Ранок 24 лютого
Одразу після того, як Путін заявив про початок "спеціальної військової операції", потужні вибухи прогриміли в Києві, Харкові, Одесі, Миколаєві, Сумах, Маріуполі, Бердянську, Краматорську, Дніпрі, Івано-Франківську, Вінниці, інших українських містах.
Через державні кордони України на великій протяжності – від півночі до півдня – посунули російські війська. На півночі – з території Білорусі, самопроголошений президент якої Лукашенко з того моменту і досі є поплічником Путіна. Розпочалося нічим не спровоковане, здійснене з порушенням будь-яких міжнародних статутів і законів повномасштабне вторгнення росіян на територію України. Ворог планував оточити Київ, Харків, Чернігів, Суми, Миколаїв, вийти на адміністративні кордони в Луганській та Донецькій областях, створити сухопутний коридор з тимчасово окупованого Криму в напрямку Маріуполь – Новоазовськ.
Наслідком спроби реалізувати амбіції російського диктатора стали десятки тисяч жертв, мільйони зламаних доль, ущент зруйновані міста і села… Путін мав намір підкорити Україну за три дні, натомість героїчний опір українців загарбникам тривав 311 днів 2022 року і триватиме у 2023-му.
Звільнення Київщини, Чернігівщини та Сумщини
2 квітня в Міноборони повідомили, що вся Київська область звільнена від російських загарбників.
У перші дні квітня українські Збройні сили відтіснили окупантів також із Чернігівської та Сумської областей. Попри те, що ці три регіони, як і Житомирщина, дуже постраждали від окупації та обстрілів, їхнє звільнення стало першим великим успіхом ЗСУ і надихнуло всіх українців, додавши нам сил боротися з ворогом.
Буча. Ірпінь. Бородянка
31 березня, після звільнення з-під окупації, Буча, скромний райцентр на Київщині та місто-супутник столиці, стала для всього світу символом нелюдської жорстокості ворога: стало відомо, що росіяни вбили тут понад 400 мирних мешканців (число зростало, адже пошук тіл і місць поховань тривав). Чимало жертв мали зав’язані за спиною руки, на тілах залишилися сліди катувань, багатьох убивали під час спроби евакуації – попри застережні написи “ДЕТИ” на авто. Загалом, за інформацією міського голови Бучі Анатолія Федорука, тіла майже 85% убитих мали отвори від куль.
Знущалися загарбники з жителів й інших містечок Київщини, які близько місяця перебували в окупації, самі ж містечка зазнали нищівних руйнувань. Увесь світ обійшла світлина зруйнованого мосту в Ірпені – під ним ховалися жінки і діти, які намагалися евакуюватися з-під безперервних обстрілів.
Потоплення ракетного крейсера "Москва"
14 квітня затонув флагман російського Чорноморського флоту – крейсер "Москва", ушкоджений випущеними захисниками України протикорабельними крилатими ракетами "Нептун".
За словами голови Одеської військової адміністрації Максима Марченка, "ракетний крейсер «Москва» сьогодні пішов саме туди, куди його послали наші прикордонники на острові Зміїний".
Нагадаємо, на початку війни крейсер "Москва" разом з патрульним кораблем ЧФ РФ "Василь Биков" висунули вимогу здатися захисникам острова Зміїний. На що ті відповіли фразою, яка швидко стала афоризмом: "Русский военный корабль, иди нах..й!"
Російські ЗМІ сором'язливо написали, що "Москва" загорілася і затонула після детонації боєприпасу.
Оборона Азовсталі
Оборонці Азовсталі надлюдськими зусиллями утримували територію заводу у знищеному ворогом Маріуполі впродовж 86 днів. Вони повністю виконали наказ відтягнути на себе сили росіян й дати змогу українській армії перегрупуватися, підготувати більше особового складу й отримати велику кількість озброєння від країн-партнерів. На заводі лишалися бійці полку "Азов", морпіхи 36 бригади, прикордонники, правоохоронці. Завдяки їхній обороні не було допущено перекидання близько 20 тисяч особового складу супротивника, росіянам не вдалося швидко захопити Запоріжжя і створити умови для оточення Об’єднаних сил. Оборона Маріуполя подарувала критично важливий час для того, щоб сформувати оборонні рубежі та резерви.
Увесь цей час ворог штурмував Азовсталь усім чим міг, скидав на її захисників авіабомби, залучав важку артилерію і танки, застосовував величезну кількість піхоти. 14 травня військові РФ уперше використали проти азовців фосфорні бомби.
Однак захисники Маріуполя, серед яких було чимало важкопоранених, лишалися на заводі, поки не отримали наказ припинити оборону міста та зберегти життя бійців.
16 травня ГУР, ЗСУ, Національна гвардія, Прикордонна служба спільно розпочали операцію порятунку заблокованих на території комбінату "Азовсталь" оборонців Маріуполя. До медзакладу в окупованому Новоазовську евакуювали 53 важкопоранених. Ще 211 осіб через гуманітарний коридор були доставлені в окуповану Оленівку. Для подальшого їх повернення планувалося здійснити процедуру обміну.
На початку червня в російському полоні перебували понад 2,5 тисячі оборонців з Азовсталі. Для частини захисників Азовсталі жахіття полону закінчилися, однак для решти з майже двох з половиною тисяч вони тривають.
Бомбовий удар по драмтеатру Маріуполя
Ще однією трагічною сторінкою історії знищеного росіянами міста став здійснений 16 березня авіаудар по драматичному театру Маріуполя, де ховалися від ворожих обстрілів близько тисячі жінок і дітей.
З обох боків театру були написи великими літерами "ДЕТИ". Однак російські пілоти скинули потужну бомбу просто на будівлю.
Надання Україні статусу кандидатки в члени Євросоюзу
Відповідне рішення ухвалене лідерами країн-членів ЄС на саміті Євроради 23 червня.
Щоправда, для набуття повноцінного членства в Союзі наша держава має відповідати Копенгагенським нормам (політичним, економічним і членським) і виконати низку вимог.
Заявку на вступ до ЄС президент Володимир Зеленський підписав 28 лютого, на пʼятий день повномасштабного вторгнення Росії. Підписання відбулося на тлі барикад та окопів.
8 червня Європарламент підтримав рекомендацію надати Україні статус кандидата на вступ до ЄС.
17 червня Єврокомісія офіційно рекомендувала надати Україні статус кандидата в члени.
Звільнення острова Зміїний
7 липня українські захисники підняли національний прапор України на острові Зміїний.
На прапорі військові написали: "Пам'ятай, "русский военный корабль", острів Зміїний – це Україна!"
Перед цим українські військові зачистили острів від російських окупантів.
Російські окупанти захопили Зміїний у перший день повномасштабного вторгнення – 24 лютого. Вони намагалися схилити українських захисників, які перебували на острові, до співпраці та обіцяли їм високі зарплати. Захисники рекомендували російському військовому кораблю піти за відомою адресою. Українців узяли в полон.
Після захоплення острова ворог розмістив на ньому свою техніку, зокрема – ракетні комплекси.
У червні сили оборони України почали спецоперацію зі звільнення острова. 21 червня по ньому завдали удару із застосуванням різних сил і способів ураження. 30 червня ОК "Південь" повідомило, що росіяни поспіхом евакуювалися з острова Зміїний.
Контрнаступ ЗСУ на Харківщині
Станом на 16 вересня майже вся Харківська область, де понад п’ять місяців перебувала російська армія, була деокупована. Це стало результатом успішного контрнаступу українських Збройних сил.
"Українцям знову вдалося зробити те, що багато хто вважав неможливим", – сказав з цього приводу президент України Володимир Зеленський.
А операцією, з якої почався контрнаступ української армії і яка переломила фронт окупантів на Харківщині, стало звільнення Балаклеї.
Прапор України над звільненим від російських окупантів містом підняли 8 вересня.
Звільнення Херсона
11 листопада плакала від щастя вся країна: Херсон повернувся під контроль України, в місто зайшли Збройні сили України. Усі шляхи відступу російських окупантів були під вогневим контролем.
Російські війська зайшли до міста 2 березня. З того часу херсонці мужньо чинили опір окупації. 9 листопада російське міністерство оборони заявило про нібито вихід своїх військ із правобережжя Херсонської області на лівий берег Дніпра. Фактично було оголошено, що окупанти полишають розташований на правому березі Херсон.
Удень 11 листопада херсонці вийшли в центр міста з українськими прапорами. Синьо-жовтий стяг встановлено біля будівель ОДА і поліції.
Насправді їх набагато більше – подій, які струсонули світ і змусили його змінитися. Такими подіями наповнений кожен із 311 днів 2022 року. Кожен із днів повномасштабної війни, яка, на жаль, не лишилася в минулому році, а триватиме і в новому, 2023-му. Кожен із днів, який назавжди закарбується в нашій пам’яті.
