Суд уже розглянув матеріали справи, які мали відповісти на запитання: чи був літак збитий саме «Буком» і, якщо так, звідки була випущена ракета? Оприлюднена інформація не є точкою зору чи рішенням суду, а тільки висновками слідчої групи, зробленими на підставі доказів, зібраних протягом розслідування цього злочину.
Зокрема, Гіркіна, Дубинського, Пулатова та Харченка звинувачують у тому, що через великі втрати людей і техніки в боях з українською армією на Донбасі вони наполягали на необхідності посилити протиповітряну оборону, щоб протистояти українським військово-повітряним силам, та ініціювали запит щодо «Бука». Отримавши установку, забезпечили транспортування ЗРК разом з військовим екіпажем на поле поблизу Первомайського, а після використання забезпечили охорону та повернення машини назад, до Росії. Як і в попередніх засіданнях, цього разу були оприлюднені численні відео- та аудіоматеріали.
Суд детально зупинився на ситуації на сході України у 2014 році, згадавши революцію Гідності, незаконну анексію Криму, призначення Сергія Аксьонова так званим прем’єр-міністром АРК, проросійські протести на сході країни, зокрема в Донецькій і Луганській областях.
До речі, за словами Гіркіна, саме Аксьонов запросив його як радника з питань безпеки. На його ж прохання Гіркін добровільно з квітня 2014 року очолив групу терористів і повів їх на Слов’янськ, а потім став так званим міністром оборони «ДНР», повернувшись у РФ 15 серпня того самого року. Саме Аксьонову Гіркін скаржився на втрати, у нього він просив ЗРК.
За освітою Гіркін – історик, пройшов добровольцем та у складі російської регулярної армії декілька війн, продовжив кар’єру у ФСБ і звільнився у званні полковника в березні 2013 року.
Щодо іншого обвинуваченого, Дубинського, то він також професійний, з тридцятирічним стажем, військовий і вийшов у відставку у званні полковника ГРУ. Йому своєю чергою зателефонував Гіркін, після чого він приїхав у Слов’янськ. Гіркін призначив Дубинського своїм заступником і керівником розвідки.
Пулатов – ще один професійний військовий, вийшов у відставку у званні підполковника ВДВ РФ. На Донбасі став заступником Дубинського. А Харченко, інженер за освітою, очоливши роту розвідки, був підлеглим і Дубинського і Пулатова.
Варто зауважити, що суд під час слухань вживає термін «сепаратисти», що нібито дозволяє йому дистанціюватися від політики.
«Через бомбардування з повітря українською армією сепаратисти втрачали людей. Вони збили декілька гелікоптерів і літаків, але українці домінували в небі. У сепаратистів не було чим відповідати на це через недостатнє озброєння – вони мали тільки декілька ЗРК «Стрела-10» з дальністю ураження 3 400 метрів, але не могли поцілити в літак, який летить високо. Через це потреба у військовій допомозі зростала, зокрема, проти літаків. Відповідно до матеріалів справи, перший запит на протиповітряний захист з’явився в перехопленій розмові на початку червня 2014 року», – зачитав суддя Дагмар Костер (Dagmar Koster) матеріали справи.
У перехопленій від 9 червня 2014 телефонній розмові між Гіркіним і заступником на той час Аксьонова Михайлом Шереметом Гіркін просить «першого, Аксьонова» про значну допомогу з РФ.
Михайло: Ігорю, здрастуй, це Михайло, ти мене пам’ятаєш – я помічник першого.
Гіркін: Так, слухаю.
Михайло: Мені Сергій сказав, що ви хочете вийти на зв'язок, дати якусь інформацію.
Гіркін: Інформація, вона загальновідома: що якщо найближчим часом не буде масштабної допомоги, то задавлять. Більше нічого. Але допомога потрібна дійсно масштабна. Вже не вистачає. Давати на годину по чайній ложці, як зараз, це вже не зіграє ролі – співвідношення сил дуже велике з боку противника. Якщо вони такими самими темпами почнуть наступ на інші міста, то з неготовими, необстріляними людьми вони нас дуже швидко розкатають. А потім розкатають і мене. І якщо не буде вирішено питання з російською допомогою, повітряним прикриттям, хоча б з допомогою артилерії, то не втримати нам схід. По-перше, коли була потрібна ця допомога – масштабна та максимальна, її ні х***на не давали, а те, що дають зараз, це було потрібно місяць тому. Зараз це тільки для підтримки штанів, не більше. Переломити ситуацію якимось чином ми не зможемо. Вони почали нас затискати на всіх напрямах.
Михайло: Я зрозумів.
Гіркін: Нам потрібні протитанкова артилерія, танки, нормальні ППО, з ПЗРК уже не можемо впоратися. І все це треба з уже готовими спеціалістами – тому що часу готувати їх у нас немає. І не буде. Це треба довести (до відома). Рано чи пізно все рівно доведеться ухвалювати рішення. Тільки його доведеться ухвалювати, коли значна частина ополчення буде знищена, а лінія фронту відкотиться куди-небудь за Донецьк. Така ситуація. Я прошу донести до першого.
Михайло: Я зрозумів. Дякую.
Потім відбулася вже безпосередньо розмова Гіркіна з Аксьоновим:
Аксьонов: Здорово, Ігорьоха.
Гіркін: Бажаю здоров'я.
Аксьонов: Молодця там, як завжди ти, у своєму стилі. Кількома словами ситуація така: я у вівторок був там, де потрібно. По ситуації… У мене сьогодні ввечері зв'язок о 22:00 з тими, хто це рішення вже ухвалив, зараз у мене були ті, хто працював тут, ти всіх знаєш, вони вже отримали всю картину – всі ті, хто був в обох будівлях…
Гіркін: Я розумію…
Аксьонов: Усі отримали картину. Треба, щоб ти мені о 22:00–22:30 по цьому ж каналу зателефонував, і я тебе вже прямо проінформую…
Гіркін: Розумію. Добре. Я буду на зв’язку в цей час, але ти розумієш ситуацію…
Аксьонов: Розумію. Послухай, я її у вівторок так і змалював, що якщо ми не зробимо конкретних ситуацій, то ми втратимо всі ринки збуту…
Гіркін: Ми втратимо все, вони ж просто довбають усе…
Аксьонов: Я ж тобі кажу – втратимо ринки збуту. Ми ж з тобою розуміємо, про що говоримо. Я ситуацію всю пояснив. При мені людина набрала іншого товариша, який відповідає за проведення, я в середу з ним ще раз проговорив, у четвер проговорив з Костею і сьогодні чекаю…
Гіркін: Чекатиму.
Трохи пізніше, 14 червня, Харченко зателефонував Гіркіну і доповів про те, що українська сторона завдає ударів з повітря. На це Гіркін пообіцяв, що протиповітряні засоби будуть уже днями. Окрім цієї розмови, є в матеріалах справи і розмова між так званим прем’єр-міністром ДНР Бородаєм і радником президента РФ Путіна Владиславом Сурковим від 11 липня. Вона починається з того, що Сурков повідомляє, що говорив з «найвищою людиною, яка відповідає за всі військові речі, і Суркову було сказано, що розуміють ситуацію і що вже йде підготовка», – переповів розмову суддя.
Варто згадати, що в інтерв’ю від 16 червня 2014 російському ЗМІ Бородай сказав, що він знайомий із Сурковим дуже давно й поважає його. «Не буде перебільшенням сказати, що Сурков – наша людина в Кремлі», – заявив тоді терорист.
Гіркін у свою чергу, але вже 14 квітня 2015 констатував, що Сурков грав значну роль: «Сурков – один з помічників Путіна, і Путін зробив його відповідальним за політику щодо України та Новоросії. Він мав тактичне лідерство, був відповідальним і мав великий вплив на ситуацію в Новоросії», – зачитав суддя з матеріалів справи.
Тим часом 15, 16 та 17 липня 2014 року бої тривали, терористи зазнавали значних втрат у живій силі та техніці, про що говорили в багатьох телефонних розмовах, які також були заслухані в суді. Уже 16 липня в цих діалогах почав фігурувати «Бук». Так, Дубинський говорить Пулатову: якщо "Бук" прийде вночі, він одразу піде до Пулатова. «Більше нам нічого робити, тільки на «Бук» сподіватися», – сказав тоді Дубинський.
Слідство вважає, що система «Бук» була доставлена в ніч проти 17 липня. У суді була продемонстрована мапа з вірогідним маршрутом ЗРК, перевезеним із Суходольська через Донецьк у Сніжне. Заслухали і діалог між терористом «Бурятиком» і Дубинським.
Дубинський: Слухаю, «Бурятику».
Бурятик : Куди нам цю красуню вантажити, Миколайовичу?
Дубинський: Цю?
Бурятик: Так, котру я привіз. Я вже в Донецьку.
Дубинський: Це те, про що я думаю: М, так? Ой, БМ.
Бурятик: Так, "Бук".
Дубинський: Вона на тягачі?
Бурятик: Так, її треба десь розвантажити, щоб заховати.
Дубинський: Вона з екіпажем?
Бурятик: Так. З екіпажем.
Дубинський: Не треба її нікуди ховати, вона зараз піде туди, ти зрозумів, куди?
Бурятик: Так, я зрозумів.
Пізніше між ними знову відбулася телефонна розмова, під час якої Дубинський поцікавився: «Бурятик» має одну установку чи дві. Той відповів, що отримав тільки одну, яка приїхала на кордон своїм ходом, а потім була перевантажена на тягач, причеплений до "вольво" з білою кабіною.
У матеріалах справи фігурують і свідки, які чи то завдяки військовим знанням, чи то інформації, яка пізніше з’явилася в інтернеті, впізнали на тягачі «Бук» з ракетами, які було видно, хоча вони і були накриті сіткою. У суді також продемонстрували і фото, і відео пересування "вольво" з "Буком".
Після того як літак збили, але ще не було відомо, що це МН17, у перехоплених розмовах терористів йшлося про «сушку», яку вони збили і яка впала за шахтою поблизу Грабового. Пів години потому вперше заговорили про те, що це міг бути пасажирський літак. З моменту, коли стало зрозуміло, що це таки цивільний авіалайнер, розмови бойовиків змінилися: якщо спочатку вони говорили, що збили український Ан чи Су, то потім казали, що це українці збили "боїнг" із "сушки", яку вони збили опісля. Це випливає з перехоплених розмов обвинувачених.
Зокрема, через годину після того, як о 16:20 зазнав катастрофи МН17, о 17:42, терорист «Боцман» зателефонував Дубинському і повідомив, що «тут у нього літак підбили і він йде за ящиками». На це Дубинський питає: «Кого підбили? Ми також літак гахнули, "сушку" над Савур-Могилою. Ми ж отримали "Бук-М"». На це «Боцман» пропонує: «Може, "Градом" (теж ЗРК) їх накрити?» Але Дубинський скаржиться, що не має того, хто корегує вогонь. «Зараз чекаємо, начебто Росія з тієї сторони повинна є***ти по їхніх позиціях», – додав Дубинський.
Про збиту «сушку» він також доповів по телефону Гіркіну, сказавши, що його люди спостерігали, «як "сушка" вальнула "боїнг", а потім наші "сушку" є***ли "Буком"». Але Гіркін сумнівається: «Я в це не дуже вірю».
Слідство також вважає, що після пострілу "Бук" заховали в невідоме місце, а ввечері того самого дня установка повернулася в РФ.
Не обійшлося й без «позаштатних» ситуацій – екіпаж "Бука" загубив одного бійця, якого терористам потім довелося підвозити.
Дали свідчення й самі терористи. Так, свідок Купріянов, який на той час був членом «ДНР», заявив, що 17 липня Гіркін сказав йому особисто, що він повинен забрати високотехнологічне обладнання, яке важить приблизно 35-40 тонн, та евакуювати його з місця поблизу падіння "боїнга".
«Обладнання було поламане, тому що екіпаж з ним не впорався, і не може більше пересуватися самостійно. Евакуювати потрібно негайно, тому що на місце може прибути міжнародна місія, а наявність цього обладнання збурить небажане міжнародне занепокоєння, яке може нашкодити сусідній країні. За словами цього свідка, він не забирав обладнання особисто, проте відправив своїх людей з кранами та двома трейлерами. Обладнання було завантажено на трейлер, опісля було перевезено чи то в «ДНР», чи то в Росію. Після того як його люди повернулися вранці, він особисто доповів Гіркіну, що завдання виконано. Гіркін був дуже задоволений – це допомогло запобігти великому скандалу», – озвучив свідчення очевидця суддя.
Інший свідок, С21 на прізвисько «Лєший», засвідчив, що разом з іншими ввечері 17 червня 2014 року отримав наказ від Харченка ескортувати тягач з ракетною установкою зі Сніжного в Дебальцеве, але не далі – там «Бук» мали зустріти. За його словами, у кабіні тягача були три людини: цивільний водій та двоє військових, – які, відповідно до його свідчень, були членами екіпажу «Бука». Назад Лєший повернувся близько 5-ї години ранку, і «Харченко запитав – чи все ок?». Тільки тоді він почув про те, що «Бук» збив цивільний літак.
Слідство відтворило і зворотний маршрут установки, базуючись на даних перебування мобільних телефонів терористів і спираючись на свідчення очевидців.
На підставі перегляду більш ніж 500 відео та фото з "Буком" слідство прийшло до висновку, що установка належала 53 зенітно-ракетній бригаді РФ, яка базується в Курську.
Усі четверо висунуті звинувачення відкидають.