Подалі від хімії та моря
Нещодавно сталася дійсно історична подія — Організація із заборони хімічної зброї (ОЗХЗ) уперше не обрала Росію до керівної ради. Украй неочікувано, особливо для Москви, яка була впевнена, що здобуде місце у виконавчому органі. Але міністри закордонних справ України й Литви Дмитро Кулеба й Габріелюс Ландсбергіс домовилися, що литовська сторона висуне свого кандидата в останню хвилину, аби він став альтернативою російському. Передбачали, що зі Східної Європи в керівний орган ОЗХЗ увійдуть представники лише трьох держав. Було зрозуміло, що це будуть делегати від України й Польщі. Багато хто вважав, що третє місце отримає Росія. Однак поява литовського кандидата все змінила. У результаті чимало країн проголосували за Литву, а не РФ.
ОЗХЗ — це важлива міжнародна структура, яка досліджує, як держави-підписанти дотримуються Конвенції про заборону хімічного озброєння. Паралельно там слідкують за перебігом знищення хімзброї, чи не виробляє держава бойові речовини, які можна застосувати проти мирного населення.
Із 1990-х Росія постійно порушує цю конвенцію. Можна згадати, як у Лондоні вона отруїла полонієм підполковника ФСБ Литвиненка, у Солсбері «Новачком» — Юлію та Сергія Скрипалів, допомагала сирійському диктаторові Башару Асаду застосовувати хімічну зброю проти мирних жителів. Російська армія використовує хімічні бойові речовини й у війні проти України.
Перебуваючи у виконавчому комітеті, Росія могла блокувати рішення про інспекції або, навпаки, ініціювати ті чи інші перевірки на територіях іноземних держав; також протидіяти західним державам, коли ті намагалися засудити в ОЗХЗ ті чи інші режими, аби активувати міжнародні санкції. Виключення російських представників з керівної ради все ускладнить для Москви.
Поки російські дипломати оговтувалися від програшу в ОЗХЗ, Україна за посередництва Саудівської Аравії домоглася прямої участі президента Зеленського в сесії Міжнародної морської організації. Глава держави закликав виключити із цієї структури Росію, оскільки вона знищує портову інфраструктуру України, заблокувала Чорне й Азовське моря й частково окупувала морські акваторії нашої держави. Він нагадав, що Росія вийшла із зернової угоди і робить усе можливе, щоб українські товари не дійшли до міжнародного ринку.
Україні вдалося викинути Росію з Ради ММО — її місце займе Ліберія.
Як пояснили LB.ua в МЗС, ця організація вельми вагома з погляду, наприклад, безпеки міжнародного комерційного судноплавства. Звісно, для України це нині вкрай важливо, особливо коли йдеться про безпеку перевезень у Чорному морі. Одна річ, коли ухвалюють політичні рішення щодо коридорів постачань з Туреччиною, Болгарією чи Румунією, а інша, коли відповідне рішення голосує чи, навпаки, блокує така інституція, як ММО. Виключення Росії з її керівного органу дуже допоможе Києву.
ЮНЕСКО. Самооборона
ЮНЕСКО — одна з найважливіших міжнародних організацій у системі ООН. Її створювали у вирі Другої світової. Вона стала інституцією, що опікується проблемами доступу до освіти й науки, розвитком культури, захистом культурних пам’яток, дотриманням прав людини, посиленням такого напряму, як морські наукові експедиції тощо.
На жаль, Москва мала величезний вплив на ЮНЕСКО, її керівні органи та комітети з моменту входження Радянського Союзу до цієї структури. Російські чиновники могли блокувати моніторинг ситуації з гуманітарним правом під час війн (те, що не дає представникам РФ зробити український дипломатичний корпус з моменту анексії Криму). Також під впливом росіян ЮНЕСКО проголосувала за включення Палестини, що не лише спровокувало демарш США й Ізраїлю, але й створило небезпечний прецедент, коли автономії надали права повноцінної незалежної держави, оминаючи стандартні міжнародні процедури.
Та сама Москва, прикриваючи своїх олігархів, тиснула на ЮНЕСКО, щоб організація заплющила очі на видобуток корисних копалин у заповідних зонах. За вказівкою ЮНЕСКО могла спокійно включити той чи інший російський об’єкт до списку Всесвітньої спадщини. Кричущий випадок — ЮНЕСКО «не помітила», як сирійську перлину, об’єкт списку Пальміру перетворили фактично на російську військову базу, яку потім реставрували олігархи з РФ.
Після широкомасштабного вторгнення Росії в Україну ситуація в ЮНЕСКО значно змінилася, хоча варто сказати, що перший місяць великої війни інституція мовчала, її керівництво зазначало, що це питання політичне.
«Під час палких дискусій Україна заявила керівництву ЮНЕСКО, що не погоджується з позицією, що війна, яку веде Росія проти нашої держави, є виключно політичним питанням. У той час уже Маріуполь і Чернігів були в оточенні, росіяни били по Харкову, Одесі, Львову й інших великих містах, а поблизу великих історичних і культурних об’єктів у Києві, які перебувають під охороною ЮНЕСКО, завдавали значних ракетних ударів… Потроху ми почали тиснути, і тоді позиція організації почала змінюватися в позитивний для нас бік. Остаточно це сталося після приїзду гендиректора ЮНЕСКО Одрі Азуле до Львова, Одеси та Києва, коли вона побачила на власні очі, яку війну веде Росія проти України», — згадує посол України у Франції, постійний представник нашої держави в ЮНЕСКО Вадим Омельченко.
Одне з важливих досягнень нашої місії — історична поразка РФ у Виконавчій раді ЮНЕСКО, до якої її не обрали вперше з моменту існування організації. Якщо пояснювати дуже просто, то Рада надає на розгляд Генеральної конференції проєкти програм і стратегічних напрямів діяльності ЮНЕСКО на два роки, вона ж формує бюджети на ті чи інші заходи й погоджує питання моніторингу. Рекомендує ЮНЕСКО нових членів. З огляду на це Росія не може більше визначати порядок денний організації.
«Відмова від обрання Росії призвела до втрати нею свого впливу. До цього жодна країна Африки не підтримувала рішення на користь України, держави Латинської Америки не голосували за наші резолюції. Після 15 листопада 2023 року (коли РФ не потрапила до Виконавчої ради) відбувся серйозний зсув. Нині зростає підтримка африканських і латиноамериканських країн, які виступають на боці України в ЮНЕСКО. Такого впливу, як був у Росії, уже немає і, сподіваюся, найближчим часом не буде», — акцентує Вадим Омельченко.
Також Україна домоглася, аби Росію виключили з Погоджувального комітету Фонду з питань викорінення допінгу у спорті на 2024–2025 роки. Нагадаємо, що саме ЮНЕСКО намагалася вигородити РФ під час допінг-скандалу на Олімпіаді 2016 року. Тоді їй доручили боротися з проблемами використання російськими спортсменами заборонених речовин.
Водночас у коментарі LB.ua Вадим Омельченко повідомив, що поки нівелювали позиції Росії в ЮНЕСКО, наша держава, навпаки, нарощувала свій вплив. За останні майже два роки вона вперше увійшла до семи провідних комітетів інституції, а наш дипломат Микола Мовчан очолив Комісію з питань інформації та комунікації.
Серед ключових — Комітет Всесвітньої спадщини. Тепер Київ може впливати на спеціальний фонд щодо формування списку відповідних об’єктів, а також щодо культурних і природних пам’яток, які перебувають під загрозою. ЮНЕСКО вже внесла до цього списку об’єкти в Києві, Одесі та у Львові. Що це дає? Представники організації фіксують, що знищили росіяни, яких фінансових, матеріальних і культурних втрат зазнала Україна. Усе це знадобиться під час міжнародного трибуналу, де ЮНЕСКО, звісно, може зіграти важливу роль.
Організація вже виділила гроші на цифровізацію культурної спадщини України, фінансує закупівлю обладнання для українських музеїв і створила план безпеки для наших культурних закладів. Допомагає українським школам і забезпечує вчителів й учнів належним обладнанням для дистанційного навчання. Моніторить, як на окупованих територіях, зокрема в Криму, дотримуються прав людини (доступ до освіти, науки), як поводяться з культурними пам’ятками. Надалі ЮНЕСКО стане тією потугою, яка допоможе Україні з відновленням.
Очищення ООН
Нині не лише в ЮНЕСКО, а на базі всіх інституцій ООН триває запекла боротьба з Росією, каже постійний представник України в Організації Об’єднаних Націй Сергій Кислиця. Українська сторона намагається прибрати РФ з усіх ключових комітетів й інституцій в Нью-Йорку.
У жовтні 2023 року країни-члени Генасамблеї не проголосували за обрання Росії до складу Ради ООН з прав людини. Маленька Албанія, яка висунула свою кандидатуру, виграла перегони й домоглася повного фіаско РФ.
«Це був надзвичайний іміджевий удар по Росії. Через цю раду проходить чимало рішень, які дуже важливі для України. Крім того, існує спеціальна місія з розслідування злочинів агресії, яку створила РПЛ. Важливо, щоб ця група продовжила свою роботу, а це залежить від того, чи надасть їй рада відповідний мандат. Для цього у ній має бути менше таких країн, як Росія», — каже Сергій Кислиця.
Водночас Україна має вийти з РПЛ, бо правила ООН визначають, що не можна більш ніж два терміни поспіль займати місце в цій структурі, потрібно зробити певну перерву. Вірогідно, ми не зможемо потрапити туди до 2026–2027 років. Саме тому важливо, щоби водночас у раду не потрапили Росія та її союзники.
Ще один виграш України — рішення країн-членів ООН відмовити Росії, щоб її представник займав місце судді в Міжнародному суді Організації. Таке сталося вперше з моменту створення МС ООН 1945 року. Зараз інстанція розглядає позов України проти Росії щодо порушення конвенції про запобігання злочину геноциду й покарання за нього. Очевидно, що російський суддя завжди мав вплив на рішення колегії. І його відсутність зробить і цей процес, і інші судові справи прозорішими.
Водночас запекла боротьба розгорнулася в Економічній і соціальній раді ООН (ЕКОСОР). Там Росія не може вже 24 раз увійти до керівного складу. Їй заважає маленька Північна Македонія, яка постійно виставляє свою кандидатуру й за допомогою наших партнерів блокує призначення росіян.
«ЕКОСОР — це дуже важлива інституція, де вирішується багато важливих для країн Глобального півдня питань. Ці держави потребують постійного доступу до фінансування розвитку. Значна кількість грошей на ці потреби каналізується саме через ЕКОСОР», — зазначає Сергій Кислиця.
Утім найважливіше нині — виключити Росію з Ради Безпеки ООН. Україна досі консультується з партнерами і намагається, попри шалений спротив, домогтися певного поступу. Рано чи пізно це рішення ухвалять, однак здається, що відбудеться це під час чи після глобальної, вже післявоєнної конференції, коли формулу миру Зеленського затвердять і підтримають більшість країн, що входять в ООН.
Примус ICAO, або Безпольотна російська зона
У жовтні 2022 року Росію не переобрали до ради Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Ще раніше організація поставила РФ позначку, «червоний прапорець», на сторінці аудиту безпеки польотів у 187 країнах світу. Іншими словами, усі держави світу можуть відмовити російським літакам у використанні їхнього повітряного простору через небезпечний стан суден.
«Через цей припис ООН припинила укладати нові контракти з постачальниками авіаційних послуг з Росії для потреб організації. Кількість чинних контрактів скорочується. Якщо ICAO не перегляне свого рішення, то вже десь навесні наступного року ООН не буде взагалі підписувати будь-які контракти з Росією», — наголошує Сергій Кислиця.
Це означатиме, що Росія не зможе брати участь в операціях з підтримання миру, програм Всесвітньої продовольчої програми тощо. Тут РФ займає одну з провідних позицій у світі. До війни Україна та Росія конкурували, надаючи транспортні літаки та гелікоптери для перевезення миротворців та гуманітарної допомоги до тих чи інших держав світу. Тепер російські судна стоять на землі.
Росія не зможе долучатися до миротворчих операцій ООН, зокрема в країнах Африки, тож її вплив на континент почасти поменшає.
Також зазначимо, що з березня 2023 року ICAO розглядає справу про збиття РФ малайзійського літака рейсу MH17 за позовом Австралії та Нідерландів. ІCАО встановлює роль саме держави Росія в трагедії МН17. Підтвердження участі ключових представників РФ у цій катастрофі дозволить вимагати компенсації від Москви.
Геть від Європи
16 березня 2022 року Рада Європи призупинила членство Росії в організації. Відповідне рішення ухвалили після голосування делегатів ПАРЄ, які закликала покарати РФ і прибрати її з усіх ключових структур Ради. На цьому 26-річна ганебна історія перебування Росії в цій організації завершилася. Хоча ще у 2019 році та сама Рада Європи була першою у світі інституцією, яка односторонньо зняла з РФ санкції та повернула всі права її делегації (у Парламентській асамблеї). Ті, хто повертав, виправдовували рішення тим, що це позначиться на захисті прав людини в самій Росії, що росіяни по-іншому не зможуть звертатися до Європейського суду з прав людини. Реальний мотив був цинічним: Рада Європи хотіла, щоб Росія знову сплачувала мільйонні членські внески, які вона заморозила з 2017 року.
Повномасштабне вторгнення все змінило. Рішення Ради Європи виключити Росію стало першим важливим кроком на шляху до політичної міжнародної ізоляції РФ, каже глава комітету з міжнародних справ Верховної Ради Олександр Мережко — раніше віцепрезидент ПАРЄ.
«Виключення Росії з ПАРЄ означало початок кінця політики умиротворення агресора, яку провадили як «діалог» з Росією. Це призвело до політичної ізоляції РФ, до її перетворення на вигнанця в Європі», — згадує нардеп.
Коли Росію виключили, політика Ради Європи та й самої Парламентської асамблеї значно змінилася. Делегати держав, які раніше виступали на проросійських позиціях, перейшли на сторону більшості – тих, хто підтримав Україну. Сама ж ПАРЄ ухвалила низку важливих резолюцій, у яких засудила агресію Росії, а саму країну визнала терористичним режимом. Вона ж назвала злочини РФ геноцидом проти українського народу, окремо проголосувала за визнання Голодомору геноцидом. Водночас Парламентська асамблея зазначила, що важливо створити спеціальний трибунал не лише щодо виконавців, а й російського керівництва (за злочином агресії), — стала першою міжнародною організацією, яка пішла на такий крок. І тут слід наголосити на важливій ролі постійного представника України в Раді Європі Бориса Тарасюка, який докладає значних зусиль, щоб послабити позиції Росії та, навпаки, посилити наші в організації.
Тим часом Україна не припиняє боротьби на майданчиках Ради Європи з російським лобі. Нині важливе питання – виключити росіян з керівних структур і комітетів організації. В українській делегації LB.ua повідомили, що наразі керівництво Ради Європи проти цієї ініціативи, адже, як там кажуть, це може порушити права людини, та й взагалі не можна чіпати тих росіян, які встигли оформити громадянство інших європейських держав.
Біда в тім, що апарат Ради Європи відіграє провідну роль у підготовці важливих документів, які впливають на подальшу діяльність усіх органів організації. Водночас не слід виключати, що ті росіяни, які нині працюють в апараті, можуть бути представниками агентури РФ – людьми, які діють під прикриттям паспортів тих чи інших держав Європи.
***
Україна змогла за доволі історично короткий проміжок часу витурити або призупинити участь Росії в тих чи інших міжнародних організаціях чи їхніх керівних структурах. Цей список справді величезний. Дунайська комісія, Міжнародна група з протидії відмиванню брудних грошей (FATF), Організація економічного співробітництва та розвитку (OECP), Агентство з ядерної енергії при ОЕСР, Європейське космічне агентство (ESA), Міжнародний газовий союз, Міжнародний союз залізниць, Рада Баренцевого/Євро-Арктичного регіону, Всесвітня асоціація автомобільних магістралей (PIARC). Цей список можна довго продовжувати. Однак Київ на цьому не зупиняється і планує працювати, аби Росія далі втрачала вплив на міжнародній арені, що, звісно, моментально й позитивно позначиться на зміні політики інших держав щодо України.