Проблема не у видобутку, а у шляхах постачання
Війна США та Ізраїлю проти Ірану сколихнула світовий ринок нафти. І питання не в іранському видобутку: у загальносвітових масштабах частка цієї країни не відіграє ключової ролі. Річ у тім, що залишки режиму з Тегерана намагаються дестабілізувати цілий Близький Схід.
Вартість нафти марки Brent зросла до понад 80 доларів, і це ще не межа. Дорожчають й інші типи ресурсу, зокрема російський Urals.
Країни ОПЕК+ домовилися про новий етап збільшення видобутку: з квітня видобуток зросте на понад 200 тисяч барелів на день. Це справді може остудити ринок і знизити ціну. Одна зараз проблема інша — як вгамувати Іран.
Унаслідок американсько-ізраїльських ударів загинула основна керівна ланка іранського режиму. Однак система не здається, перехідна влада Ірану дала команду атакувати сусідні країни. І під роздачу потрапили не лише вороги (Саудівська Аравія чи ОАЕ), а цілком дружні держави. Скажімо, безпілотники атакували порт в Омані — пошкодили резервуар з нафтою.
У руках іранського режиму залишився чи не останній потужний козир. Тегеран погрожує атакувати всі танкери, що наважаться йти Ормузькою протокою. Це вузький коридор постачання нафти поміж берегами Ірану й Об'єднаних Арабських Еміратів. Завширшки протока менш ніж сто кілометрів, але вона забезпечує до третини світового постачання нафти морем.
Офіційно Ормузька протока функціонує. Однак Корпус вартових Ісламської революції обіцяє спалити кожного, хто наважиться іти цим шляхом. Так обіцяють помститися за ліквідацію лідера Ірану аятоли Алі Хаменеї.
Після таких погроз й обстрілів навколишніх портів понад сотня танкерів зупинилися у відкритих водах Перської затоки. Щонайменше три судна – перевізники енергоресурсів уже отримали пошкодження внаслідок іранських атак. Окрім прямих ударів, існує ризик мінування акваторії Ормузької протоки. Іран має кілька тисяч мін, які можна використовувати у воді.
На іранські погрози вже відреагували міжнародні страхові компанії. Вони різко підвищили ціни на свої послуги для танкерів, що планують перевозити нафту неподалік зони конфлікту.
Перекриття Ормузу створює величезні ризики не лише для ринку й покупців, а й для нафтових країн Близького Сходу. Адже зараз вони мусять накопичувати паливо. За даними аналітиків видання Bloomberg, інфраструктура дозволяє робити це не більш ніж 25 днів. Якщо Ормузька протока буде заблокованою довше, нафтові держави муситимуть йти на ще один дуже неприємний і збитковий крок — призупиняти видобуток.
Водночас вивозити вуглеводні з країн Перської затоки можна й обхідними шляхами. Але це триваліший і значно дорожчий процес.
«Загальне споживання у світі зараз складає 104 млн барелів на добу. Видобувають стільки само, і завдяки цьому балансу вартість і трималася. Якщо Ормузька протока буде перекритою, то, за різними оцінками, ціна може збільшитися і до 120–150 доларів. На жаль, ця ситуація буде вигідна РФ. Тому що Китай — найбільший споживач і російської, і іранської нафти — диверсифікує свій портфель імпорту в бік Росії», — вважає експерт з геоекономіки та міжнародної торгівлі Олег Саркіц.
Нафтове свято для Росії
Торік влітку США й Ізраїль вже атакували Іран. Союзники завдавали ударів по ядерній програмі режиму. Це також провокувало ріст цін на світовому ринку нафти. Однак бойові дії тоді минули доволі хутко, енергоресурси не встигли критично подорожчати.
США поки не можуть достеменно пояснити, скільки ще триватиме війна в Ірані. Президент Дональд Трамп навіть повністю не виключає введення американських військ. Держсекретар Марко Рубіо каже, що його країна ще не досягла стратегічних цілей. Іранські ж атаки на сусідні країни з понеділка стали помітно слабшими. Окремі європейські країни міркують, чи долучатися до війни проти Ірану. Натомість держави Перської затоки, як-от ОАЕ, звітують про успішне відбивання обстрілів. Хоча робота протиповітряної оборони по іранських безпілотниках і ракетах коштує дуже дорого: мова про суму до 2 млрд на добу. Що навіть для таких заможних країн є відчутною витратою.
США не зацікавлені в подорожчанні нафти. Стабільні ціни на американських заправках — це індикатор успішності будь-якої влади. Дональд Трамп і Республіканська партія розуміють електоральні ризики. Уже восени американці переобиратимуть третину Сенату і всю Палату представників. Тому Білий дім мізкує, як розблокувати Ормузьку протоку щонайшвидше, як і влагодити іранське питання загалом.
Дональд Трамп мусить реагувати: на тлі війни в Ірані вартість бензину у США підвищилася до трьох доларів. Це сталося вперше з листопада. Ціна підстрибнула дуже різко — буквально за два дні, і це ще не межа зростання.
Трамп уже заявив, що кораблі Військово-морських сил США супроводжуватимуть танкери з вуглеводнями в Ормузькій протоці.
Блокування цього шляху сильно зачіпає й інтереси Китаю. Офіційні особи з Пекіна поки дуже стримано коментують події в Ірані. Однак якщо війна триватиме, то реагувати доведеться. По-перше, Китай купує іранську нафту. По-друге, Ормузька протока є важливим шляхом постачання вуглеводнів до китайських портів.
«Дехто каже, що Китай має натиснути на Іран, щоб забезпечити свободу судноплавства і безперервність постачання енергоносіїв. Виникає питання: на кого тиснути і з ким говорити? У мене стійке враження, що немає з ким», — каже заступник директора Центру близькосхідних досліджень Сергій Данилов.
Від дій іранської влади у виграші Росія. По-перше, світові ціни на нафту тягнуть догори і російський Urals. Ціна цього типу нафти з початку тижня вже зросла на понад 6 %. По-друге, блокування Ормузу може спонукати китайських і деяких індійських покупців купувати ще більше нафти з Росії. Успіх Москви залежить від того, скільки триватиме хаос на Близькому Сході.
«Якщо війна в Ірані і подорожчання нафти триватиме місяць, то для бюджету Росії це нічого принципово не змінить. Так, вони зароблять додатково 5–10 млрд. Але ці гроші не перекриють тих поганих тенденцій у російській економіці, які ми зараз спостерігаємо», — розповідає директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко.
Що може зробити Україна? У цьому випадку лише посилювати атаки по російській нафтовій інфраструктурі. По-перше, по компресорних станціях трубопроводів. Без них транспортування ресурсу неможливе. По-друге, для гальмування російського експорту доволі ефективними можуть бути удари по російських портах. У зоні досяжності українських дронів і ракет термінали РФ на Чорному морі.
На початку березня безпілотники вдарили по терміналу «Шесхаріс» у Новоросійську, і там сталися значні руйнування. Цей об'єкт є одним з найпотужніших у Росії, на початку 2000-х його модернізували. Зараз мова про обсяг перевалювання нафти приблизно 1 млн барелів на добу.
Ринок пального в Україні повністю залежить від імпорту
Польський Orlen поки не бачить ризиків, що постачання нафти перервуть. Це одна з найбільших паливних компаній Східної Європи, яка володіє нафтопереробними заводами й кількома тисячами заправних станцій. Річ у тому, що Orlen не отримує нафту через Ормузьку протоку. Це означає, що ринок пального у Європі доволі диверсифікований. Однак ризики від нестабільності на Близькому Сході все ж існують.
Росія знищила всю нафтопереробну інфраструктуру України. Тому наша держава повністю залежить від імпорту пального. Його постачають кілька сотень дилерів двома головними напрямками — Польща і Румунія.
З початку тижня на ринку пального України відбуваються дивні явища. Порівняно з минулим тижнем бензин марки А-95 у середньому вже подорожчав на понад три гривні. Подібна ситуація і з дизельним паливом: ціна на літрі зросла на майже 3.5 грн.
Ціни на пальне також дуже сильно коливаються залежно від регіону. Якщо, скажімо, літр бензину на Дніпропетровщині коштує трохи більше за 64 грн, то на Кіровоградщині ціна вже на дві гривні вища.
Солярка ж, скажімо, на Херсонщині в середньому коштує майже на дві гривні більше, ніж у Запорізькій області.
Теперішні ціни на пальне на АЗС є найвищими від початку повномасштабного вторгнення.
З одного боку, зміна цінників на заправках України збіглася з розвитком ситуації на світовому ринку нафти. Але з іншого — ефект занадто швидкий і підозріло різкий: за ринковими правилами, хвиля подорожчання до України доходить зазвичай упродовж кількох тижнів.
«Безумовно, підвищення цін на нафту у світі може вплинути на нас. Однак наш ринок інерційний. Не може бути так, що сьогодні прилетіло по якомусь НПЗ у Саудівській Аравії чи перекрили протоку, а завтра уже зросли ціни на заправках в Україні. Нафтопродукти заводяться, як правило, за місячними контрактами, є певний запас міцності. Тому ситуація на світовому ринку в нас може датися взнаки за три-чотири тижні. Чому ціни пішли догори вже тепер — тут має дати відповідь Антимонопольний комітет», — пояснює Володимир Омельченко.
У вівторок ввечері ситуація загострилася ще дужче. Низка мереж АЗС обмежили, а подекуди взагалі зупинили продаж пального через мобільні застосунки. Передплатити бажані літри й отримати їх на віртуальну картку виявилося проблематично. Застосунки деяких мереж просто не витримували навантаження — попит відчутно зріс.
Аналітики ринку не очікують дефіциту пального: для цього немає жодних причин. По-перше, пропозиції на ринку достатньо, як і альтернативних продавців. По-друге, у березні немає підвищеного попиту на пальне. Польові роботи ще не розпочалися, використання генераторів зменшується. По-третє, пальне в Україну постачають за контрактами, що укладають на місяць наперед. По-четверте, в уряді вже неодноразово заявляли, що держава має стратегічні запаси бензину та солярки, яких вистачить щонайменше на 20 днів.
«Наразі головною загрозою, на мій погляд, є паніка. Деякі мережі, які зазвичай торгують у середньому ціновому діапазоні, хочуть прилипнути якомога ближче до лідерів, бо побоюються, що їх можуть швидко спустошити. Лідери теж хочуть підстрахуватись, тому на тижні побачимо підйом по класику — на 2–3 гривні», — вважає директор Консалтингової групи А-95 Сергій Куюн.
А втім, оптові ціни, скажімо, на дизельне паливо на європейському ринку таки почали зростати. Ф’ючерси на біржі в Лондоні за три дні додали в ціні сотню доларів за тонну. Частка країн Перської затоки в загальному імпорті солярки до Європи за підсумками 2025 року складає приблизно 20 %.
Ціни на газ у Європі стрімко зросли
Блокування Ормузької протоки й хаотичні удари Ірану по країнах-сусідах лихоманять і світовий ринок газу. Скажімо, Катар зупинив виробництво LNG на найбільшому заводі Qatar Energy. Він став ціллю для іранського режиму: по об’єкту вдарили щонайменше два іранських дрони. Зруйнувати такий потужний завод безпілотниками точно неможливо, однак масштаби руйнувань ще встановлюють.
Катар виробляє близько чверті світової пропозиції скрапленого газу. Головними його клієнтами є азійські країни, однак зачепити криза може і Євросоюз.
Торік Катар продав до ЄС понад 12 млрд кубів скрапленого газу. Причому більше ніж половина від цього обсягу припала на Італію.
З початку тижня ціна газу на європейському ринку зросла на понад 80 %, повідомляє консалтингова компанія Expro. Тисячу кубометрів торгують на рівні 700 доларів, що є найвищою вартістю за останній рік.
Поточний опалювальний сезон європейські країни завершують з рекордно низькими запасами газу. Підземні сховища заповнені лише на третину, мова про понад 32 млрд кубів. І це найменший показник за останні п'ять років.
Саме тому на континенті все ще підвищений попит на пальне. Хоча його використання сезонно зменшується через весняне потепління.
«Рівень запасів природного газу в підземних сховищах України достатній для впевненого проходження опалювального сезону, на відміну до минулорічної ситуації, коли ми мали екстремально низькі запаси», — каже колишня міністерка енергетики України Ольга Буславець.
За останній тиждень лютого темпи відбору газу з підземних сховищ України суттєво сповільнилися. У середньому мова про понад 40 млн кубів на добу, що значно менше, ніж упродовж останніх трьох років. Усе завдяки власному видобутку і сталому імпорту газу.
У Нафтогазі звітують про нові поставки пального з-за кордону. Скажімо, Україна розпочала імпорт американського скрапленого газу через порти в Литві та Німеччині. Це паливо доставлять в Україну протягом лютого–березня. Водночас росіяни продовжують атакувати інфраструктуру українських родовищ газу. За лютий зафіксували близько десятка таких ударів.