Останньому етапу перманентної судової реформи вже майже 10 років. Просто уявіть цифри цього року: 758 000 судових рішень щодо пенсій держава не виконала станом на липень, 35 років знадобиться одному з адміністративних судів, про це нижче, щоб розглянути справи, які надійшли за перше півріччя 2025-го. Менше 20% – такий реальний відсоток виконання судових рішень у певних категоріях. А тепер детальніше.
Влітку Кабмін схвалив Бюджетну декларацію на 2026-2028 роки, в якій закріпив загальне недофінансування судової влади на рівні 35-40% на найближчі три роки. Це дуже по незалежному і в попередньому звіті ЄК вже приділяла цьому увагу. Цього року Єврокомісія прямо каже, що на ефективність правосуддя негативно впливає постійна нестача людських, фінансових та технічних ресурсів. Якщо точніше, то, за даними самого звіту, фінансування судової влади в бюджеті на 2025 рік покрило лише близько 61% потреб.
Про зарплати в апаратах місцевих судів годі й говорити і питання навіть не в тому, що касир, муляр, бариста, перукар, підкресліть кому що ближче, отримує більше, ніж секретар судового засідання. Питання в тому, що незалежність в таких умовах виглядає сумнівно. Нам відкрито кажуть, що робота людини, яка варить вам каву чи пробиває чек, важливіша за людину, яка фіксує судове засідання і буквально тримає на собі всю інфраструктуру правосуддя. Чиновники та депутати не реагують, мабуть, тому, що їхнє державницьке мислення не прокидається без ранкової кави, яку має хтось приготувати.
Як аргумент нам часто говорять, що суди це дорого. Ось зарплати працівників судів: оклад старшого секретаря суду – 9 880 грн, судового розпорядника – 8 591 грн, до кінця року вони трохи підвищені окремою постановою Уряду, але на суть це не впливає. А от нове дослідження, проведене OLX-Робота спільно з Європейською бізнес асоціацією. Повідомляється, що за останні чотири роки платня майстрів суттєво зросла: найбільше – у мулярів: з 15 тис. гривень у 2022 році до 50 тис. гривень у 2025-му. Сантехніки тепер заробляють до 40 тис. гривень, раніше – 15 тис. гривень, а штукатури – до 60 тис. гривень, проти 22,5 тис. гривень у 2022 році. Найповільніше зростали зарплати різноробочих – з 12,5 до 22,5 тис. гривень.
А що по зарплаті суддів? Нічого нового! У суддів не має зарплати, є винагорода за статус. Не має пенсії, а є довічне утримання і це принципово різні речі. У судді місцевого суду – 57 тис. грн. на місяць – це на 30% менше, ніж передбачено законом. Довічне утримання окрема ласа тема для постійних маніпуляцій, наприклад, Україна у 2023 році витратила на утримання суддів 4,4 млрд грн. Це багато? Без контексту – безумовно. А ось контекст: загальні витрати ПФУ у той же рік становили 746,2 млрд гривень, тобто на суддів витратили лише 0,6%.
Прожитковий мінімум з якого вираховується суддівська винагорода залишається «замороженим» на рівні 2102 грн, як це було з 2019 року, і це попри зростання «звичайного» прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 3288 грн у 2026 році, 3482 грн у 2027 році та 3667 грн у 2028 році. І тут судді реально окрема каста.
Ці маніпуляції про привілеї суддів та їхні захмарні витрати зазвичай супроводжуються іншим, ще більш цинічним міфом – про те, що у держави нібито просто немає грошей. І було б зрозуміло, якби їх справді не було, але як нам показує дослідження Kantar, тіньовий ринок електронних сигарет наближається до 100%. А за даними Укртютюну, через нелегальну торгівлю тютюновими виробами держава втрачає понад 24,2 млрд грн податкових надходжень. Загалом, за даними з відкритих джерел, через схеми у підакцизних галузях держава втрачає близько 35-38 млрд гривень на рік. Але не вистачає нам саме через утримання суддів, яке на 30% нижче, ніж має бути, та й загалом через судову владу, яка недофінансована на 40%.
Це свідоме недофінансування, а не реальний брак коштів, має прямі, руйнівні наслідки для кожного громадянина – саме ті, з яких ми і почали. Система просто колапсує, бо секретарю вигідніше піти працювати в інше місце. В середньому останні 8-10 років виконується далеко не 100% судових рішень. Зокрема, на думку і науковців, і практиків, у справах зобов’язального характеру виконується не більше, як 20% судових рішень. Щоб далеко не ходити, наприклад, станом на липень держава не виконала 758 тисяч судових рішень щодо пенсій. У новому звіті Єврокомісії прямо вказано, що Україна має ухвалити закон про вдосконалення виконання судових рішень, запустити систему збору даних і впровадити електронне правосуддя.
Взагалі складно порахувати енерговитрати цього кооперативу, Київському окружному адмінсуду потрібно 35 років, щоб розглянути справи, які надійшли за перше півріччя 2025 року. І ви певно подумали, що це означає, що людина, яка подає позов сьогодні, отримає рішення, коли виходитиме на пенсію. Насправді ні, судді працюють з неймовірним навантаженням, тому люди отримують рішення по своїх справах, раніше ніж настає пенсія, але значно довше ніж вариться лате на мигдалевому молоці.
Обдертий місцевий суд – це не просто картинка занепаду, це символ нашого колективного вибору. Нас роками переконували, що правосуддя – це дорого, що це утримання касти, але ці цифри доводять, що це маніпуляція. Насправді, справжнє правосуддя – це не витрати, це наш спільний страховий поліс. Ми обурюємося, коли страхова компанія відмовляється покрити збитки, чому ж ми мовчки погоджуємося, коли держава відмовляється фінансувати суд, страховий поліс для нашого бізнесу, майна, безпеки та гідності?
Проблема не в тому, що у держави немає 38 мільярдів, які вона втрачає на тіньовому підакцизі. Проблема в тому, що ми як суспільство ще не почали вимагати, аби наша захищеність цінувалась вище за чиюсь ранкову каву чи нелегальну цигарку. І це запитання до кожного з нас, чи готові ми перестати сприймати обдертий суд, як очевидну неминучість і почати вимагати його перетворення на нашого надійного захисника?
Бо незалежність починається не зі звітів, а з моменту, коли ми самі починаємо бачити в суді не тягар, а цінність, коли ми уявляємо іншу реальність і починаємо діяти, щоб її створити.