Стратегічний глухий кут і зрив мирних переговорів
Переговори між Україною та РФ за посередництва США, що проходили в Абу-Дабі та Женеві, зайшли у глухий кут. Україна категорично відкидає будь-які територіальні претензії Москви, а Кремль навідріз відмовляється від комплексного припинення вогню до підписання фінальної угоди. Тобто знову йде танець – вранці вихід із Донбасу, ввечері стільці. І тут ми все робимо абсолютно правильно, бо віддавати добре укріплену щільну міську забудову за обіцянку припинення вогню (навіть не перемир'я) – це маячня. Інспектори сухо протоколюють: мирні переговори зайшли в тупик саме тому, що Україна категорично й успішно відкидає територіальні зазіхання Москви, а тиск Заходу не змусив Київ піти на капітулянтські компроміси.
Призначений на 11 березня раунд тристоронніх переговорів (США – Україна – РФ) у Стамбулі був зірваний і перенесений на невизначений термін через початок спільних бойових операцій США та Ізраїлю в Ірані. Тут усе зрозуміло – у США в пріоритеті союзники на Близькому Сході та в Затоці, бо якщо зараз не дістати їхній збагачений уран, то це лише питання часу, коли Тегеран повторить спробу. Судячи з того, що озвучують Штати на переговорах – 20-річний мораторій влаштує всіх, крім аятол. А отже, триває жорстка блокада та перекидання сил для можливого повторного удару.
Європейський контингент майбутнього
Велика Британія, Франція та низка інших європейських союзників офіційно взяли на себе зобов'язання щодо розгортання майбутніх багатонаціональних сил усередині України після можливого припинення вогню. Їхня задача: довгострокове стримування РФ і глибока перебудова ЗСУ.
Сили «коаліції рішучих і дуже рішучих», судячи з усього, базуватимуться в зоні, максимально далекій від ЛБЗ, та планують займатися ПРО, логістикою і навчанням нових бригад. Зрозуміло, що й вони отримуватимуть від нас патчі з досвіду безпілотної війни та РЕБ. Але головне: Захід морально і юридично дозрів до фізичної присутності своїх військ в Україні. Це прямий шлях до реальних гарантій безпеки (парасольки), який унеможливить сценарій «Путін накопичить сили і знову нападе через три роки».
Війна в повітрі: виснаження ППО
Інтенсивність повітряних ударів РФ по військовій та критичній інфраструктурі України стабілізувалася на надвисокому рівні. Загалом за три місяці (січень-березень 2026) Росія випустила по Україні приблизно 19 044 засоби повітряного нападу (ракети всіх типів та ударні БПЛА). Це 210 одиниць на добу – впевнений, що значна частина з цього все ж таки «декої» та хибні цілі для виснаження канальності, але розмах колосальний.
ЗСУ змогли навіть підняти середній відсоток перехоплення порівняно з кінцем 2025 року, збиваючи більшість із цих ударів. Проте американські інспектори прямо підкреслюють: українська система ППО тотально і критично залежна від безперебійних закордонних поставок протиракет. Це очевидно: країни з нашим ВВП не мають якихось секретних розробок, здатних перехоплювати балістику, а консорціум із перших економік ЄС (Франції та Італії) робить за рік кількадесят ракет до SAMP/T.
Тому комбінація з дронів-перехоплювачів, мобільних вогневих груп, гелікоптерів, Ан-28, старих ЗРК та F-16 успішно перемелює баражуючі боєприпаси, а засоби проти малої балістики і «Кинджалів» жорстко зав'язані на партнерів та їхні конвеєри. Доповідь підтверджує високу здатність до навчання українських розрахунків та успішну інтеграцію західних комплексів із радянськими залишками в єдину ешелоновану мережу. Мережа витримала пікові навантаження зими та ранньої весни.
Друге застосування «Орєшніка»
У звіті офіційно зафіксоване друге в історії бойове застосування Росією нової балістичної ракети середньої дальності «Орєшнік». Як зазначають його автори, удар був по енергетичній інфраструктурі у Львові. Дивно, бо насправді вдарили по ЛДАРЗу (авіаремонтному), пробивши перекриття і спричинивши швидко локалізовану пожежу в цеху – про яку енергетику написали аудитори, незрозуміло. Але суть очевидна: застосування їхньої суперзброї ані стратегічного, ані тактичного результату знову не дало.
Військово-технічна та економічна допомога
На тлі того, що Трамп і США урізають пряму безоплатну допомогу (переходячи на кредитні лінії та формат «тільки якщо ЄС платить»), європейські союзники по НАТО різко наростили свої прямі військові внески. Конвеєр європейського ВПК (особливо спільні транскордонні оборонні підприємства) починає реально компенсувати американські просадки. В принципі, одна чеська ініціатива плюс конвеєр ЄС – це вже кілька мільйонів снарядів. У звіті констатується, що Україна поступово переходить від статусу «чистого реципієнта» західної допомоги до формату технологічного партнера, особливо у сфері безпілотних систем та РЕБ.
Аудит і контроль
Традиційний блок американських інспекторів – жорсткий контроль за використанням виділеної зброї. Випадків масштабного нецільового використання або втрати західного хайтеку не виявлено, логістичні ланцюжки під контролем США працюють стабільно. Тобто логістика ЗСУ абсолютно прозора для донорів. Це наглухо вибиває головний козир з рук ізоляціоністів у Конгресі, які волали, що «зброя йде на чорний ринок». Ну як, мексиканські картелі з «Джавелінами» з'явилися чи ні? Чи РФ взяла зі складів усе, що захотіла?
Перевага у живій силі та темпах мобілізації
Попри колосальні втрати, які НАТО оцінює у 20-25 тисяч вбитими щомісяця (і це далеко не всі), Кремль встигає повністю компенсувати їх набором нових «добровольців», зеками та найманцями. Астрономічні «підйомні» виплати та регіональні надбавки в РФ досі працюють як ефективний насос для викачування гарматного м'яса з депресивних регіонів. Це означає, що абсолютний пріоритет по цілях – це кремлівська кишеня. Постраждає економіка – одразу посипляться контракти.
Інспектори прямо протиставляють російський темп рекрутингу українським проблемам із мобілізацією. У доповіді зазначається, що український мобілізаційний ресурс виснажений роками війни, а примусові методи комплектування викликають внутрішнє соціальне напруження, що створює дисбаланс сил на користь РФ у живій силі на ЛБЗ.
Тут простих рішень уже немає – зарплата в 30 тисяч поза бойовим сектором буде прийнята суспільством рівно тоді, коли у флористів на гражданці вже буде 40. Проситься пільгова іпотека, різноманітні медстраховки родині та інші плюшки, але без мобілізації і подальшого закручування гайок кіна не буде. Жодні 50 тисяч НРК (наземних дронів) активний фронт у 1000 км не закриють – жива піхота потрібна завжди.
Снарядний голод та артилерійський дисбаланс
Попри те, що європейський ВПК розігнався і Німеччина робить снарядів більше, ніж США, Росія все ще утримує артилерійську перевагу на ключових ділянках фронту (на Покровському та Запорізькому напрямках). Це зрозуміло: те, що вже немає дикої різниці десять до двох на їхню користь по всьому фронту, не означає, що вони не можуть локально накопичити більше БК у конкретному секторі прориву.
Кремль зміг збалансувати дефіцит власного виробництва за рахунок мільйонних поставок артилерійських боєприпасів із Північної Кореї та стабільного імпорту порохів і нітроцелюлози з Китаю через складні логістичні ланцюжки в Центральній Азії.
Домінування в КАБах та важкій авіації
Звіт підкреслює, що ПС РФ продовжують утримувати абсолютну перевагу у застосуванні модернізованих КАБів та ФАБів з УМПК. Російська тактична авіація навчилася скидати бомби за межами радіуса дії більшості українських ЗРК середньої дальності. Звісно, вони працюють проти СБС (Сил безпілотних систем) – ураження по пілотах та антенах навігації, підскоки ближче до ЛБЗ розрахунками, щоб не давати злітати, засипання мінами підходів до злітних майданчиків, вибивання логістики (голів самонаведення, акумуляторів, запчастин з паливом), інфільтрація через мережу СП.
Саме КАБи залишаються головним інструментом росіян для стирання з лиця землі українських укріпрайонів. Без насичення ЛБЗ далекобійними системами ППО типу Patriot/SAMP-T та літаками західного зразка, протидіяти цій перевазі вкрай важко, що дозволяє ЗС РФ здійснювати повзуче тактичне просування на Сході. Саме для цього ми закуповуємо шведські «Гріпени» та сучасні французькі Mirage – щоб тримати подалі від ЛБЗ метальників чавуну. Але запрацює це як єдина система не швидко, навіть якщо перші шведи будуть у цьому році. Дії у складі ескадрильї проти одиночних метальників КАБів, які мають винищувальне прикриття, у важкій радіоелектронній обстановці, серед перешкод та ворожих ЗРК – це дуже непроста задача.
Адаптація ВПК та стійкість військової машини
Американські аналітики констатують: російська промисловість повністю адаптувалася до умов довгої війни. Заводи працюють у три зміни. Попри санкції, РФ змогла налагодити масове ліцензійне та кустарне виробництво аналогів західних чипів і плат, або успішно закуповує їх через сірі прокладки.
Росіяни демонструють високу швидкість відновлення радянської бронетехніки з баз зберігання. Це не нові танки, але їхня кількість дозволяє підтримувати високу інтенсивність штурмів, перетворюючи війну на індустріальне перемелювання ресурсів. І незважаючи на те, що кінець їхніх баз зберігання вже близько, у них буде ще один шанс спробувати натиснути масою бронетехніки (хоч і застарілої), а не лише «мопедами» та китайськими квадроциклами.
***
Доповідь малює дуже чітку і жорстку реальність. Так, на фронті об'єктивно важко: у РФ є величезна маса піхоти, КАБи з УМПК, а відновленої техніки вистачить як мінімум ще на один великий стратегічний наступ. Але на глобальному стратегічному рівні Україна досягла повної прозорості в поставках зброї, змусила Європу розігнати і запустити власні військові заводи і, що найголовніше, вибила з європейців готовність відправити свої війська в якості гарантів нашої безпеки в майбутньому.
Це маркери того, що інституційно Захід зробив безальтернативну ставку на наше виживання та інтеграцію, і відкочувати цей процес назад ніхто не збирається. Але, як і раніше, все остаточно вирішиться на землі.