Болючі історичні проблеми
Південна Корея не може забути, як поводили себе окупаційні японські війська. Жителі азійської республіки часто згадують, як японці гнали корейських робітників на каторгу, як примусово вивозили їх з території острова, про насильство над корейськими жінками, яких офіцери та солдати Імператорської армії Японії перетворювали на сексуальних рабинь. Є ще одна важлива проблема – суперечка за острови архіпелагу Ліанкур (Такешіма, Токто). Ці проблеми не вирішуються протягом десятиліть, але з приходом до влади в Південній Кореї консерваторів на чолі з президентом Юн Сок Йолем усе ж зʼявився шанс на врегулювання.
До цього моменту дві країни йшли надто довго, кожна намагалася вирішити суперечності без урахування позиції опонента. Яскравий приклад – врегулювання питання компенсацій корейським робітникам.
За 35 років окупації японські війська примусово вивезли з Корейського півострова 780 тис. людей на каторгу – для видобутку вугілля, виплавки металів тощо. Одночасно зі встановленням дипломатичних відносин Японія та Корея уклали угоду про компенсації, згідно з якою Токіо обіцяло Республіці Корея $300 млн компенсаторних виплат і ще $200 млн економічної допомоги. Сторони тоді заявили, що питання минулого остаточно врегульовані, що Японія більше не повинна нічого сплачувати корейському народу.
Однак у 2018 році Верховний суд Південної Кореї зобов’язав японські корпорації "Nippon Steel & Sumitomo Metal" і "Mitsubishi Heavy Industries" сплатити компенсації південнокорейським робітникам за примусову працю на їхніх заводах у роки Другої світової війни. Крім того, суд ухвалив, що Базовий договір про встановлення дипломатичних зносин від 1965 року не скасовував права постраждалих корейських робітників вимагати компенсації за «злочини проти людяності, вчинені японськими компаніями, які перебували у прямому звʼязку з незаконним колоніальним правлінням уряду Японії, який розвʼязав агресивну війну проти Кореї».
Рішення очікувано викликало негативну реакцію як у японському уряді, так і серед японських бізнес-кіл.
У 2019 році між країнами розпочалася торговельна війна. У Південній Кореї жителі вийшли на масові демонстрації, закликаючи до бойкоту японських товарів. Це призвело до значного падіння продажів серед корейських компаній. Японія виключила зі списку країн з режимом сприяння торгівлі (білий список) Республіку Корея – єдину азійську державу, яка раніше входила до нього. Це не могло не позначитися на південнокорейській економіці: Сеул сильно залежав від японської сировини, необхідної для створення напівпровідників, випуск яких був критично важливий для нормального функціонування економіки країни. У відповідь Японію виключили з південнокорейського білого списку.
Перші кроки до примирення
Питання вдалося врегулювати після зустрічі лідерів у березні, яку назвали важливим першим кроком до відлиги між двома країнами. У Сеулі повідомили, що вдалося домовитися з Японією щодо компенсації за примусову працю корейських робітників. Глава МЗС Південної Кореї Пак Джин офіційно заявив про створення громадського фонду, який займатиметься виплатами корейцям, які постраждали від примусової праці, замість прямих платежів з боку японських компаній.
Відповідно до розробленої адміністрацією Юн Сок Йоля схеми, фонд, афілійований з міністерством внутрішніх справ Південної Кореї, збиратиме для цього «добровільні» пожертвування від приватного сектору. Причому донорами, швидше за все, виступатимуть південнокорейські компанії. Установа здійснюватиме відповідні виплати не лише постраждалим або їхнім представникам, які у 2018 році виграли суд проти "Mitsubishi Heavy Industries" і "Nippon Steel", але й іншим позивачам, справи яких ще не завершені.
Самі жертви, а також громадські активісти, які їх підтримують, виступили рішуче проти запропонованого урядом плану, назвавши його «перемогою Японії і повним провалом уряду Південної Кореї». Соцопитування показали, що майже 56% опитаних вважають таке рішення президента Юна «принизливим».
Врегулювання питання про компенсації стало передумовою для усунення наслідків торгової війни 2019 року. Міністерство зовнішньої торгівлі, промисловості та ресурсів Республіки Корея оголосило про досягнення з японською стороною домовленості про зняття запроваджених обмежень на експорт до Південної Кореї матеріалів, які використовують для виробництва напівпровідників, фтористого водню та фторованого поліаміду, а також приймачів – фоторезисторів. Сеул зі свого боку відкликає скаргу до СОТ, подану у відповідь на японські обмеження. Зараз сторони ведуть перемовини щодо якнайшвидшого повернення Південної Кореї до японського білого списку, що передбачає спрощений порядок контролю над експортом.
Ключовим досягненням двостороннього саміту в березні стало відновлення дії Угоди про обмін оборонною інформацією. Ця домовленість виникла у 2016 році і була обумовлена екзистенційною загрозою, яку становить ракетно-ядерна програма КНДР. Вона передбачає обмін розвідувальними даними про ракети Північної Кореї, включаючи будь-яку інформацію, повʼязану з обороною. Це дозволяє, зокрема, постачати радіолокаційні дані про північнокорейські балістичні ракети, отримані з південнокорейських літаків-розвідників, а також отримувати інформацію від північнокорейських біженців.
Японія зобовʼязується надавати Південній Кореї розвідувальні дані про північнокорейські підводні човни, отримані японськими протичовновими розвідувальними літаками, а також дані від своїх супутників-шпигунів про підготовку до наступних ракетних пусків КНДР.
Відновлення угоди є надзвичайно важливим кроком, адже, ймовірно, поширюватиметься не лише на КНДР, а й на Китай і, можливо, РФ.
Візит Кішіди до Сеула
Усе це призвело до нормалізації відносин, у зв'язку з чим японський прем’єр Кішіда кілька днів тому відвідав Республіку Корея. Цьому сприяли й інші, більш глобальні фактори: вторгнення Росії в Україну, посилення спроможностей Китаю у регіоні, ракетно-ядерна програма КНДР.
Лідери держав домовилися проводити консультації щодо питань регіональної безпеки в Індо-Тихоокеанському регіоні, об’єднати зусилля для протистояння з Китаєм і КНДР. Також вони погодилися зміцнювати тристоронню взаємодію з питань безпеки у форматі США – Республіка Корея – Японія. У звʼязку з чим Юн Сок Йоль заявив, що Вашингтонська декларація, підписана США та Південною Кореєю з метою стримування КНДР, може бути доповнена і не виключає приєднання Японії. За його словами, співпраця з Токіо стане можливою, коли американо-південнокорейські домовленості виконуватимуться в повному обсязі і США будуть готові до участі у тристоронньому форматі.
Безумовно, потепління в японо-корейських відносинах є гарною новиною, оскільки створення геополітичного трикутника США – Японія – Південна Корея в рамках концепції Вільного та відкритого Індо-Тихоокеанського регіону стає більш реалістичним. Відкриваються перспективи тристороннього співробітництва з питань обміну розвідувальними даними – саме такий сценарій є найімовірнішим. Укладення угоди між Республікою Корея, Японією та США щодо обміну даними радіоелектронної розвідки допоможе краще координувати роботу зі стримування КНДР.
Водночас є кілька суттєвих стримувальних факторів для подальшого успіху в процесі примирення, розпочатого цього року. Залишається невирішеним питання спірних островів, які Токіо далі офіційно вважає японською територією, про що щорічно згадується у Білій книзі оборони. Поки що жодна сторона не готова йти на поступки.
Напередодні поїздки Кішіди до Сеула Японія подала південнокорейському МЗС протест у звʼязку з відвідуванням архіпелагу Ліанкур депутатом Національних зборів Республіки Корея від опозиційної партії «Тобуро» Чон Ен Гі. Можна не сумніватися, що ініціатива Тобуро була провокацією, проте МЗС Південної Кореї протест відхилило.
Водночас двом лідерам потрібно впоратися з критикою. Юну доведеться протистояти опозиції, яка не втрачає ні найменшого шансу розхитати рейтинг президента і назвала нормалізацію відносин з Японією «однією з найстрашніших дипломатичних катастроф в історії». Кішіда має відбиватися від правого флангу Ліберально-демократичної партії та інших консерваторів. «Sankei Shimbun», праворадикальна газета, розкритикувала позитивну реакцію японського уряду на план Юна щодо компенсацій та «пособництво» Південній Кореї за «спотворення та засудження історичних фактів».
Важливу роль відіграватиме і китайський фактор, адже Пекін агресивно сприймає нормалізацію двосторонніх відносин Японії та Південної Кореї, особливо на тлі зміцнення оборонного потенціалу Токіо. Ще у 2016–2017 роках Сеул зазнав значного економічного тиску з боку Пекіна після того, як США розмістили батареї ПРО THAAD на території Південної Кореї. В умовах залежності Сеула від Китаю в постачанні критичних мінералів і загального високого рівня взаємної торгівлі Юн Сок Йоль веде дуже обережну політику щодо Пекіна (досить згадати відмову південнокорейського президента зустрітися з ексспікером Конгресу США Ненсі Пелосі після її візиту на Тайвань). Зараз Юн утримується від рішень, які змусили б КНР вдатися до методів економічного примусу.
А проте, перші найважливіші кроки зроблені, і можна сподіватися на подальший успіх нормалізації відносин Південної Кореї та Японії. Це може стати ключовою умовою для формування нової, більш стабільної архітектури безпеки в Індо-Тихоокеанському регіоні.