Загалом рік, що минає, дорого коштував обом сторонам, але Росії насамперед: втраченими людськими й економічними ресурсами. Російська армія захопила близько 4 700 км² української території, що становить приблизно 0,78 % від загальної площі України (603 500 км²). Це більше, ніж 2024 року, коли противних захопив понад 4 000 км², але темп просування залишався повільним — близько 4–5 км² за добу в пікові періоди.
За рік ми втратили близько 300 українських населених пунктів, насамперед на Покровському, Слов’янському й Олександрівському напрямках.
Україна звільнила менш ніж 100 км², зосередившись на обороні й локальних контрнаступальних діях, таких як Куп'янськ і Лиман. Порівняно з 2024 роком, коли Україна також звільнила обмежені ділянки (переважно в Харківській області), ситуація не змінилася — менш ніж 0,02 % від площі країни, або близько 20 населених пунктів, переважно в Харківській і Донецькій областях, як-от: Мирове, Торське та Зарічне. Ці дії були частиною локальних контрнаступальних дій, але не змінили загальної картини окупації, в якій Росія контролює близько 20 % території України.
Втрати російських сил у 2025 році були колосальними. За оцінками, загальні втрати противника склали близько 1 мільйона особового складу, включаючи 219 000 загиблих (за підрахунками видання «Медиазона»). BBC оцінює кількість загиблих у 264 300–374 900 осіб за весь період війни з акцентом на 2025-му як періоді пікових втрат — до 100 000 загиблих лише в першій половині року.
Генштаб ЗС України повідомляє про 391 270 вбитими і пораненими у противника з початку року, що становить приблизно 83 вбитих бійця на 1 км² захопленої території України. За іншими оцінками, за кожен квадратний кілометр Росія платить 27–30 двохсотими, трьохсотими і зниклими безвісти.
Втрати озброєння у ворога також значні: понад 11 000 танків, 23 000 бронемашин і 35 000 артилерійських систем. Ці цифри підкреслюють неефективність російської тактики м'ясних штурмів, де піхота вимушена діяти без належної підтримки.
Ключовими досягненнями Сил оборони у 2025 році стали дальні удари (deep strikes) по російській інфраструктурі. Україна провела понад 50 стратегічних атак БпЛА та ракетами — уразила нафтопереробні заводи, авіабази й логістичні центри. Наприклад, у червні ударні БпЛА в Мурманській та Іркутській областях знищили до 10 % російських нафтопереробних потужностей. У грудні серія ударів по енергоінфраструктурі, зокрема ракетами Storm Shadow, посилила тиск на російську економіку.
Виробництво дронів зросло до 30 000 одиниць, що дозволило проводити глибокі рейди, знищуючи російські можливості вести війну. Ці операції не лише завдали матеріальних збитків, але й підірвали мораль російських сил, змусивши перерозподілити ресурси на оборону тилу.
Економічні втрати Росії від війни 2025 року сягають критичних показників. Зростання ВВП сповільнилося до 0,6–0,9 % на тлі дефіциту бюджету, зростання інфляції через санкції та удари по енергетиці. Втрати від повітряних атак на нафтопереробні потужності оцінюють у мільярди доларів, а падіння виробництва склало 10 %. Банківська криза загрожує неплатежами та дефолтами, військові витрати за схемою «гармати замість масла» призводять до стагнації. Війна коштує Росії сотень мільярдів і послаблює її глобальну позицію.
Якщо дивитися на суто військові справи, то на лінії фронту можна побачити наступне:
— на Південно-Слобожанському напрямку тактична група ворога спробує захопити Вовчанськ, у районі Цегельного прорватися до дороги Вовчанськ — Старий Салтів і до шосе на Рубіжне. Але захоплювати Вовчанськ й одночасно просуватися вздовж східного берега Сіверського Донця до Білого Колодязя, Верхньої Писарівки та Бугаївки ворогові не вдасться;
— на Куп’янському напрямку противник докладатиме зусиль, щоб утримати плацдарм у районі Дворічної, одночасно його 47-ма танкова дивізія 1-ї танкової армії наступатиме на схід від міста. 6-та армія ворога спробує охопити район оборони 16 корпусу Сил оборони біля Колодязного, наступатиме в напрямках Мілове — Амбарне і Красне Перше — Нововасилівка, прориватиметься в напрямку Дворічна — Рідкодуб.
Слід розуміти, що поразка УВ противника «Запад» у Куп'янську ускладнила й відтермінувала операцію захоплення Слов'янсько-Краматорської агломерації. Успіхи Сил оборони на Куп'янському напрямку не дозволяють російським військам використати просування військ 25-ї армії поблизу Лимана і 3-ї армії поблизу Сіверська. Усе це гальмує просування ворога до Слов'янська. Військам противника доведеться форсувати Сіверський Донець у напрямку Лимана, щоб дістатися Слов'янська й одночасно прикрити фланги від можливого контрудару Сил оборони з району Ізюма.
Агресор не зможе розвивати наступ на Слов'янськ із Сіверського напрямку, оскільки не має там достатньої кількості військ для фронтального штурму міста;
— на Лиманському напрямку 20-та армія противника спробує захопити район Ярова — Новоселівка — Дробишеве — Пришиб, заблокувати логістичний маршрут Сил оборони Лиман — Ізюм вздовж північного берега Сіверського Дінця.
25-та армія наступатиме на схід і південний схід від Лимана, щоб вийти на рубіж Діброва — Озерне і створити зручне вихідне положення для штурму Лимана з півдня та південного сходу, спробує захопити Закітне і закріпитися там на панівних висотах.
Окрім того, діями на цьому напрямку противник намагається сприяти 3-й армії, яка просувається на Слов'янськ уздовж південного берега Сіверського Дінця.
Війська 20-ї та 25-ї армій наступатимуть на північ і схід від Лимана, щоб ізолювати район оборони Третього корпусу Сил оборони навколо міста з півночі і північного заходу для виходу до Сіверського Дінця на південь від міста на ділянці Райгородок — Закітне. Утримання Третім корпусом Сил оборони плацдарму на р. Сіверський Донець значно ускладнить подальші наступальні дії ворога на Слов'янськ з цього напрямку;
— на Слов’янському напрямку 3-тя армія прориватиметься з рубежу Дронівка — Сіверськ до району Закітне — Різниківка — Каленики — Крива Лука, що сприятиме наступу 25-ї армії на Лиман. Просування 3-ї армії вздовж південного берега Сіверського Дінця на захід дозволить командуванню УВ «Запад» не лише зосередити для штурму Лимана головні сили 20-ї та 25-ї армій, не відволікаючи їх на блокування позицій Сил оборони вздовж річки, а й забезпечити маневр військами у смугах усіх трьох армій через р. Сіверський Донець поза вогневим впливом Сил оборони.
Сили оборони шукатимуть можливості уповільнити наступ ворога вздовж південного берега Сіверського Дінця в напрямку Райгородка та Слов'янська;
— на Костянтинівському напрямку командування противника спробує глибоко охопити Костянтинівку з півночі, сходу та південного сходу, тоді прорватися з південного заходу на ближні підступи до Дружківки, тобто вийти в глибокий тил 19 корпусу Сил оборони, якій обороняється в Костянтинівці, на південь і південний захід від неї.
Війська противника наступатимуть на Володимирівку — Райське, щоб вийти на ближні підступи до Дружківки, прориватимуться зі сходу і північного сходу до району Білокузьминівка — Віролюбівка — Іжевка — Куртівка.
Війська 3-го корпусу противника просуватимуться до рубежу Новодмитрівка — Червоне, згортаючи оборону 24 Залізної ОСБр 11 корпусу Сил оборони в Часовому Яру наступом з півдня. Агресор атакуватиме по обидва береги Казенного Торця в районі Софіївки, спробує захопити поселення та просунутися в напрямку Новопавлівки й Торського;
— на Олександрівському та Гуляйпільському напрямках війська УВ противника «Восток» намагатимуться охопити Гуляйпільський район оборони Сил оборони з півночі, блокуватимуть його основні комунікації, ітимуть до шосе Гуляйполе — Покровське на ділянці Добропілля — Варварівка, до р. Гайчур, форсуватимуть її в районі Данилівка — Добропілля й оточуватимуть Гуляйполе з північного заходу.
Війська 36-ї армії ворога та частини правого флангу 5-ї армії прориватимуться на Покровське з південного сходу;
— на Оріхівському напрямку противник прориватиметься у бік Новомиколаївки, щоб обійти Сили оборони з півночі. УВ противника «Восток» згортатиме оборону ЗСУ на південний схід від Запоріжжя і прориватиметься на ближні підступи до міста, наступатиме вздовж шосе Донецьк — Запоріжжя. Одночасно УВ противника «Днепр» з півдня прориватиметься від Плавнів — Кам'янського вздовж лівого берега р. Дніпро на Степногірськ та з рубежу Степове — Малі Щербаки на північ, щоб підступити до м. Запоріжжя;
— на Придніпровському напрямку війська УВ противника «Днепр» продовжать боротьбу за контроль над островами в дельті Дніпра, спробують створити тактичний плацдарм на правому березі та ліквідувати тактичні плацдарми 30 корпусу морської піхоти Сил оборони в районі автомобільного та залізничного мостів Антонівки.
Важливо не випускати з поля зору втрати України та загальний міжнародний контекст. Українські втрати теж доволі значні. Попри це, міжнародна допомога дозволила утримати лінію фронту. Ключові події, як наступальна операція в Курській області, показали стійкість України.
Перспективи на 2026 рік залежать від переговорів, але без значних поступок Росії, на котрі вона йти не збирається, війна триватиме, виснажуючи і агресора, і Україну та її партнерів. Україна демонструє, що опір — ключ до перемоги, незважаючи на нерівні сили.
***
Окрема подяка командам Deep State, «Інформаційного спротиву» та Костянтину Машовцю за регулярні змістовні огляди подій на фронті і не лише.
