Нова національна модель
За епохи президента Сі Цзіньпіна Китай почав активно «закручувати гайки»: замість постулату попередників «отримати економічний розвиток будь-якою ціною» Сі Цзіньпін і його команда почали максимально посилювати роль держави в усіх суспільних сферах.
Політичною філософією сучасного Китаю є легізм – концепція, якій 2000 років, у ній головним інструментом управління людьми є система покарання та винагородження. У розумінні прихильників політики «батога та пряника» природа людини початково є поганою, а добре в людях є набутою навичкою. Лояльність до влади є ключовою чеснотою.
Компартія прагне збалансувати економічну нерівність у китайському соціумі. Тому величезні доходи технологічних компаній (у 2020 році Alibaba заробила $71 млрд, Tencent - $74 млрд) на ще не до кінця врегульованому ринку онлайнових послуг дають владі карт-бланш для оголошення «хрестового походу» проти «капіталістів» з метою взяти під контроль їхню діяльність.
Старт кампанії регулювання онлайн-бізнесів був очікуваний. По-перше, кейси Ant Financial і Didi Chuxing не були раптовими – ще минулого року було зупинено діяльність агрегатора таксі T3 Chuxing. Лише після виконання вимог регулятора додаток запустили на ринок. По-друге, ринок онлайн-послуг активно збільшився за останні роки, ставши одним з драйверів економічного зростання Китаю: у 2020 показники електронної комерції у країні становили $1.7 трлн. Але на ринку не було конкретних правил гри – тому уряд вирішив навести лад у галузі.
Упевнений у своїй економічній міцності, Пекін перебуває в геополітичній конфронтації з Вашингтоном і глобальній конкуренції з ним за великі дані (big data). Після IPO у Нью-Йорку до Didi Chuxing, а потім і до інших китайських технічних компаній, які вже продають свої цінні папери на американському ринку, як-от Full Truck Alliance, з боку уряду виникли питання про правила збереження персональних даних користувачів.
Основні мотивації та результати
Є чотири ключові фактори, які спонукають Пекін активно регулювати технологічні компанії. Перший: побоювання з приводу зростання ризиків для фінансової системи Китаю – як у випадку з Ant Financial. Другий: прагнення регулювати діяльність онлайн-платформ і мати контроль над потоками великих даних, які є «нафтою» для цифрової економіки. Третій: консолідація влади у внутрішньополітичній боротьбі всередині Комуністичній партії – згідно з розслідуваннями, одними з бенефіціарів виходу китайських технічних компаній на біржі США могли бути родичі попередніх керманичів Китаю, які є в опозиції до чинного президента. Четвертий: посилення конфронтації між США та Китаєм в економічній площині. З погляду Пекіна, у питанні технологічних компаній політична цілеспрямованість переважила ринкові принципи.
Ця регулятивна політика не є закінченням успішної історії інтернет-підприємництва в Китаї. Вона продовжиться, тому що є дуже важливою для національної економіки. Пекін хоче контролювати галузь і сигналізує гравцям: вони мають так реструктурувати свій бізнес, щоб жоден сегмент їхньої діяльності не випадав з поля зору наглядових органів. На зустрічі чиновників з онлайн-бізнесом було наголошено: «регулятор підтримує онлайн-платформи, але вони мають навчитися з кейсу Alibaba та розуміти, що таке пріоритет державних інтересів».
Через політику уряду китайські інтернет-гіганти втратили на фондовому ринку США $344 млрд ринкової капіталізації. Індекс китайських компаній, котрі котуються у США, NASDAQ Golden Dragon China Index знизився на 22%. Китайці на біржі Гонконгу продали цінних паперів вітчизняних технічних компаній на $8.2 млрд. Інвестори ставлять два запитання: яке майбутнє в цінних паперів китайських компаній, які зараз торгуються на біржі, та чи буде згодом в іноземних інвесторів можливість інвестувати в підприємства з Китаю?
Поки технологічні гіганти ознайомлюються з новими правилами гри уряду – законом про захист даних, який має набути чинності 1 вересня, китайські споживачі онлайн-послуг залишаються спокійними. Їх не бентежить «закручування гайок» для ділових кіл, допоки це не вплине на рівень добробуту звичайних громадян. Адже більшість жителів Китаю схильні до прагматичного матеріалізму – простих «земних» речей: стабільного та якісного харчування, підтримання гарного здоров’я, отримання дітьми освіти, купівлі дорогих гаджетів та автомобілів, брендового одягу, сексу та подорожей.