І потопили корабель унаслідок атаки вовчої зграї мінімум із семи дронів.
Супротивник оцінює кожен у чверть мільйона доларів. Проєкт 22160 коштує в районі 60 мільйонів доларів. Гарний обмінний курс.
Узагалі-то, проєкт 22160 — це спроба упхнути в патрульний корвет керовану зброю, функції протичовнового корабля та сторожового, а, як відомо, широка спеціалізація означає, що проєкт посередній у всьому.
Корвет уже пережив дві атаки безекіпажних дронів, за їхніми результатами отримав кілька додаткових кулеметів «Корд» у постах на кормі.
Але збільшення кількості розрахунків — це зростання чисельності екіпажу, яке через особливості проєкту (місткість кают, мертві зони для ведення вогню) не може тривати нескінченно.
І є всі шанси, що він не дасть нічого, крім загибелі цих додаткових розрахунків.
Як, утім, і сталося.
Чому така висока ефективність БЕК?
Розвідка: супутники, у тому числі комерційні цивільні, агентура, малі дрони з берега, БпЛА союзників, спеціалізовані літаки — моніторить порти в Криму 24/7.
Ми знаємо, де вони, скільки їх і де їх зустріти.
Епоха малопомітних дій на морі завершилася на нашій війні. Можливо, колись, з іншими технологіями, постановками оптичних перешкод, але не зараз.
Малопомітна швидкісна ціль, що йде на глісаді в хмарі бризок уночі, не найкомфортніша для розрахунків гармат — і будь-який промах наближає тебе до загибелі від гіпертермії в холодному морі.
На відміну від торпедоносців і торпедних катерів минулих воєн, оператори морських дронів здатні приймати тонни свинцю буквально в обличчя — фізично вони в безпеці, зараз підведуться після підриву й заварять собі кави.
На мораль щільністю вогню впливати не вдається. На відміну від об'єкта атаки.
Масування зусиль з різних курсів, часто від берега, котрі не дають маневрувати — після першого влучання ефективність вогню падає, від місії до місії ефективність дій операторів зростає.
Вони обмінюються досвідом, аналізують. А от екіпажі «Ивановца» й «Цезаря Куникова», уже не розкажуть, як відбивати атаку дронів на морі.
Адмірали ЧФ мають півтори звивини, та й ті від кашкета: вони так і не можуть зрозуміти, що ордер, коли на одному судні стоїть купольна РЕБ, зенітки іншого прикривають, а з третього піднімають дрони чи вертоліт, щоб виявити морські дрони, — це краще, ніж ганяти судна по одному.
Або бояться, що втратять усі три кораблі, адже знають, що супутникові канали, вежі мобільного зв'язку на березі придушити не вийде, щось схопить зв'язок.
Плюс оперативний параліч — роки навчання в академіях, як ставити міни проти Болгарії та уникати прямого зіткнення з Туреччиною, не відповідають на запитання, що робити, коли зі Старкона, прикритого дивізіонами ППО, по тобі летять крилаті ракети, а з протяжного узбережжя йдуть дрони із запасом ходу в сотні кілометрів.
Ми щільно контролюємо північно-західну частину Чорного моря — суховантажі приходять у порти великої Одеси щодня, огляди росіян припинилися.
Збільшимо щит ППО над Одесою — зможемо перевалювати через Дунай чи морські ворота не лише зерно й метал, що важливо — це мільярди доларів до бюджету, а й товари подвійного призначення, і сировину для вибухівки, і багато іншого, що ефективніше перевалювати водою.
На обидві захоплені вежі Бойка висаджувався десант — частина обладнання (РЛС і РЕБ) стала трофеями, частину підірвали.
Спроби бити по наших катерах з повітря до успіху не призвели — літаки відігнали пострілами ПЗРК, а голова ПКР може й не захоплювали невеликі катери.
Так, є втрати, як нещодавно в бійців 73 центру ССО на Тендрівській косі.
Але катерна війна, вона така — будь-який підрив на міні чи засідка загрожує кров'ю, захист на катерах мінімальний або відсутній.
Малі групи регулярно інфільтруються на територію противника, ставлять міни, працюють по постах малих РЛС, камер, станцій зв'язку — це небезпечна робота.
Проте ЧФ втрачає по кораблю на місяць. Іноді навіть на два тижні. Звичайно, казки про те, як після вибуху біля борту 250 кг вибухівки й перебування в лютневому морі всі вижили й контужений лише один матрос, потрібно залишити для телеканалу «Звезда».
У нас є зачин для модернізації — постановка дронами аерозольних завіс, напівзанурювальні дрони, різні носії мін і малих торпед, носії ПТРК.
Нещодавно британці замовили для свого флоту 12-метровий підводний дрон Cetus, по суті, 17-тонний безекіпажний підводний човен — два роки до здачі проєкту.
Тож рости нам є куди — відповіді ж ЧФ РФ на нову загрозу в цій війні ми навряд чи побачимо.
Усі ці дрони-перехоплювачі, автоматичні турелі, РЕБ, здатна глушити і супутник, і вежі зв'язку, зброя проти супутників — справа багатьох років, особливо під санкціями.
А поки все це реалізують у металі нових проєктів, мине десятиріччя.
Зараз перед ЧФ проста перспектива — замкнутися на базах, щоб ми перейшли до десерту (перевезення танкерами й газовозами) або далі втрачати по кораблю на місяць.
Обидва варіанти нас повністю влаштують.