Виклики для медичної реформи
Практика європейських країн показує, що медична реформа — процес тривалий, каже міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко. Але результативність реформи охорони здоров’я в українських реаліях залежить від того, як вона долатиме виклики. І серед головних міністр назвав:
- Брак людського капіталу
Криза медичних кадрів, зазначає Віктор Ляшко, зводиться до великої кількості працівників пенсійного віку. До того ж вона посилюється глобальною кризою, яка зачіпає навіть найрозвинутіші країни. І як тільки Україна доєднається до Європейського Союзу, ми відчуємо значний відтік медичних сестер, упевнений міністр.
«Я розумію, що відбудеться через п’ять років після цього (вступу в ЄС. — Ред.). Я бачу, як відбувався відтік кадрів в інших країнах. Потім вони поверталися, але це те, що ми повинні спрогнозувати», — вважає керівник МОЗу.
За його словами, сьогодні потрібно знайти мотивацію, щоб заохотити людей іти у професію, готувати кадри не тільки, аби закрити вакансії, а й пережити прогнозоване провисання через відтік персоналу.
«Ми розробили стратегію розвитку медсестринства в Україні, яку затвердили на колегії. Нещодавно провели такий майданчик, де медсестри збиралися й обговорювали, що є мотиватором працювати у професії. І це не тільки фінансові чи економічні чинники», — розповів Ляшко.
За словами голови Національної служби здоров’я Наталії Гусак, демографічна ситуація в країні породжує нові сегменти медичного ринку, яких наразі не сформували, — лікарні сестринського догляду.
«Це те, чого потребує медична система, і те, чого наразі немає. Ось реалії, з якими ми заходимо в майбутнє», — каже Гусак.
- Економічний розвиток
«Не можна мріяти про досконалу систему охорони здоров'я, яка відповідає на всі виклики, коли вона не підкріплена фінансовим ресурсом. Це виклик, який має бути відразу проговорений, на старті», — вважає Ляшко.
Адже будь-які зміни медичної системи завжди впиратимуться у фінансові спроможності, тому економіку країни треба піднімати, додає очільник МОЗу.
- Сміливість казати правду
«Ми будуємо пацієнтоорієнтовану систему охорони здоров'я, але кожен у цій системі або щось недоговорює, або не завжди каже правду, що спотворює певні речі, певні ініціативи — і ми не зможемо рухатись туди, куди хочемо», — вважає Ляшко.
Нова система розподілу на інтернатуру
2025-го після трьох років підготовки запрацює система електронного розподілу на інтернатуру тих, хто навчався на бюджеті. Розподіл працюватиме подібно до вступу до університету після НМТ, розповів міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко.
«Після КРОКів (єдиний державний кваліфікаційний іспит. — Ред.) і ОСКІ (об'єктивний структурований клінічний іспит. — Ред.) визначають відповідний бал, і ти обираєш собі спеціальність і місце інтернатури, забюджетоване вакантне місце, яке дозволяє надалі навіть бути працевлаштованим.
Якщо там немає можливості здобути потрібні компетенції, виписується індивідуальний план з лікарнею, в якій людина буде проходити інтернатуру, і з освітнім закладом, в якому проводиться очний цикл інтернатури», — зазначив міністр.
Близько 50 вакансій в єдиній системі розподілу інтернів подала приватна клініка «Добробут», відзначила під час дискусії головна медична директорка «Добробуту» Олександра Машкевич.
«Наші інтерни здобувають якісну освіту, мають змогу отримати найкращу практику від найкращих лікарів, але чи можемо ми розраховувати на якусь підтримку від держави, якщо в нас є не всі пакети медичних послуг, за якими оплачуватимуть роботу кураторів або заробітну плату інтерна за пакетом кадрового потенціалу», — звернулася вона до міністра Віктора Ляшка.
«Чи будуть інтерни у приватних закладах? Будуть», — відповів міністр представниці «Добробуту». Та, додав він, у приватних закладах мають бути пакети програм медичних гарантій, на які даються інтерни. Це ключова вимога, якщо йдеться про державне замовлення.
«Держава оплачувала навчання медичного працівника для того, щоб він прийшов і працював у системі. Якщо ми говоримо про бізнес, який не працює з національним закупівельником, то він трішки не в тій системі», — заявив Ляшко.
При цьому він також відзначив: кількість молодих спеціалістів, яку забирає на себе приватна система охорони здоров'я, наразі не критична для підготовки кадрів у країні. Натомість велика кількість молодих людей обирає прифронтові території. «На запитання чому — щоб навчитися робити те, що вони хочуть навчитися робити. Імовірність отримати більшу кваліфікацію там зараз набагато вища, ніж десь у тилу», — підкреслив очільник МОЗу.
Чи будуть зміни у вимогах до освіти медсестер або оптометристів?
У контексті підготовки медичного персоналу ректорка Академії «Добробут» Нана Войтенко поцікавилася у Віктора Ляшка, чи справді будуть змінені вимоги до освіти середнього медичного персоналу. При цьому вона послалась на підготовку відповідного законопроєкту, за яким медсестри або оптометристи муситимуть здобувати вищу освіту щонайменше бакалаврського рівня (зараз для них достатньо середньої медичної чи неповної вищої. — Ред.).
«Усі ми розуміємо, що це ще збільшить прірву, яка існує в нестачі медичних сестер і оптометристів. Коли я запитувала про це представників міністерства, мені казали: "Ми маємо якось рухатися в бік Європи». Але це не так, бо в кожній країні Європи абсолютно різні вимоги.
Якщо відповідний закон ухвалять, фахові коледжі закриють ці спеціальності, тому що не матимуть умов виконати ліцензійні вимоги. А політика уряду така, що ми зміцнюємо саме фахову передвищу освіту, щоб людина після дев'ятого класу отримала якийсь фах й у 18 років могла працювати і сплачувати податки», — зазначила Нана Войтенко.
Міністр охорони здоров’я відреагував лаконічно: політичного рішення щодо оптометристів не ухвалювали.
«Питання на рівні експертів, тому сьогодні не можу нічого коментувати. Зі мною цього ще не проговорювали», — сказав Ляшко.
Проблема з верифікацією пацієнтів
Розмови про необхідність впровадити електронну систему охорони здоров'я — центральну базу даних — ведуть із 2018 року. Вона конче потрібна, щоб розуміти, який попит на медичні послуги є і скільки людей їх отримують, щоб НСЗУ сплачувала за реальні послуги і за реальних пацієнтів, пояснює голова Національної служби здоров’я Наталія Гусак.
Верифікація всіх пацієнтів і послуг відповідно до наявних державних реєстрів є й вимогою міжнародних партнерів, які після повномасштабного вторгнення фінансують усю програму медичних гарантій і хочуть розуміти, за що сплачують. Відповідні рекомендації містили всі висновки аудиторських компаній.
Верифікацію переносили тричі за сім років, аж нарешті минуло 1 липня. Та більш ніж 870 тисяч дітей досі не ідентифіковані в системі. Це означає, що лікарі не отримають оплати за їхнє обслуговування. Здебільшого це ті, хто за кордоном або чиї батьки вважають, що держава має забезпечувати їм медичне обслуговування і так, розповідає Гусак.
«Станом на 1 липня статус "успішна верифікація" мають 89 % дітей, загалом 95 % пацієнтів (30 млн з 35 зареєстрованих. — Ред.). Це говорить про те, що система викликає довіру не тільки міжнародних партнерів, які фінансують програму медичних гарантій, але й наших основних стейкхолдерів — Міністерства фінансів, Міністерства охорони здоров'я, правоохоронних органів. І це важливо, тому що ця довіра буде вимірюватися в обсягах фінансування, яке може бути додатково виділено в наступні роки», — пояснила представниця Національної служби здоров’я.
Вона висловила сподівання, що більша частина з непідтверджених пацієнтів усе ж пройдуть верифікацію. Для решти напрацьовують рішення з експертним середовищем. Одне з яких — співпраця з Міністерством соціальної політики, яке також проводить верифікацію соціальних виплат і має механізм їх призупинення, якщо людина не прийшла фізично до Пенсійного фонду і не підтвердила свою персону.
Що з лікарським самоврядуванням
Наразі законопроєкт «Про самоврядування у сфері охорони здоров’я в Україні» не має шансів на ухвалення у другому читанні, констатував народний депутат, голова Комітету ВР з питань здоров'я нації, медичної допомоги та медичного страхування Михайло Радуцький. Фактично він розколов залу, бо на депутатів тиснуть представники медичної сфери.
«У нас завжди було багато таких псевдовождів у медицині, якихось міжнародних асоціацій, які з ухваленням цього закону стануть непотрібними, — пояснив Радуцький. — …А ще питаю якось одну поважну людину, яка колись була керівником у системі охорони здоров'я, чому він проти (самоврядування. — Ред.). А він каже: "Бо ж лікарі самі фінансуватимуть, сплачуючи внески". Тоді як конкретна цифра навіть не обговорювалася. Або: "не проголосую, бо лікар на окрузі каже, що це погано"».
При цьому, відзначає нардеп, деякі гострі кути вже вдалося обійти, а адвокація «Здорових рішень» допомогла знайти прихильників і навіть спільну мову з «Європейською Солідарністю», але наразі цей законопроєкт не пройде навіть комітет.
«Такий парадокс: у дописах, коментарях, медійно лікарі скаржаться на ДОЗ, МОЗ, що всі погані, не так керують, не так менеджерують. Їм запропонували: беріть, керуйте собою самі, не чекайте, що МОЗ визначить, гарний ви невролог чи поганий. Визначте це серед неврологів, допустіть його до професії. Заберіть повноваження з ліцензування», — розповідає Радуцький. Адже, додає він, багато галузевих питань МОЗ не повинно розв'язувати.
Міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко назвав ситуацію, у якій влада намагається організувати лікарське самоврядування, унікальною.
«Питання про самоврядування медичних професій завжди порушують знизу. Вимога робити це йде від медиків. А в нас таке відчуття, що влада нав’язує їм, що прийшов час самоорганізовуватися», — резюмував міністр.
Приватна with державна
Шлях до обговорення недооціненої ролі приватної медицини у системі охорони здоров’я відкрило питання генерального директора компанії «Добробут» Сергія Орла.
«За кілька років війни наша компанія сплатила більше ніж 2 млрд податків. Надала більше ніж 260 млн безоплатної допомоги військовим і цивільним особам. У нас більше ніж 140 мобілізованих і компанія сплачує їм деяку зарплатню, а це десятки мільйонів на рік.
Компанія має багато соціальних програм. Надає великі знижки військовим і їхнім родинам, тимчасово переміщеним особам. Ми маємо вищий заклад освіти — Академія «Добробут», де навчаємо інтернів, лікарів і, до речі, більш ніж 90 % інтернів минулого року залишились працювати у нас. То як ще має виглядати бізнес приватний медичний бізнес, щоб держава не казала про нього «приватники»? — апелював гендиректор «Добробуту».
«На мій погляд, ми повертаємо для лікарів гідність професії, надаємо гарні сервісні послуги для нашого населення. Але хочеться, щоб і держава змінила ставлення до приватної медицини. Яким ще має бути медичний бізнес, щоб ставлення до нього змінилось?» — звернувся очільник мережі приватних лікарень до міністра охорони здоров’я.
На захист приватної медицини висловився бізнесмен, голова наглядової ради інвестиційної компанії EFI Group Ігор Ліскі, який володіє мережами клінік "Медична Зірка" та "Мій Лікар". Він вважає, що в ході реалізації медичної реформи Міністерство охорони здоров’я робить ставку здебільшого на державну медицину, залишаючи приватну поза увагою.
«Я вірю, що приватна медицина допоможе змінити українську систему охорони здоров'я, тому що дуже часто це більш швидкі рішення, новіша техніка, устаткування, нові підходи тощо. Подивіться на українських дантистів — це рівень, якого часто в Америці немає. І я хотів би, щоб такий рівень був у кожній галузі», — говорить Ігор Ліскі.
Голова наглядової ради мережі «Медична Зірка» Катерина Ніколаєнко звернулася щодо несправедливого розподілу гуманітарної допомоги, яка фактично до приватників не доходить.
«Якщо ми надаємо послуги на рівних правах, з повною відповідальністю, чому ми не можемо розраховувати на забезпечення генераторами, холодильниками для вакцин, медичними засобами, експрес-тестами тощо?
Ми вважаємо, що необхідно створити зрозумілий прозорий механізм розподілу гуманітарної допомоги, технічної допомоги, яку надають міжнародні партнери, щоб орієнтація при цьому була не на форму власності, а на навантаження на медичний заклад, на пацієнта, який потребує переукладення декларації з тим самим приватним закладом, таких самих умов, як і з комунальним закладом.
Я вважаю, що медицина не поле для конкуренції, це поле для співпраці. І тільки разом, об'єднавши зусилля комунальних, державних і приватних закладів, ми могли б досягти спільної мети», — зауважила Катерина Ніколаєнко.
Відмова від конкуренції, відповів міністр Віктор Ляшко, перекреслює всю суть медичної реформи. Тому що головна її ідея, нагадав очільник МОЗ, саме в тому, що гроші ідуть за пацієнтом, заклади починають конкурувати за нього, покращуючи якість і сервіс. Без конкуренції, упевнений міністр, розвиток медицини буде кволим. Звісно, забезпечити її на всій території країни неможливо, але саме вона повинна бути стимулом для розвитку, зауважив Ляшко.
Саме тому, підкреслив міністр, приватні лікарні мають якомога більше контрактуватись із Національною службою здоров’я.
«Тоді пацієнт розумітиме, що отримає таку саму послугу, як і в інших закладах, але ви виграєте сервісом, лояльністю, своїми процесами, організацією», — відзначив міністр.
І при цьому додав: держава потенційно готова допомагати на рівних умовах усім медичним закладам, незалежно від форми власності, головне, щоб вони були надавачами послуг, тобто мали контракт з Національною службою здоров'я України.
Голова НСЗУ Наталія Гусак заявила, що для приватних клінік сьогодні найцікавішими є первинна ланка допомоги й реабілітація, інструментів НСЗУ «достатньо для того, щоб вони почували себе комфортно на цьому ринку». І здебільшого приватні сімейні лікарі є цілком конкурентними в медичній сфері.
«При цьому якщо говорити про баланс між комунальною, державною і приватною системами, мені не подобається дискурс, коли ми маємо якимось чином виділяти приватний сектор, — зазначила очільниця НСЗУ. — Мені здається, що за п'ять років реформи ми маємо і в комунальному секторі ті зразки, до яких треба дотягуватися й окремому приватному сектору. Про це теж треба говорити чесно».
Що міністр відповів на історію з КТ і МРТ
Дані розслідування, яке показало, що чверть комп’ютерних томографів і МРТ, на які витратили 2,3 млрд гривень у 2023–2024 роках, досі не працює, міністр Віктор Ляшко вважає сплутаними.
«Я скажу, що 242 комп'ютерні томографи сьогодні працюють, а всі запам'ятають, що 62 закуплені не введені, і не тільки комп'ютерні томографи, а й апарати магнітно-резонансної терапії, і ніхто не подивиться контракти, коли вони були укладені, коли було фінансування, доколи їх повинні поставити. Ніхто не зрозуміє, як монтують дороговартісне обладнання. І чи однакові умови для приватного бізнесу і для державної установи. Тому що державні повинні пройти величезну купу процедур, а бізнес, розуміючи марку, модель, завтра найняв будівельника і починає будувати. Не порівнюйте ніколи терміни ведення в експлуатацію дороговартісного обладнання, яке потребує розробки проєктно-кошторисної документації», — заявив міністр.
Цього можна було б уникнути, вважає бізнесмен Ігор Ліскі, якби міністерство вийшло з рівною пропозицією до всіх: «Мовляв, ми готові профінансувати томограф чи якусь послугу, «Медична Зірко», «Добробуте», ви готові? Бо коли купують томограф і везуть його туди, де він просто простоює і не працює, це неефективно», — каже Ліскі.
Окрім того, це неконкурентно, вважає він, тому що приватним лікарням доводиться закуповувати дороговартісне обладнання своїм коштом.
«І я не можу конкурувати в наданні послуги, тому що державна лікарня фактично пропонує її безоплатно (їй же не треба окуповувати обладнання) чи взагалі за хабар», — відзначає Ліскі.
На його думку, ця ситуація демонструє, що МОЗ повинно формувати політики, а не будувати господарську діяльність, проєктувати, вибудовувати стратегію, яка породжуватиме здорову конкуренцію.
«Не повинен міністр чи голова НСЗУ думати про те, чи працює десь томограф, перевіряти, чи запустили його, чи не вимкнув дядя Вася з розетки, виходячи. Якщо сформувати політику, це зробить керування лікарнями — приватними, державними, комунальними — розумним», — вважає бізнесмен.
Перспективи страхової медицини
Дивитися на медичне страхування як на класний кейс країн, які ввели його десятиліття тому, як, наприклад Німеччина, сьогодні не можна, вважає міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко. Цим шляхом пішли балканські країни, запроваджуючи внески роботодавця та працівника, але зараз через погіршення демографічної ситуації їхні фонди вже заявляють про банкрутство та дотуються з державного бюджету.
З демографією в Україні все ще гірше, тому питання в тому, хто буде наповнювати фонд медичного страхування, який умовно мав би замінити Національну службу здоров’я, відзначив міністр.
У нинішніх умовах саме НСЗУ він вважає оптимальною моделлю.
«Три ключові слова є символом руху мого і моєї команди вперед: доступність, якість, безоплатність медичної допомоги для пацієнта. Доступність як територіальна, так і економічно обґрунтована», — заявив Ляшко. — Ми створили Національну службу здоров'я України (закупівельника). Ми розуміємо, який фонд держава може виділяти на цей час. Саме це для нас повинно бути доступною доступністю, тобто економічно обґрунтованими тарифами, які ми покриваємо як держава».
Оскільки всі послуги держава покрити не може — і чесно про це говорить — нагадав міністр, НСЗУ запустила реальну платну послугу, за кодами Національної служби здоров'я України згідно з певними класифікаторами.
«І далі повинно розвиватися добровільне медичне страхування. Є базовий гарантований рівень надання медичної допомоги, що покриває держава для всіх. Він повинен щороку покращуватись, але є й послуги, які треба страхувати. І далі розвиваємо добровільне медичне страхування, у тому числі і фармацевтичне, яке повинно покривати і звернення людей за якимись певними препаратами для амбулаторного лікування, які не потрапляють у програму доступні ліки», — розповів Ляшко.
На думку керівниці Національної служби здоров’я Наталії Гусак, НСЗУ і є — як закупівельник, як програма медичних гарантій — прототипом обов'язкового медичного страхування.
«Але ми маємо певні інструменти закупівлі медичних послуг, які ще не всі реалізували з нашого сегмента. Я дуже сподіваюся, що Національна служба здоров'я України закуповуватиме високоспеціалізовані медичні послуги, кардіохірургічні, до прикладу. Не виключно, коштом селективного контрактування і концентрації послуг, а також шляхом нормування кількості послуг. Це теж дасть поштовх ринку, і це теж той інструмент, який ми починаємо потрішки використовувати. Наприклад, у дев'ятому пакеті в амбулаторній допомозі 2025 року», — розповіла Гусак.
Колись один з найбільших прихильників страхової медицини народний депутат Михайло Радуцький сьогодні теж вважає нереальним запровадити її в Україні.
«Навіть якби не було демографічної проблеми, поки в країні великий відсоток чорної зарплати, цей страховий фонд буде пустий, навіть за достатньої кількості працездатного населення.
Я у 19 році йшов (у парламент. — Ред.) з гаслом "Страхова медицина". А європейські партнери заспокоювали мене і президента, бо у його перевиборчій програмі теж про це йшлося: "Друзі, у вас 60 % чорної зарплати. Про який страховий фонд ви говорите?" — резюмував нардеп.
Про референтні центри і експертні ради
Національною стратегією контролю за якісними новоутвореннями передбачено створити референтні центри, які мають надавати медичну допомогу дітям з онкозахворюваннями з усіх областей України. Ще влітку 22 року експерти напрацювали основні критерії, які мали затвердити 2024 року, але станом на другий квартал 2025-го цього не сталося, каже завідувач відділення трансплантації кісткового мозку Охматдиту Олександр Лисиця. Тоді як щороку близько 500 дітей мають діагноз (до війни було близько 1000).
До того ж, додає Олександр Лисиця, у будованій системі за лапки вийшла лабораторна діагностика, яка передбачена пакетом медичних гарантій; умов вартісних досліджень молекулярної генетики вповні не виконують.
«Минулого року ми з поважними громадськими діячами писали зауваження щодо пакета медичної гарантії стосовно гематологічно-онкологічної стаціонарної і амбулаторної допомоги, які були проігноровані. Тільки цього року деякі моменти поправили», — зауважив також дитячий онкогематолог.
«Рух є, — відповів очільник МОЗу Віктор Ляшко. — Коли експерти дали своє бачення, після цього йде громадське обговорення, а на ряд запитань і дискусій відповідають люди, які працюють у Міністерстві охорони здоров'я. Чомусь усі впевнені, що в Міністерстві охорони здоров'я величезна кількість компетентності. Я інколи отримую есемески, де я повинен чи не проконсультувати пацієнта і підказати, чи не/ефективне його лікування. Я міністр охорони здоров'я, управлінець. У більшості країн Європейського Союзу міністри навіть медичної освіти не мають».
Про референтні центри, зазначив Віктор Ляшко, «документ опрацьовується і буде зроблений», референс-центри з орфанних захворювань затверджені. Але важливо, додав міністр, не підміняти поняття маршрут пацієнта для якісного лікування дитячої онкології і поняття референс-центру з дитячої онкології.
«Ми повинні зробити так, щоб лікування було і територіально, і інноваційно доступним. І ці речі я, як міністр охорони здоров'я, не повинен упустити на конкретний момент», — зазначив Ляшко.
Зі схожим питанням, але вже до голови НСЗУ, звернувся хірург-онколог Київського обласного центру В’ячеслав Копецький. Воно було про склад експертних рад з формування специфікацій і вимог до пакетів медичних гарантій.
«У 24 році ці експертні групи спростили, сформувавши експертну раду, де напрямок онкології представляють тільки три людини. І очевидно, що їхньої експертизи недостатньо для нормального наповнення онкологічних пакетів. Чи планують відновити й залучити ширшу медичну спільноту саме надавачів у формуванні вимог і специфікацій?» — поцікався лікар у Гусак.
«Я не вважаю, що ті експерти, які представлені зараз в експертній раді, якісь не такі. Чому немає експертних груп? Тому що ми побачили, що в окремих випадках експертні групи лобіювали якісь інші інтереси, ніж інтереси пацієнтів, з присмаком, який тут не хотілося б називати.
Тому ми залучилися підтримкою міжнародних партнерів, експертів, які прозоро відібрали експертну раду, але ми з радістю приймаємо всі пропозиції, які надійдуть у рамках вимог і специфікацій до Національної служби здоров'я України», — аргументувала Наталія Гусак.
Також вона додала, що зараз онкологи направили НСЗУ концепцію селективного контрактування з концентрації послуг онкології, у тому числі хірургічної.
«Щодо дороговартісних лабораторних послуг, нарешті Національна служба здоров'я України починає вводити відповідні коди, щоб облікувати лабораторні послуги чіткіше.
Ми будемо розуміти, як унормувати кількість тих послуг, які готові закупити, у тому числі облікувати, закуповувати дороговартісні лабораторні послуги. Можливо, це якраз хороший кейс онкології — не закуповувати в усіх, а концентрувати, знову ж таки, у референтних центрах окремі лабораторні дослідження, навіть діагностику», — додала Гусак.
Про якість психіатричної допомоги
Дискусію про надання психіатричної допомоги в країні, передовсім військовим, порушила військовослужбовиця Альона Гринько. Навівши три конкретні приклади, вона констатувала, що пацієнти наразі не мають жодного розуміння протоколу навіть обстеження, не кажучи уже про лікування, і не можуть отримати фахове, якісне психіатричне обстеження.
У відповідь Віктор Ляшко зазначив, що в кожній галузі можна назвати десятки проблем, «які покладуть на лопатки будь-якого спеціаліста». Але робити висновки про систему психіатричної допомоги, базуючись лише на трьох кейсах, означає нівелювати роботу, яку виконують 24/7 у вкрай важкий для держави час за величезних викликів.
Він підкреслив, що кожен кейс треба розглядати предметно — для цього є спеціальні групи, які виїжджають на місця і розбираються.
«Ви ніде не побачите стандартів надання медичної допомоги, підписані мною як міністром. І тут я заапелюю до Індексу здоров'я, розділу шостого («Задоволеність медичною допомогою та сприйняття реформ охорони здоров’я». — Ред.). З ким люди асоціюють проблеми в галузі? 80 % упевнені, що всі проблеми в найближчій лікарні — вина міністра охорони здоров’я. І цю свідомість потрібно змінювати. Бо ще ж є питання власника, колективу, лікарського самоврядування врешті-решт», — відзначив міністр.
Ректор Київського національного університету ім. Шевченка Володимир Бугров розповів, що вже вісім років у структурі університету діє Інститут психіатрії, який очолює Ірина Пінчук, на базі якого за підтримки посольств Нідерландів і Литви функціонує Центр психічного здоров'я ветеранів та їхніх родин.
«Це той приклад, коли з обмеженими ресурсами можна зробити якісний продукт. Там працюють двоє докторів медичних наук з психіатрії, двоє кандидатів наук з психіатрії, двоє кандидатів психологічних наук. Підтримує факультет психології. І ця екосистема визнана реабілітаційним центром НАТО в Бірмінгемі. Тому запрошую», — зауважив Бугров.
Що держава збирається робити з паліативною допомогою
«Паліатив — це історія, яка, враховуючи нашу демографічну перспективу, надзвичайно важлива. У нас старішає населення. Багато паліативних пацієнтів з'являються через війну. А ті жахливі речі, які пропонують про окремий військовий паліатив, просто на голову не налазять», — каже виконавча директорка БФ «Свої» Ірина Кошкіна.
Зараз в Україні відсутня комплексна медико-соціальна послуга паліативу: пацієнт має окремо йти до лікаря, окремо в соцстрах, окремо отримувати якусь ще послугу. Що з цим робити, запиталась представниця фонду, яка допомагає паліативним хворим.
«Паліатив — це медико-соціальна проблема. Зазвичай система охорони здоров'я першою підставляє плече, реалізуючи ту чи іншу ініціативу, і буквально через декілька місяців реалізації цієї ініціативи всі думають, що це наша повна відповідальність.
Паліатив у медичній системі — це право на гідну смерть. Як би це кому не подобалось. Це довготривалий медичний догляд, і в довготривалому догляді є ще питання соціального стандарту паліативу», — зауважив міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко.
Він зазначив, що відпрацювання паліативу як права на гідну смерть — одна з ключових задач НСЗУ.
«Паралельно ми відправляємо наших експертів на певні локації, конференції, дивитися в країнах Європейського Союзу, що таке довготривалий сестринський догляд, медичний догляд. Найближчим часом вийдемо з пропозицією, як ми це бачимо. Не для реалізації, а для дискусії. Ми повинні зібрати за круглий стіл тих, хто надає таку допомогу, і нам відразу підкажуть, що ми не повинні робити. Але тут би я хотів, щоб ми чітко розуміли і дисоціювали, де медична відповідальність, де соціальна складова», — сказав міністр.
Керівниця Національної служби здоров’я Наталія Гусак додала, що цього року вперше зробили аналіз паліативної допомоги, який показав, що близько 40 % людей не мали паліативного статусу, близько 50 % отримували допомогу виключно телекомунікаційним способом.
«Ми вже маємо наближену до реальної картину стану тих пацієнтів, які потребують паліативної допомоги. І, безумовно, вважаємо, що іншу частину — як-от догляд удома — має взяти на себе Міністерство соціальної політики, у них є свої стандарти соціальних послуг», — підкреслила Гусак.
Відсутність певних ліків у аптеках
На відсутність в аптеках продукції своєї компанії вказала голова ради директорів фармацевтичної компанії «Дарниця» Катерина Загорій.
«Коли я не як виробник, а як споживач заходжу в будь-яку аптеку, мені кажуть, що «Дарницю» не продають, тому що аптечна мережа так вирішила. Що нам треба зробити? Чи є у вас рішення як у регулятора, як у міністерства для того, щоб ця ситуація змінилась. Що ми робимо не так?» — звернулась представниця фармкомпанії до топспікерів панелі.
Міністр з відповіддю не забарився: проблему вирішить найнижча ціна.
«Ми, як регулятор, будемо виписувати з національного каталогу найдешевшу діючу речовину. Зазначати найдешевший препарат, який зареєстрований у національному каталозі за цією діючою речовиною. І такий-то препарат за такою-то ціною повинен бути в кожній аптеці. Тому я, як держава, прошу вас: дайте найнижчу ціну на діючу речовину, щоб лікарські засоби ставали доступними», — підкреслив Ляшко.
На питання, чи буде найдешевший препарат відповідати нормальній якості, міністр запропонував скаржитись і подавати через фармаконагляд негативні звіти до Державного експертного центру. За результатами цього й ухвалюватимуть рішення.
Відсутність ліків якихось певних виробників не є порушенням закону, додав голова Комітету Верховної Ради з питань здоров'я нації, медичної допомоги та медичного страхування Михайло Радуцький, — усе на совісті власника аптечної мережі.
«Я розумію, що відбувається з українськими дистриб'юторами. Ринок ніколи не регулювався, і тут вирішили його відрегулювати. І кожен воює. Я вважаю, що найнижчою ціною ви точно можете попасти в аптеки… Є ще один вихід — муніципальні аптеки КП «Фармація», — зазначив Радуцький. — Але я сподіваюсь, що оці баталії, які зараз знову повертаються в комітет з МОЗом, скінчаться. Тільки-но будуть прийняті постанови, виконавець зробить усе за законом, ці питання відпадуть».
При цьому Радуцький акцентував на високій якості української фарми за низькою ціною.
«Сьогодні є питання, коли Єврокомісія хоче зняти свою залежність від азійського виробника, і вони цілком серйозно розглядають саме українські фармацевтичні заводи як партнерів з наповнення стратегічного запасу ліків у Європейському Союзі на випадок якихось поганих ситуацій», — повідомив нардеп.
Вакцинація в аптеках
Практика вакцинації в аптеках уперше запрацювала минулого року — здійснювати її мають безпосередньо фармацевти. За словами Ірини Волошиної, представниці Академії сімейної медицини, одна фармацевтка торік за сезон вакцинувала 127 людей, і такому українському підходу щиро дивуються люди за кордоном.
Однак, зазначає Олександр Янєв, директор юридичного департаменту фармацевтичної компанії SANOFI, зараз цей процес гальмують, якогось активного залучення аптек до цього не спостерігають. Тож його цікавить, чи існують якісь перепони для цієї практики?
Керівник Міністерства охорони здоров’я Віктор Ляшко висловився однозначно за такий спосіб вакцинації. І новий епідемічний сезон грипу, відзначає він, покаже, чи насправді працює така практика.
Крім того, розглядають можливість реімбурсації (повне або часткове відшкодування аптечним закладам вартості лікарських засобів або медичних виробів, що були відпущені пацієнту за програмою медичних гарантій) імунобіологічних препаратів, які включені до національного календаря щеплень, повідомив міністр.
«Але ми все моделюємо в бік економіки. Ми повинні розуміти, наскільки зросте вартість календаря щеплення, якщо ми запустимо реімбурсацію, і зрозуміємо, як вона буде працювати. Дискутуємо», — додав він.
Успішність управління медсистемою
І ніби вінчаючи довге обговорення профільних проблем, редакторка відділу «Здоров’я» LB.ua Ірина Андрейців запитала головних провайдерів медреформи, який відсоток якісних управлінців, на їхню думку, є в медсистемі — людей, які здатні ухвалювати рішення. Адже сьогодні спостерігається активний відтік кадрів з державної медицини у приватну. І не тільки через зарплати, каже Андрейців — а й через більші можливості розвитку, краще навчання, роботу з пацієнтом, а не з оновлюванням даних тощо.
Голова НСЗУ Наталія Гусак вважає, що приватний сектор від державного сьогодні якраз і відрізняється управлінською ланкою. А від неї залежить успіх будь-якого закладу, незалежно від форми власності. За її відчуттями, акцентує Гусак, успішних управлінців у медсистемі наразі не більш ніж 20 %.
«На жаль, це ті, хто був лідером на старті реформи, до них не додалося більшої кількості людей, які могли б якісно вести свій заклад. Ми винні в цьому всі разом: ми, експертні кола, які проводять роботу із закладами охорони здоров'я, міжнародні партнери, які чомусь робили ставки на одних і тих самих, не вирощуючи за ці роки інших якісних лідерів. Та мені здається, що ми цю помилку визнали і можемо рухатися далі.
Дослідження агенції здоров’я показало, що за час війни — і ми це відчуваємо в рамках партнерства і в рамках виконання договорів — відбувся відтік кадрів саме управлінської ланки. Ми маємо значну частину заміни керівників у закладах, особливо на півночі, сході і півдні. І це ускладнює роботу безумовно», — констатувала керівниця НСЗУ.
Проблема з використанням коштів у програмі медичних гарантій виникла саме через неефективність управлінської ланки: медзакладам надали автономію, яку вони сприйняли неправильно, каже Наталія Гусак, тож тепер цю ситуацію виправляють — уже є напрацювання й інструменти.
«Дай боже, щоб успішних управлінців було відсотків 20, — висловив свою думку нардеп Михайло Радуцький. — Успішні заклади можна на пальцях руки перерахувати: Львівський перинатальний центр, Unbroken тощо. У Києві є такі заклади. Але загалом, не думаю, що більш ніж 20 %».
Саме тому, наголосив бізнесмен Ігор Ліскі, МОЗ і має формувати політику та впроваджувати інвестиційну спроможність — можливість просувати нагору вмотивованих, розумних й ефективних, забезпечувати їм можливості реалізації, мотивувати, підтримувати. Тоді й конкуренція буде зовсім іншою — не за довіру, а за якість послуг, додав він.
Підсумовуючи дискусію, міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко відзначив, що може годинами говорити не лише про проблеми, а й про досягнення, які можна відчути вже зараз. «Бо країна, яка не вміє пишатися своїми результатами, приречена на постійні дискусії, що хтось поганий міг би зробити щось краще», — каже Ляшко.
Він визнає, що озвучені під час панельної дискусії проблеми дійсно є, проте він пишається результатами, яких досяг на посаді міністра за чотири роки.
«Коли ми говоримо про реформу в системі охорони здоров'я, ми повинні розуміти: немає різниці, хто міністр, хто голова комітету, це наша з вами спільна зона відповідальності. І пацієнта, і медика, управлінця, чиновника, законодавця. Саме в такому конгломераті ми повинні чути і реагувати на проблеми.
На жаль, система охорони здоров'я не та система, де сьогодні рішення прийняте — завтра ми бачимо результат. Результат ми відчуваємо через декілька років, а то й десятки років. Але точно відчуємо», — завершив міністр.
Відеоверсія дискусії: