Про що домовилися
Свій візит корейський лідер розпочав з відвідин Центру космічних польотів NASA. Вашингтон і Сеул підписали спільну заяву про співпрацю в галузі дослідження космосу та космонавтики: домовилися реалізовувати нові проєкти в рамках програми дослідження Місяця «Artemis», спільно розробляти супутникові навігаційні системи. Проте найважливіше – дві країни дійшли згоди, що їхній альянс вийде за рамки технологічного та економічного аспектів і пошириться на сферу безпеки в космосі.
Глава Південної Кореї привіз із собою представників 122 компаній. У рамках візиту було організовано діловий круглий стіл та укладено 23 угоди, що передбачають активізацію співробітництва в галузі атомної енергетики, у виробництві акумуляторних батарей, напівпровідників, робототехніки, розробки біотехнологій, розвиток авіації, водневої промисловості. Американські технологічні корпорації інвестують $1,9 млрд у створення на території Кореї виробничих потужностей, пов'язаних з виробництвом чистого водню та напівпровідників.
"Samsung SDI" оголосив про плани побудувати спільний із "General Motors" завод з виробництва акумуляторних батарей для електромобілів (EV) на території США. Передбачається, що підприємство випускатиме призматичні та циліндричні акумулятори з високим вмістом нікелю.
Голова Південної Кореї також провів переговори з генеральним директором "Tesla" Ілоном Маском, причому на прохання мільярдера. Юн Сок Йоль попросив Маска розглянути Південну Корею як майданчик для розміщення гігафабрики "Tesla" з виробництва електромобілів в Азії. Якщо Маск ухвалить таке рішення, Сеул допоможе вирішити питання, пов’язані з вибором локації, податковими пільгами та робочою силою. Крім того, Юн також висловив зацікавленість у налагодженні співпраці між південнокорейськими аерокосмічними компаніями та американською "SpaceX".
Глава республіки відвідав Пентагон, де зустрівся з міністром оборони США Ллойдом Остіном, а також Командний центр національних збройних сил США (NMCC). Юн став першим іноземним лідером, який відвідав Агентство перспективних оборонних дослідницьких проєктів (DARPA).
Південнокорейський президент виступив перед Конгресом США. У своїй промові він засудив вторгнення Росії в Україну, назвавши дії російського керівництва «порушенням міжнародного права та спробою в односторонньому порядку силою змінити статус-кво», а також заявив, що Сеул «рішуче засуджує неспровокований збройний напад на Україну».
Вашингтонська декларація
Найголовнішою подією поїздки Юна стала зустріч з американським президентом Джо Байденом. Під час урочистого обіду південнокорейський президент заспівав на прохання Байдена улюблену пісню – "American Pie" Дона Макліна. Американський президент подарував Юну гітару виконавця.
Утім, звісно, головним результатом зустрічі стало підписання Вашингтонської декларації, що передбачає посилене стримування КНДР. Відповідно до домовленостей, Вашингтон і Сеул створять новий дорадчий орган – Консультативну групу з ядерних питань (NCG), яка за своїм функціоналом (обмін інформацією, спільне планування та стримування, нівелювання загроз з боку Північної Кореї) схожа на Групу ядерного планування НАТО. Вона передбачає регулярні двосторонні консультації з питань ядерного та стратегічного планування. Сторони вирішили розширити рамки спільних військових навчань, відпрацювання застосування ядерної зброї, подальший розвиток інтеграції озброєнь Південної Кореї до системи стратегічного планування США.
США та Корея домовилися, що американські підводні човни, зокрема ядерні ракетоносці, швартуватимуться в доках Південної Кореї – уперше за останні 40 років, однак США не планують розміщувати свої ядерні боєголовки на півострові. Сеул же братиме участь у плануванні та консультаціях щодо будь-якого можливого застосування ядерного озброєння на Корейському півострові.
Сеул зобов'язується не розробляти ядерної зброї і підтвердив відданість ДНЯЗ та американо-південнокорейській угоді про співпрацю у сфері мирного використання атомної енергії. Вашингтон зі свого боку підтвердив готовність захищати Південну Корею – тобто надав ядерні гарантії, аналогічні тим, які у 70-ті роки отримала Японія в обмін на «три неядерні принципи». У США попередили, що будь-яка атака з боку КНДР з використанням ядерної зброї призведе до швидкого і нищівного ядерного удару, який покладе край режиму Північної Кореї. Сторони також прагнуть поновити переговорний процес з КНДР без попередніх умов, щоб забезпечити повну денуклеаризацію Корейського півострова.
Відповідно до Вашингтонської декларації, міністерство оборони США анонсувало розгортання атомного підводного ракетоносця класу «Огайо» в Південній Кореї. Субмарина несе на борту до 20 балістичних ракет з дальністю польоту 7000 км.
Ядерна зброя була однією з найважливіших тем зустрічі Юна та Байдена. Це пов'язано з тим, що вторгнення Росії в Україну стало згубним прикладом для КНДР, яка інтенсифікувала ракетні запуски. Вірогідно, вона готується до чергового ядерного випробування, судячи з даних південнокорейської розвідки. Непередбачуваність керівників Північної Кореї підштовхнула південнокорейські еліти відновити дискусії про отримання рівнозначного інструменту стримування.
З минулого року в Південній Кореї не вщухають дебати щодо того, яким шляхом має піти країна, щоб здобути ядерний потенціал: розробити самостійно (адже Південна Корея – одна з небагатьох країн, що має всі необхідні ресурси для розробки ядерної зброї у відносно короткі терміни) чи попросити США розмістити стратегічне озброєння на південнокорейській території за аналогією з НАТО (на території шести країн Альянсу – Німеччини, Італії, Туреччини, Бельгії, Нідерландів, Канади – розміщена ядерна зброя США на постійній основі).
Такі дискусії дещо занепокоїли Вашингтон, який, безумовно, готовий посильно допомагати союзникам, але перспектива розширення ядерного клубу, тим більше в Азії, де вже є чотири ядерні держави, навряд чи викликає ентузіазм. Тож Юн Сок Йоль поклав край дискусіям про накопичення Південною Кореєю ядерного потенціалу, принаймні в коротко- та середньостроковій перспективі.
Південнокорейська опозиція, зокрема, Демократична партія (Тобуро) та її голова Лі Чже Мен, критично поставилися до Вашингтонської декларації. Демократи традиційно виступають за стриманий розвиток американо-південнокорейського альянсу та поступове налагодження відносин з Північчю заради майбутнього об’єднання Кореї. Лі заявив, що Вашингтонська декларація дестабілізує ситуацію в регіоні в розпал протистояння між США та Китаєм.
Південна Корея і НАТО
Система безпеки у Східній Азії ґрунтується на концепції часів Холодної війни – «системі осі та спиць». В її основі лежать двосторонні договори США із союзниками в регіоні: Японією, Республікою Корея, Філіппінами, Таїландом, Тайванем. Характерною компонентою зовнішньої політики США за адміністрації Байдена стало створення в регіоні малих альянсів: Чотиристороннього діалогу з безпеки (QUAD), що включає Австралію, Індію, США та Японію, також AUKUS, до якого входять Австралія, Великобританія та Сполучені Штати.
Протягом президентства Дональда Трампа (2016–2020) США відводили досить невелику роль Республіці Корея в регіоні. Через низку причин, зокрема – суперечливі відносини Сеула з Токіо та високу залежність південнокорейської економіки від Китаю.
Ситуація почала змінюватися на початку 2020-х років. Адміністрація Байдена узялася створювати альянс по лінії США – Республіка Корея – Японія та активніше залучати Сеул до протистояння з Китаєм.
Ще однією характерною рисою зовнішньої політики Байдена є нарощування координації між євроатлантичними та азійськими союзниками США. Уже 2020 року НАТО ініціювала діалог з Австралією, Новою Зеландією, Південною Кореєю та Японією. 2022 року взаємодія в цьому форматі помітно розширилася: лідери чотирьох країн-партнерів уперше отримали запрошення на саміт Північноатлантичного альянсу. На цій зустрічі президент Кореї Юн оголосив про плани подальшого зміцнення співпраці між Вашингтоном, Сеулом і Токіо з питань безпеки, щоб протидіяти загрозі розвитку ракетно-ядерної програми КНДР. Він також зазначив: аби нормалізувати ситуацію в Азії, потрібна допомога НАТО.
Для НАТО КНДР становить небезпеку, бо її ядерні розробки можуть призвести до ефекту доміно, коли такі держави, як Японія чи та сама Південна Корея, почнуть створювати власні ядерні програми.
Аби зміцнити європейську безпеку, Сеул готовий розширити економічну взаємодію з країнами НАТО, зокрема, забезпечити безперебійні постачання напівпровідників, сприяти будівництву АЕС і модернізації енергетичних об'єктів, а також активізувати військово-технічне співробітництво. Південна Корея вже продала Польщі навчально-бойові літаки FA-50, бойові танки K-2, самохідні гаубиці K-9 і БМП AS21. Вона подала заявки на участь у підрядах з будівництва АЕС у Великобританії, Чехії, Польщі, Франції, Румунії, Нідерландах. Згоду на виробництво озброєння на $3 млрд, які Штати мають намір викупити та надати Україні через Чехію, можна частково пояснити саме цілями Сеула зміцнити зв'язки з НАТО та Європою.
Перспектива дислокації підрозділів Альянсу на Корейському півострові актуальна на тлі нарощування військової могутності Китаю в Індо-Тихоокеанському регіоні. Водночас Південна Корея здатна і вже постачає високоякісну зброю країнам НАТО. Також Сеул може надати потрібні розвіддані. З огляду на технологічний потенціал Південної Кореї привабливою є співпраця в галузі кібербезпеки для протидії загрозам з боку Китаю та РФ. До речі, у травні минулого року Національна розвідувальна служба Республіки Корея набула членства в Центрі НАТО зі співробітництва у сфері кібербезпеки, який базується в Естонії. Південна Корея стала першою країною Східної Азії, яку прийняли до кіберцентру Альянсу.
Однак взаємодіяти з Південною Кореєю НАТО значно складніше, ніж з Японією. Сеул не прагне обмежувати відносини з Пекіном і не сприймає його як стратегічну загрозу національній безпеці, а отже, має відмінний від Альянсу погляд на Китай.
Загалом, візит Юн Сок Йоля позбавив Сеул можливості змінювати правила гри. Вашингтонська декларація фіксує статус Південної Кореї як молодшого союзника США. При цьому, як видається, адміністрація Юн Сок Йоля готова до більш активної залученості в американо-китайське протистояння та збільшення значущості південнокорейських технологій на американському ринку. Рейтинг Юна нестабільний, і багато його рішень не популярні серед суспільства, як, наприклад, нещодавня нормалізація відносин з Японією. Навіть візит до США, згідно із соцопитуваннями, багато хто сприймає негативно. Опозиція не спить і критикує кожен крок Юн Сок Йоля, подекуди вкрай різко. Утім якщо адміністрація зміниться і до влади повернуться ліві, умови американо-південнокорейської взаємодії, закріплені у Вашингтонській декларації, залишатимуться сталими.