прагне прямого каналу до Дурова, мінцифри Шадаєв із проєктом MAX, Роскомнадзор і його бюджетно-політичний апетит. Для них MAX — це контроль над трафіком, даними й наративами. Головне, над архітектурою виборчого поля. Перед Думою їм потрібна не перемога, а стерильність. Без неконтрольованої експертизи, без воєнкорів із власною думкою, без витоків.
Другий - проти. Структури Чемезова, клан Ротенбергів, Громов із воєнкорами, Бєлоусов, який знає реальний стан фронту, Дюмін, Дмитрієв - для них Telegram - це робочий інструмент впливу. Вони не за свободу слова. Вони за ефективність. У них є свої канали зв’язку з Дуровим, свої медійні конструкції, свої економічні домовленості. Повна блокада - це витрати, монополізація та передача цифрового важеля конкурентам.
І тут найцікавіше.
Безпосередньо перед виборами другий табір готується наполягти на знятті обмежень. Під приводом “невиправданих витрат”, “перегибів”, “фабрикацій”. Telegram можуть “помилувати” рівно в той момент, коли контентмейкери вже витратили ресурси на дублювання в MAX і втратили частину аудиторії.
У підсумку, MAX може стати інструментом для контролю під час можливої нової хвилі мобілізації. Але мобілізація - це тактична задача. Стратегічна - перерозподіл впливу перед перезавантаженням системи впливу.
Вибори до Думи звісно це не про електоральну інтригу. Це про переформатування балансів всередині Кремля. І цифрова інфраструктура стає частиною цієї боротьби.
MAX - це ставка однієї партії війни на монополію.Telegram - це поле, яке інша група не готова віддати.
Тому кому у відомому парадоксі російського вибору «казнить нельзя помиловать» поки не поставлено. «Казнить» неможна, «помиловать» зарано.
І саме в цій паузі - вся суть.
Фінальне. А до чого тут ми? До того, що знов ми дивимось поверхнево на російську внутрішню політику виключно через егоцентризм. Це логічний погляд, але помилковий. Тому що не розуміння ворога призводить до «Київ за три дні». Що нам показали самі росіяни. Тому, якщо ми хочемо перемогти да так, щоб назавжди – треба дивитись в суть. Інакше, ці помилки раз за разом будуть призводити до нових воєн.