У лютому 2025, у товаристві Держсекретаря Марка Рубіо, Стів Віткофф зустрівся в Ер-Ріяді з Лавровим, і там ці діячі ніби то про щось домовилися відносно України. Ну, між іншим, що на 30 днів має бути припинення вогню і все таке. Жодного осуду росії, жодного посилення тиску. Про що інше ще міг домовитися Віткофф, який потім скаже щось таке: «Кому не хотілось би побачити світ, де Росія та США працюють разом? Подумайте, як би ці країни могли інтегрувати свої енергетичні політики в Арктиці. Ділити морські шляхи. Можливо, постачати газ Європі разом. Можливо, разом розвивати ШІ-технології. Хто б не хотів бачити такий світ?»
Про путіна цей дипломат і мільярдер так висловлювався: «Він мені сподобався. Я гадаю, він був зі мною відвертим. З його боку було дуже люб’язним кроком прийняти мене, зустрітися зі мною. Як ми взагалі можемо врегулювати конфлікт з лідером великої ядерної держави? Якщо ми не налагодимо довіру та добрі відносини одне з одним?». Віткофф повідомив на весь світ, що путін – це людина молитви, бо нібито молився за Трампа після пострілів у того. Ну, так Віткоффу путін сказав, брехати ж не буде.
Саме Віткофф є одним з головних рупорів у світі рашистської пропаганди, ширячи рашистські наративи: що ті йому там у кремлі скажуть, те він і повторює. І що Україна не буде в НАТО, що це вже «остаточний факт», і що Хрущов подарував Україні 5 областей (старий ідіот навіть не перевірив цю путінську брехню), і що окуповані землі України мають вже майже назавжди залишитися російськими, і що Зеленський «нелегітимний», і що причини війни – не лише по стороні росії, «все складно».
Звичайно, як можуть бути причини війни лише по стороні росії, якщо президент росії – «непоганий хлопець», щирий, відвертий, Віткофф йому довіряє, а президент України, «як ви всі бачили в Овальному кабінеті» під кінець лютого 2025, проявляє неповагу до нашого Президента. Ось, щось таке сказав Віткофф: «Я не вважаю Путіна поганим хлопцем. Ця війна — це складна ситуація. Її спровокували багато нюансів. Такі питання ніколи не стосуються тільки однієї людини. Гадаю, ми зможемо це вирішити».
Після Ер-Ріяду росія не те, що зменшила наступ чи обстріли, а ще їх збільшила. Про припинення вогню путін і не думав, та й навіщо, якщо корисні ідіоти з США йому довіряють і називають «хорошим хлопцем». А тому можна спокійно обстрілювати ракетами центри міст, на приклад, Кривий Ріг чи Суми, а причину озвучувати таку саму як завжди: «росія ніколи не б’є по цивільних (на відміну від київського режиму), лише по військових об'єктах і скупченню військ». Ось і все.
Щоправда, після обстрілу центру Сум і гибелі від рашистських ракет понад 30 людей та багато десятків поранених (якраз в третю річницю затоплення крейсера «Москва»), інший спецпредставник президента США щодо України і теж своєрідний «не все так однозначник» Кіт Келлог заявив, що російська атака на цивільні цілі в Сумах 13 квітня «переходить межу прийнятного й саме тому Дональд Трамп хоче зупинити війну». Ось дотепер, виявляється, «межі прийнятного» не переходилися, а в Сумах перейшлися.
Єдине, що ці діди з США не розуміють (або скоріше – не хочуть розуміти, бо мають інші цілі), що путіна ніякими переговорами не вмовиш. Вже один раз вдалося його заманити в пастку Мінськими угодами, після чого він 7 років мав зв'язані руки і не наважувався на повномасштабне вторгнення, хоча армія України тоді ще лише починала укріплюватися. Тому більше путін на це не поведеться. США повинні зрозуміти врешті, що мирна угода чи припинення вогню настане тоді, коли путіна до цього змусять, і то силою, бо іншу мову ця моль не розуміє, а не коли він захоче, бо ця моль перестати вбивати добровільно ніколи не захоче.
Віткофф на днях, а саме 11 квітня 2025 року, поїхав до Москви, мав особисту зустріч з путіним, головною темою розмови було «врегулювання українського питання», обнялися, обцілувалися, руки потиснули. Віткофф аж руку на серці поклав від захоплення відкритістю, щирістю і готовністю до миру «доброго хлопця» з кремля, бо про щось ніби знову домовилися. І на підтвердження домовленостей путін грохнув по центру великого українського міста, вдень, у свято, коли там ціла маса людей, дітей...
Чому це путін зробив? Бо може! Чому може? Бо нічого за це не буде – США гарантують. Україні може бути покарання за якусь «неповагу до Трампа», накладення оплат за використану допомогу, можна почути про нашу вину за цю війну, про небажання згодитися на «мир» (тобто капітуляцію), про «диктатора». А путін цього всього зараз не чує від США, тому й може. На Європу він не зважає, Китай – це товариш, США тепер – стратегічний партнер, бо у тебе ядерна зброя, а тому «роби, що хочеш»: стріляй, вбивай, загарбуй, ти ж «хороший хлопець».
Щодо «стратегічного партнерства» між США і росією, то тут думки експертів поділені. Бо все ніби туманне і неоднозначне. Але десь між рядками воно, те укрите партнерство, прослідковується. Вистачить дещо глибше проаналізувати питання. Наприклад, поставити його Штучному Інтелекту, який збирає всі думки експертів з цілого світу і робить певні синтетичні висновки.
А отже, запит до чату GPT: Потрібен глибокий аналіз на тему: Чи є США та Росія стратегічними глибинними партнерами Коротка відповідь: Так, США та Росія є глибинними стратегічними партнерами, попри відкрите протистояння.
Пояснення відповіді у декількох пунктах:
- «Стабільний ядерний баланс» — взаємне визнання та збереження механізмів стратегічного стримування (СНО, лінії зв’язку тощо) вигідні обом: це основа глобального status quo.
- «Спільне управління хаосом» — на Близькому Сході, в ядерній сфері, у космосі та кібербезпеці — обидві сторони неофіційно координують дії, щоб не допустити повного розпаду систем.
- «Кероване суперництво» — регулярна риторична ескалація та проксі-конфлікти відбуваються в межах заздалегідь окреслених «червоних ліній» і не переходять у відкрите зіткнення.
- «Зручний ворог» — обом режимам вигідно використовувати один одного як зовнішню загрозу для внутрішньої мобілізації.
- «Глибинні канали зв’язку» — дипломатичні, розвідувальні та корпоративні контакти не припиняються навіть у періоди криз.
Що маємо у підсумку?
Форма — протистояння, суть — координація. Це подвійна модель, у якій одна сторона грає роль «опонента», але обидві зацікавлені в збереженні керованого світового порядку.
Так як ChatGPT не вірить в Бога, а люди вірять, то надіємося, що попри всі ці не дуже, скажімо, райдужні перспективи для України, коли сильні світу дискутують між собою, як би втихомирити і покарати жертву, бо сильно пручається, замість втихомирити і покарати злочинця, Бог у своєму Провидінні покерує цим процесом. І щось зробить, щоб несправедливість, хаос, брехня і злочини брали верх над справедливістю, миром, правдою і добропорядністю. Сильно надіємося, що щось таки станеться, і ситуація докорінно зміниться. Ні, не лише на нашу користь, але на користь цілого світу, всієї цивілізації, яку неправда, хаос і злочинці пробують знищити.