28 лютого – 1 березня: Іран оголосив протоку закритою для судноплавства і пригрозив атакувати будь-які кораблі, що намагатимуться пройти. Командир Корпусу вартових Ісламської революції Ебрагім Джабарі заявив: «Протока закрита. Якщо хтось спробує пройти, герої революційної гвардії та регулярний флот підпалять ці кораблі». Трафік танкерів упав на 70–85 %, понад 150 суден зупинилися поза протокою, очікуючи, коли прохід стане безпечним. Деякі намагалися пройти вузьке місце з вимкненим AIS (автоматична система ідентифікації), але загалом рух практично зупинився.
1–2 березня: зафіксовані перші атаки на комерційні судна. За наступні 36 годин були уражені чотири танкери безпосередньо в протоці й Оманській затоці. Щонайменше чотири моряки загинули, три танкери зазнали пошкоджень. Іран заявив, що атакував танкери, які ігнорували попередження. Підводний човен ВМС США торпедною атакою уразив у міжнародних водах біля Шрі-Ланки іранський фрегат Dena(класу Moudge), який повертався з міжнародних навчань в Індії. Це перша торпедна атака ВМС США з часів Другої світової. Танкерний трафік фактично обнулився, поза протокою скупчилося близько 170 кораблів. Іран дозволяє проходити китайським і російським суднам, а всі інші блокує.
2–3 березня: США завдали ударів по іранській базі ВМС у Бандар-Аббасі (там і ключовий порт біля протоки). Іран відповів ударами по нафтовій інфраструктурі (платформи в ОАЕ, завод Saudi Aramco в Саудівській Аравії, LNG-термінали в Катарі). Трафік суден різко зменшився: порівняння даних MarineTraffic за 27 лютого і 3 березня показало практично порожню протоку в останньому випадку. Іран також пригрозив атаками на нафтопроводи, що може ще більше підняти ціни на нафту.
4 березня: протока залишилася закритою для більшості суден, ризик подальшої ескалації високий. Почалися проблеми з постачанням нафти, ціни поповзли догори, конфлікт набув тенденції до розповзання і переформатування в ширший регіональний, втягуючи Ліван та Ірак.
5 березня: Іран продовжив блокувати протоку, КВІР заявив про повний контроль над водним шляхом і пообіцяв атакувати всі судна. Трафік суден зменшився на 90 %, здебільшого через страх дронових і ракетних атак. Багато танкерів залишалися заблокованими поблизу протоки, глобальний збій у постачанні нафти став усе очевиднішим. Рух через протоку продовжили лише китайські судна. ВМС США заявили, що готові супроводжувати танкери й надавати «страхування політичних ризиків», хоч до практичних дій не вдалися.
6 березня: іранський морський дрон ударив по комерційному судну в протоці, що спричинило пожежу. Британська морська влада UKMTO повідомила про інцидент за шість морських миль на північ від Оману. Супутникові знімки із Sentinel-1 зафіксували нестабільність у портах Оману, Дубаю й Абу-Дабі. Ціна на нафту Brent зросла. Міжнародна федерація транспорту (ITF) визнала район зоною воєнних дій (Warlike Operations Area), відзначивши зростання GPS-перешкод (Іран бавився цим там декілька років поспіль) і часті атаки на судна. Під загрозою опинилися 26 % світової морської торгівлі нафтою. Серед найбільш постраждалих — Китай, Індія, інші азійські країни: 89 % нафти з протоки йдуть до Азії. Ціни на енергоносії ще більше зросли, конфлікт поширився вже на 12 країн.
7 березня: Ескалація в Ормузькій протоці набула нових обертів з атаками на комерційні судна й посиленням електронної війни. Протока надалі фактично закрита, з мінімальним рухом суден і зростанням глобальних цін на енергоносії. КВІР дроном з есмінця атакував мальтійський танкер Prima. Зафіксовані лише три проходи протокою (один вхідний, два вихідні), трафік упав на 25 % порівняно з попереднім днем. Перешкоди GPS- і AIS посилилися, вплинувши на понад 1650 суден.
8 березня: КВІР оголосив про повний контроль над протокою, іранський дрон уразив американський танкер Louise P у протоці. Трафік залишився на мінімумі (близько 90 % падіння). Посилився ризик глобального стагфляційного шоку через блокаду значної частини світового нафтопотоку.
Кілька слів про реалізацію обіцянок США. Іран має не лише ВМС. Має власний флот і КВІР, адже хтось повинен пильнувати революцію і на морі. От він і потрапив першим під роздачу: за даними CENTCOM (Центральне командування США, відповідальне за ведення бойових дій у регіоні), у перші дні конфлікту Іран втратив від 9 до 17 кораблів (як вони там рахують?!) з акцентом на великі бойові.
Загалом флот Ірану до війни складав близько 40 кораблів, понад 1500 швидкісних катерів (понад 300 з ракетами) та підводні човни, але удари знищили ключові активи.
На базі Бандар-Аббас знищені дизель-електричний підводний човен класу Kilo, підводні мінічовни класу Ghadir, класу Fateh і допоміжне судно. Знищили там і найбільші кораблі ВМС Ірану: два авіаносці IRIS Makran й IRIS Shahid Bagheri. Загалом це переобладнані під застосування БпЛА танкер і контейнеровоз, такі собі дрононосці. З іншого — уражені чотири швидкісні ударні катери, три ракетні катери, кілька корветів і менших суден.
В Оманській затоці затопили 11 бойових кораблів ВМС Ірану. Той самий CENTCOM повідомив, що більшість уразили на базах або в портах узбережжя (Чак Бахар і Конарак), деякі потопили безпосередньо в затоці. Так, на базі Конарак знищили декілька фрегатів класу Alvand, класу Moudge і корвет класу Jamaran (біля пірсу в Чак Бахар), дрононосець IRGC Shahid Mahdavi (переобладнаний контейнеровоз) затопили у відкритому морі після удару ракетами LRASM. Також відправили на дно фрегат IRIS Shahid Sayyad Shirazi.
7 березня в Ормузькій протоці починається цікава гра: деякі судна змінюють свої AIS, додають позначки про приналежність судна Китаю або повідомляють про китайський екіпаж. Це не завжди офіційна зміна прапора (reflagging), яка вимагає юридичних процедур, а радше тактична зміна сигналів для імітації китайської приналежності. Іран заявляє, що дозволяє проходити лише китайським суднам як вдячність за дипломатичну підтримку, тоді як інші судна ризикують отримати ракетний удар.
Серед таких спритників — балкер Iron Maiden, який після зміни сигналу на China owner пройшов протоку вночі 5 березня. Дані трекінгу від Vortexa і Kpler показують, що подібні сигнали дозволяють уникнути загроз. А оскільки воно працює, то судно KSL Hengyang під прапором Маршаллових островів, наближаючись до протоки, додало повідомлення China owner and crew і пішло далі.
Ця тактика також працює в Червоному морі, де протикорабельними ракетами бавляться хусити. Їхні ракетники пошкодили у 2016-му високошвидкісний корабель ВМС США HSV-2 Swift (перебував в оренді ВМС ОАЕ, мав на борту цивільний екіпаж), у 2017-му уразили біля узбережжя Моха в Червоному морі тральщик ВМС ОАЕ M402 Al Hasbah і саудівський фрегат Al Madinah. Усі кораблі зазнали пошкоджень, але не пішли на дно.
Ігри з AIS непокоять через можливі фальшиві сигнали (наприклад, від США/Ізраїлю для провокацій) і ймовірні геополітичні зрушення.
Близько 300 танкерів залишаються заблокованими, і тільки китайські/іранські судна можуть вільно рухатися в регіоні. Китай публічно закликає всі сторони гарантувати безпеку проходу.
Загалом Іран справді міг втратити до половини конвенційного флоту, але швидкісні катери для оборони протоки переважно зберіг. Тому КВІР все ще має потенціал для асиметричних атак.