Серед наративів, що потребують переосмислення, на думку Артема Лисогора, передусім назва регіону. Окрім того, він прокоментував закиди “чому росіяни після 24 лютого не закріпилися на Київщині чи Чернігівщині, проте зробили це на Донеччині й Луганщині”, а також підходи до відновлення після деокупації.
Назва регіону
“Найперший наратив, не хочу нікого образити, – назва регіону. Він називався Донбасом у радянські часи, і цією назвою активно послуговуються росіяни зараз – подивіться на російські заголовки. В Україні немає Донбасу, є Донецька і Луганська області. Усі області рівні, рівні серед рівних, тому від тези з “Донбасом” варто відмовитися”, – каже Артем Лисогор.
Що не/варто відновлювати
Очільник Луганської військової адміністрації переконаний: відновлення міст і інфраструктури на деокупованих територіях слід розглядати в контексті стратегічної важливості й людського потенціалу. Бо люди хочуть повернутися додому, зазначив він.
“Є думка, що вщент зруйновану Попасну (ступінь руйнувань – 94%. – Ред.) не варто відбудовувати. Але не слід забувати, що Попасна була, скажімо, водною артерією, яка живила велику частину Луганської області. Тому відновлювати її в якомусь вигляді доведеться.
До того ж постійно спілкуюся з громадянами, у тому числі з мешканцями Попасної, які зараз великою генерацією проживають на Новомосковщині (Дніпропетровщина). І от коли я зустрічався і з головою, і з громадянами, основний запит був про відновлення. Можливо, не так, як раніше, але в себе вдома. Те саме кажуть люди, які виїхали з Луганщини ще в 14 році. Багато хто хоче повернутися. Думаю, у Донецьку те саме”, – зазначив очільник ОВА.
Те саме з фермерами, додає він: “Вони мають простий запит: допоможіть розмінувати – і ми всі повернемося; треба буде – візьмемо кредити на комбайни; створюйте агрокластер – ми будемо працювати”.
Ба більше, повернутися хоче молодь, каже Артем Лисогор.
“Наведу простий приклад. Маємо два релоковані виші з Луганщини – у Києві та Сумах. Після візиту в червні ми провели анонімне опитування серед тамтешніх студентів – 76% (з 476 осіб) однозначно заявили про намір повернутися. Заявляють про це і лікарі, і вчителі, які мусили виїхати і зараз працюють в інших регіонах”, – говорить очільник Луганської області.
Чому росіяни змогли “закріпитися й окупувати нові території 2022 року”
Очільник Луганської ОВА категорично відкидає твердження, що російські військові змогли ефективно атакувати і захопити нові території через низьку самоідентифікацію населення і лояльність до Росії. Він запевняє: у 2022 році ні Луганщина, ні Донеччина, що перебували під контролем України, переважно не мали таких настроїв. “Сказати, що росіяни закріпилися через те, що там погано працювала влада чи люди підтримували їх? Ні”, – говорить Артем Лисогор. Причиною він називає величезну кількість російських військових – просто не вдалося протистояти їм.
“Ми бачили Київ, Чернігів, Суми, як нещадно вони оборонялися, як справлялися. Це правда. Але удар, який прийняли на себе Луганська і Донецька області на той час, був просто колосальним”, – вважає очільник Луганської ОВА.
“Коли 8 бригад атакують одне місто, а в ньому два батальйони і вони тримають ці 8 бригад три дні. Усі три дні люди виїжджали зі Щастя. Це місто, яке подавали як таке, що дуже сильно підтримувало російську агресію. Але я там був і не можу сказати, що росіяни затрималися на новоокупованих територіях через людей. Вони затрималися через кількість у 150 тисяч, які прибули з трьох напрямків. Ось у цьому проблема. Така сама ситуація була на Донеччині. Я особисто на той час був заступником керівника ОС і знаю, чому провалилася Волноваха. Тому що її атакували 9 бригад. Чому на Маріуполь прорвалися... Не тому, що росіян підтримували люди, а тому що їх було просто багато. Дуже багато. До цього удару готувалися, билися, але такої навали не очікував ніхто”, – відзначив Лисогор.
Він погоджується, що на тих територіях були і залишаються колаборанти і лояльні до РФ, тому форму їхньої відповідальності має визначити закон. “Усі, хто співпрацював, виконував вимоги чи сприяв виконанню вимог держави-терориста або окупаційної влади, повинні відповідати за це”, – заявляє голова ОВА, однак додає, що там є й багато людей, які не змогли виїхати.
“Я знаю дуже багатьох людей, які залишилися і не можуть виїхати. З однієї простої причини – хтось був політиком, хтось працював в адміністраціях, хтось зник, і ми досі не можемо знайти, громадські діячі, атовці”, – каже Артем Лисогор.
Крім того, він закликав не називати дітей, що перебували в окупації з 2014 року, “втраченим поколінням” і розповів, що з окупованого дев’ять років тому Луганська 14 випускників виїхали на підконтрольну Україні територію, щоб вступити до вишу.
“Так, у школі дуже сильно промивали мізки. Я спілкуюся з тими, хто виїхав, пробувши під окупацією лише півтора року, і від того, що розповідають люди, волосся дибки, таке нав'язування йде. Але не забуваймо, що такого потужного нав'язування з 2014 року не було, тиск посилився за останні півтора року.
Тому не казав би, що ми втратили молодь. До 2022 року інтернет у Луганську прекрасно працював. Молодь зараз цифрова. Вони ж не дивляться телевізор. Вони дивляться TikTok. Вони прекрасно бачили, що відбувається у світі, в Європі. Наведу приклад. Цього року за державною програмою, за сприяння різних структур у [релоковані] виші вступили 14 дітей з Луганська. Тільки з одного міста, яке під окупацією дев’ять років. Не можна казати, що в нас щось втрачено. Це наша територія, більшість там наші люди”, – резюмував Артем Лисогор.
Цей матеріал можна прочитати англійською.