Різні підходи, одна Україна
Для розуміння ситуації варто пояснити, що нині відбувається в політичному житті Америки. Країна йде до виборів президента й значної частини делегатів – членів Палати представників і сенаторів – Конгресу США. Ці перегони стануть історичними. Вони змінять надто багато і в самих Сполучених Штатах, і в усьому світі. Тож ставки дуже високі.
Питання підтримки України є наріжним під час цих виборів, бо пов’язане безпосередньо з безпекою самих американців. Власне тому дві головні політичні сили держави спекулюють на цьому, намагаючись здобути додаткові рейтингові бали.
Демократична та Республіканська партії використовують тему по-різному. Представники першої дискутують про війну в контексті міжнародних викликів і в рамках боротьби демократії проти автократів. Другі намагаються пов’язати питання протидії Росії з міграційною проблемою.
Саме так: допомогу Україні — з мігрантами й безпекою на кордонах.
Постає логічне питання: як пов'язана російська агресія зі збільшенням фінансування прикордонної служби США й механізмами протидії нелегальній міграції? Ніяк. Але це вибори, тому республіканці намагаються поєднати непоєднуване. Особливо наполегливо це роблять політики з табору Дональда Трампа. Навіщо це їм? Треба просто показати, що Байден робить те саме щодо мігрантів, що й Трамп; що політика попереднього глави Білого дому стосовно нелегалів була правильною і що в першу чергу потрібно дбати про власну безпеку, а вже потім допомагати всім іншим, зокрема й Україні.
Тут республіканці лукавлять, адже їхній підхід стосовно допомоги Ізраїлю, Тайваню, протидії Китаю та Ірану тотально протилежний – ці питання вони не пов’язують з виключно внутрішньою безпекою США, з питанням кордонів. Чому ж їм так муляє Україна? Тому що лідер республіканців Дональд Трамп постійно говорить, що вирішить питання війни Росії проти України за 24 години й посадить сторони за стіл переговорів, щоби ті досягли якогось перемир’я. А як цього домогтися, якщо Київ на такий крок не захоче піти? Ускладнити отримання допомоги.
Найкраще такий підхід символізують виступи улюбленця Трампа, ведучого Такера Карлсона, який під час візиту нашої делегації у США заявив, що Конгрес не має виділяти гроші корумпованій Україні.
Паралельно існує інша реальність. Президент Байден вважає дії Конгресу щодо України «повним божевіллям» і закликає дві палати парламенту проголосувати за його ініціативу, яка передбачає виділення допомоги і Україні ($61,1 млрд), і Ізраїлю ($14,3 млрд), і Тайваню, а також додаткові видатки для захисту кордону.
Республіканці блокують це рішення. Одне крило каже, що потрібно виділити більше Ізраїлю, друге – що слід розширити видатки на захист кордону й винести ізраїльську тему на окреме голосування, треті взагалі хочуть зменшити витрати на фоні домовленості про стелю держборгу. У 2022 році цих питань ніхто не порушував би. Але нині, коли до виборів у США залишилося заледве пів року, про це тільки й чутно.
На жаль, законопроєкт президента поклали в шухляду. Сам Байден у непростій ситуації. По-перше, він не може допустити шатдауну (зупинки роботи державних структур через відсутність бюджету), чим йому погрожують республіканці. По-третє, глава Білого дому не хоче погоджуватися на окреме голосування щодо України, бо це лиш ускладнить процес. По-третє, він не збирається змінювати позицію в питанні допомоги Україні. І не лише тому, що розуміє наслідки для безпеки всього Заходу, але й тому, що не хоче увійти в історію США як президент, котрий програв автократам.
Окремо слід згадати про Демократичну партію США. Вона почасти грає у свою гру й прагне набрати бали, бо для неї важливо не лише втримати Білий дім, але й Конгрес. Скажімо, цього тижня глава сенатської більшості, демократ Чак Шумер закликав президента України Зеленського виступити на закритому засіданні сенаторів – перед голосуванням за новий законопроєкт щодо пакету допомоги Україні, але щось пішло не так і, як заявив сам Шумер, глава нашої держави в останній момент відмовився від промови.
Однак брифінг за участю глави Державного департаменту США Ентоні Блінкена й керівника Пентагону Ллойда Остіна стосувався не лише України.
У запропонованому демократами законопроєкті йшлося про виділення допомоги Україні (до $15 млрд) й Ізраїлю (до $10,6 млрд). Певні гроші розписали на безпеку південного кордону. Біда в тім, що цю ініціативу від початку відмовлялися підтримувати республіканці, яким не сподобалося, що на міграційну систему виділяють надто мало. Саме тому за кілька годин ініціативу провалили в самому Сенаті.
Однак якби президент Зеленський виступив перед сенаторами до голосування за законопроєкт, керівництво України мимоволі стало б інструментом у грі сенаторів-демократів проти республіканців. Це знищило б ту двопартійну підтримку, яку ми поки ще маємо.
Зараз у Сполучених Штатах перебуває наша делегація: голова Верховної Ради Руслан Стефанчук, керівник Офісу Президента Андрій Єрмак, міністр оборони Рустем Умєров і високі представники МЗС. Вони проводять інтенсивні консультації, намагаються переконати обидва політичні табори проголосувати за фінансовий пакет підтримки України.
Опція «Лендліз»
Паралельно наша делегація вирішує в США кілька питань: виділення Конгресом бюджету на допомогу, надання озброєння й спільного його виробництва, запровадження додаткових санкцій проти Росії, конфіскація російських суверенних коштів і подовження дії акта про лендліз на 2024 рік.
«Ми хочемо отримати наші чотири збройні грантові програми, але навіть якщо ми їх вичерпаємо раніше, буде дуже добре мати цей інструмент як допоміжний», – акцентувала посол України в США Оксана Маркарова.
Зауважимо, зараз наша держава отримує озброєння та боєприпаси від США безкоштовно. Американці без зброї не лишаються: уряд будує оборонні підприємства, які отримують державні замовлення, водночас створюють додаткові робочі місця в багатьох штатах.
Закон про лендліз, за який проголосував Конгрес США, передбачає надати Україні конкретне озброєння в борг чи оренду. Ця історія стала гарним сигналом для Росії (Радянський Союз сам отримував гроші за схемою лендлізу), що Україна матиме від США потужну підтримку за будь-яких обставин. Однак Білий дім усе ж пішов іншим шляхом – надає нам безоплатно допомогу і створює власне виробництво на виділені Конгресом гроші. Логіка дуже проста: краще оперувати фінансами, ніж готовим озброєнням, адже війна розвивається дуже динамічно, потреби зростають і змінюються, тож контрактувати під оренду бронемашини, коли реально знадобиться щось інше, було б неправильно для адміністрації США. Отже, лендліз вирішили залишити як запасний варіант.
Нині діє кілька безкоштовних програм, з яких найважливіші: Ініціатива сприяння безпеці України (Ukraine Security Assistance Initiative, USAI), Зовнішнє військове фінансування (Foreign Military Financing, FMF) і Вилучення із запасів зброї США (Replenishment of U.S. weapons stocks або ж PDA – Presidential Drawdown). У межах кожної Україна отримує ту чи іншу оборонну допомогу.
Лендліз нам потрібен як запасний варіант, якщо Конгрес відмовиться виділяти гроші в рамках військового бюджету США на ці програми. Як це відбуватиметься? Президент і уряд США укладатимуть з Україною договори про надання озброєння в оренду або лізинг. Поки що таких договорів ніхто не підписував. Якщо виникне потреба, то все залежатиме від умов, які там пропишуть. Необов’язково, що за кожне озброєння доведеться сплачувати великі гроші – можливо, там вкажуть символічну суму.
У будь-якому разі закон про лендліз діяв у 2022/2023 фіскальному році. З жовтня 2023 року в США розпочався новий фінансовий рік, тож акт потрібно подовжити. Відповідну поправку включили під час обговорення оборонного бюджету США. Але через непросту передвиборчу політичну ситуацію голосування відкладають.
Рейтинги, міграція та інші негаразди
Республіканці спекулюють на темі війни Росії проти України не просто так, вони реагують на рейтинги. А більшість замірів настроїв американського виборця зводиться до того, що питання безпеки (глобального військового протистояння) дуже турбує. Воно входить у першу п’ятірку, точно після проблем в економіці, викликів міграції та обігу зброї. У цей пункт соціологічні служби включають війни Росії проти України, Ізраїлю проти ХАМАС і потенційну битву за Тайвань. На цьому будуватимуть і передвиборчу кампанію партій і ключових кандидатів у президенти.
2 листопада американський інститут дослідження громадської думки Gallup опублікував соціологічні дані про ставлення американців до війни Росії проти України.
Нині 41% громадян США вважає, що їхня держава забагато робить для України (ще в серпні 2022 року цей показник становив 24%, у червні 2023 року – 29%). 61% каже, що фінансова допомога США має мати межі. Водночас 54% виступають за повне повернення Росією українських територій (висока цифра, проте раніше вона була на рівні 66%). 55% відсотків американців хочуть, щоб війна завершилася якомога скоріше, а 64% вважають, що жодна сторона не виграє.
Очевидно, що найоптимістичніші виборці Демократичної партії, а скептики – прихильники Республіканської. Але проблема в тім, що негативну динаміку демонструють так звані незалежні виборці (independent).
Цим користуються республіканці, зокрема трампісти, які постійно спекулюють на підтримці України. І президент Зеленський правильно робить, що постійно надсилає до США делегації, що закликає український парламент включитися в роботу, що відбувається дискусія на рівні конгресменів, аналітичних центрів, спілкування з американською пресою. І наше посольство в США провадить надважливу й потужну роботу.
Однак дуже складно переломити штучний наратив про об’єднання питань забезпечення безпеки України та міграційної кризи в США. Республіканці вдало маніпулюють цим. Вони кажуть, що варто в першу чергу займатися кордоном, де дійсно не все так добре.
За даними The New York Times, за останні два роки зафіксували понад 1,7 млн затримань нелегалів, 2022 року кордон спробували перетнути понад 2,3 млн людей, за останні 18 місяців лише в Нью-Йорку понад 100 тисяч мігрантів. Тим часом за рік до спеціалізованих органів звернулося понад 800 тисяч осіб по посвідки на проживання, тоді як такі прохання здатні розглядати лише 1500 суддів і чиновників на всю країну.
Біда в тому, що і республіканці, і демократи розуміють, що США розвиватимуться лише за умови постійного припливу мігрантів. Але вибори є вибори: це час, коли можна казати, що все в Америці перевернулося з ніг на голову.
Хай там як, наступний, 2024 рік, якщо говорити про США, буде непростим для України – доведеться багато працювати, щоб забезпечити єдність обох політичних таборів у країні. Але якщо постане питання руба, то поки що можна оптимістично сказати: і демократи, і республіканці підтримають Україну. Бо ніхто не хоче бути винен у програші автократові Путіну. Тут точно є консенсус.