Результати і тренди
Переможцем виборів і відповідно мером Бухареста, за офіційними результатами, став Чипріан Чуку (Ciprian Ciucu), кандидат від Націонал-ліберальної партії (PNL), з результатом у 36,16 % голосів.
На другому місці опинилася Анка Александреску, яку підтримували ультраправа AUR і Християнсько-демократична національно-селянська партія (PNȚCD), ще одна консервативна сила, що повертається на румунську політичну арену, — 21,94 %.
Третє місце посів кандидат від ще донедавна найвпливовішої Соціал-демократичної партії (PSD) Даніель Белуца з результатом 20,51 %. Кандидатові від політичної партії USR (співзасновником якої був і Нікушор Дан, але вона не підтримала його на президентських виборах) Каталіну Друла дісталося 13,9 %.
Поразка кандидата соціал-демократів є послідовним трендом тотального падіння рейтингів системної партії, на відміну від перемоги Чуку, яка свідчить, що PNL поволі оговтується від токсичного шлейфу злиття із соціал-демократами, а також двох термінів попереднього президента від PNL Клауса Йоханніса, чиє перебування на посаді називають мало не мертвим сном.
І ця реанімація PNL відбувається не сама собою: на мерських виборах націонал-ліберали фактично виступили спільно з USR, що дозволило їм сукупно взяти половину голосів. Тоді як союз із соціал-демократами на рейтинги PNL вплинув негативно.
Натомість СПД (PSD) зіткнулася з черговим падінням популярності. Їхній кандидат Даніель Белуца, набравши лише 20,51 %, продемонстрував ще гірший результат, ніж кандидатка Габріела Фіря, яка 2024-го програла Нікушору Дану.
Інші ж учасники кампанії — незалежні кандидати або кандидати від малих партій — майже не отримали підтримки. Наприклад, новостворений рух SENS ледь подолав п'ятивідсотковий бар’єр (5,8 %), а всі дрібні отримали сумарно лише кілька тисяч голосів.
Простір антисистемності
Особливе значення зіграла відносно низька явка: лише третина жителів Бухареста дійшла до дільниць. Румунська преса пише, що це один з найнижчих показників за багато років. І політичні наслідки проявляться дуже скоро.
По-перше, підтримку новоспеченому меру реально забезпечуватиме не третина містян, а фактично лише 10 %. По-друге, у румунському політичному дискурсі ожили дебати про необхідність повернути другий тур на виборах мера (з 2011-го обирають за один тур).
І ця тема найбільше провіщає кризу після того, як суд скасував результати першого туру президентських виборів, у яких переміг ультраправий кандидат Келін Джорджеску.
Цербер соціал-демократів на службі ультраправих
На бухарестських перегонах ультраправий табір представляла кандидатка Анка Александреску, журналістка, яка останні роки активно агітувала за AUR й антисистемних кандидатів, а раніше була радницею колишнього лідера PSD Лівіу Драгні й відповідала за комунікації соціал-демократів. Румунські ЗМІ прозвали її Цербером.
Александреску несподівано зайняла другу сходинку з 21,94 % голосів. У румунських медіа цей результат став справжньою сенсацією: ще напередодні більшість екзитполів і соціологічних прогнозів пророкували друге місце соціал-демократові. Але в останню ніч перед голосуванням такі теми, як міграція, національні інтереси і цінності, до яких апелює ультраправий табір, мобілізували протестний електорат на користь Александреску.
Тож чергове піднесення ультраправих сувереністів так само контрастує з одночасним розчаруванням у великих системних партіях, однак той факт, що антисистемні сувереністи часто є системними соціал-демократами, підтверджується не лише послужним списком Александреску. Питання в тому, що все це залишається без пояснень, створюючи простір для спекуляцій, яких уникнути вже дуже складно.
Кастинг у велику політику
В історії Румунії посада генерального примара Бухареста часто ставала катапультою до вищих керівних посад. Ще в 1996 році майбутній віцепрем'єр Віктор Чорбя, висуванець опозиції PNȚCD, кілька місяців обіймав крісло столичного керівника, а згодом очолив уряд.
Ще одним прикладом є політичний шлях колишнього президента Траяна Басеску (PD), який у 2004 році з примарської посади балотувався в президенти і виграв вибори 2004-го і 2009-го. Майже як нинішній президент Нікушор Дан, який виграв президентський мандат, коли працював столичним примаром. Свого часу схожий шлях пройшов і Адріан Відеану, який був мером столиці у період з 2005-го по 2008-й, після чого став віцепрем'єром і міністром економіки з 2008-го по 2010-й.
У всіх цих випадках посада столичного мера справді давала політичний капітал: величезний міський бюджет і пильна увага медіа дозволяли домінувати в національній політиці.
Очевидно, що посада керівника найважливішого міста, де зосереджуються політичні процеси, фінансові потоки й центри ухвалення рішень, дає перевагу в політичній карʼєрі. Проте є і зворотний бік: невдача чи скандал мера миттєво дискредитує його національні амбіції.
Яким буде політичний шлях Чипріана Чуку, поки сказати важко, але прецеденти підштовхують до висновку, що до клубу великої політики він вже напевне зайшов: молодий (47 років) політик і віцеголова PNL у Бухаресті із сильним ліберальним тилом. А перемога у столиці автоматично зробила його впізнаваним по всій Румунії. Оглядачі вже відзначають, що цей результат — крок у бік великої «правоцентристської» коаліції на майбутніх загальних виборах.
Наслідки для коаліції
Підсумки виборів столичного примара суттєво похитнули внутрішню динаміку коаліції. З одного боку, Чуку публічно апелював до злагоди, пообіцяв співпрацювати з партнерами й припинити «брудні політичні війни». З іншого, він заявляв, що «вже не має довіри до PSD» і побоюється, що соцдеми могли б навіть проголосувати за вотум недовіри власному уряду.
У PSD натомість заговорили про зміну стратегії: за повідомленнями DIGI24, соціал-демократи аналізують, чи не перейти їм в опозицію після провалу у столиці. Щоправда, Сорін Гриндяну, якого нещодавно обрали президентом PSD, сам визнав, що коаліція мусить «іти далі», поки не приймуть бюджет на наступний рік.
Тож фактично чинна коаліція, яку формують PSD, PNL і партія угорців UDMR, протримається до ухвалення бюджету, але маневрування вже активно розпочалося.