Попри взаємні образи, попри помилки, зараз, як ніколи треба єдності. На жаль, моновлада не подає прикладів цієї єдності, дико відкидаючи будь-які спроби об'єднання з опозицією.
Ще не пізно дати відсіч постправді. Не вистачить говорити правду, це правильно, але часто цього замало. Правду належить захистити, оборонити, зберегти і закріпити.
Був час чесноти мужності, приклад якої ми давали цілому світу, час гордості за себе, час оптимізму. Зараз, у час пригнічення і безнадії, мудрість – це саме те, що належить використовувати…
Домовитися між собою на час війни не боротися одне з одним не має способу. Але і це треба пережити, бо потрібно зупинити зовнішнього ворога, переборовши внутрішню неприязнь.
Чому ми можемо вважати, що в цій війні Бог за нас, по нашій стороні? Може нам спочатку потрібно навернутися, щоб виграти цю боротьбу, і тоді Бог буде за нас?
Не можна зупинитися на перемозі на полі бою. Належить виграти битву після війни, не допустити нової агресії з боку ворога, не дозволити реваншу чи ще більшого зла.
Попри взаємні образи, попри помилки, зараз, як ніколи треба єдності. На жаль, моновлада не подає прикладів цієї єдності, дико відкидаючи будь-які спроби об'єднання з опозицією.
Ще не пізно дати відсіч постправді. Не вистачить говорити правду, це правильно, але часто цього замало. Правду належить захистити, оборонити, зберегти і закріпити.
Був час чесноти мужності, приклад якої ми давали цілому світу, час гордості за себе, час оптимізму. Зараз, у час пригнічення і безнадії, мудрість – це саме те, що належить використовувати…
Домовитися між собою на час війни не боротися одне з одним не має способу. Але і це треба пережити, бо потрібно зупинити зовнішнього ворога, переборовши внутрішню неприязнь.
Більшість християн, які святкують Різдво, не сильно відрізняють християнські звичаї від язичницьких, а дехто навіть не переймається цим розрізненням.
Чому ми можемо вважати, що в цій війні Бог за нас, по нашій стороні? Може нам спочатку потрібно навернутися, щоб виграти цю боротьбу, і тоді Бог буде за нас?
Головне в екології і економіці – це здоровий глузд. Якщо ти «за природу», то ти теж маєш бути за її закони.
Як потрібно ставитися до мобілізації з погляду християнина? Чи можна говорити, що людина, ухиляючись від обов'язку, чинить гріх?
Допомога військовим, які захищають країну, – це цілком по-християнськи. Але чи можуть християни донатити засоби, які точно позбавлять життя?
Заклик до «білого прапора» – це заклик до ще більшого зла. Навіть якщо це несвідомо і наївно, нам від цього не легше.
Чи справді відчай – це смертний гріх? Чи можна взагалі позбутися тривожності і що б християнин мав для цього зробити?
Прощення кривдника і злочинця завжди є можливе і може настати, а вчення Церкви до цього заохочує.
Війни будуть на Землі, бо жадібні до загарбань не вгамовуються, але все одно не можна опускати рук і перестати боротися за мир.
Не можна зупинитися на перемозі на полі бою. Належить виграти битву після війни, не допустити нової агресії з боку ворога, не дозволити реваншу чи ще більшого зла.
Чи можна з позиції Церкви вважати тих, хто загинув за Україну, новомучениками?
