Транзит буде, ще принаймні наступного року
Договір про транзит російського газу працюватиме до кінця 2024 року. Кремль не раз погрожував перекрити трубу, але так і не наважився на це. Ризики для України при цьому були б невеликими. Про такі оцінки експертів ми вже писали.
За транзит газу Росія мала б заплатити Україні понад 7 мільярдів доларів. Таку цифру прописали в п’ятирічному контракті. Утім Газпром не доплачує близько третини суми. Про це не раз заявляли керівники Міненерго й Нафтогазу.
«Це дуже складне питання, зважаючи на війну. Але рішення потрібно ухвалити прозоро й відповідно до законодавства. Я проти продовження транзиту, бо це дозволяє Росії заробляти на експорті газу до ЄС і фінансувати війну проти України. Так, Україна отримує дохід від транзиту, але Газпром заробляє в 10–15 разів більше на кожному кубічному метрі газу. Проте саме Оператор ГТС України має розробити чітку позицію щодо транзитних потужностей після 2024 року», – переконаний експерт з питань енергетики, колишній керівник Оператора газотранспортної системи України Сергій Макогон.
Росія також невпинно зменшує обсяги прокачування газу: із січня до серпня Оператор газотранспортної системи протранзитував понад 8 мільярдів кубометрів палива. Якщо порівняти цю цифру з аналогічними місяцями торік, то постачання скоротили на 40 %.
«Зараз Газпром прокачує заледве 40 % від того обсягу, котрий передбачили в контракті. Значною мірою скорочення відбулося, коли захопили одну газоперекачувальну станцію, вона зараз на окупованій території. І ми почали приймати газ лише через одну точку з'єднання з двох, які передбачені в контракті», – розповів директор з досліджень аналітичного центру DiXi Group Роман Ніцович.
Чи домовлятиметься Україна з Росією?
У Міністерстві енергетики не раз наголошували: підписувати новий контракт з росіянами не збираються. Уявити такі перемовини під час війни неможливо. Крапку в цій історії поставив Нафтогаз.
«Я ще раз хочу підкреслити, що ми не будемо ініціювати продовження цього транзиту. Контракт завершиться – транзит зупиниться», – заявив у інтерв'ю «Радіо Свобода» голова правління НАК «Нафтогаз» Олексій Чернишов.
Європейський Союз узяв курс на відмову від газу з Росії. Плани амбітні, і шанси реалізувати їх до кінця наступного року є. Якщо до великої війни Росія щорічно постачала в ЄС 155 млрд кубометрів газу, то за підсумками 2023-го – приблизно 20 млрд.
Ці обсяги споживають три країни, які не бажають обрізати зв'язки з росіянами: Угорщина, Словаччина й Австрія. Поведінка саме цих держав визначить, чи стане ЄС по-справжньому незалежним від газу з Росії.
«Перше, що можна сказати — ми ще досить далекі від цієї дати і не в змозі зараз говорити, що станеться більше ніж за рік. Ми змогли диверсифікувати наше постачання, здійснити інвестиції у відновлювані види енергії. Нинішня ситуація дуже відрізняється від тієї, коли підписували угоду. Будемо якомога швидше скорочувати наш імпорт російського газу», – заявив офіційний представник Європейської комісії Тім Макфі.
Не варто виключати, що Кремль спробує вкотре вдатися до газового шантажу ЄС уже цієї зими. Україна таке переживала кілька разів, ЄС – торік, коли внаслідок дій Кремля ціни на газ драматично зросли.
За минулий рік ЄС диверсифікував постачання природного газу й наростив купівлю скрапленого газу.
Зараз європейські чиновники звітують: газові сховища ЄС заповнені на 99%, ряд компаній використовують для накопичення й українські – туди вже закачали понад два мільярди кубів.
Чому Україна не перекриває труби зараз?
Вентиль, який перекриває трубу, фізично розташований на території Росії. Але це точно не головна причина того, чому Україна не припиняє російського транзиту достроково. Ми транспортуємо газ лише з однієї причини – є зобов’язання перед ЄС, зокрема тими його членами, які ще не встигли знайти альтернативні джерела постачання.
«До зупинки транзиту готуються всі: Україна, Європейський Союз. Ми чудово розуміємо, що наступний рік є останнім у транзиті. Ще років два тому ми всі думали про зупинку транзиту як про катастрофу. А от зараз це все вже не виглядає так страшно. З одного боку, у нас війна. І глобально правильно було зупинити всі відносини з Росією. Але з іншого боку, є специфіка ринку й контрактів», – розповіла координаторка житлово-комунальних та енергетичних програм громадянської мережі «Опора» Тетяна Бойко.
Оце і є ще одна суттєва причина. Розірвання транзитного договору чи його невиконання матиме погані наслідки для України. І не тільки репутаційні.
«Є щонайменше три причини, чому нам доводиться, на жаль, виконувати цей контракт. Перша – відповідно до Угоди про асоціацію з ЄС, Україна зобов'язана сприяти організації транзиту й забезпечувати його. Друга – відповідно до транзитного контракту, у разі невиконання зобов'язань Україні можуть висунути позови. І Газпром, і європейські споживачі. Це великі суми. І третя – ми зараз отримуємо кошти за транзит. Хоч і не в повному обсязі», – пояснив директор спеціальних проєктів у Науково-технічному центрі «Психея» Геннадій Рябцев.
Обережно діяти Україна має ще й через очікування переговорів про вступ до Європейського Союзу. Необережний крок може зіпсувати стосунки з європейськими столицями — найбільшими скептиками щодо наших перспектив, це: Відень, Будапешт і Братислава.
Утім закінчення транзитного договору не означає автоматичної зупинки прокачування газу. На цьому наголошують в Аналітичному центрі DiXi Group. Якщо наступного року Євросоюзу так і не вдасться повністю відмовитися від російського газу, то його можуть постачати і без нової угоди між Україною та Росією.
«Якщо попит на російський газ буде, то, згідно з європейським законодавством, наш Оператор ГТС має надавати потужності і на вході до газотранспортної системи, і на виході. Уявімо, що якась європейська компанія домовиться з Газпромом про купівлю газу і сама забронює потужності української труби. Тобто цією стороною буде не Росія. То які в нас будуть правові підстави відмовити? Жодних! Тоді ми надаватимемо послуги», – переконує Роман Ніцович з DiXi Group.
Не залагодили й постачання газу в невизнане Придністров'я – на територію Молдови, яку контролює Росія. Цей анклав отримує газ через територію України, і Росія не хоче втрачати вплив на нього. А саме газ є основним джерелом фінансування тамтешнього маріонеткового режиму.
Не лише російський газ
Україна продовжує прокачувати до Європейського Союзу і російську нафту – по південній гілці нафтопроводу «Дружба» до Угорщини. Будапешт має суттєві знижки на російські нафту й газ і поки що не демонструє наміру відмовлятися від їхнього споживання.
Понад те: постачання нафти в Угорщину – питання виживання режиму Віктора Орбана. Рівно рік тому «Дружба» зупинялася через бойові дії. Ситуація для Орбана була такою критичною, що він скликав засідання Ради оборони Угорщини.
«Ми бачимо тут наочний приклад, як російська нафта й газ впливають на політику європейських держав. Орбан власне доказ цього. Оці обійми з Путіним у Китаї, антиукраїнська риторика, блокування пакету допомоги Україні. Орбан відпрацьовує ці дешеві енергоресурси з Росії на повну», – упевнений директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко.
Угода з росіянами про транзит нафти чинна до 2030 року. Щороку росіяни платять за перекачку приблизно 150 мільйонів доларів. Позиція уряду з нафтою схожа до ситуації з газом: поки є контракт, транзит триватиме.