Стрес дається взнаки
Очевидний факт, який тепер науково підтверджений.
У свіжому дослідженні найбільшою шкодою для свого здоров’я українці назвали психологічну напругу — 59,5 % проти 8,9 % у 2017 році. Причому дужче вона впливає на ВПО й жінок, і що старша людина, то вищий шанс такої напруги.
Майже кожен другий дорослий українець відчував ті чи інші прояви проблем із психічним здоров’ям. Найбільше від цього потерпали люди у прифронтових областях: Херсонській (78,7 %), Запорізькій (77,1 %), Харківській (73,7 %), Сумській (67,6 %) та Одеській (62,9 %).
У ВПО частіше гірший стан психічного здоров’я: відчували значний стрес (52,9 % проти 37,5 % не ВПО), мали пригнічений настрій, проблеми зі сном, поганий апетит, труднощі з концентрацією (51,9 % проти 39,6 %), були дратівливі, постійно хвилювалися, надмірно переживали через різні речі або не могли розслабитися (53,8 % проти 40,2 % відповідно).
Але до лікаря по психічну допомогу все ще не звертаються більшість українців, які її потребують. Причому найнижчий відсоток звернень — у регіонах, де, за відповідями, найвищий рівень проблем із психічним здоров’ям.
Шкідливі звички — на другому місці з суттєвим відривом — 20,8 % проти 2,1 % у 2017 році.
При цьому відсоток курців порівняно з попередніми періодами майже не змінився. Курять 29 % опитаних, раніше було 28 %. Ще 7,6 % вживають вироби з нікотином, не враховуючи традиційних сигарет, наприклад, е-сигарети або нікотинові подушечки.
Найбільше курців по країні, за даними опитування, у Києві. Понад 40 %.
Також 40,4 % українців за останній рік пили пиво, вино чи міцний алкоголь раз на місяць або частіше. 68,8 % пили пиво, вино чи міцний алкоголь протягом останнього року.
У трійці того, що найбільше шкодить здоров’ю, опитані також назвали неуважність до себе (20,3 % проти 9,3 % у 2017 році). Тобто, відзначають дослідники, зросла обізнаність українців щодо впливу на здоров’я шкідливих звичок (і залежностей) і неуважність до самого себе. Нарешті. Дані показують, що тих, хто відповідально ставиться до свого здоров’я, більшає. Але цього все ще недостатньо. Таких українців усе ще меншість.
Загалом кожен другий дорослий оцінив своє здоров’я як добре. У відповідях логічно простежується: що старша людина, то гірше вона зазвичай оцінює свій стан. 13 % українців 60+ років оцінюють своє здоров’я як погане, тоді як серед 45–59-річних таких 7 %, 30–44-річних — 3 %, 18–29-річних — 1,6 %.
Також помітно, що старшою стає людина, то менше вона дбає про свій стан, судячи з відповідей. 65 % людей 18–29 років дбають про це проти 36 % людей 60+. Помітна і різниця в заняттях спортом і станом здоров’я: 41,1 % українців з дуже поганим здоров’ям сказали, що є фізично активними, тоді як серед тих, у кого дуже хороше здоров’я, таких 66,9 %.
І з цього випливає ще одна закономірність даних. З віком більшає українців з ожирінням. Серед 18–29-річних помітили 5,6 % таких людей, серед 60+ таких уже 30,3 %. Показовим є зв’язок ожиріння й самооцінки свого стану. Серед тих, хто оцінив своє здоров’я як дуже добре, ожиріння зафіксували в 9,7 %, тоді як серед людей з дуже поганим здоров’ям — у майже 30 %.
Чоловіки себе оцінюють краще, при цьому жінки жертвують більше
Якщо почитати сотні сторінок звіту, впадає у вічі гендерна різниця у відповідях українців.
Скажімо, чоловіки частіше оцінюють своє здоров’я як ОК — 54 % проти 46 % у жінок. Жінки частіше кажуть про наявність проблем зі здоров’ям — 45 % проти 37 %.
При цьому чоловіки гірше дбають про свій стан. Скажімо, жінки частіше контролюють свій тиск, більш прихильні до лікування, ніж чоловіки (83,9 % проти 67,0 % відповідно серед тих, кому лікар казав, що в них високий тиск).
Жінки також більш схильні звертатися по амбулаторну меддопомогу, частіше обстежуються: до гінеколога для профілактики за останній рік сходили 48 % жінок, 41,3 % здали мазок на цитологічне дослідження і 21,8 % робили мамографію. Серед чоловіків лише кожен п’ятий (19 %) сходив до уролога, і це найнижчий показник порівняно з попередніми періодами дослідження. Так само жінки зверталися до стоматолога для профілактики частіше — 45 % проти 38,8 %.
Серед курців значно більше чоловіків — 45,6 % проти 15,5 % жінок, особливо тих, які курять щодня і викурюють понад 25 сигарет за день. Чоловіки також більше п’ють — у середньому 43,2 грама спирту, жінки — 26,2.
Схоже, чоловіки частіше живуть за принципом “не знаю про свій стан = не хвилююся про це і краще оцінюю себе”. Їм навіть більш притаманне самолікування народними засобами в разі хвороби — 20,9 % проти 16,5 % серед жінок.
Чоловіки при цьому відчувають менше тиску на свій психологічний стан порівняно з жінками. 30,5 % сказали, що відчували значний стрес, тоді як серед жінок таких було 45,9 %. Ожиріння більше теж серед жінок (25 % проти 16 % серед чоловіків). Така закономірність була й раніше.
Наскільки контролюють свій стан українці
Неінфекційні захворювання є серйозною проблемою — щороку вони вбивають 41 мільйон людей, причому 17 мільйонів помирають у віці до 70 років. В Україні з-поміж них основною причиною смертності є серцево-судинні захворювання — на них припало майже 65 % випадків. І це один із найвищих показників у світі. Щорічно ми втрачаємо 450 тисяч наших людей.
Більшості серцево-судинних захворювань можна запобігти, зокрема, поведінкою. Серед основних причин таких недуг є тютюнокуріння, вживання алкоголю, нездорове харчування, гіподинамія, надмірна вага, підвищений артеріальний тиск, підвищені рівні холестерину та цукру в крові. Але здебільшого українці все ще безвідповідально ставляться до цих показників і важливості обстежень.
Більшість мають зайву вагу — 55,8 %, 34,9 % — надмірну, 20,9 % — саме ожиріння.
Усе ще кожен четвертий українець не знає свого тиску. Але тенденція позитивна: за п'ять років побільшало тих, хто міряє свій тиск кілька разів на рік (19,6 % проти 11,5 %), і поменшало тих, хто ніколи не міряв свого тиску (10,8 % проти 17,5 %).
Але лише 65,7 % пацієнтів, які вживають ліки, щоб знизити тиск, роблять це регулярно, щодня.
При цьому гіпертонічну хворобу має фактично кожен четвертий українець. Кожен двадцятий сказав, що має цукровий діабет, а 3,7 % пережили інсульт і мають його наслідки. При цьому українцям досі бракує знань про симптоми інсульту, аби вчасно надати допомогу — лише 7,8 % змогли назвати три основні симптоми інсульту, хоча більшість назвали хоча б один.
Загалом 41,3 % українців сказали, що мають хронічне або довготривале захворювання. За п'ять років цей відсоток зріс — тоді він був 36,4 %. На жаль, Херсонська область показала значне зростання основних неінфекційних хвороб порівняно і з іншими регіонами, і з іншими роками. Кожен десятий сказав, що лягав у стаціонар за останній рік. Це трішки більше порівняно з 2020 роком, наприклад.
Самолікування досі наше все
Самолікування досі залишається найпоширенішою практикою українців у разі хвороби, про що зазначили 39,7 % опитаних.
Кожен п’ятий, відколи захворів, лікував себе за допомогою народних засобів, без препаратів. Чоловіки, старші люди й сільські жителі роблять це частіше. Жінки частіше вдаються до самолікування медикаментами.
Чому самолікуються частіше і не звертаються до спеціалістів? На першому місці — власний досвід симптомів і лікування захворювання (49,3 %).
Також у списку причин:
-
вартість лікування, і українців, які вказали цей бар’єр, побільшало — кожен четвертий говорив про це, кілька років тому був кожен п’ятий; особливо це відчутно для старших людей і тих, хто оцінює своє здоров’я як погане;
-
черги в медзакладах, але їх уже менше — 13,2 % українців вказали на це, тоді як кілька років тому було 19,4 %, при цьому черги більш характерні для жителів міст;
-
недовіра до медиків чи їхньої кваліфікації — цей показник покращав, був 16,4 %, став 8,5 %.
28,8 % зверталися під час хвороби до сімейного лікаря. На щастя, таких людей побільшало.
Платежі медикам з кишені українців
Кожен другий українець платив з кишені за лікування амбулаторно чи у стаціонарі. В опитуванні не уточнювали, яка частка тут офіційних платежів за прийом, тож сюди можуть входити платні візити до приватних клінік або офіційні платні послуги в комунальних закладах. Утім це багато говорить про те, наскільки витрати на здоров’я є великим тягарем для сімей.
60 % усе ще платять у стаціонарах, тоді як у 2018–2020 роках таких було понад 80 %. Стаціонари зазвичай обирають у державних, комунальних клініках.
Протягом року майже 40 % дорослих українців зверталися до лікаря амбулаторно через хворобу. Цей показник відповідає рівню доковідного 2019-го. 40,8 % пацієнтів амбулаторної допомоги також мали витрати з кишені під час останнього візиту. Це без урахування видатків на ліки, лабораторні й діагностичні дослідження, однак поширеність такої практики порівняно з попередніми роками зменшилася. Чотири роки тому за амбулаторну допомогу платили 62,6 %. Цифра впала, каже дослідження, через менш поширені плату за медтовари, благодійні й неформальні платежі. 18,3 % пацієнтів під час амбулаторного візиту до лікаря платили за медтовари, 13,4 % платили в касі за офіційними правилами, 8,5 % — на рахунок благодійного фонду, 5,2 % — неформально лікареві або іншому медперсоналу.
Водночас розмір витрат тут з роками зростає. У середньому офіційно платили за амбулаторний візит 600 грн, середній розмір благодійних внесків і неформальної плати лікарю — 300 грн, середній розмір витрат на медтовари тут 100 грн. Загальна сума плати за амбулаторну допомогу під час останнього візиту серед тих, хто мав їх, у половині випадків становила до 200 грн, а в іншій половині перевищувала цю суму.
Більшість пацієнтів, які сплачували благодійні внески або платили лікареві неформально, робили це з власної ініціативи, тоді як близько третини — на вимогу.
Дослідження показує, що чоловіки частіше платять за амбулаторну допомогу з власної кишені, ніж жінки, і ця закономірність простежується для всіх типів витрат, включаючи і офіційні, і неофіційні.
Серед чоловіків, які зверталися по амбулаторну меддопомогу, 20 % під час останнього візиту платили за товари медпризначення проти 17 % у жінок, 15 % — у касі офіційно проти 12 % у жінок, 10 % — на рахунок благодійного фонду проти 7,5 % у жінок і 6,5 % — лікареві неформально проти 4,4 % у жінок.
Загалом 44,5 % чоловіків мали будь-які з цих витрат під час останнього візиту, а серед жінок цей показник 38,4 %. За амбулаторне лікування частіше платять жителі міст (42 % проти 38 %)
42,2 % людей, які амбулаторно здавали аналізи, платили за них, тоді як 57,8 % отримали ці послуги безкоштовно.
За діагностичні амбулаторні послуги платили 45,4 %, не платили 54,6 %. У середньому і там, і там пацієнти витрачали 700 грн.
16 % дорослих за останній рік мали випадки, коли хворіли, але не зверталися по амбулаторну допомогу через брак коштів. Але кількість таких меншає, і це позитивна тенденція.
Згідно з даними опитування, за останній місяць до опитування 9,1 % українців витрачалися на амбулаторну допомогу. У середньому вони витратили там близько 2700 грн. Загалом серед тих, хто мав такі витрати, вони становили в середньому майже чверть (23,5 %) доходу домогосподарства на місяць.
Також в Україні меншає людей, яким доводиться платити за лікування в стаціонарі. Свіжа цифра стала найменшою за всі роки дослідження — 60 % усе ще платять, тоді як у 2018–2020 роках таких було понад 80 %.
Серед тих, хто мав витрати під час останнього стаціонарного лікування, 15,2 % платили на рахунок благодійного фонду, 17,8 % — у касі медзакладу за офіційними правилами, 15,6 % — неформально медикам, 26,7 % — за медтовари.
Але щорічно росте розмір витрат, пов’язаних зі стаціонарним лікуванням. Середній розмір платежу через касу медичного закладу становить уже 12247,54 грн, благодійного внеску — 3428,50 грн, неформальної плати лікареві — 5273,30 грн, за медтовари — 1780,80 грн. Це більше, ніж у попередні роки, особливо зросли сплати до благодійного фонду і платні послуги в касу закладу. Майже вдвічі зріс розмір неформальних платежів — «подяк» лікарю чи іншому медичному персоналу.
Практично в кожного другого з тих, хто платив на рахунок благодійного фонду або іншої організації, вимагали таку плату (58,8 %).
33,6 % тих, хто вносив кошти на рахунок благодійного фонду чи іншої організації, робили це до того, як були госпіталізовані.
Готівкою платили добровільний внесок 91,2 % українців, безготівковим переказом — 8,8 %. Тільки кожен третій повідомив, що отримав платіжний документ про сплату благодійного внеску.
Що з цими неформальними платежами планують робити посадовці? Євгеній Гончар, начальник відділу з формування політики у сфері програми медичних гарантій та медичного обслуговування Департаменту медичних послуг МОЗ, каже, що це «велика проблема». Оскільки не всі лікарні достатньо ефективно господарюють і «хотілось би більшого фінансування з боку уряду».
«Системно треба працювати», — зреагувала голова Національної служби здоров’я Наталія Гусак. Вона сказала, що НСЗУ два роки вибудовує систему скарг для пацієнтів і закликає скаржитись і відстоювати свої права: «Ми вибудовуємо систему моніторингу, це зокрема про неформальні платежі. Виклик спільний з МОЗ на наступний рік — чи вступить у дію нова нормативно-правова база про платні послуги. Це дещо унормує платежі, які йдуть з кишені. Буде викликом, чи не будуть пацієнти ідентифікувати це як додаткові оплати з кишені».
Гончар підтвердив, що з 1 січня 2025 року набуде чинності постанова, яка регулює платні послуги: «Важливо, що ці платежі будуть лише в безготівковій формі. Бо коли бачимо такі результати опитування, не розуміємо, що пацієнти мають на увазі під платною послугою. Чи це дійсно платна послуга, чи благодійний внесок, чи неформальний платіж. У головах пацієнтів це не розділено».
То наскільки українці загалом задоволені медсистемою?
Попри всі виклики і проблеми, опитування показало високий рівень задоволеності медпослугами — про це сказали понад 75 % дорослих українців.
Найвищий рівень задоволеності для педіатрів (82,6 %), екстреної допомоги (82,4 %) і стоматологів (81,5 %). Далі з невеликим відривом ідуть сімейні лікарі (79,4 %), послуги в пологових будинках (79,2 %), вузькі спеціалісти вторинної ланки (77,3 %) і лікарні (76,3 %). І це найвищі показники за всі роки дослідження.
Дослідники помітили суттєве підвищення рівня задоволеності кожним видом послуг, і найбільше зростання стосується стаціонарного лікування (76,3 % проти 51,1 % у 2020 році), хоч обслуговування в лікарнях, як і раніше, задовольняє найменше.
Помітно зросла задоволеність послугами пологових будинків (79,2 % проти 59,3 %).
Найменше зростання у сімейних лікарів (+5,3 в.п.), стоматологів (+8,6 в.п.) і педіатрів (+10,4 в.п.), однак саме ними традиційно і так були найбільше задоволені.
Наприклад, абсолютна більшість тих, хто обрав собі сімейного лікаря (84,8 %), мають можливість сконтактувати із самим лікарем або медсестрою дистанційно за необхідності. Кілька років тому третина опитаних не могли зробити це.
Проблеми системи охорони здоров’я, які найбільше непокоять українців, залишаються незмінними — це висока вартість ліків (56,9 % опитаних назвали серед трьох основних проблем) і лікування (37,7 %). До основних проблем, як і раніше, належать корупція в Міністерстві охорони здоров’я (35,5 %) і брак сучасного обладнання (30,7 %).
При цьому чітко видно, що досі більшість українців не знають, хто за що відповідає в країні і які має повноваження. Наприклад, аж дві третини опитаних покладають відповідальність за роботу медзакладів на міністра, хоча майже всі лікарні у власності місцевої влади. А її відповідальною назвали лише 18,6%.
Лише третина вважає відповідальними керівників медзакладів, головних лікарів. Національну службу здоров’я назвала відповідальною п’ята частина.
За висновками авторів індексу, тренди прогресу задоволеності населення меддопомогою підкреслюють вплив реформи, яка вже торкнулася і стаціонарного лікування. І при цьому їх можна пояснити зниженими очікуваннями від функціонування системи охорони здоров’я в умовах війни.