«Усі можливі наслідки дефолту вже настали для Росії»
Проти Росії, зокрема її фінансового сектору, застосовані масштабні санкції. Але чи достатньо їх? Та коли варто очікувати дефолту?
Дефолт у Росії точно буде. Питання лише в тому – коли. І це залежить від того, що стане причиною дефолту – їх може бути дві. По-перше, це нестача грошей. Друга причина – неможливість технічно сплатити борги.
Чи вистачить Росії грошей? Так, вистачить. Тому що вони готувалися до війни. Якщо проаналізувати всю економічну ситуацію в Росії з 2014 року, то вони весь цей час накопичували ресурси.
Золотовалютні резерви зросли за цей час з умовно невеликої суми $400 млрд до $640 млрд. Підкреслюю – саме з 2014 року. Для розуміння, ця сума дорівнює 29% ВВП країни-агресора. Так само Росія накопичувала золото – наразі у них світовий рекорд золотих запасів.
Водночас у РФ зменшували накопичення боргів. Для розуміння: у 2014 році в них було $733 млрд боргів, а вже у 2022-му – $480 млрд. Тож правда в тому, що в агресора є запас фінансової міцності.
Єдине, що підвело Росію – частину цих ресурсів (а це понад половина їхніх золотовалютних резервів) вони вже не можуть використати. Скоріше за все, Путін не повідомив своєму фінансовому блоку про його плани повномасштабної війни. Центробанк не захистив ці гроші, і тепер вони застрягли на європейських і американських рахунках. А проте, значна частина накопичених фінансових ресурсів у Росії залишилася. Тому швидкого дефолту через неспроможність платити не буде.
Однак є інша можливість – технічний дефолт. Простими словами: коли гроші є, але позичальник не може розрахуватися ними за боргами. Цей варіант достатньо реальний. Технічний дефолт міг би настати 16 квітня, якби 16 березня Росія не оплатити свої борги. Проте США своїми розпорядженнями OFAC/Treasury Department (Управління контролю за іноземними активами США та Міністерство фінансів США. – LB.ua) дали можливість Росії не піти в дефолт, дозволивши виплачувати валюту до 25 травня. По суті, Штати продовжили ліцензію на виплати.
Тепер уже постає питання: що зробить OFAC після 25 травня? Якщо вона не продовжить знову ліцензію GL9A, то з 27 травня, найімовірніше, в Росії розпочнеться відлік до технічного дефолту. Можливість оголосити дефолт Росії не в руках Путіна. А в руках США, агенції OFAC та Treasury Department.
Нещодавно Мінфін РФ виплатив черговий борг з бондів на $102 млн, а також запропонував кредиторам отримати дострокові виплати з євробондів у рублях. Також Москва вимагає від європейців платити за газ рублями. Але поки що світ не йде на такий шантаж Путіна. До чого може призвести така тактика?
Можу сказати, що тактика Путіна у фінансовій сфері нічим не відрізняється від військової. Заява про сплату боргів у рублях – одне з підтверджень. Путін говорить, а далі просто дивиться на реакцію. Якщо міжнародні партнери це проковтнуть і підуть на його умови, то він буде платити в рублях, як йому вигідно. Якщо ж зустріне спротив – знайде якесь виправдання та здасть назад. Така сама ситуація була і з вимогою платити в рублях за газ – коли європейські країни не повелися на шантаж і сказали, що будуть і далі платити у валюті, як передбачено контрактами. Тобто Путін перевіряє весь світ «на слабо».
Пропозиція Мінфіну Росії платити в рублях мала дві цільові аудиторії. Перша – це жадібні інвестори з Америки. Їм з Росії дали сигнал: або ми вам ніколи нічого не виплатимо, або беріть у рублях. Друга цільова – це внутрішні інвестори. Перефразовуючи: скоріш за все, держава вас теж кине, але зараз можемо допомогти вам отримати хоча б рублі, поки перекази в доларах з-за кордону вам блокують. Я вважаю, що цей кейс був перевіркою з боку Росії на жадібність.
Наступні виплати боргів мають бути 27 травня. Це може бути «судним днем» для фінансової системи агресора?
У вівторок ми дізналися, що США у відповідь на воєнні злочини російської армії на Київщині заборонили Росії робити виплатити за суверенними зобов’язаннями із заморожених валютних рахунків.
Зараз у Росії є три варіанти дій. Перший – відмовитися платити, що призведе до дефолту. Другий – зробити виплати в рублях замість доларів, що теж дорівнює технічному дефолту. Третій – все ж таки сплатити у доларах з тих валютних резервів і надходжень, які вона має як фінансову подушку безпеки. Але це буде означати не лише порушення свого ж наказу не виплачувати боргів у валюті, однак що важливіше – спустошення залишків своєї валютної ліквідності в умовах, коли джерел і можливостей для надходження долара в країну все менше.
Плюс ще один важливий фактор. На відміну від інших країн, у Росії точно почнуться проблеми знизу. Величезна кількість їхніх боргових зобов'язань – недержавні. У держави вони складають лише $40 млрд і $28 млрд, номінованих у рублях. Це в цілому $68 млрд зобов'язань держави. І це насправді дуже мало.
Утім близько $100 млрд – це якраз запозичення державних компаній. У них уже почалися проблеми з виплатами, бо вони потрапили під санкції. Зазвичай їхні транзитні банки – JP Morgan або Citibank. Ці банки вже заявили, що через санкції не приймають виплат за облігаціями.
Саме через це може розпочатися cross-дефолт, коли компаніям одночасно висувають претензії відразу всі кредитори. Це й буде початком дуже великих проблем усередині Росії.
Закінчуючи тему дефолту, наголошу, що для України вже неважливо, коли він настане. Тому що всі можливі наслідки дефолту вже настали для Росії. Вони відрізані від ринку капіталів, у них проблемний борг, працювати з ними токсично. Їх викинули з усіх міжнародних організацій. Я вже не кажу про моральний дефолт країни після всіх тих звірств, що вони скоїли на нашій землі.«Раніше стріляли по ринку РФ з «базуки», зараз добиваємо зі снайперської гвинтівки»
Міжнародні компанії залишають російський ринок. Але й є ті, хто продовжує працювати з агресором. Ваш парламентський комітет постійно моніторить цей список?
Це питання із зірочкою. Так, частина компаній так чи інакше не відмовилися від ринку окупанта, а лише пішли на деякі обмеження. Приблизно 38 компаній взагалі не відмовилися від співпраці з росіянами. У всіх на слуху Leroy Merlin, METRO, Huawei, Raiffeisen Bank та інші. Французький продуктовий ритейлер Auchan лише на 41-й день війни, після жахливої Бучанської різанини, заявив про вихід з російського ринку.
Ще 69 компаній «купують час». Вони заявили, що не будуть робити нові інвестиції в російський ринок, але працювати працюють. Яскравий приклад – корпорація Colgate-Palmolive, яка продовжує постачати продукцію для здоров'я та гігієни. Так само вводить в оману Tetra Pak, яка заявила, що залишає тільки виробництво упакування для життєво важливих продуктів і дитячого харчування, а за місяць ми дізналися, що вони весь цей час виробляли паки навіть для вина.
Усі ці приклади ми відстежуємо зі самого початку війни. Одразу декілька наших команд працюють з посольствами, громадами. Ми проводимо справжні Twitter-шторми, акції протесту в різних країнах, таргетовані на конкретні компанії. І я можу сказати, що наразі наш результат непоганий. Якщо брати 500 найбільших міжнародних компаній, які працюють у Росії, то 400 з них уже зробили достатньо серйозні кроки для виходу з ринку. Ще сто компаній ми добиваємо.
І кожного дня з’являються новини про нові компанії, які залишають Росію, як-то Jysk, Carlsberg, Renault. Усе це динамічний процес. Тому наш економічний фронт дуже схожий на поле бою. Якщо раніше ми стріляли по величезному ринку РФ з «базуки» (протитанковий ручний гранатомет. – LB.ua), то зараз ми добиваємо зі снайперської гвинтівки тих, хто ще залишився.
Головне, що ми вже знаємо, як це робити. Усі команди на різних рівнях синхронізували роботу. Тому поступово ми добиваємо кожну компанію.
Найбільш проблемні наразі французькі та китайські компанії. З ними найважче. По-перше, через позиції самих держав. Не секрет, що той самий Макрон зібрав представників своїх компаній і сказав про відсутність нагальної потреби залишати російський ринок. Те саме ми бачимо по компаніях з Китаю. Хоча і Китай, і французи, і навіть ОАЕ – усі вони поступово змінюють свою позицію і так чи інакше припиняють свою роботу з росіянами. З огляду на ризик подвійних санкцій або через те, що руйнуються усі ланцюжки постачання, або через тиск конкурентів, інвесторів чи клієнтів.
Мінторг Росії запровадив список товарів, які можна тепер завозити без дозвільних документів. Тобто вони легалізували контрафакт. Також Росія, як ви писали, проводить дивну політику імпортозаміщення. Наприклад, усе ще обіцяють ввести свій платіжний сервіс СПБей замість Apple та Google Pay.
Тут Україну знову рятує російська корупція. Як і у військовій складовій, коли через жадібність російських чиновників до наживи за рахунок держави не всі їхні ракети, на щастя, вибухнули в Україні.
В економічній сфері ми безмежно вдячні кожному російському корупціонеру за гроші, які так і не дійшли в реальні інвестиції в імпортозаміщення. На імпортозаміщення був великий розрахунок, але зараз у Росії з цим велика проблема.
Умовно, вони можуть зробити застосунок на кшталт того ж ApplePay, за допомогою якого можна буде здійснювати платежі. Далі ж виникають прості проблеми: як його завантажити на маркети застосунків Google чи Apple, як переобладнати всі інші термінали і так далі. Я вже не кажу, що його неможливо буде використати за кордоном. У них, окрім обіцяного СБПей, вже є Mir Pay, який так само не працює.
Тому все «імпортозаміщення» Росії відбувається без будь-якої можливості інтеграції в зовнішній світ.
Це буде стосуватися будь-чого. Наприклад, Росія банально вкрала велику кількість літаків, які були в лізингу. За це вже отримала позов на $3,5 млрд. При цьому, мабуть, забула, що ці крадені літаки треба обслуговувати. Літак – це навіть не автомобіль. Ти не можеш на ньому літати рік без ремонту. Деталі до літаків ніхто більше не постачає. Сам процес обслуговування достатньо складний і сертифікований. Просту діагностику без спеціального програмного забезпечення зробити теж неможливо. Поки щось ще літає до Китаю, але далі, скоріш за все, буде етап, коли ці літаки почнуть не долітати до кінцевої точки.
Власні літаки Росія хотіла побудувати. Але і тут проблема. Вони на 90% теж мали складатися з деталей Boeing, Airbus та інших іноземних виробників, які наразі не постачають свою продукцію до країни-агресора. Все! Російські корупціонери не забезпечили літакобудування без імпортних комплектуючих.
Така сама ситуація в усьому іншому. Автомобіль «Лада» вже важко виробляти, бо немає провідників, мікрочипів, навіть банально російських підшипників у них немає.
Світ, звісно, не повинен зупинятися в запровадженні нових санкцій проти Росії. Але навіть ті, що вже запроваджені, відчуває пересічний росіянин. На жаль, більшість з них підтримують війну. Проте коли саме вони не можуть сходити банально в "Макдональдз", стоять по три години у черзі до Colin’s, не можуть зайти в метро через блокування банківської картки, поїхати відпочити, купити звичайні товари особистої гігієни – усе це, сподіваюся, змусить їх задуматися та нарешті поставити під сумнів політику їхнього керівництва та якість життя у країні. І цей напрямок, як наслідок усієї санкційної політики, теж дуже важливий.
«Щоденно Росія отримує майже $1 млрд за енергоносії. Тому наразі санкції слабкі»
Але Європа продовжує сидіти на газовій голці Росії. Є поодинокі обіцянки, наприклад, Польща вже заявила про повну відмову від російських енергоресурсів до кінця року. У Німеччині ж наполягають, що відмова від російських енергоносіїв буде дуже дорого коштувати економіці. Угорщина та Словаччина готові платити в рублях за дешевий газ. З нафтою завдяки США ситуація більш оптимістична. Росія вже пропонує нафту для Індії зі знижкою на $35 за кожен барель. Проте енергетичний зашморг росіян робить свою страшну справу. Повне ембарго, до чого закликає Україна, неможливе?
Росію недаремно називають «країною-бензоколонкою». У них економіка звичайної сировинної країни.
Україну теж називали сировинною. Проте в нас економіка все одно складніша. Навіть для того, щоб виростити соняшник, експортувати насіння та олію, потрібен складний процес, де задіяно багато економічних суб’єктів.
У Росії просто добувають нафту та газ, постачають їх у різні країни. На цьому заробляють гроші, не витрачаючи багато на обслуговування самого процесу видобування. Ще з 2014 року в них були дуже скромні бюджети на обслуговування та організацію процесу видобутку.
Попри все це, кожного дня ЄС платить за енергоносії Росії $800 млн. Тобто майже $1 млрд щодня Росія отримує за енергоносії. Якщо рахувати кошти, які вони витрачають на війну в Україні, то тільки з цих грошей у них щодня є залишок. Вони й далі можуть по суті фінансувати і війну проти нас, і свій бюджет. Це дуже простий зв’язок.
Тому наша головна мета – це вдарити по найбільш болючій частині російської економіки. По газу, по нафті. Трішки по алмазному запасу. Але саме нафта, газ і металургія – це те, куди нам усім світом разом треба бити, щоб задушити їх економічно.
Яким чином це реально зробити, коли країни ЄС залежні від російського газу й не всі готові платити вищу ціну?
Американці в цьому плані – молодці. Вони запровадили повне ембарго. Щодо європейців, то тут справді є питання. Німеччина повністю залежить від їхніх нафти та газу. Особливо від газу.
Що ми маємо робити? Вимагати подальших санкцій та обмежень. Так чи інакше, цей процес рухається. Звісно, він мав би бути значно швидшим та всеохопним. Та навіть так, наприклад, та сама Польща, Данія, Великобританія заявили про амбітні цілі відмови від російських енергоресурсів і роблять кроки в цьому напрямку.
Друге, що має бути – треба бити по транзакціях оплати енергоносіїв. Путін – звичайний гопник. Я як людина з Маріуполя можу сказати, що його поведінка нічим не відрізняється від пацанів «на районі» 18-20 років тому, тільки в міжнародних масштабах.
Добре, що цього разу на вимогу оплати в рублях європейці сказали йому йти за російським військовим кораблем. У Європі дали зрозуміти, що будуть платити в доларах чи євро або не будуть платити взагалі. Путін нахабно погрожував відключити постачання газу через «Ямал-Європа». І нарешті Європа зрозуміла, що перед нею не цивілізований очільник сучасної держави, а звичайний шантажист. Нарешті Європу зачепило таке ставлення, вони почали погрожувати у відповідь – і виграли цей батл, Росія відступила від свого шантажу. Тому подібні агресивні кроки міжнародників теж грають на нашу перемогу.
Третє, що важливо – це санкції на всі банки. Через ключові банки досі можна провести платежі з-за кордону, тому Росія щодня отримує валюту за свої енергоносії. Поки це відбувається, ефект санкцій недостатній. Тому від SWIFT треба відключити найбільші банки, через які йдуть найбільші транзакції оплати нафти та газу. Якщо санкції будуть накладені на всі без винятку банки, тоді заборона розрахунків з Росією буде діяти повноцінно. Це буде працювати проти агресора навіть без повного ембарго на нафту та газ.
Четверте, що вже робить НАК «Нафтогаз» з української сторони – необхідно максимально перекрити можливість Росії розробляти нові нафтові родовища. Весь складний процес - від розробки свердловини та буріння до видобутку - забезпечують в Росії не місцеві компанії, а чотири найбільші нафтосервісні компанії у світі. Вони, як Велика четвірка в аудиті, контролюють обслуговування процесу видобутку нафти. Їх позиція щодо скорочення інвестицій, відмова від подальших проєктів – усе це призведе до проблем обслуговування російських свердловин, а значить – падіння видобутку.
Зрозуміло, що найкращим варіантом для України була б відповідь світу «Залиште свою нафту та газ у себе! Зміниться у вас режим – тоді будемо думати».
На жаль, деякі наші міжнародні союзники буксують у цьому питанні, поки в Україні гинуть люди. Тож ми маємо гальмувати цей процес хоча б через компанії видобутку та обслуговування російських родовищ. У нас уже є успішні приклади такої роботи. Є спільне з Газпромом сербське нафтопереробне підприємство. До нього йшла транзитом російська нафта. Але дякуємо Хорватії - вона заборонила цей транзит. І тепер Росія не може постачати цю нафту до Сербії. Це мінус гроші в російський бюджет.
Ми вже зробили перелік компаній, які співпрацюють з РФ в енергетичному секторі. Усі ці компанії так чи інакше теж треба змушувати йти з російського ринку через публічний тиск. Або ж накладати вже вторинні санкції, зокрема, американським регулятором. Американські санкції для таких компаній будуть рівнозначні швидкому банкрутству. Думаю, ніхто з них не захоче йти на такий ризик.
«Щодня Україна витрачає з бюджету 10 млрд грн на війну»
Майже кожного дня ми чуємо оновлені цифри загальних втрат економіки, інфраструктури України від війни.
Наразі ми можемо говорити про прямі втрати України. А також втрати грошей, яких ми не отримали, бо величезна частина економіки не працює або працює в дуже обмеженому форматі. Остання сума втрат України через війну, яку публічно озвучувала влада, це $562 млрд. Прем'єр Шмигаль уже говорив про $1 трлн. Київська школа економіки порахувала $68 млрд лише через втрату житла та майна українців.
Якщо ж бути цілком відвертими, реальні втрати зараз порахувати неможливо. Наприклад, будинок сестри в моєму рідному Маріуполі повністю згорів. Я це побачив на фото, але він не врахований у втратах, як і багато інших подібних будівель, бо зараз це просто неможливо зробити – тривають бої, і ми не бачимо кожну зруйновану будівлю чи виробництво. Таких прикладів зараз дуже багато.
Якщо ж говорити про економіку, то через війну бюджет недоотримує заплановані доходи. Наприклад, митні платежі за березень менші – очікували 39 млрд грн за планом, а отримали лише 7 млрд грн. Звичайно, це мала сума. З податковими платежами теж є проблеми.
Попри все це, нас витягує перевиконання бюджету за попередні періоди – це додатково майже 20 млрд грн. До того ж державні компанії сплачували свої податкові зобов’язання наперед.
Наприклад, той самий ПриватБанк сплатив наперед 28 млрд грн. Нацбанк перерахував 18 млрд грн прибутку за лютий. Також є зовнішні вливання в нашу економіку – це понад $3 млрд, за даними Мінфіну. І все одно українській економіці зараз важко.
Щоб оцінити, треба розуміти, як зараз працює український бюджет. Велику його частину ми витрачаємо виключно на військові потреби. Точних цифр немає, але умовно це 10 млрд грн на день. Це величезна сума. До того ж у нас є захищені видатки: зарплати бюджетникам, вчителям, медикам і так далі. Додатково є витрати для підтримки людей під час війни. За програмою «Є-підримка» ФОПи отримали по 6500 грн – тільки це потягнуло майже на 20 млрд грн. Також триває підтримка вимушених переселенців.
Попри те, що я є опозиційним політиком, зараз можу відверто сказати, що безмежно задоволений тим, як спрацювала наша фінансова система в умовах війни. Я вважаю, що стабільність усіх фінансових стовпів держави – це великий внесок у нашу Перемогу. По суті, ключові фінансові установи були готові та спрацювали чудово. Жодного разу не було збоїв із платежами. Мінфін працює як годинник. Особисто я кожного дня спілкуюся з міністром, його заступниками. Усі на зв’язку, працюють швидко та оперативно. Разом з Мінфіном ми готували закон про підвищення податків на 50% для компаній, які продовжують співпрацювати з РФ.
Найголовніше, що наші фінансові інститути попрацювали та підготувалися до можливих сценаріїв завчасно. Тому зараз немає проблем із Казначейством, системою платежів і Нацбанком. Важливо, що весь банківський сектор вистояв. У нас не впав жоден банк. Жоден! Були деякі проблеми з розрахунками картками лише на самому початку війни. Та й тільки через те, що деякі підприємці просто боялися приймати безготівкову оплату. Це питання швидко вирішили.
Банківська система зараз працює стабільно. Ми не боїмося давати 100% гарантії на вклади не лише в державні, а й в усі інші банки.
Один з моїх безпосередніх напрямків роботи – це Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Тому можу сказати, що цей сектор теж працює. Військові облігації, залучення додаткових грошей – усе працює. Фінансовий сектор: Руслан Магомедов (голова Комісії з цінних паперів та фондового ринку), Кирило Шевченко (голова НБУ), Сергій Марченко (очільник Мінфіну), Юлія Свириденко (перша віцепрем'єрка та міністр економіки), Ростислав Шурма (заступник керівника в ОП) – усі вони працюють чудово, спільно з комітетами Ради та депутатами.
Наш фінансовий комітет у парламенті максимально швидко готує всі законодавчі ініціативи. Ми допомагаємо, пишемо законопроєкти, а потім усе голосуємо в сесійній залі Верховної Ради. Гадаю, що потім усе це увійде в підручники з економічної історії, як має працювати економіка під час війни. Кажу без перебільшення. Нещодавно парламент проголосував за норми мого закону про розширення повноважень і можливості для НКЦПФР, щоб, зокрема, охочі допомогти іноземці мали змогу вкладати кошти в українські цінні папери в доларах і таким чином інвестувати в наші ЗСУ.
Поки що зовнішні надходження теж дають можливість компенсувати втрати, наприклад, тих самих надходжень від митниці.
Крім того, Україна виконує усі свої зовнішні зобов'язання та демонструє, що ми залишаємося надійним і передбачуваним партнером.
Звичайно, будь-яка війна, навіть за найбільш оптимістичними оцінками – це втрата мінімум 35% бізнесу. Це частка тих, хто просто перестав працювати. Думаю, що в нашому випадку можна говорити і про більший відсоток. Цю проблему теж треба обговорювати та вже зараз шукати рішення, як відновлювати економіку після таких втрат.
Той факт, що фінансова система витримала виклик війни та залишається стабільною, навіть порівняно з іншими країнами, де були війни, нам дуже допомагає зараз і допоможе в майбутньому.
Чи є фінансовий запас, щоб втриматися й надалі?
Ми розуміємо, що Росія почала вже тактику війни на виснаження. Але те, що ми зберегли фінансову систему зі самого початку нападу, дає нам упевненість. Ми ще подивимося, хто першим не витримає всіх фінансових складнощів війни.
В умовах зниження надходжень від митниці, податкової, таких великих витрат на армію захищені статті з бюджету будуть профінансовані? Загрози невиплати зарплат бюджетникам немає?
Якщо в нас не буде додаткових військових проблем – а виглядає все так, що, на щастя, наші ЗСУ забезпечують належний захист, а ми їм у відповідь міцний тил, – то все буде добре. Звичайно, ми дуже залежимо від фінансової підтримки світу. Утім у цьому напрямку йде вкрай активна робота через посольства. Дуже добре, що наш посол у США – це колишня очільниця Мінфіну Оксана Маркарова. Є підтримка, зокрема і пряма фінансова, від інших міжнародних союзників. Я прогнозую, що нам вистачить коштів і проблем не буде.
Наш фінансовий комітет також працює у цьому напрямку. Наприклад, ми могли або нічого не змінювати у податковій сфері та забирати в бізнесу ще більше грошей, або ж дати послаблення, щоб бізнес запрацював. І ми зробили вибір на користь полегшень для бізнесу та перезапуску економіки, за що вдячний всім колегам, хто це підтримав.
«Рада вже прийняла чотири податкові пакети для бізнесу»
Був обраний другий варіант. Рада вже прийняла цілий пакет податкових змін.
Так. Ми вже проголосували за чотири податкові пакети. Якщо узагальнити, то ми прибрали всі перевірки, дозволили бізнесу працювати максимально спрощено, дали можливість найменшим підприємцям не платити податки або платити лише за бажанням. А для великого бізнесу дозволили перейти на спрощену систему оподаткування. Тепер ти платиш просто 2% від обороту – і все. Це найпростіша система, яка може бути. Умовно, якщо ти заробив 100 тисяч гривень, то можеш сплатити 2 тисячі податків у воєнний час. Також запущена програма релокації бізнесу.
Уже більш ніж сотня підприємств подала заявки онлайн?
Так. Заявка подається виключно онлайн. Усі посилання є в соцмережах нашого комітету та Мінекономіки. Система реально працює. Багато підприємств вже переїхали на Західну Україну. Хоча логістичні проблеми, звісно, є. Добре, що Укрзалізниця приєдналася до процесу евакуації підприємств.
Ми також максимально спростили порядок ввезення товарів через митницю, щоб усі вантажі швидко заходили в Україну.
А тим компаніям, які продовжують співпрацювати з Росією, збільшимо податкове навантаження у півтора разу.
Мій з колегами відповідний законопроєкт уже проголосували в першому читанні. Разом з урядом ми працюємо над залученням дешевих кредитів, зокрема і на законодавчому рівні. Думаю, що все буде швидко і якісно.
Зараз немає вже політики. Після 24 лютого я особисто жодного разу не критикував владу. Бо зараз ми одна команда, яка працює тільки на результат і нашу Перемогу.
Голова Рахункової палати Валерій Пацкан ще на початку війни заявляв про необхідність перегляду наших боргових зобов'язань. Чи це реально?
Валерій Пацкан згодом уточнив свою заяву. Ми всі обговорювали такий варіант.
Але логіка Мінфіну, яку відстоюють міністр Сергій Марченко та уповноважений з питань управління держборгом Юрій Буца, наразі єдино правильна. Оскільки наші виплати зараз невеликі, ми їх спокійно можемо обслуговувати. Важливо зараз продемонструвати всьому світу, що навіть у такий скрутний час Україна виконує зовнішні зобов'язання та залишається прогнозованим партнером. Ми не пропонуємо розрахунки у гривнях чи інші дикунські речі. Усі рейтинги держави та українських компаній зберігаються, і вони набагато кращі, ніж у Росії. Усе це допомагає нам залучати більше грошей. Завдяки такому підходу нам не бояться позичати навіть зараз.
Наприклад, кожного тижня ми продаємо військових облігацій приблизно на 5 млрд грн. Сподіваюся, що незабаром набуде чинності моя законодавча ініціатива про спрощення залучення коштів через облігації в іноземній валюті.
Наше завдання зараз – не лише знизити податкове навантаження, а й залучити більше грошей. Бажано безплатно чи під низькі відсотки. Цю політику вже реалізують Мінфін і Нацбанк.
У довгостроковій перспективі насправді важливим є залучення коштів під відсотки. Безплатна допомога непередбачувана – сьогодні є, завтра немає, довго благодійністю не займаються. Потім, умовно, у країн-позичальників може постати питання про доцільність фінансування та необхідність зменшення його обсягів. Готовністю залучати кошти під мінімальні відсотки Україна якраз показує, що може та буде й надалі виконувати всі зобов'язання. Це дасть можливість залучити ще більше запозичень. Ця стратегія Мінфіну, на мою думку, єдино правильна сьогодні.
«Для України війна – це виклик і можливість»
Прем’єр Денис Шмигаль уже заявив про початок підготовки Плану відновлення України після війни. Чи залучений ваш фінансовий комітет до його розробки? Яким має бути План Маршалла для України?
Насправді величезний запит на такий план є не лише в нас, а й у наших міжнародних партнерів. У світі мало прикладів достатньо ефективного відновлення економік після війни. Після закінчення Холодної війни в усьому світі відбулося 120 військових конфліктів у понад 40 країнах.
Найменш успішні приклади відновлення – це Афганістан, Боснія і Герцеговина, Ангола, Азербайджан. Якщо проаналізувати ситуацію в цих країнах та війну в Україні у 2022 році, розумієш, що у нас ситуація інша. Це не ті приклади, які ми маємо наслідувати.
Для України, за моїми оцінками, найбільш релевантними є приклади відновлення Ізраїлю, Японії або Західної Німеччини.
Уже зараз ми бачимо, наскільки знищена наша промисловість, інфраструктура й інші об’єкти. Відповідно, у нас буде величезна потреба у фінансових ресурсах для відновлення.
Але тут треба зрозуміти, що прямі дотації до українського бюджету ніхто робити не буде. Якщо проаналізувати історію Плану Маршалла, а також історії допомоги Західній Німеччині, то це не були гроші, які просто давали напряму в бюджет країни. Допомогу надавали через постачання товарів, які уряд продавав бізнесу, а потім ці гроші вже з бюджету йшли на капітальні інвестиції.
Тому я не сумніваюся, що для України війна – це і виклик, і можливість. Якщо ми як держава запропонуємо міжнародним партнерам ефективний, зрозумілий і прозорий механізм нашого відновлення, то Україна отримає значну підтримку. У нас буде свій План Маршалла.
Якщо ж ми будемо ходити та просити: дайте нам $50 млрд, щоб ми просто їх влили в бюджет, то цього не буде. Ми втратимо підтримку, щойно новини з фронту в Україні зникнуть з перших шпальт світових ЗМІ.
Я можу підтвердити, що всі ми вже працюємо над умовним українським Планом Маршалла. Як на мене, ми маємо повторювати кроки, які робила Західна Німеччина. Це максимальна лібералізація економіки, зміни трудового кодексу, зменшення бюрократії. Німецьке економічне диво почалося у 1948 році, коли міністр економіки Людвіг Ерхард вийшов і сказав про скасування 90% усіх бюрократичних процедур. Потім, звісно, було багато інших заходів. Ми маємо взяти це за приклад.
Додаткове джерело фінансування – це використання заморожених активів і рахунків держави-агресора для покриття збитків, завданих Україні?
Мова про щонайменше $320 млрд. Крім того, наша задача зробити так, щоб хоча б частина грошей за оплату російських енергоресурсів спрямовувалася в бюджет України. Цей механізм ми маємо розробити спільно з нашими міжнародними союзниками.
У нас зараз є можливість зробити так, щоб Росія виплачувала Україні величезні суми репарацій. Для цього KSE та уряд вже запустили онлайн-проєкт фіксації усіх збитків, завданих українцям. Потім усі ці факти будуть представлені в судах для отримання компенсацій із заморожених активів Росії, державних компаній і її золотовалютних резервів.
Якщо Україна поєднає всі ці процеси підготовки українського Плану Маршалла для відновлення економіки, експорту, промисловості, залучення високих технологій, у нас усе вийде.
Ми вже бачимо, як це працює на результат на прикладі армії. Українські військові вдарили по ворогу набагато ефективніше саме завдяки тому, що їхня відвага, самовідданість і майстерність були підкріплені новітніми військовими технологіями, новим провідним озброєнням. Тому російська орда не може просунутися: вони воюють ще радянськими технологіями, тоді як ми – сучасними світовими.
Те саме має відбутися і в українській економіці. Український План Маршалла має стати вудочкою, а не рибою. І водночас за допомогою США та Євросоюзу ми маємо забрати гроші окупанта для відновлення інфраструктури та реалізації плану. Тоді в нас буде результат, який отримали країни Європи після Другої світової – зростання економіки.
Ба більше, за дослідженнями ООН, Україна зараз у значно кращій ситуації, ніж та сама Західна Німеччина відразу після війни. Нас відрізняє той факт, що наша державна та фінансова система встояли, попри військовий удар, а отже, будуть і далі працювати. Тільки-но ми закінчимо війну, маємо скористатися унікальним шансом для відродження та зростання. Ми заплатили за це непомірно високу ціну.