Суперечливе рішення
«Заходи стосуються лише чотирьох сільськогосподарських продуктів: пшениці, кукурудзи, ріпаку та соняшнику. Вони прагнуть усунути логістичні проблемні місця для цих продуктів у Болгарії, в Угорщині, Польщі, Румунії та Словаччині. Обмеження набудуть чинності 2 травня і триватимуть до 5 червня 2023 року», – йдеться в повідомленні Єврокомісії із зазначенням, що Комісія готова продовжити захисні заходи, якщо виняткова ситуація триватиме.
Водночас Болгарія, Угорщина, Польща та Словаччина зобов’язалися скасувати односторонні обмеження щодо пшениці, кукурудзи, ріпаку та соняшнику, а також усіх інших продуктів українського походження. Що не дивно, адже односторонні дії держав-членів у сфері торгівлі суперечать нормам Євросоюзу, а також, що найголовніше, Угоді про асоціацію між Україною та ЄС. Саме тому Київ почав переговори з Єврокомісією, аби вирішити проблему.
Як зазначив єврокомісар з питань сільського господарства Януш Войцеховський, це найчутливіші продукти, імпортовані в надлишку. Він додав, що у списку є ще кілька продуктів, але зараз збої на ринку через саме чотири найменування.
«Наприклад, була проблема з медом. Ми перевірили дані, виявилося, що меду надійшло до Польщі у 2022 році менше, аніж у 2021 році, до війни», – зазначив високопосадовець.
Тож Єврокомісія готова оцінити ситуацію на ринку ЄС з іншими «чутливими» продуктами відповідно до правил оновлених автономних торгових заходів, запропонованих Комісією.
Утім слід мати на увазі, що протягом цього періоду насіння пшениці, кукурудзи, ріпаку та соняшнику українського походження не може реалізовуватися в п’яти зазначених країнах. Продукція може лише транзитом проходити через їхню територію.
Президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн висловила переконання, що досягнута угода «захищає як експортну спроможність України, щоб вона могла продовжувати годувати світ, так і засоби до існування європейських фермерів». Позитивно відреагували на це й у Варшаві.
«Протягом останніх двох тижнів велися дуже інтенсивні розмови, переговори з українською стороною та з Європейською комісією, і ті нормативні акти, які зараз ухвалює ЄК, відповідають нашим очікуванням щодо послаблення напруженості на внутрішньому ринку», – заявив прем’єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький, додавши, що в міжнародній економічній політиці необхідно намагатися ухвалювати рішення, які є здійсненними і водночас захищають національні інтереси.
Моравецький також наголосив, що завдання польського уряду полягає в тому, щоб захистити польського фермера і польський ринок. І саме тому, за його словами, разом з кількома країнами на східному фланзі ЄС було вжито відповідних заходів.
У Києві не поділяють оптимізму західних сусідів. Так, заступник керівника Офісу президента України Ігор Жовква не вдоволений відсутністю солідарності з боку Польщі.
«На жаль, я не відчуваю жодної солідарності з боку Польщі», – зазначив він.
Зважаючи на потребу України в умовах війни реалізовувати свою агропродукцію за кордон, ситуація виглядає щонайменше дивно. А це має ризики для відносин між країнами.
Водночас варто наголосити на тому, що, згідно з підписаною Угодою про асоціацію між Україною та ЄС, яку, до речі, ухвалили всі держави – члени Співдружності, Євросоюз не може в односторонньому порядку ухвалювати рішення, які обмежують торгівлю і можливості транспортування українських товарів до Європи. Ба більше, він не може погіршувати правила, що пов’язані з реалізацією, митом і іншими процедурами.
Так само Польща, як і інші держави, не мали права порушувати Угоду та правила ЄС у частини торгівлі, бо це створило доволі небезпечний прецедент, якщо говорити про європейську єдність і норми функціонування єдиного європейського ринку.
А як щодо фермерів?
Чи дійсно варта справа заходу? У цьому контексті важливо розуміти реакцію аграріїв, заради яких уряд Моравецького, власне, запровадив односторонні обмеження на імпорт української сільгосппродукції.
За словами голови правління Поморської сільськогосподарської палати Веслава Буржинського, коли лідер панівної політсили «Право і справедливість» Ярослав Качинський виголосив заяву щодо ембарго, серед фермерів «панували задоволення та ейфорія». Однак інформація щодо угоди про транзит насторожила аграріїв, оскільки польські порти не мають достатньої спроможності.
Також Буржинський розповів, що впродовж останніх трьох років він переконував різні міністерства створити додаткові можливості для перевалки на польському портовому причалі. Проте нічого не було зроблено.
«Тому ми боїмося, що товари з України будуть перешкоджати експорту нашого збіжжя», – аргументує Буржинський.
Та чи дійсно присутність української пшениці в Польщі, як стверджують місцеві аграрії, негативно впливає на ринок і знижує ціни, через що тамтешні фермери нібито втрачають свої кошти?
Насправді цінові тенденції не демонструють особливого впливу української пшениці на ціноутворення в Польщі. Оскільки вони насамперед продиктовані світовими трендами і глобальним ринком.
Річ у тім, що коливання цін на пшеницю в Польщі та на Паризькій фондовій біржі були майже еквівалентними. В обох випадках в останній період вони йшли по низхідній, а отже, вплив українського насіння на ціни в Польщі був незначним.
«Аналіз закупівельних цін на кукурудзу і пшеницю в період березня-жовтня 2022 року показує, що в Люблінському, Підляському та Підкарпатському воєводствах вплив війни в Україні був відносно невеликим», – повідомив доктор Інституту економіки сільського господарства і економіки харчування Вєслав Лопацюк.
Вину України в бідах селян Польщі та інших східноєвропейських країн не бачить й речник Польської профспілки індивідуальних фермерів Адріан Вавжиняк. За його словами, деякі проблеми регіону було спричинено самими урядами, оскільки аграрії, заохочувані політиками, накопичували врожаї, через що й виник надлишок сільгосппродукції.
«Це призвело до зниження реалізації зернових під час збирання та зберігання фермерами, тож сьогодні вони розплачуються зменшенням доходів від продажу зернових», – сказав Вавжиняк.
Попри відсутність доказів того, що агропродукція з України суттєво знижує ціни в Польщі, це не надто впливає на думку польських фермерів, метою яких є отримати субсидії на зерно. Тому як додатковий аргумент вони скаржаться на значно вищі витрати на сільгоспвиробництво, аніж до повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
«Різні засоби захисту рослин подорожчали, приблизно на 30% дорожчає агротехніка, зросла вартість робочої сили. Тому закупівля пшениці по 1400 злотих за тонну нам видається адекватною ціною», – заявив Веслав Буржинський,
Водночас за словами президентки Зернової і кормової палати Моніки Пьонтковської, причиною повного блокування торгівлі зерном стали обіцянки уряду запровадити субсидії на ціни на пшеницю та інші зернові культури. І своєї мети польський уряд досягнув.
Дотації чи адмінресурс?
Згідно з постановою Ради міністрів Польщі від 21 квітня, аграрії отримають компенсацію до 1400 злотих за тонну пшениці, що цілком їх влаштовує. Виникає логічне запитання: наскільки великими є ці видатки?
«Уся ця допомога оцінюється приблизно в 10 мільярдів злотих. Це справді, пане прем’єре, ще раз підкреслю, є найбільшою допомогою, яка коли-небудь була надана польському фермеру в історії», – з гордістю заявив міністр сільського господарства Польщі Роберт Телус.
Чималі кошти, варто визнати. Адже закон про бюджет на 2023 рік передбачає 672,5 млрд злотих видатків, а це означає, що допомога фермерам становитиме понад 1% річного державного бюджету.
Ситуація доволі цікава. З одного боку, присутність української пшениці істотно не знижує її ціну в Польщі, з іншого – уряд у стислі терміни виділяє досить солідні дотації фермерам. Тож яка основна мотивація заборони імпорту сільськогосподарської продукції з України?
Кроки уряду відповідають виборчій логіці партії «ПіС», яка воліє повернути голоси жителів села і готова заплатити за це будь-яку ціну. Особливо це важливо напередодні парламентських виборів, які відбудуться восени.
«Якщо подивитися на географію аграрних протестів, то можна побачити значну їхню концентрацію в південно-східній Польщі. Цей регіон забезпечує значну підтримку ПіС. Тому контроль над зерновою кризою є таким важливим для Ярослава Качинського», – поділився міркуваннями соціолог Єжи Бартковський.
Отже, гонитва за підтримкою сільського електорату, особливо на півдні та сході країни, серед якого ПіС тривалий час зберігає лідерські позиції, підважує позицію Польщі як найсильнішого союзника України.
Ситуація породила цілий ланцюжок схожих рішень в інших державах регіону. До Польщі, Угорщини, Польщі, Румунії, Словаччини та Болгарії вже приєдналася Молдова, яка офіційно повідомила про намір долучитися до рішення ЄС установити тимчасові обмеження на імпорт зернових та олійних культур з України (у Києві готують контрзаходи).
Усе це особливо небезпечно на тлі попереджень про можливе блокування Росією чорноморського зернового коридору. Через що криза все більше нагадує продовольчу блокаду, яку важко ототожнювати з Європейською політикою сусідства.
Обнадійливим сигналом стала заява про створення спільної консультаційної групи для моніторингу відповідних проблемних питань, пов’язаних з експортом української аграрної продукції, про що під час брифінгу 9 травня в Києві заявили президент України Володимир Зеленський і президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн.
«Ми очікуємо від Євросоюзу сильних, європейських за змістом рішень і зняття всіх обмежень якомога швидше. Якщо буде політична воля – а наші сьогоднішні переговори засвідчують, що така воля є, – то зможемо знайти оптимальні й справді сильні рішення, які захистять інтереси як Європи загалом, так і українців, які страждають на додачу до всього ще й від застосованих проти нас експортних обмежень», – сказав Зеленський, наголосивши, що Україна сьогодні зіткнулася з проблемами саме в тому питанні, де Європа має демонструвати сильні прояви солідарності, пропорційні наявним загрозам.
Волю до подолання кризи сторони мають. Залишилося втілити наміри в життя.