Для кого створено цей закон?
Проголошеною метою закону є сприяння громадянам України в опануванні англійської мови. Але чи буде та його частина, що стосується кінопоказів, ефективною для досягнення цієї мети?
“Англійську треба вивчати і впроваджувати, — каже членкиня правління Спілки кінотеатрів України Людмила Горделадзе. — Але починати з кінопрокату — абсолютно хибний шлях. Кінотеатри України потерпають від жахливого спаду відвідуваності, і заборона дубляжу поглибить його. Ми бачимо це на прикладі кінотеатру “Жовтень”, який одним з перших запровадив покази мовою оригіналу: для великих залів це ресурс на один-два сеанси, не більше. Малі зали, на 20-30 людей, можуть довше працювати на вибіркову аудиторію, але це не індустріальні покази, вони не роблять зборів. Кінотеатри мають самі вирішувати, чи доцільно робити такі покази та скільки їх робити, але тотальної заборони українського дубляжу не має бути. Це ж приватний сектор з усіма податками, і він не має державної підтримки, Держкіно для кінопрокату – нульовий за корисністю орган. Не впевнена, що галузь вистоїть”.
“До загального вивчення мови ці норми не мають жодного стосунку, — коментує директорка мережі «Планета кіно» Наталія Байдан. — Це ще може якось спрацювати в містах-мільйонниках, але кінотеатри в менших містах просто втратять більшість глядачів”. З нею погоджується співвласниця кінотеатру «Прем’єра» (м. Ковель, Волинська обл.) Руслана Цуп’яшук: “Для того, щоб у маленьких містах існували кінотеатри, держава не робить нічого. Це повністю приватна ініціатива, а щоб вона працювала, потрібен контент. І хоч ми всіма силами підтримуємо українське кіно, основну касу дає Голлівуд. Англомовних людей у малих містах дуже мало; ми вже сім років проводимо сеанси мовою оригіналу, нам не потрібна була для цього державна вказівка, але ці покази займають мізер у нашому бокс-офісі. Таке безглузде державне обмеження приватного бізнесу лише зашкодить і не дасть ніяких результатів”.
Про передбачуваний відтік глядачів каже і директорка мережі «Оскар» Вікторія Добровольська: “За таких умов ми, кінопрокатники, будемо змушені зменшити кількість сеансів. Зараз у нас і без цього дуже низька відвідуваність, вона ще не вийшла навіть на той рівень, що був під час ковіду після карантинних послаблень, і ми не знаємо, скільки триватиме війна. Є люди, які припинили ходити в кінотеатри, бо відчувають, що не мають права на розваги. Є інші, які якраз ходять, щоб розважитись, і вони не захочуть напружуватися для читання субтитрів. Я розумію, що англійську вивчати потрібно, але чому за рахунок кінотеатрів?”
Чому кінотеатри, а не телебачення?
Якщо на меті англомовних кінопоказів є стимулювання вільного обігу англійської мови в Україні, чи є кінотеатри найкращим посередником?
“Зараз у світі відбувається, можливо, найбільша в історії криза кінотеатрів, — каже продюсер, засновник дистрибуторської компанії “Артхаус Трафік” Денис Іванов. – В Україні на нього накладаються депопуляція, падіння доходів населення, фізичне знищення частини кіномережі. Кінотеатри закриваються, скорочують кількість сеансів, і в цій ситуації додатковий бар’єр на шляху глядача до кіно, чим фактично є цей закон, призведе до різкого зменшення кіноринку. Відповідно, і податкові надходження від нього теж зменшаться. Якщо метою закону є впровадження вільного володіння англійською мовою, то така стратегія видається неефективною: в кіно ходять 10–15% населення, кінотеатри сконцентровані переважно у великих містах, де люди і так краще знають англійську. Логічно було б починати з телебачення як з умовно безкоштовного для споживача контенту, який охоплює абсолютну більшість населення всієї країни, а вже потім підтягувати кінопрокат, де людина платить гроші за перегляд. Я трохи досліджував цю тему, і насправді в інших країнах просування англомовного контенту якраз і починали з телебачення. Але в нас країною і культурою зараз керують медіаменеджери, які розуміють, що показ недубльованих фільмів із субтитрами по ТБ суттєво знизить їхню аудиторію. І тому вони прирікають кінопоказ на існування в дуже жорстких умовах”.
Чи можливі компенсаторні механізми?
Єдиний компенсаторний механізм, закладений наразі в законопроєкті, зведено до пропозиції: “Громадянам України у 2025–2027 роках надається грошова допомога на придбання квитків для таких [недубльованих] фільмів”. Поки немає чіткого розуміння розміру та способу дистрибуції цієї допомоги, про її ефективність годі говорити — вважають гравці галузі.
“Ми говоримо про так звану упущену вигоду, — каже Вікторія Добровольська. — Неможливо порахувати, що було б, якби. Кінотеатри — це комерційна діяльність, і її успіх залежить виключно від того, прийде людина дивитись фільм чи ні. Кінопоказ коштує дорого, бо апаратура не виробляється в Україні, її треба везти з-за кордону, розмитнювати; щоб відкрити кінотеатр на один зал, потрібно вкласти 300 тис. євро. Як можна розвиватися, якщо все робиться для того, щоб глядача в нас не було? Особливо це стосується дитячого кіно та мультфільмів: навряд чи батьки поведуть маленьких дітей дивитись умовну діснеївську “Русалоньку”, якщо треба буде паралельно пояснювати, що там відбувається на екрані. Заборони погано працюють для бізнесу, але можна ж було піти іншим шляхом, наприклад, заохочувати покази англійською мовою, звільнити такі покази від ПДВ”.
“Є дуже багато інструментів, крім заборон, — підтверджує Денис Іванов. — Особисто я люблю дивитися фільми із субтитрами, і як дистрибутор я із задоволенням випускав би всі фільми із субтитрами, адже так ми зберігаємо всі нюанси акторської гри, яких не передасть навіть найкращий дубляж. Ми могли б говорити про певні податкові пільги, про покриття витрат на субтитрування, але нічого такого поки що немає”.
Що буде з українським дубляжем?
Дубляж — це окрема галузь кіноіндустрії, яку держава донедавна намагалася стимулювати. Відмова від дублювання англомовних фільмів, очевидно, поставить її у складне становище.
“Хіба українську мову вже не потрібно підтримувати? — запитує Руслана Цуп’яшук. — Чому для вивчення англійської треба вбивати цілу галузь?”
“Дубляж — це велика кількість залучених людей, це актори, режисери, студії, — пояснює Вікторія Добровольська. – Тепер усі вони можуть залишитися без цієї роботи. Причому, на мою думку, це, мабуть, єдина кіногалузь, до якої взагалі немає претензій. І я не розумію, для чого популяризувати англійську мову за рахунок української”.
“Раніше в нас була норма, відповідно до якої дубльовані українською мовою фільми отримували пільгу, не обкладалися ПДВ, — розповідає Денис Іванов. – А отже, фільми, які випускали із субтитрами, були в менш вигідній економічній позиції. Тепер, виходить, усе буде абсолютно навпаки”.
А що з піратством?
Побічним ефектом законопроєкту може бути стимулювання піратства, адже частина глядачів піде на піратські сайти за дубльованими стрічками, зокрема, в російському дубляжі, побоюються спеціалісти кіносфери.
“Нас очікує серйозний відтік глядачів на платформи, які будуть розміщувати там дубльовані версії фільмів, на телебачення, яке дублюватиме фільми, на піратські сайти, — каже Денис Іванов. — На жаль, рівень володіння англійською в нас низький, і цей відтік абсолютно прогнозований. Це буде серйозний удар під дих прокатній індустрії. На мою думку, нас очікує падіння такої ж сили, яке ми відчули під час війни”.
“За 19 років, що я працюю в цій індустрії, держава майже нічого не зробила для боротьби з піратством, — наголошує Руслана Цуп’яшук, — а цей закон — то просто подарунок піратським ресурсам. Закриття якихось сайтів, видалення контенту — це виключно заслуга дистрибуторів, приватних компаній, які відстежують певний контент у певних регіонах. Якраз тут державна регуляція нам не завадила б, але її немає. Натомість є недолугий закон, який ставить під загрозу цілу індустрію та негативно вплине на супутні бізнеси”.
***
Наразі законопроєкт №9432 "Про застосування англійської мови в Україні" проходить опрацювання в комітеті ВР. Його статус президент визначив як невідкладний.