Що відбулося?
Отож, в Джидду українська делегація приїхала не в найкращому настрої – події в Білому домі не давали приводів для особливого оптимізму.
“Американці теж спочатку були доволі стримані. Загалом налаштовані на конструктив, але всіляко підкреслювали, що для того, щоб досягти результату, вони мають бути посередині – між нами і росіянами”, – сказав один зі співрозмовників.
Українці мали з собою “заготовку” – проєкт плану із трьох пропозицій: контрольоване припинення вогню за формулою “в повітрі і на морі” (яку напередодні озвучував Еммануель Макрон), масштабний обмін військовополоненими, а також так званий “гуманітарний блок” – повернення дітей і цивільних.
Важливий момент: всі пункти обговорили і погодили з нашими європейськими партнерами.
Тож невдовзі після початку зустрічі очільник МЗС України Андрій Сибіга нагадав партнерам, що угода про мінерали все ще “на столі” і він має відповідні повноваження від президента Зеленського підписати її в Джидді.
Таким чином американці отримали б реальні результати зустрічі – незалежно від того, як би вона далі розвивалася. Проте, представники Вашингтону ввічливо подякували, наголосивши: “Копалини – трек міністра фінансів Скотта Бессента, це має залишитися за ним”.
“Відчувалося, що між ними теж є певна конкуренція за сфери впливу. Але, зрештою, нас це не обходить, нам важливий наш результат”, – розповів свідок подій.
Загалом, українській делегації вдалося озвучити все, що є важливим для нас, в тому числі – питання НАТО. Зокрема, тезу про те, що Росія не повинна мати право вето в питаннях НАТО щодо України. І хоча ніяких конкретних запевнень щодо членства не прозвучало та партнери обмежилися коментарем “on the hold”, виглядало, що аргументи щодо неможливості зняти цю тему з порядку денного в Україні, зокрема через прямі норми Конституції, були сприйняті належним чином.
Після ланчу, під час якого градус напруги ще трохи спав (Марко Рубіо в форматі “small talk” навіть розповідав про те, як під час особистої зустрічі Сергій Лавров читав йому лекцію з історії, а він намагався його зупинити), американці взяли невелику паузу – для спілкування зі своїм лідером.
За результатами розмови Рубіо запропонував угоду про повний “ceasefire” (припинення вогню). Тут уже українці мали порадитися з Володимиром Зеленським, який після перемовин з військовими ідею погодив.
Необхідно підкреслити: “ceasefire” – ініціатива американців. Як одностайно переконують джерела LB.ua, з росіянами вони це не погоджували.
Понад те, прямо сказали, що не знають, як ідею сприйме Москва. Але підкреслили: своєю згодою українці значно спростять їм подальші дії. Від розгортання додаткового санкційного тиску на Путіна (про ймовірність чого раніше казав Трамп), якщо той відмовиться від пропозиції, до звернення до Конгресу США щодо додаткової військової допомоги Україні.
Як зазначив на брифінгу для українських журналістів в середу Володимир Зеленський: “Нашою головною метою було продемонструвати, що ми хочемо миру, що мир важливий для нас. І ми це продемонстрували”.
Ще важливий момент: американці, зокрема президент Дональд Трамп, держсекретар Марко Рубіо та радник з нацбезпеки Майк Волтц за підсумками зустрічі казали, що в Джидді обговорювали й певні територіальні питання.
Дональд Трамп: “Знаєте, ми не працювали в темряві, ми обговорювали з Україною землю, ділянки землі, які будуть збережені і втрачені, і всі інші елементи фінальної угоди. Включно з електростанцією, знаєте, дуже великою електростанцією [ЗАЕС]. Кому дістанеться електростанція, кому дістанеться те чи це?”.
Майк Волтц: “Одного разу ми навіть взяли карту і почали малювати на ній, як ми збираємося закінчити цю війну”.
Наші співрозмовники з української делегації про обговорення територіальних питань воліли не розповідати. Декотрі спочатку в принципі заперечували, що такі розмови велись. Але, після одкровень Трампа та Волца вимушені були визнати протилежне: “В стейтменті за результатами зустрічі відображені ті важливі речі, які пролунали і які були нами, обома сторонами, погоджені. Тобт те, що в стейтменті – це і є результати зустрічі. Все інше обговорювалося “на полях”, просто в порядку діалогу”.
Чимало уваги сторони приділили ЗАЕС – з ініціативи американців.
“Вони глибоко в деталях. Знають навіть про те, як росіяни утримували в заручниках дітей співробітників станції, щоб змусити батьків не залишати робочі місця”, – поділився один із членів делегації.
Контроль над цим обʼєктом є для України питанням стратегічної безпеки. Але питання ЗАЕС – комлексне. Станція знаходиться в глибині окупованої території (яку росіяни встигли записати в свою конституцію), і має місто-супутник Енергодар. Одне без одного вони, фактично, нежиттєздатні. До того ж, станція не може повноцінно працювати в умовах відсутності відповідних об’ємів води (після знищення Каховської ГЕС). Звичайно, росіяни воліли б використовувати її потенціал для власних цілей – аби постачати електроенергію на окуповані території, але з технічних причин це неможливо.
І не факт, що ЗАЕС в принципі вдасться відновити. Раніше в лютому в інтерв'ю LB Live міністр енергетики Герман Галущенко казав, що після відновлення контролю над станцією, нам знадобиться тривалий час, аби обстежити обʼєкт, підготувати до перезапуску, убезпечити себе від ризиків “відкладеної аварії” (росіяни полюбляють залишати по собі “подарунки”). Всі ці дії, на його думку, потрібно виконувати складом спеціально створеної міжнародної групи. Тобто йдеться не про рік і навіть не про два.
Підсумовуючи тему територіальних питань, спілкуючись з журналістами в Києві в пʼятницю, Президент Зеленський сказав дослівно таке: “Питання територій найскладніше, після питання ceasefire. Чому? Тому що ceasefire розблоковує шлях сторін до закінчення війни. А території, я вважаю, реально будуть точкою, яка дає можливість після вирішення цього питання закінчити війну. Це такі два складних моменти. Перший складний, бо потрібна сміливість і політична воля. Другий – тому що це складний діалог. Партнери знають наші червоні лінії, що ми не визнаємо окуповані території територіями РФ”.
Ще одна делікатна тема – вибори, але її, за словами представників української делегації, в Джидді не зачіпали.
Що далі?
Буквально через годину після того, як Київ акцептував пропозицію Вашингтона, американці відновили поставки зброї (частина якої скупчилася на кордоні з Польщею), обмін розвідданими – теж.
Цікавий аспект: у Джидді представники США відмовились від спільного з українцями підходу до журналістів. Аби росіяни не розтлумачили це як знак особливої прихильності до Києва. Проте погодились на спільну заяву за результатами зустрічі. В дипломатичній практиці вкрай рідко трапляється, щоб така заява погоджувалася безпосередньо “на полях”, без попереднього драфту.
“Спочатку Рубіо дуже не хотів конкретизувати про 30 днів: щоб не давати росіянам додаткових зачіпок. Мовляв, вони можуть вчепитися за цю формальність: “ніби вони й не проти, але чому саме 30 днів, а не якось інакше?”. Але ми цей “запобіжник” зняли. Зокрема в тлумаченні того, що 30 днів — це точно не “заморозка”, а демонстрація нашого прагнення миру”, — розповів один з поінформованих про перемовини співрозмовників.
Інший додав: “Україна показала надзвичайну дипломатичну гнучкість і справжню щирість намірів. Ми постійно наголошували, якими важливими для нас є гарантії безпеки. Всі пропозиції – на столі. Але очевидно, що все має відбуватися поетапно. Спочатку маємо отримати відповідь Росії. Вже по тому – прописувати детальний план подальших дій”.
Це – ключове.
Ввечері четверга Владімір Путін вже дав зрозуміти, що в чистому вигляді пропозиції США із Джидди для РФ є неприйнятними. Зокрема, його обурило те, що ідея про 30 днів виходить не від українців, а від американців. “Загалом ми не проти, але”… І от в цих “але” – вся російська політика. Вони зацікавлені заходити в деталі, навіть абсолютно сторонні, щоб тягнути час”, – прокоментував Володимир Зеленський.
Тактика затягування часу обумовлена намагання домогтися вигідніших для себе умов. Прямо відмовити США означало б протиставити себе прагненню американського президента бути головним миротворцем. І тут – швидше про его, ніж про геополітику.
Станом на пізній вечір п’ятниці (за київським часом), коли Волтц вже дістався Вашингтона і пролунали перші заяви Трампа, всі опитані нами українські посадовці, що були дотичні до переговорів, одностайно стверджували: американці не мають “заготовок” і вироблятимуть план дій “по ходу”. Мовляв, історія занадто динамічна, відтак, діятимуть за обставинами, ситуативно визначаючи на які саме важелі тиснути.
Два очевидних інструменти – посилення санкційного тиску на РФ та додаткова допомога Україні через Конгрес, як вже зазначалося, в наявності. Однак ними, вочевидь, перелік не вичерпується.
Існують, втім, і ризики. Наприклад, пропозиція Путіна для США спільно заробляти на розробці російських родовищ. Тобто як наша “угода про мінерали”, тільки в рази масштабніша. Враховуючи, що оточення американського лідера доволі строкате і людей з бізнесовим складом мислення там чимало, теоретично така “альтернатива” може їх зацікавити. Щоправда, поки що не зрозуміло, чи наповнена вона реальним змістом чи це просто “красиві фрази”, яких Путін ніколи не шкодує. До того ж, американські компанії, яких потенційно могли б зацікавити російські надра, стримуватимуть історії про мільярдні збитки західних компаній в РФ після початку великої війни.
Зе один ймовірний ризик – спроба Росії пропонувати США свої послуги в “замиренні” з Іраном в обмін на поступки в питанні України. Тут, правда, постає велике питання: чи має Росія важелі впливу на Іран, чи намагається “торгувати повітрям”. Скидається на друге, але, знову ж таки, відповідні маневри загрожують затягнути час.
Так чи інакше, українська влада, вже почала свою технічну роботу для можливих подальших кроків. Зокрема над механізмом контролю за режимом припинення вогню українські військові працюють вже зараз.
“Чому ми пропонували спочатку тишу в повітрі і на морі? Тому що це ми можемо контролювати самостійно, без сторонньої допомоги. Це ж логічно: пропонувати те, в чому впевнений сам. Але коли є супутник, коли є допомога партнерської розвідки, цілком реально забезпечити повноцінний контроль. І зараз ми з цим працюємо, до припинення вогню ми були готові”, – підсумував один зі співрозмовників.