Що саме купують «Медзакупівлі України» для стаціонарів
ДП «Медзакупівлі України» купує за бюджетний кошт ліки, медвироби та медобладнання для безоплатного надання послуг пацієнтам у стаціонарах.
Що саме закуповувати і скільки, вирішує Міністерство охорони здоров'я. Ми не закуповуємо ліків від так званих простих хвороб: нежитю, кашлю чи від підвищеної температури або тиску. А зосереджуємося на закупівлях ліків від важких хвороб, наприклад: раку, серцево-судинних, рідкісних захворювань (спінальна м'язова атрофія, хвороби Гоше, Фабрі тощо), гепатитів, гемофілії, муковісцидозу, розсіяного склерозу, аутизму тощо (усього 25 напрямів).
Також закуповуємо медвироби й обладнання: від серцевих клапанів, стент-систем і біопротезів до МРТ, КТ і автомобілів швидкої.
Загалом торік ми придбали понад 800 позицій ліків, медвиробів й обладнання на майже 10 млрд грн. Щороку МОЗ доводить до нас перелік напрямів, за якими ми здійснюємо закупівлі, тобто номенклатуру (які саме ліки треба купувати) і її кількість.
На 2025 рік наш бюджет на закупівлі ліків, медвиробів й обладнання для потреб лікарень збільшили на 2,5 млрд грн — до близько 11 млрд грн.
Крім сталих напрямів, до нас довели нові напрями для закупівель, зокрема, медикаментів замісної підтримуючої терапії, тест-систем для діагностики туберкульозу й ВІЛ-інфекції.
Закуплені ліки ми доставляємо напряму в лікарні. Їх видають пацієнтам або на руки, або вводять чи застосовують безпосередньо в лікарні.
Ми закуповуємо ліки централізовано, тобто для потреб усієї країни. Паралельно купувати ліки для стаціонарів можуть і місцеві громади. Наприклад, у столиці є програма «Здоров'я киян», за якою місто окремо для своїх медзакладів закуповує аналогічні або навіть інноваційні ліки.
Чому в лікарні може не бути потрібних ліків
Щорічно перед закупівельним сезоном ми збираємо потребу в ліках від медзакладів. МОЗ потім верифікує її та затверджує відповідні кількості з урахуванням пацієнтів на обліку в лікарнях. І далі ми проводимо закупівлі. Але якщо раніше ми відправляли їм потрібну річну кількість, то нині змінили підходи.
Коли почалася повномасштабна війна, ми побачили, що, з одного боку, є багато ВПО, а з іншого — чимало людей виїхали за кордон. Тобто розподіл ліків за заявками медзакладів належно вже не працював. Наприклад, в одному онкоцентрі ліки могли бути на залишках, а він не ділився ними, тоді як в інших центрах цих ліків не було, бо з умовного Херсона люди переїхали, наприклад, у Львів.
Тому розподіл змінили. Тепер орієнтуємося на дані забезпеченості й використання. Тобто дивимося, скільки ліків споживають у медзакладі. І щоб запобігти потенційному дефіциту, веземо чергову партію, а не все замовлення відразу.
Завдання медзакладів — двічі на місяць звітувати нам про використання препаратів. Це треба не лише нам, щоб ми розуміли, куди і скільки ліків треба відвантажити, а й пацієнтам — вони можуть теж бачити у нашому каталозі ліків і медвиробів залишки в лікарнях, ця інформація відкрита.
Простий приклад: ми доставили 1000 флаконів, за пів місяця лікарня використала 50, а за наступні пів місяця ще 50. Так бачимо, що в них на залишку і яка динаміка споживання. Та якщо наразі потрібних ліків у медзакладі немає, пацієнт має право поїхати в інший, куди ми відвантажили препарати, і отримати їх там. Заклади мають право самостійно ініціювати перерозподіл ліків без розпоряджень від нас.
Я не виключаю дефіциту певних імпортних ліків у медзакладах, це можуть спричиняти кілька факторів:
1. Особливості виробництва ліків і доставка в Україну
Ми закуповуємо ліки, яких в аптеці може не бути, тому що їх купує тільки держава і передає медзакладам. Постачальники не завозять просто так ці ліки.
На заводах-виробниках є поняття order quantity: тобто ти не зможеш запустити завод, щоб випустити 100 флаконів партії препарату, мінімум order quantity — мільйон флаконів. Тобто їм потрібно набрати замовлення з усіх країн, куди вони експортують. І є ще lead time — час виробництва.
Виробництво деяких ліків, особливо інноваційних, може тривати шість-дев’ять місяців, далі необхідні місяць-півтора на дослідження й видачу сертифіката якості.
Тільки після цього ліки можуть відвантажити нам. Бо є виробник, який також диктує свої умови;
2. Під час воєнного стану в Україні єдиний варіант доставки товару — автотранспортом
У нас немає змоги доставляти кораблями чи авіацією.
Ліки, які ми купуємо, проходять державний контроль якості. Ми слідкуємо за температурним режимом на всьому етапі транспортування препарату.
Іноді він може бути порушений не з нашої вини під час доставки в Україну. Такого товару ми не приймаємо — віддаємо на лабораторний аналіз. Це займає від двох тижнів до трьох місяців залежно від того, який це тип препарату і чи є реактиви в лабораторії.
І тільки після того, як переконаємося, що препарат можна використовувати, доставляємо його до медзакладів. До речі, ліки з Європи, США, Японії чи Канади проходять вхідний контроль якості без лабораторного аналізу. Бо це країни із суворою регуляторною політикою.
Коли в Україну приходять ліки з країн, де немає суворої регуляторної політики (зокрема: Індії чи Пакистану), кожна серія лікарського засобу йде на лабораторний аналіз. Препарат випускають на ринок тільки після перевірки якості. Деякі пацієнти з недовірою ставляться до індійських ліків — це упередження, адже ці ліки проходять обов'язковий контроль якості, висновок на який видає Держлікслужба;
3. Коректність інформування медзакладами про потребу в ліках
Крім того, у країні зокрема через війну росте кількість захворювань. І саме від коректної подачі лікарнями потреб у певних ліках і медвиробах з огляду на наявних і нововиявлених пацієнтів залежить, чи є ці товари в медзакладах;
4. Недостатнє фінансування від держави: виділені кошти не покривають 100 % потреби
Наприклад, на країну треба 1 000 флаконів якогось препарату, а держава виділяє кошти лише на 800. Ми закуповуємо 800 флаконів, доставляємо їх у лікарню. Де взяти ще 200? Якщо встигаємо наступного року швидше укласти договори на закупівлі, певним чином перекриваємо цю проблему, але вона знову з'являється в кінці року.
Скільки на цей рік вдається покрити? Наразі МОЗ формує фінальні показники паспортів бюджетних програм, включно із сумами фінансування за кожним. Ми ж завершуємо етап збору потреби в окремих напрямах, тому наразі не маємо остаточних цифр.
Щоб уникнути потенційного дефіциту ліків у медзакладах, минулого року ми вперше розпочали перехід до трирічного планування закупівель. Що це означає? До цього ми укладали контракти з постачальниками в межах річної потреби. Але в деяких напрямах такий підхід створював ризик переривання лікування, зокрема, якщо тендери не відбувалися або зміщувалися строки поставок через незалежні від нас причини, як-от: оскарження процедур, зміна планів на виробництвах тощо.
Нинішнє рішення дозволяє постачальникам спланувати виробництво та графіки поставок на три роки вперед і, відповідно, запропонувати нам привабливішу ціну на свої товари. Для нас це економія на закупівлях, ефективніше управління поставками й суттєве зменшення ризиків переривання лікування пацієнтів.
Що робити, коли пацієнту кажуть, що ліків у медзакладі нема, а вони є
На сайті Медзакупівель є дашборд — каталог медтоварів, де можна перевірити, чи є конкретний препарат для стаціонару конкретної лікарні. Таку інформацію лікарні мають надавати нам двічі на місяць.
Але відповідальність за своєчасне інформування покладена на медзаклади. Каталог ліків є агрегатором даних, тому актуальність цієї інформації залежить від того, наскільки якісно та вчасно її подають лікарні. Тож радимо звертатися до лікарень й уточнювати актуальні залишки. Але якщо в пацієнта вимагають гроші за той чи інший препарат або відмовляють у наданні ліків — зверніться до керівника закладу охорони здоров’я. Якщо ситуація не вирішується, можете подати звернення до Національної служби здоров'я України за номером гарячої лінії 16-77.
Які проблеми з медзакупівлями виникають під час війни
Передусім кадри. Дуже важко знайти вантажників, експедиторів і водіїв. Бо ми державне підприємство, яке не може конкурувати з приватним сектором за рівнем зарплат. Крім того, маємо лише 50 % бронювань військовозобов'язаних працівників, тоді як в інших стратегічно важливих для економіки підприємств цей відсоток вищий. Інша проблема — доставка ліків у зону бойових дій. Деякі водії, наприклад, потрапивши під обстріл у Херсоні, відмовилися працювати, а замінити їх не було ким. Та ми продовжуємо возити ліки в усі регіони, які не перебувають під окупацією, зокрема Херсон.