Слабкодухість на лінії вогню
Звісно, слідство згодом встановить всі деталі цієї жахливої трагедії, зокрема і обставини придбаннязброї злочинцем, видачу та перереєстрацію дозволудля цього карабіну, що став знаряддям масового вбивства. Але оприлюднене прокуратурою відео з бодікамер патрульних і пред`явлені їм підозри у службовій недбалості, що спричинила тяжкі наслідки за ч. 3 ст. 367 КК України, вже свідчать про кричущу дезорієнтацію, розгубленість і слабкодухість проявлені двома поліцейськими саме тоді, коли ситуація вимагала навпаки їхньої професійності, сміливості, зібраності і самопожертви.
Між іншим, виклик вони отримали на хуліганство і конфлікт між людьми із погрозою предметом, схожим на зброю. І по прибуттю на місце події одразу побачили поранених, зокрема 11-ти річного хлопця. Відтак, повинні були вчасно зорієнтуватися, що зловмисника не знешкоджено, можливе застосування ним зброї і надалі та бути готовими до розвитку ситуації за найгіршим сценарієм. Але не змогли. Не зорієнтувалися, злякалися і втекли, залишивши вже поранених громадян у небезпеці.
Якби патрульні не накивали п`ятами після цих перших пострілів злочинця, а діяли сміливо і рішуче, як того і вимагала тактична ситуація, швидко оцінили би реальну загрозу, дістали табельну зброю і вступили у вогневий бій із озброєним Васильченковим, то із великою долею ймовірності могли вийти переможцями з цього боєзіткнення. Два пістолети Форт-17 і бронежилети проти одного карабіна зловмисника, що був без засобів захисту, давали патрульним очевидну перевагу на самому старті сутички. І тоді, можливо, не було би таких страшних наслідків його подальших злочинних дій.
Звісно, застосування зброї на ураження посеред мирних цивільних людей не на фронті, а у місті, вимагає високого рівня професійної тактичної поліцейської підготовки, зокрема вогневої, емоційної стабільності та психологічної стійкості. Саме тих якостей, яких не вистачило двом київським патрульним у той день. Активний стрілець - саме так за міжнародною поліцейською класифікацією називається такий тип особливо небезпечного злочинця, якого згодом таки ліквідували спецпризначенці поліції КОРД під час штурму супермаркету, де переховувався терорист Васильченков, утримуючи заручників.
Патруль на роздоріжжі
У всій одиннадцятирічній історії Департаменту патрульної поліції, що став локомотивом і символом правоохоронної реформи у 2015 році, було чимало і героїчних, і трагічних сторінок. Перших, безумовно, більше. І тим болючішою для всієї правоохоронної системи є та ганьба, що сталася 18 квітня. Патрульні щодня рятують тисячі людей і до повномасштабки, і особливо після. Патрульні першими прибувають на місця обстрілів, витягають потерпілих з-під руйнувань, надають пораненим першу медичну допомогу, евакуюють мирних мешканців із зони бойових дій. Патрульні у прифронтових і тилових містах затримують сотні злочинців, нерідко вступаючи із ними у збройне протистояння із ризиком для життя.
Патрульні героїчно знищують окупантів і на фронті, воюючи у складі стрілецької бригади «Хижак». За даними Департаменту патрульної поліції їхні співробітники застосовували зброю під час несення служби 171 раз за десять років - з 2016 до 2026 роки. Загалом з моменту створення Департаменту під час служби і в тилу, і на фронті загинуло 59 патрульних поліцейських, 46 з них - на лінії зіткнення внаслідок збройної агресії Росії, ще восьмеро вважаються зниклими без вісті. Наймовірніше всі вони загинули під час боїв у Торецьку, але тіла забрати звідти досі неможливо. Загалом з початку повномасштабного вторгнення патрульних поліцейських відзначено 938 державними нагородами (59 - посмертно), зокрема двома званнями Героїв України (1 - посмертно).
І лише один очевидний і трагічний за своїми наслідками провал одного екіпажу поліцейських 18 квітня у Києві не повинен поставити хрест на всьому, що зроблено до цього у патрульній поліції. Мають бути уточнені протоколи дій і реагування на такі виклики, можливо переглянуті правила тактичної, медичної і вогневої підготовки для недопущення подібних ситуацій у майбутньому. Але найбільш хибним рішенням у даній ситуаці було би почати використовувати трагедію масового вбивства для подальшого адміністративного послаблення Національної поліції України, для апаратних і політичних інтриг у правоохоронному секторі.
Важливо керівникам всіх рівнів не піддатися спокусі перепідпорядкування, реорганізації чи ліквідації Департаменту патрульної поліції як міжрегіонального територіального органу у складі Національної поліції України, що заслужив високу довіру громадян. Сама ця довіра тепер проходить напевне найтяжче своє випробування разом із поліцейським гаслом «служити і захищати». Випробовують її і загальні проблеми української поліції: низька зарплата в порівнянні з ринковою, необхідність участі у болючому процесі оповіщення під час заходів з мобілізації, дуже великий некомплект у деяких підрозділах на рівні тридцяти відсотків, що збільшує навантаження на людей і зменшує можливості професійної підготовки.
Масові вбивства і самозахист
Загальновизнаним фактом криміналістики є те, що правоохоронцям найтяжче виявляти і запобігати протиправним діям саме злочинців-одинаків. Адже вони, як правило, не діляться ні з ким планами готування до злочину або зважуються на нього раптово під впливом різних психологічних факторів. Подібні «мас шутінги» (з англ. mass shooting - масова стрілянина) буває трапляються у різних країнах світу. Зокрема, найбільше у США, де традиційно є найбільша кількість зброї у приватному володінні цивільними громадянами: у 350-ти мільйонній країні на 100 громадян припадає 120,5 одиниць зареєстрованої вогнепальної зброї.
В Америці тільки за три місяці 2026 року у 98 масових стрілянинах загинуло 115 громадян включно із самими злочинцями-стрільцями. Тільки цього тижня сталося масове вбивство з вогнепальної зброї восьми дітей їхнім батьком у штаті Луїзіана. У країні-агресорці Російській Федерації такі злочини також не є рідкістю.
У Європі найкривавішим таким злочином є масовий розстріл, вчинений терористом-одинаком Андерсом Брейвіком у 2011 році, коли загинуло 77 людей. Наведемо більш релевантну для України з точки зору кількості цивільного населення та рівня його доступу до вогнепальної зброї статистикумасових розстрілів саме у Європі за період з 2022 року, відколи почалося повномасштабне російське вторгнення. Отже за даними світової інформаційної агенції Reuters найбільш резонансні за кількістю жертв випадки масових розстрілів вчинених злочинцями-одинаками:
• березень 2023 р., Німеччина. У Гамбурзі озброєний чоловік застрелив шістьох людей у залі богослужіння Свідків Єгови, а потім покінчив життя самогубством. Ще вісім людей отримали поранення, зокрема жінка на сьомому місяці вагітності, яка втратила свою ненароджену доньку;
• травень 2023 р., Сербія. 13-річний хлопчик застрелив вісьмох однокласників та охоронця в белградській школі. Через два дні озброєний чоловік убив вісьмох людей та поранив ще 14 у селі поблизу столиці Сербії. Обох підозрюваних заарештовано;
• грудень 2023 р. Чехія. Чеський студент застрелив свого батька, а потім убив 14 людей у своєму празькому університеті. Стрілець, убитий на місці події, ймовірно, однією з власних куль, також підозрюється у вбивстві іншого чоловіка та його двомісячної доньки, яких знайшли застреленими в лісі в селі за межами Праги тижнем раніше.
• липень 2024 р., Хорватія. Озброєний чоловік проник до будинку для людей похилого віку на північному заході Хорватії, застрелив шістьох людей, включаючи його матір, та поранив ще п’ятьох;
• лютий 2025 р., Швеція. Озброєний чоловік убив 11 людей, включаючи себе, у центрі освіти для дорослих у центральній Швеції, що стало найсмертоноснішою масовою стріляниною в країні.
• червень 2025 р., Австрія. Самотній озброєний чоловік увірвався до середньої школи в південному місті Грац і відкрив вогонь, убивши щонайменше дев'ятьох людей. Нападник також загинув, повідомила австрійська поліція.
Тобто від випадків масових розстрілів не убезпечена жодна з найбільш економічно розвинених із міцною правоохоронною системою демократичних європейських країн.
Природньо, що в Україні посилилася після цього випадку і палка суспільна дискусія щодо необхідності більшого доступу цивільних українських громадян до вогнепальної зброї для самозахисту. І взагалі більшого законодавчого унормування збройного самозахисту від злочинних посягань як такого.
Зокрема, у центрі полеміки найбільш суперечлива і дискусійна норма - право на придбання, зберігання, носіння і застосування для самозахисту короткоствольних видів вогнепальної зброї - пістолетів та револьверів. Законопроект №5708 «Про право на цивільну вогнепальну зброю» проголосований парламентом лише у першому читанні у день перед самим повномасштабним вторгненням 23 лютого 2022 року досі припадає пилом у парламенті.
З огляду на суспільний резонанс після трагічного випадку із масовим розстрілом 18 квітня 2026 року у Києві може нарешті зʼявитися політична воля той пил стряхнути. Громадяни України, що загалом одиннадцять років успішно протистоять російській агресії, з них п`ятий рік стримують повномасштабне вторгнення, точно дозріли до того, щоб мати своє повноцінне збройне законодавство європейського зразка.