«Просідання по митниці суттєве – ми фактично зараз збираємо лише близько 15-20%, які планували до війни»
Соня Кошкіна: Почнімо з виконання бюджету. Що з ним зараз? Який рівень надходжень податків і зборів?
Сергій Марченко: Зараз у нас бюджет воєнного часу і реалізуємо ті механізми, які підготували до цього. Вже є закон, який нам дозволяє оперативно, рішенням Кабміну, аби не залучати парламент, перерозподіляти кошти і посилювати ті напрямки, які вважаємо за необхідне.
Це в першу чергу потреби військових та оборони, вони в пріоритеті.
Стосовно виконання скажу декілька слів. У нас цього місяця по Податковій службі буде перевиконання попереднього плану, який намітили ще до війни. Це обумовлено тим, що ми змогли прийняти рішення, аби банки, в першу чергу вітчизняні, сплатили дивіденди. Зокрема, ПриватБанк сплатив 28 млрд грн наперед. Хоча мав це зробити в травні-червні. Також великі корпорації, у першу чергу приватні, мали змогу зробити авансові платежі в бюджет. Тому податкова вже зібрала більш ніж 70 млрд грн.
Стосовно Митної служби, то тут ситуація показова в плані того, що відбувається і як впливає війна на нашу економіку, на наш бюджет. Просідання суттєве – ми фактично зараз збираємо лише близько 15-20%, які планували до війни. До кінця місяця плануємо від митниці близько 7 млрд грн надходжень. Пояснення просте - у нас не працюють усі східні та північні митниці, Київська та Одеська митниці фактично теж, бо заблоковані порти і немає розмитнення товарів.
Зараз працює лише західний кордон. У посиленому режимі – відкриваються нові пункти перетину. І там багато питань щодо розмитнення, щодо спрощення митних процедур.
С.К.: Який реальний прогноз надходжень через пів року? Бо ж неможливо постійно сплачувати наперед…
С.М.: Ми поки що прогнозували березень, квітень, травень. Є чітке розуміння потреб: пенсії, соцзахист, освіта та медицина і, звичайно, видатки на безпеку та оборону. Ми маємо орієнтовні плани і розуміння, який обсяг нам треба профінансувати з урахуванням суттєвого просідання від митниці та в разі недобору податків. Ключові наші зусилля зараз - пошук кредитної та грантової допомоги від партнерів.
С.К.: Давайте про це більш детально згодом. А поки що про втрати. За вашими власними оцінками, близько 30% економіки зараз не працює. Чи актуальні ці цифри і як швидко ми зможемо перезапустити процес?
С.М.: Це, звичайно, тільки попередні обрахунки. Більш точно можна сказати за результатами березня, коли буде розуміння рівня сплати податків суб’єктами господарювання.
До цього ми проаналізували динаміку сплати єдиного соціального внеску та податку з доходів фізичних осіб і зробили припущення про втрати на рівні 30-50%.
Хотілось би бути більш оптимістичним, але побачимо.
С.К.: Які галузі постраждали найбільше?
С.М.: У першу чергу втрати на територіях, де зараз ведуться активні бойові дії. І там у більшості бізнес або заморожений, або припинив діяльність, або переїхав в інші, більш безпечні місця України.
По галузях. Аграрна галузь. У нас ключове питання – забезпечення посівної кампанії.
По металургії – через руйнування або втрату комунікацій, блокування портів відпрацьовуємо питання з Міністерством інфраструктури, щоб мати можливість експорту через західний кордон. Але це вимагає часу, бо так кардинально міняти логістику складно.
С.К.: Але ж ви казали, що готувалися…
С.М.: Ми готувалися в першу чергу на рівні бюджетних ризиків, підготовки законодавчих змін. Але мало хто міг передбачити, що фактично Росія буде атакувати по всій ділянці кордону з РФ і Білоруссю.
«Ми ведемо перемовини щодо підтримки на загальну суму до 6 млрд євро»
С.К.: Давайте стосовно міжнародної підтримки, на яку ми можемо розраховувати. Можна детально - якою вона вже є, якою має бути, на вашу думку?
С.М.: Зараз це абсолютно пріоритетний напрямок і для президента, і для уряду, і для Мінфіну. Сьогодні ми ведемо перемовини щодо підтримки на загальну суму до 6 млрд євро. Це і кредитна підтримка, і грантова підтримка.
Що вже отримали – розпочали співпрацю з МВФ через механізми швидкої фінансової допомоги Rapid Financing Instrument, де отримали $1,4 млрд і вони зараз на рахунках в казначействі. Також ми маємо програму макрофінансової допомоги від Європейського Союзу на 1,2 млрд євро. І вже за нею отримали 600 млн євро двома траншами по 300 млн євро. Ведемо консультації з Європейською комісією про наступні програми та транші. Від Світового банку отримали допомогу за програмою розвитку Development policy loan (DPL) на 312 млн євро.
І зараз Світовий банк та країни-партнери створюють такий трастфонд допомоги для України. До нього вже долучилися Швеція, Нідерланди, Австрія. Швеція, зокрема, на $50 млн готова надати гарантії, Нідерланди - $89 млн, Австрія - $10.
Ведемо перемовини з урядом Японії. Початкова сума кредитів - $100 млн. Є можливість збільшення, і ми активно працюємо над цим.
Європейський інвестиційний банк скоригував свої проєкти підтримки бюджету на суму 668 млн євро, з яких 400 млн євро ми вже отримали і маємо на рахунках у бюджеті.
З Німеччиною говоримо про дві кредитні програми, загалом на $150 млн. Підписали меморандум на першу та очікуємо надходження коштів.
Франція - перемовини про кредит на 300 млн євро.
Канада анонсувала кредитну програму на 500 млн канадських доларів і Великобританія - $500 млн.
Це те, що ми бачимо сьогодні в плані кредитів.
Серед грантів особливо треба виділити уряд Італії, який у перші дні війни надав нам грантову допомогу в розмірі 10 млн євро. Грантову допомогу також очікуємо від Британії, Данії, Латвії, Литви, Ісландії та ЄС. Загальна сума грантів, яку бачимо, – близько 360 млн євро.
Активно співпрацюємо зі США. Ще до війни була анонсована можливість надання гарантій на $1 млрд. І ми зараз працюємо над їхнім отриманням і за можливості – збільшенням.
С.К.: Уточнімо, скільки з цих грошей вже в пішли в бюджет?
С.М.: Більш ніж $3 млрд. Тобто майже половина з цих коштів, про які ми ведемо перемовини.
С.К.: Це і є той необхідний ресурс для нас в умовах, коли половина економіки не працює?
С.М.: Це один з можливих варіантів. Інший – це наші військові облігації.
І ми вже провели чотири аукціони з їхнього продажу та залучили 26 млрд грн. Ми маємо можливість працювати не лише з вітчизняними інвесторами, а й з нерезидентами і зараз намагаємося розширити можливості продажу їх фізичним особам – нерезидентам.
Це - один із пріоритетних шляхів.
С.К.: А йдеться зараз про кошти на відновлення економіки після війни? Які нам обсяги потрібні будуть взагалі?
С.М.: Про обсяги відновлення потрібно говорити в масштабах сотень мільярдів доларів, не менше.
Поки що не можу сказати про те, як ці кошти будуть збиратися, бо перемовини тривають. Багато країн задекларували необхідність розробки Плану Маршалла для України (аналог однойменної програми допомоги Європі після Другої світової війни. - LB.ua), про це вже зазначали Німеччина, Польща, Великобританія, США, Канада.
Спочатку план, потім питання фондування.
С.К.: Стосовно кредитів. Які умови обслуговування за цими кредитами?
С.М.: За коштами МВФ строк 15 років під 0, 887% річних, тобто вони мінімальні.
«Ми хочемо бути відповідальними щодо зовнішніх боргів і не розглядаємо їхню реструктуризацію»
С.К.: А як щодо наших наявних зовнішніх боргів і виплат за ними?
С.М.: Ми хочемо бути відповідальними щодо них і не розглядаємо їхню реструктуризацію. Я поясню чому. Бо графік виплат нашого зовнішнього боргу, він не складний цього року, і ми маємо всі можливості навіть у воєнний час обслуговувати його погашення.
Для прикладу, можу сказати, що виплати за ним у березні склали $15-16 млн. На квітень планується $84 млн. Ці суми є посильними для нас.
А оскільки ми і далі маємо потребу в залученні коштів, то для нас надзвичайно важливе своєчасне обслуговування.
І цим ми демонструємо, що є надійними партнерами за будь-яких умов.
С.К.: Але очільник профільного комітету парламенту Данило Гетьманцев каже, що хоч Україна і не потребує списання боргів, але розраховує на реструктуризацію…
С.М.: На цьому етапі ми розмов про реструктуризацію не ведемо.
С.К.: Давайте про посівну. Вона під загрозою.
С.М.: Щодо тих рішень, що вже прийняті. Наша брендова програма «5-7-9%» (Державна програма “Доступні кредити 5-7-9%”. – LB.ua). Зараз кошти цієї програми сфокусовані на підтримці посівної. Тепер фактично аграрії беруть кредити під 0%. І максимальна сума за нею збільшена до 60 млн грн. Також ми маємо програму портфельних гарантій, які покривають ризики банків в частині аграрних кредитів. І зараз ми цю програму збільшуємо. Також ведемо перемовини з великими агрохолдингами, які теж потребують ліквідності, і шукаємо механізми створення умов для гарантування, принаймні часткового, їхніх кредитів.
С.К.: А хто, крім аграріїв, може претендувати на «5-7-9%»?
С.М.: Будь-хто з представників малого і середнього бізнесу.
С.К.: А яким чином працює програма евакуації бізнесу? Очевидно, що має бути якесь централізоване супроводження цього процесу…
С.М.: На рівні уряду цим питання опікується перший віцепрем'єр-міністр економіки (Юлія Свириденко. – LB.ua). Також залучені Мінінфраструктури, Укрзалізниця, і вони мають більш детальну інформацію щодо цього.
Програма є, і люди можуть звертатися.
«Зараз працюємо над подальшим секвеструванням видатків бюджету»
С.К.: Як відбувається фінансування видатків держбюджету зараз? Що вже скорочено і що плануєте скоротити?
С.М.: Ми рішенням уряду, за погодженням з Верховним головнокомандувачем, спрямували близько 60 млрд грн капітальних видатків і видатків розвитку, які були в бюджеті, на потреби резервного фонду. Далі ми використовуємо його на фінансування безпеки і оборони.
Зараз працюємо над подальшим секвеструванням видатків бюджету. Деталей не можу озвучити, але це вимушене нагальне рішення в умовах воєнного стану. Ми зараз фактично не фінансуємо ті речі, які не пов’язані із захистом наших громадян чи військовими потребами.
С.К.: На цьому тлі як ви оцінюєте загальну макрофінансову стійкість?
С.М.: Я оцінюю її дуже позитивно. Тут не лише заслуга уряду. Це в першу чергу заслуга Нацбанку – ті рішення, які він прийняв у перші дні війни, дозволили стабілізувати фінансову систему, попри деякі спекулятивні настрої. Зараз бачимо: ситуація стабілізувалася – і ми фактично вийшли на довоєнний рівень курсу і вартості гривні. Досягти цього під час воєнного стану, скажімо так, коштує дуже дорого.
І те, що в нас немає паніки щодо зняття кошів з рахунків чи біля банкоматів, свідчить, що громадяни України довіряють банківській системі і вірять у свою національну валюту – гривню. І це також один з фундаментів майбутньої перемоги. Це без пафосу. Це констатація. І тут треба віддати належне всім, хто був до цього дотичний.
С.К.: Тоді давайте про відбудову, контрибуції та репарації. Ці механізми доволі складні, лежать у площині міжнародного права і востаннє застосовували у 40-х роках минулого століття. За моєю інформацією, Мінфін уже вивчає тему і розробляє різні сценарії того, як це може бути.
С.М.: Так, це непросте питання. Це практика, яку використовували востаннє досить давно. Вона досить забюрократизована з юридичного погляду, і репарації, і відшкодування втрат коштом «заморожених» активів потребує прискіпливості. Команда наших юристів долучилася до цього процесу, і ми активно шукаємо шляхи того, яким чином стягувати арештоване майно та активи, пов’язані з державою-агресором безпосередньо, але й з бізнесом і громадянами, що під санкціями.
Процес є непростим, потребує не тільки часу, але й інноваційних рішень.
До того ж якщо, наприклад, у США є усталені практики і процедури, то у країнах ЄС ми шукаємо способи забезпечити це та інституції, які для цього потрібно залучати.
С.К.: Чи є сьогодні один центр, який робить це. Як це відбувається? Хто головний?
С.М.: Головним драйвером цього процесу є президент України. Він постійно порушує це питання на політичному рівні. Далі до цього залучений Дмитро Кулеба – міністр закордонних справ, а далі всі дотичні: Мінфін, Мін'юст, Офіс генпрокурора, АРМА (Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів. – LB.ua) та інші. Це цілий пул, який працює в частині відшкодування втрат як державі Україна, так і бізнесам, громадянам.
Ми з кожним днем отримуємо розуміння, хто за що в цьому процесі відповідає і в якому напрямку маємо рухатися.
На рівні уряду, нагадаю, таким координатором є міністр закордонних справ Дмитро Кулеба.
С.К.: Дуже просто і коротко поясніть, яким має бути сценарій. Зрозуміло, що починати треба з оцінки збитків. А далі? Скільки оцінка може тривати, бо зрозуміло, що не місяць і не два.
С.М.: Оцінка збитків уже проводиться. І не лише на рівні держави, бо створено механізми, щоб громадяни могли декларувати втрачене майно. Це все фіксується. Фіксуються злочини проти людяності, масові вбивства. Це також є однією з частин доказової бази. Бо це не тільки щодо матеріальних збитків. Далі вже є виграні справи по лінії суду ООН. На цій базі формуються окремі кейси. Зокрема, по нашому напрямку, коли банк втрачає філію, він може це фіксувати і сам формувати судові вимоги, але паралельно це йде в загальній частині претензій і вимог до Росії.
Але ж немає єдиного суду, у якому держава може позиватися до держави. На жаль. Є можливість у громадян і бізнесу, але не для держав. Поки що.
Тому для початку - процес збору інформації. Потім контакти з тими країнами, де виявлено майно держави-агресора.
У нас працюють різні команди юристів, які мають міжнародний досвід приватних і бізнесових позовів. Зокрема, юристи, які вели справу про $3 млрд, які Янукович узяв у борг.
С.К.: І яка триває вже майже 10 років… Ну ось активи Центробанку РФ, які заморожені. Чи реально впродовж, скажімо, року їх повернути на користь України?
С.М.: Це питання не лише юридичне, але й політичне. Звичайно, нам хотілося б, щоб це було швидко і ефективно для нас. Це можливо, і з цим потрібно працювати. Час покаже, наскільки швидко це можливо зробити.
С.К.: Ви сказали, що окрема історія оцінювання втрат населення. Якими мають бути дії людини, аби зафіксувати збитки, яких йому завдала ця війна?
С.М.: У застосунку «Дія» створена можливість зафіксувати факт того, що це відбулося. Звичайно, в певних випадках нереально перевірити його відразу щодо причин і характеру пошкоджень. Далі потрібно збирати інформацію про те, що було втрачено. Для цього підійдуть акти обстеження житла, або документувати це самостійно чи за допомогою сусідів. Можна збирати квитанції про те, що було до та після. Може бути фото майна до та після. Звичайно, має бути звернення до правоохоронних органів, аби ті зафіксували чітко ці факти.
