Поки без подробиць, що саме локалізують, але ніша зрозуміла. Ми спробували працювати баражувальними боєприпасами з потужними бойовими частинами і зворотним зв'язком з оператором у радіусі 200+ км — і нам сподобалося. А чому ні?
Хочеш — виносиш базу ФСБ разом із серверами, з автопарком, зі зброяркою та з офіцерами.
Хочеш — влаштовуєш кампанію ударів по залізниці: магістральний тепловоз (як-от російський 2ТЕ25КМ) — ідеальна ціль. Він коштує мільйони доларів, будують його місяцями, а щоб списати у брухт, досить влучити 40 кг вибухівки в тяговий генератор.
Хочеш — 100 кг вистачить, щоб розкрити захищений бункер або термобаром випалити розташування піхоти. Полювати на ЗРК — окреме задоволення: це не дрібний FPV, тут від прямого влучання миттєво детонують ракети і спалахує паливо шасі, гарантовано знищуючи установку вартістю десятки мільйонів.
Вибиваючи очі (РЛС) і пускові ЗРК, ми посилюємо колапс у російській ППО. Спроба ворога розтягнути комплекси С-400 й «Панцирі» вздовж 2000 км фронту вже дає збої. Колапс ППО означає, що більшість наших засобів ураження пройде ешелони, а там, де ні — ми накидаємо дешевих хибних цілей, щоб виснажити їхній боєкомплект чи канальність.
Безпечний конвеєр: win-win без дитячих хвороб
Україна передає технології, які довели ефективність на полі бою. Угода включає науково-дослідну співпрацю для нарощування ОПК Норвегії. Це класичний win-win. Ми отримуємо до літа перші з кількох тисяч машин, критично дефіцитних тут і зараз. Осло уникне наших помилок, дитячих хвороб виробництва й отримає перевірений у боях продукт.
А коли Москва знайде протиотруту для mid-strike дронів — неважливо, що саме це буде (нові алгоритми РЕБ, ефективний зенітний вогонь для малого неба чи перехоплювачі), — у нас залишиться стабільний конвеєр у безпечній зоні, де ми будемо системно інтегрувати протидію. Умовно: прилаштовується у хвіст ворожий перехоплювач — камера з машинним зором дає сигнал на різкий маневр або вмикається автоматична турель.
Арктичний джекпот: як «Пурга» прилягла на борт за 1000 км
Чому Норвегія? Спільний сухопутний і морський кордон з РФ на півночі. У будь-якому конфлікті з НАТО чи ЄС вони опиняються в повному вогневому контакті.
Крім того, у них з РФ жорсткі перегони за Арктику, і вони тільки наростатимуть. Північний морський шлях — це стратегічна ставка Кремля. Замість того щоб вкладати десятки мільярдів доларів у власні важкі криголами й додаткові військово-морські бази, Осло вигідно вкласти кілька десятків мільйонів у те, щоб нові російські кораблі льодового класу лягали на бік просто на стапелях.
І це вже не теорія: ми довели, що це працює, коли на Виборзькому суднобудівному заводі після прильоту нашого дрона буквально приліг на борт і загорівся новітній патрульний бойовий криголам ФСБ проєкту 23550 («Пурга»). Від нашого кордону до Виборга якраз близько 1000 км. Ідеальна дистанція для важкого баражувального боєприпасу.
Багатий тил без кулаків: чому Осло інвестує в наш ВПК
Економіка їхньої 5.5-мільйонної країни генерує колосальний ВВП ($530 млрд), який на третину більший, ніж у всього 240-мільйонного ядерного Пакистану, або приблизно такий самий, як в Ізраїлю з його 170 тисячами кадрових військових. При цьому власна армія в норвежців критично мала — близько 25 тисяч активного особового складу. Вона фізично не потягне війни на виснаження живою силою.
Тому Осло виділяє на допомогу Україні рекордні кошти — їхня п'ятирічна Програма Нансена становить 75 мільярдів крон (близько $7 млрд), з яких $1,5 млрд безпосередньо на закупівлю української зброї за так званою данською моделлю. Для норвезького бюджету, який підпирає трильйонний суверенний нафтовий фонд, це помірні витрати. А для нас серйозна підмога і масштабування.
Інженерний прагматизм: чому NSM і NASAMS — це база
Норвежці обожнюють багатоцільову зброю і логістичний прагматизм: їхня довга рука — дозвукова стелс-ракета NSM (Naval Strike Missile) — має програмований режим атаки наземних об'єктів. Вона може не тільки топити кораблі, а й вибивати берегові РЛС, вузли зв'язку та штаби. Її головна перевага — повна радіомовчазність. На підльоті вмикається тепловізійна матриця: ракета візуально розпізнає контури цілі і б'є точно у вразливе місце, ігноруючи РЕБ. Бойова частина відносно невелика (120 кг у титановому корпусі), але інтелектуальний підривник дозволяє і пробивати броню крейсера, і детонувати в повітрі, накриваючи площу осколками.
Kongsberg разом з Raytheon свого часу не винаходили велосипеда і не марнували років на нову зенітну ракету. Вони просто взяли наймасовіші авіаційні ракети повітря — повітря (AIM-120 AMRAAM, AIM-9X), яких десятки тисяч на складах НАТО, і адаптували їх для пуску із землі — так народився знаменитий NASAMS.
Або новітній ЗРК NOMADS для ближнього радіусу дії. Коли Осло нещодавно списало старі винищувачі F-16, на складах залишилися ракети IRIS-T, які вже не інтегруються в нові F-35. Щоб ресурс не пропав, Kongsberg швидко перепрошив під них броньовану гусеничну ППО. Жодна копійка платників податків не витрачена даремно.
Тож коли норвежці підписують угоду на спільне виробництво українських mid-strike дронів, можна не сумніватися — їх цікавить не сира розробка, а перевірений, стійкий до РЕБ багатоцільовий інструмент, який ідеально лягає в їхню філософію інженерного прагматизму.
Сотка кілограмів, якої не спинить РЕБ
Це саме ніша нашого mid-strike — важких апаратів типу FP-1, які несуть до 105 кг корисного навантаження, зберігаючи канал зв'язку з оператором. Хочеш — всаджуй його в судно: сотка кілограмів — це фатальні пошкодження для будь-якого корабля, особливо якщо влучити в рубку або машинне відділення. Сотка кілограмів у військовий завод — це однозначно тривале виведення з ладу верстатів, мостових кранів і виробничих ліній. Глушити їх росіянам нічим — супутниковий канал поки що майже не перекрити на великих висотах, а машинний зір і термінальне донаведення на ціль по оптиці (коли дрон розпізнає об'єкт в останні секунди) РЕБом не побороти, а з аерозолями багато нюансів.
Стратегічний симбіоз замість простої допомоги
Спільне виробництво дронів з Норвегією — це стратегічний симбіоз. Осло має величезні фінансові резерви та передові інженерні потужності Kongsberg, але крихітну армію, тож купує безпеку на власних північних кордонах руками українського ВПК. Інвестиціями в наші безпілотники норвежці превентивно перемелюють російський логістичний, арктичний і флотський потенціал на стапелях і базах, не ризикуючи життям жодного свого солдата. А Україна отримує безперебійний конвеєр ударних систем у захищеній від російських ракет зоні НАТО, який неможливо знищити фізично і який забезпечить постійний тиск на глибокий тил ворога.