«Наші стосунки за останній рік переросли з просто хороших у дійсно стратегічне партнерство»
Президент Байден попросив у Конгресу 33 мільярди доларів для додаткової невідкладної допомоги Україні. Пакет допомоги включатиме понад 20 мільярдів доларів на безпеку та військову допомогу, 8,5 мільярдів доларів на економічну допомогу і 3 мільярди на гуманітарну допомогу. Скажіть, будь ласка, такі параметри – це бачення Білого дому чи вони узгоджені із запитами України?
Ми бачимо, наскільки наші стосунки за останній рік переросли з просто хороших у дійсно стратегічне партнерство. І зараз ми абсолютно чітко можемо назвати США стратегічним другом і союзником. Допомога, яку США надали з початку вторгнення, досить значна – близько 3,7 мільярда, а якщо рахувати від початку роботи цієї адміністрації – то цифра сягне 4,3 мільярда.
Зараз адміністрація президента Байдена подала до Конгресу безпрецедентно великий запит – 33 мільярди. Дійсно, розбивка (за статтями витрат. – LB.ua) така, як ви сказали – це результат великої роботи президента Зеленського та всієї нашої команди на кожному окремому напрямку, які увійшли в цей пакет. Звичайно, фінальний запит визначала американська адміністрація, але він базується на тих потребах, які Україна дуже чітко визначила на всіх рівнях – і в розмовах наших президентів, і в спілкуванні голови Офісу Андрія Єрмака з Джейкобом Салліваном (радником президента США з національної безпеки. – LB.ua), нашого міністра Дмитра Кулеби з Ентоні Блінкеном (державним секретарем США. – LB.ua), і міністра оборони Олексія Резнікова з Ллойдом Остіном (міністром оборони США. – LB.ua), і головкома Збройних сил Залужного з генералом Міллі (головою Об’єднаного комітету начальників штабів США. – LB.ua).
Тому, можна сказати, що це спільна робота нас і наших партнерів.
Наскільки швидко Конгрес може проголосувати за цей пакет? Американські медіа пишуть, що рішення про 33 мільярди допомоги Україні мають розглянути до 30 травня. На вашу думку, це реально? Зважаючи на те, що допомога Україні може йти в парі з ковідним пакетом, проти якого виступають республіканці, і це може ускладнити його ухвалення.
Перший виклик – це графік роботи Конгресу. І якщо Сенат працює всі ці тижні, то нижня палата повертається до засідань 10 травня. Звичайно, ми сподіваємось, що це (пакет допомоги. – LB.ua) буде пріоритетом. Ми активно працюємо з українськими кокусами (групами підтримки України. – LB.ua) в обох палатах, ми відчуваємо широку підтримку України від обох партій – і Демократичної, і Республіканської.
Ще одне питання, ви правильно сказали, чи буде це окремий законопроєкт, чи його об’єднають з іншими пропозиціями. Ми дуже чітко кажемо, що час є визначальним. Президент Зеленський наголошував на цьому під час зустрічей зі спікеркою Ненсі Пелосі та делегацією Палати представників, і з державним секретарем Блінкеном, і під час своїх розмов з президентом Байденом. Для нас кожен день значить дуже багато, бо кожен день – це не тільки втрати, яких ми зазнаємо, а це і можливість швидше наблизитися до перемоги.
Тому завдання нашої дипломатичної команди – включити всі наші можливості і контакти, щоб переконати і закликати всіх наших друзів у Конгресі максимально швидко розглянути (пакет допомоги. – LB.ua). Якщо вдасться це зробити до кінця травня, то це буде безпрецедентна швидкість для Конгресу.
Цей пакет допомоги передбачає виділення грошей у 2022-му бюджетному році, який закінчується у вересні цього року.
Подивимось, як буде сформульований фінальний текст, але він передбачатиме виділення грошей відразу.
Зараз є кілька програм, за якими ми працюємо, у сфері військової допомоги. Це програма так званих Presidential Drawdown Authority – вона швидка, одразу після рішення президента можуть починатись постачання. Є дві програми - USAI i FMF (програма іноземного військового фінансування. – LB.ua), там свої процедури, вони теж надзвичайно прискорені. І треба сказати, що ухвалений закон про ленд-ліз дуже спрощує бюрократичні процедури. Тобто ми зможемо в рамках чинних програм діяти ще швидше, а з іншого боку – він пропонує на додачу до трьох чинних програм також опцію використання ленд-лізу.
Тому якщо говорити, яким чином і наскільки швидко ми отримаємо допомогу після рішення Конгресу, то кошти на військові потреби, гуманітарні та інші можуть бути виділені як відразу, так і траншами, залежно від програм.
«Кожна фаза війни вимагала і вимагає різних засобів для того, щоб бути успішними, і Сполучені Штати дуже активно реагують на наші запити»
Російська пропаганда активно нав’язує українцям тезу про те, що «Україні доведеться платити» за надану допомогу. Допомога, яку США надавали досі, не передбачала жодних зобов’язань України щодо оплати чи якоїсь компенсації. Чи у випадку з ленд-лізом буде так само?
Справді, допомога, яку нам надавали до цього, є безкоштовною. І 33 мільярди додаткової допомоги, яку президент США попросив у Конгресу, – це теж допомога у вигляді грантів, фінансування, надання нам техніки. Вона для нас також безкоштовна.
Ми дуже вдячні Сполученим Штатам за ту величезну допомогу, яку вони нам надають безкоштовно. У США є свої потреби: є школи, які треба фінансувати, є дороги, які треба ремонтувати, є медичні потреби. Тому не можна недооцінювати зусилля Сполучених Штатів, які використовують кошти американських платників податків для допомоги нам.
Ленд-ліз – це додаткова можливість. Сама суть ленд-лізу полягає в тому, що одна країна іншій щось надає в користування на якихось умовах. Я розглядаю його як додатковий інструмент на випадок, коли, наприклад, нам потрібна буде додаткова підтримка і вона може бути надана саме у вигляді ленд-лізу. Україна тоді буде вирішувати, на яких умовах ми готові це брати.
Але, знову ж таки, це великий прорив і великий плюс, що Конгрес дозволив адміністрації використовувати такий інструмент. Тому росіяни його і критикують. А в нас цю критику підхоплюють ті самі люди, які роками розганяли схожу риторику, мовляв, «нічого не буває просто так», і які маскували свої проросійські та антиукраїнські погляди під антизахідну риторику, намагаючись продати Україні якийсь унікальний шлях.
А для України є тільки два варіанти: або ми частина цивілізованого світу, частина Європи, частина трансатлантичної спільноти, або нас буде і далі намагатися поглинути Росія. Немає ніякого унікального третього шляху чи якогось унікального велосипеда.
І якщо Росія критикує ленд-ліз, значить, ми йдемо правильним шляхом.
Безумовно.
Так само, колись була критика кредитів МВФ. Нас ніхто не примушує брати кредити МВФ, ми їх беремо для того, щоб розвинути свою економіку. Так само ніхто не примушуватиме нас залучати програми ленд-лізу. Однак якщо вони будуть нам потрібні на додачу до тих 33 мільярдів, які, сподіваюсь, Конгрес проголосує швидко, якщо буде потрібна додаткова допомога для того, щоб перемогти, – звичайно, треба залучати всі інструменти.
Олексій Резніков минулого тижня заявив, що відбувся системний перелом і Україні почали постачати саме те озброєння, яке нам потрібне і яке ми просили давно. І якщо нам раніше намагалися давати старе радянське озброєння, то зараз уже йдеться про надання озброєння НАТО для української армії. Наші Збройні сили дуже сподіваються на надання партнерами ще двох компонентів – комплексів ППО великого радіусу дії та авіації. Скажіть, будь ласка, чи хоча б натякніть, чи є поступ у цій сфері?
Насамперед робота над цим почалася не під час війни. Ще під час візиту президента Зеленського до Сполучених Штатів було підписано рамкову стратегічну оборонну угоду на п’ять років між Міністерством оборони України та Пентагоном. Вона заклала основу співпраці – того, як ми, Україна, збираємось покращувати наші оборонні спроможності і де саме Сполучені Штати, як наш стратегічний партнер, будуть нам допомагати. У рамках цієї угоди ми зробили повну оцінку, скажімо так, прогалин у наших спроможностях, розробили стратегії розвитку окремих секторів, включно із системою протиповітряної оборони, включно з морською стратегією і так далі, і так далі. На жаль, через масштабне вторгнення Росії ми не змогли реалізувати все спокійно, стратегічно.
Війна, звичайно, внесла корективи в те, що конкретно нам потрібно. Кожна фаза війни вимагала і вимагає різних засобів для того, щоб ми могли бути успішними, і Сполучені Штати дуже активно реагують на наші запити. Ми з ними говоримо про все – і про артилерію, і про системи залпового вогню, і про засоби протиповітряної оборони, і про літаки та вертольоти – про все абсолютно. Питання в тому, на що є фінансування, і тут ви бачите, наскільки швидко в лютому Конгрес виділив 3,4 мільярда військової допомоги. І ще одне питання – наявність того, що нам потрібно. Тут ніхто не зберігає велику кількість додаткової зброї на складах, яку можна було б просто взяти і передати. Також кожна країна, включно зі Сполученими Штатами, віддаючи нам зброю, робить оцінку, наскільки їхні власні спроможності після цього залишаються на достатньому рівні.
Чимало країн, передаючи нам зброю, вимагають від Сполучених Штатів натомість надати їм більш новітнє озброєння.
І третє питання – що ми можемо і вміємо використовувати, як швидко в умовах війни можемо навчитися. Тому це дуже комплексне питання, і я, чесно кажучи, не зводила б його виключно до того, що нам політично вирішили давати, а що – не давати. Ми ніколи не відчували таку дискусію «оце даємо, а це не даємо».
Ми дуже раді чути від наших стратегічних союзників і партнерів те, що ми почули під час візиту Ентоні Блінкена та Ллойда Остіна, і те, що звучало в публічних виступах на базі Рамштайн: наші партнери готові нам допомогти перемогти. Не просто допомогти нам – наші партнери завжди були готові нам допомагати. А саме допомогти Україні перемогти.
Коли почалась ескалація біля наших кордонів, я постійно говорила, що Україна не здасться, ми будемо чинити спротив. Я бачила певний скептицизм експертів, вони слухали мене, але не знаю, чи повністю чули. На другий чи третій день війни, коли росіяни почали ширити чутки про те, що Володимир Зеленський кудись поїхав з Києва, він записав звернення навпроти будинку з химерами, сказавши: «Президент тут, ми зброю складати не будемо, ми будемо захищати все, що ми любимо». Це сильний меседж, в який ми, українці, вірили зі самого початку, але дуже важливо, що зараз у це повірив увесь світ.
Наприкінці березня директор Розвідувального управління Міністерства оборони США Скотт Бер’є визнав, що його відомство прогнозувало, що Україна програє війну за кілька днів. Ваш колега, посол України в Німеччині Андрій Мельник розповів, що один з чільних німецьких урядовців у перший день війни прямо сказав йому, що допомагати Україні немає сенсу, оскільки вона програє. Ви у США в перші дні чи тижні вторгнення стикалися з таким ставленням?
Якщо говорити про офіційні контакти з Державним департаментом, з Білим домом, з Міністерством оборони, то бажання і готовність нам допомогти завжди були. Звичайно, дуже багато експертів, особливо в перші дні війни, дивились на нас прощально і з сумішшю жалю. Але від наших стратегічних партнерів, від наших колег в урядових інституціях, від Конгресу ми завжди чули дуже чіткі меседжі про підтримку.
Колись, коли ми вже виграємо і буде час, можна буде розкрити більше деталей, але я насправді дуже пишаюся тим, що Сполучені Штати ще до війни дуже чітко визначилися, що свобода і демократія ні за яких обставин не можуть бути предметом компромісу.
«Я думаю, що слово «assurances» (запевнення. – LB.ua) – це не той термін, який ми готові після Будапештського меморандуму використовувати чи бачити в будь-яких документах»
З уст офіційних осіб США часто лунали слова про те, що «не треба провокувати Росію». Очевидно, в той час американці переоцінювали силу РФ. Зараз таке ставлення змінилося?
Ми з вами пам’ятаємо, що чуємо заклики не провокувати Росію з 2008 року, коли Україна мала історичний шанс отримати ПДЧ в НАТО і не отримала. Ми всі читали інтерв’ю, в якому зовнішньополітичний радник пані Меркель Крістоф Хойсген розказав, що саме бажання не спровокувати Росію стало причиною того, що Німеччина зробила все, щоб у 2008 році Україна не отримала ПДЧ.
Я впевнена, що саме це обговорювали під час підписання Будапештського меморандуму, коли не ту країну з колишнього Радянського Союзу обрали для того, щоб передати ядерну зброю.
Саме це стало, на жаль, визначальним фактором у 2014 і 2015 роках, коли Росія незаконно окупувала Крим і напала на Донецьк і Луганськ. Тоді демократичний світ мав би відреагувати так, як реагує зараз.
На жаль, це питання (не провокувати Росію. – LB.ua) ще багато де є в порядку денному. Росія – велика ядерна держава, яка демонструє цілковиту неповагу до міжнародного права, неповагу до звичайних людських правил і норм. Ми бачимо бомбардування цивільних об’єктів, коли ракети наводять на школи, дитячі садки, на госпіталі, бачимо тортури, зґвалтування. Ми маємо справу з країною – воєнним злочинцем, де такими злочинцями є всі – від лідера до останнього солдата. Але насправді це ж не вперше Росія так поводиться. Ми зіткнулися з цим у 2014 році, а весь світ повинен пам’ятати про Грузію, про збитий МН-17.
Про Сирію.
Повинен пам’ятати про Сирію, про отруєння в Солсбері.
Тому, з одного боку, ми розуміємо причину такого занепокоєння, небажання провокувати, бо Росія має найбільший за кількістю ядерний потенціал. Проте з іншого боку – Росія своєю агресією проти України поставила перед світом дуже важливе запитання, на яке вже не можна не відповісти однозначно.
Бо Росія – загроза не лише для нас, а для всієї цивілізації.
Так, це цивілізаційний виклик. І на нього сучасний світ, який вірить у демократію і свободу, обов’язково повинен дати відповідь.
Президент Байден у Варшаві заявив, що Путін, «цей хлопець, не повинен бути при владі». Білий дім, щоправда, згодом уточнив, що це особиста думка президента і намірів змінювати владу в Росії США не мають. Також міністр оборони США заявляв, що «ми повинні ослабити Росію, щоб вона не могла бути агресором». Чи американська влада зараз почала працювати над якимись проєктами, назвімо це так, перебудови Росії або ж вирішення російського питання?
Я не можу відповідати за американську владу, але скажу, що ми постійно порушуємо це питання, розмовляючи з політиками та експертами. Звичайно, наш пріоритет – виграти в цій війні, вигнати Росію з наших територій і максимально швидко досягнути справедливого миру для України. Але ми повинні розуміти, що Росія в такому вигляді, як вона є зараз, завжди буде залишатись ризиком, ризиком не тільки для нас. Ми бачимо з досвіду 2014 року, що ніякі перемир’я не зупиняють Росію. І поки ми всі ці роки працювали над дипломатичними форматами вирішення проблеми, вона готувалася знову напасти на нас.
Тому ми закликаємо експертів не лише візуалізовувати перемогу України, вони повинні візуалізувати поразку путінської автократичної Росії, думати про те, якою має бути Росія в майбутньому. Звичайно, це питання повинні вирішувати не Америка і не Україна.
Це світ має вирішувати.
Це питання, яке повинні вирішувати передусім росіяни, якщо там є хоч якісь залишки доброчесних чи просто порядних людей. Уже навіть не питання, чи вони захищають цей режим, чи ні, бо кожен, хто мовчить, – співучасник цих злочинів. Чи росіяни хочуть бути країною-загрозою? Але, звичайно, світ повинен про це також думати.
Сполучені Штати завжди були прихильником атлантичної інтеграції України, і ми знаємо, що президент Буш-молодший активно переконував свого часу канцлерку Меркель і президента Саркозі в необхідності надати Україні ПДЧ. Зараз на переговорах між Україною і Росією звучить пропозиція про нейтральний статус України та відмову від НАТО. Як це сприймають у Вашингтоні?
Головний фокус нашої співпраці зі Сполученими Штатами – це допомога Україні у трьох головних напрямках: забезпечення нашої спроможності захищати себе й ефективно воювати, підтримка нашої здатності вистояти фінансово і санкційний тиск на Росію.
Сполучені Штати постійно підтримували і нашу європейську інтеграцію, і нашу інтеграцію в НАТО. Водночас трансатлантична єдність є дуже важливою для США, відповідно в таких питаннях Сполучені Штати не тиснуть, а співпрацюють. Зрозуміло, треба, щоб усі 30 членів схвалили таке рішення (про приєднання України до Альянсу. – LB.ua). Україна однозначно заявила свою позицію – ми хочемо бути членами Європейського Союзу і НАТО, ми включили це в нашу Конституцію, ми щороку приймаємо плани на виконання цього, максимально реформуємо і своє військо, і цивільну частину, бо Європейський Союз і НАТО – не тільки і не стільки про військовий компонент.
Однак для танго потрібні двоє, тобто треба, щоб це було рішення обох сторін. Тому Сполучені Штати в цьому випадку підтримують наше рішення. Але я хочу ще раз сказати, що будь-які пропозиції (про відмову від НАТО. – LB.ua) лунають не з нашого боку, а з боку Росії, яка напала на нас і намагається говорити про якісь там "демілітаризації", "денацифікації" і так далі. Наше ключове завдання, і президент Зеленський дуже чітко його визначив, – захистити себе і досягнути справедливого миру. Але це значить, що зараз ми повинні сфокусуватися на перемозі.
При цьому Україна хотіла б отримати безпекові гарантії, зокрема і від США, аналогічні до тих, які дає П’ята стаття Статуту НАТО. Однак в інтерв’ю нашим колегам з «Європейської правди», заступниця держсекретаря Вікторія Нуланд сказала, що Вашингтон готовий говорити про безпекові запевнення, а не безпекові гарантії. Але саме такий термін – «безпекові запевнення» – був прописаний у Будапештському меморандумі.
Питання гарантій для України є надзвичайно важливим. Ми зробили роботу над помилками і висновки з історії з Будапештським меморандумом. Ми мали третій за розміром ядерний потенціал, який добровільно віддали в обмін на те, що Україна вважала гарантіями. А виявилось, що це запевнення. І у 2014 році виявилось, що навіть запевнення ніяк не працюють.
Тому Україна зараз говорить про те, що ми повинні не тільки перемогти в цій війні, не тільки отримати справедливий мир, а й мати гарантії, що цей мир буде збережено. Тому що мир в Україні – це не тільки питання України. Це питання миру в Європі, це питання, чи може суверенна демократична країна ухвалити цивілізаційні рішення і мати впевненість, що на неї не нападе автократичний сусід і що світова безпека для неї спрацює. Відповідь на це питання важлива не тільки для України. Я також є представником України в організації американських держав, яка об’єднує всі країни Південної, Північної Америки, Карибського басейну. І мушу сказати, що відповідь на це питання є дуже важливою для дуже багатьох країн. Ми не єдині, у кого під боком такий сусід. Тому гарантії – це дуже важливо. Я думаю, що слово «assurances» (запевнення. – LB.ua) – це не той термін, який ми готові після Будапештського меморандуму використовувати чи бачити в будь-яких документах.
«Фінансові та енергетичні санкції дуже важливі, але не менш важливим є визначення Росії державою – спонсором тероризму»
Президент Байден публічно назвав злочини росіян в Україні геноцидом. Однак Білий дім уточнив: це особиста оцінка президента, для того, щоб визнати геноцид на офіційному рівні, потрібен час і проходження певних процедур. Коли це може статися, на вашу думку, і які наслідки матиме таке визнання? Бо осуд для росіян нічого не значить, як ми бачимо.
Дуже важливо називати речі своїми іменами. Навіть якщо країна, яку називають правильними словами, вдає, що їй байдуже, це дуже важливо для нас усіх, для цивілізованого світу.
Ми дуже активно працюємо над тим, щоб США на державному рівні визнали Голодомор геноцидом. І так само дуже важливо, щоб Конгрес США, а також парламенти інших країн визнали дії Росії геноцидом. Наша Верховна Рада звернулася до колег у всьому світі з відповідним закликом. Геноцид – це саме те, що Росія робить зараз в Україні, це саме те, що Росія робила під час Голодомору, це саме те, що Росія не раз у попередні століття робила в Україні.
Така оцінка закладає основу для дуже багатьох речей і унеможливлює, скажімо так, співпрацю business as usual. Саме тому, наприклад, ми просимо Сполучені Штати також визнати Росію країною – спонсором тероризму. Бо такий статус робить набагато легшим, якщо навіть не автоматично включає, запровадження деяких санкцій та обмежень.
Це також дуже важливо для всіх майбутніх судових процесів, а ми вже розпочали низку справ у міжнародних судах. Уже більш ніж десять країн відкрили кримінальні справи (розслідування злочинів Росії. – LB.ua). Тому що не повинно залишитися на нашій планеті місця, в якому росіяни будуть відчувати себе комфортно або в безпеці після того, що вони роблять зараз.
Група Єрмака-Макфола підготувала покроковий план посилення санкційного впливу на Росію. Він включає, зокрема, повне ембарго на російські енергоносії, а також санкції проти всіх російських банків. США вже заборонили імпорт енергоносіїв з РФ і активно працюють з ЄС у цьому напрямку. Однак обмеження проти російських банків далекі від всеохопних, навіть Сполучені Штати дуже точково наклали санкції на російські банки. Чому так? І чи можна сподіватись, що санкції запровадять проти всієї банківської системи?
Ми над цим працюємо, переконуємо, даємо нашим колегам докази того, що в Росії немає такого явища, як приватні банки. Ми це побачили, коли до списку блокувальних санкцій Сполучені Штати додали спочатку найбільші банки, їхні філії та пов’язані з ними структури, згодом – банки, які були залучені до фінансування оборонного сектору. Їхню роботу підхопили, здавалося б, приватні банки. Але немає такого явища в Росії на сьогодні! Як немає там у фінансовій управлінській системі технократів – вони всі поплічники режиму Путіна і вони всі воєнні злочинці.
Тому мені здається, це тільки питання часу, питання належного оформлення, і ми будемо бачити додаткові санкції.
Хочу ще раз сказати, що фінансові та енергетичні санкції дуже важливі, але не менш важливим є визначення Росії державою – спонсором тероризму. Тому що таке визначення де-факто заборонить співпрацю з російськими компаніями та банками для цивілізованого світу.
28 квітня Палата представників ухвалила резолюцію, яка закликала президента США продати заморожені російські активи, а кошти спрямувати на підтримку України. Президент Джозеф Байден зі свого боку закликав Конгрес ухвалити пакет законів, які спростили б використання заморожених російських активів. Чому наразі справа обмежується закликами і деклараціями? Чи є шанс, що США перейдуть від закликів до якихось предметних дій?
Насправді це не заклик, а рамковий законопроєкт, у якому Конгрес дуже чітко визначив свою готовність і бажання надати адміністрації такі повноваження. Президент Байден та адміністрація подали свої пропозиції, яким чином вони пропонують вилучати кошти і, найголовніше, як їх використовувати для фінансування процесів відновлення України. Тому насправді обидві гілки влади – і виконавча, і законодавча – вважають це своїм пріоритетом, рухаються паралельними шляхами, підсилюючи одне одного в цьому процесі.
Заморожування активів і загалом питання відкритості в банківській системі – це нова тема для світу. І дуже багато країн, включно з Америкою, лише формують своє законодавство з цього приводу. Ми бачимо такі самі питання і в Канаді, і в інших країнах. І дуже важливо зробити все юридично бездоганно. На виході будуть дуже дієві інструменти, які дозволять нам максимально отримати ці кошти. Адже ми бачимо, якої надзвичайної шкоди, яких нищень завдала нам Росія, і ми розуміємо, що після перемоги найважча робота тільки почнеться.
«Ми повинні вистояти стільки, скільки потрібно, і не тільки вистояти, а перемагати на всіх фронтах, включно з фінансовим»
Для перемоги на фронті нам потрібно встояти економічно. За час війни наша економіка зменшилась удвічі, і перспектив її швидкого відновлення небагато. Прем’єр Шмигаль каже, що ми щомісячно потребуємо $5 млрд допомоги партнерів для виконання всіх соціальних і гуманітарних зобов’язань. Видання The Washington Post написало, що міністр фінансів Сергій Марченко під час візиту до Вашингтона просив про щомісячну допомогу в розмірі 2 мільярдів доларів. Чи допоможуть нам США подолати бюджетний розрив і в яких масштабах? І згадані 8,5 мільярдів, про які ми говорили, підуть на ці потреби?
Саме так. Ми вже можемо сказати, що Сполучені Штати дуже швидко відгукнулись на запит. Протягом візиту до США прем’єр-міністр разом міністром фінансів активно обговорювали це питання разом з партнерами, ви бачили, що, крім зустрічі в рамках Світового банку і Міжнародного валютного фонду, був окремий круглий стіл, присвячений саме Україні. На цьому заході, крім делегації під керівництвом прем’єра, міністра фінансів та голови НБУ, також виступив президент Зеленський. І можу сказати як колишня міністерка фінансів, яка п’ять років провела на таких зустрічах, це вперше, коли весь глобальний фінансовий потенціал сидів, затамувавши подих, слухаючи нашого президента, потім слухаючи доповідь прем’єр-міністра, міністра фінансів. Далі було обговорення тільки того, яким саме чином хто може допомогти нам.
Дійсно, через війну ми маємо розрив фінансування бюджету, нам потрібні кошти на найнеобхідніше – фінансування операції із захисту, пенсії, зарплати, забезпечення продуктами та медикаментами. Попри те, що дуже багато міжнародних організацій кажуть, що включаються в допомогу, більшість з них досі ще не присутні повноцінно в Україні.
Тому 5 мільярдів – це наша потреба. І дійсно, 8,5 мільярдів, які запропонувала виділити Україні адміністрація, призначені саме на ці потреби.
На який строк передбачені ці 8 мільярдів?
Це питання змін до бюджету, якими буде визначено, як це буде надано – траншами чи не траншами. Як тільки зміни будуть ухвалені та підписані, далі це питання координації з нашим Міністерством фінансів.
Хочу зауважити, що США вже виділили нам двома траншами мільярд доларів, 500 мільйонів уже було перераховано, наскільки я розумію, ще 500 надійдуть найближчим часом (Україна отримала кошти 2 травня. – LB.ua).
Насправді все, що ми обговорюємо: і військова допомога, і фінансова підтримка, і в контексті санкцій – усе йде в простій логіці: вистояти зараз, перемогти завтра і отримати сильну, незламну Україну в майбутньому.
Зброя, яка йде, – щоб вистояти, перемогти. Фінанси також потрібні, щоб вистояти. Ми з вами не знаємо, на жаль, скільки буде тривати ця війна. Але ми повинні вистояти стільки, скільки потрібно, і не тільки вистояти, а перемагати на всіх фронтах, включно з фінансовим.
Директор-розпорядник МВФ Крісталіна Георгієва каже, що фонд прагне забезпечити фінансування України через гранти від країн-донорів, які не потрібно повертати. Це реалістична перспектива?
Це залежить від кожної країни. Я чітко можу сказати, що міністерка фінансів Джанет Єллен і Сполучені Штати загалом поділяють цю думку і готові дуже щедро виділяти саме безповоротну підтримку в межах свого бюджету.
Звичайно, гранти є найпростішими, найлегшими, найшвидшими. І для нас, звичайно, це найбільш комфортно, бо це кошти, які йдуть у подарунок. Але не всі країни можуть собі дозволити це, не всі країни мають достатньо ресурсів, не всі країни можуть законодавчо великі суми виділяти грантами.
Однак ми теж розуміємо, що для нас важливо отримати достатню допомогу. Як ми вже говорили, кажучи про постачання озброєння, добре отримувати зброю в подарунок, однак якщо цього буде не вистачати, є такі механізми, як ленд-ліз чи кредити для купівлі зброї. Так само і у фінансовій допомозі. Ми максимально намагаємося отримати грантову допомогу, однак якщо вона буде недостатня, міністр фінансів повинен усі інструменти застосовувати.
Сергій Марченко каже, що Україні не потрібне списання чи реструктуризація боргів. Ви згодні з такою позицією?
Коли була міністром фінансів, то активно просила всіх не коментувати питання боргів. І таку саму логіку застосую до себе і не дозволю собі коментувати це питання.
Чи розмовляє Україна зі США про післявоєнну відбудову нашої країни та майбутні інвестиції в економіку? Чи у США вважають розмови про це передчасними?
Ні, не вважають, ми вже активно розмовляємо. Президент Зеленський вже підписав указ про створення як робочої групи з відбудови країни, так і майбутнього фонду такої відбудови. Насправді і візуалізувати нашу перемогу треба вже зараз, і говорити про відбудову треба вже зараз. І це дуже важливе питання, якому і президент, і Кабмін приділяють багато уваги.
Зрозуміло, що це питання про майбутнє, та збирати спільноту й організовувати не тільки експертне обговорення, але й шукати фінансування треба вже зараз. Адже активи заморожують зараз, санкції накладають теж зараз, тому про майбутні репарації теж треба думати і говорити зараз.
Абсолютно справедливо, що відновлення України повинен фінансувати агресор, тому ми маємо максимально компенсувати свої затрати з тих ресурсів, які заморожені. Другий інструмент підтримки – це допомога наших стратегічних партнерів. Ми вже чуємо ініціативи від багатьох країн, які готові допомагати або в конкретному регіоні, або загалом по Україні. Але це повинно бути системним, це повинно бути краще, ніж було досі. Так само, як зараз Україна вразила всіх нашою боротьбою, незламністю і готовністю воювати за нашу країну, за демократію і свободу, так само ми маємо шанс у майбутньому вразити всіх своєю інноваційністю. Те, що ми побудуємо, має захоплювати світ з погляду економічного, фінансового, енергетичного розвитку.