Для обивателя аміачна селітра — це мішки з добривами для сільського господарства. Але для військової логістики та важкої індустрії — це основа промислових вибухових речовин. Амонал, ігданіт, дешеві суміші з тротилом — усе це базується на селітрі. Без неї починає кашляти російська гірничодобувна промисловість, яка годує бюджет рудою та вугіллям і яка зараз дуже хворіє. Щоб добути мільйон тонн вугілля в Кузбасі чи залізної руди на Уралі, треба підірвати сотні тисяч тонн породи. А ігданіт (суміш селітри та дизельного пального) — це 90% усієї промислової вибухівки РФ.
А головне — це найпотужніший удар по ланцюжку виробництва вибухівки для тих самих чавунних ФАБів та КАБів, якими вони засипають фронт. Росія скидає по 3000-3500 КАБів на місяць. У ФАБ-500 близько 300 кг вибухової речовини, у ФАБ-1500 — майже 700 кг. Це тисячі тонн чистої вибухівки щомісяця. Для їх виготовлення використовують суміші, де до 70-80% складає саме аміачна селітра, бо чистий тротил або гексоген — це занадто дорого і довго в циклах варіння.
Завод в Дорогбужі давав близько 10% усієї аміачної селітри в Росії, а це колосальний обсяг — майже мільйон тонн на рік (щоб ви розуміли масштаб: це понад 360 таких складів, як той, що злетів у повітря в Бейруті, або суцільний “товарняк” із 15 тисяч забитих під зав'язку залізничних вагонів-хоперів) з їхніх загальних десяти-одинадцяти. Вирубати десяту частину базового вибухового/хімічного ресурсу країни за одну ніч — це двієчка в голову, нокдаун в макроекономічній площині.
Анатомія удару: логістика та вторинна детонація
Геніальність цієї операції криється у виборі точки прицілювання. Наші не стали бити виключно по цехах або трубах, які складно пробити легким дроном. Удар припав прямо в логістичне серце підприємства — на дільницю відвантаження, залізничний термінал, автомобільні майданчики та склад готової продукції. Безпілотник тут спрацював просто як капсуль-детонатор.
Усю основну, руйнівну роботу зробила сама готова селітра. Відбулася ланцюгова детонація тисяч тонн їхнього ж власного продукту. Нагадаю, що порт у Бейруті склався від вибуху 2700 тонн, а на великому хімічному терміналі під навантаженням легко концентрується від трьох до п’яти тисяч тонн. Це такий керований ефект Бейрута в мініатюрі, тільки в лісах Смоленської області.
Коли детонує такий об'єм у замкнутому просторі вагонів та бункерів, температура в епіцентрі стрибає за 2500 градусів Цельсія, а швидкість детонаційної хвилі перевищує 2500 метрів за секунду. Потужність цього вторинного об'ємного вибуху була такою, що ударна хвиля тупо знесла капітальні вантажні естакади та порвала сусідні виробничі установки в радіусі кількох сотень метрів. Вона буквально перетворила на пил сталеві конструкції товщиною в палець. Завод зараз фактично перетворився на відрізану від світу банку.
Навіть якщо реактори в глибині території частково вціліли, фасувати та відвантажувати продукцію їм фізично немає через що — термінали помножені на нуль. Удар припав на вузол, де сходяться конвеєрні стрічки, силоси буферного зберігання та залізнична гілка. Замінити ректифікаційну колону — це пів біди, а от відбудувати з нуля автоматизований вузол фасування з кілометрами стрічок, датчиками вагового контролю та бункерами-накопичувачами — це інженерне пекло. А тепер уявіть, що таке відновити хімічну естакаду, систему трубопроводів та автоматику під жорсткими санкціями, коли промислові контролери рівня Siemens або ABB та спеціальні насоси їм більше не продають. Це щонайменше 80–100 мільйонів доларів прямих капітальних збитків тільки на залізо та бетон.
Масштаб планування і провал російської ППО
Ну й оцініть самі масштаб планування. П'ятсот кілометрів від нашого кордону, масований прорив рою дронів крізь їхню ешелоновану ППО. Смоленська область — це не глуха тайга. Це прямий західний коридор на Москву. Там розгорнуті їхні радіотехнічні війська, дивізіони С-400, “Панцирі” та комплекси РЕБ. Це означає, що наша розвідка до хвилини вирахувала графіки накопичення вагонів на терміналі, а оператори завели “пташок” точно в момент максимальної концентрації вибухонебезпечної сировини на складах. Наші дрони пройшли на наднизьких висотах, використовуючи рельєф місцевості, нижче радіолокаційного горизонту. Причому їхня ППО все проспала, і більша частина БПЛА безперешкодно увійшла прямо в ціль, довівши повну деградацію їхнього суцільного радіолокаційного поля.
Математика рентабельності: 1 до 120
А тепер давай підіб'ємо математику. Беремо максимум наших витрат. За даними OSINT, туди залетіла зграя наших нових далекобійних дронів FP-1. Оскільки летіти до цілі всього 500 кілометрів (при їхній максимальній дальності у 1600 км), вони могли нести найважчу бойову частину на 120 кілограмів. Заявлена ціна одного такого борту — близько 55 тисяч доларів. Нехай їх заходило 30 штук. Це 1,65 мільйона баксів за весь масований залп.
А тепер рахуємо їхні мінімальні втрати: 100 мільйонів на відновлення термінала плюс простій заводу хоча б на квартал. Я думаю, що більше, але будемо адвокатом диявола. Чверть року без відвантаження — це мінус 250 тисяч тонн продукції, що по ринку тягне ще на 75-85 мільйонів доларів чистого збитку.
Плюс знищений рухомий склад — це ще одна стаття, про яку забувають. Один спеціалізований вагон-хопер коштує від 50 до 80 тисяч доларів. Якщо на терміналі згоріло або перетворилося на металобрухт хоча б 30-40 вагонів — це ще 2-3 мільйони доларів збитків тільки на логістиці РЖД, яка і так задихається від дефіциту підшипників. Ми вклали трохи більше півтора мільйона доларів, а вийняли з їхньої економіки щонайменше 200 мільйонів. Співвідношення удару — один до ста двадцяти.
Сухий залишок: еволюція нашої стратегії
У сухому залишку ми маємо наступне: Україна дронами ціною середнього позашляховика спалила їм ключовий логістичний вузол, вибила 10% ринку стратегічної сировини напередодні весняної посівної та створила відчутний дефіцит для їхніх виробників промислової вибухівки. Це класичне висушування їхнього ВПК зсередини, методично та максимально боляче. Ми не просто б'ємо по заводах, ми ламаємо їхній економічний мультиплікатор.
Наша ціль — їхня кишеня, і ми наносимо по ньому все важчі удари. Колись я порівнював це з шилом у ногу багато разів. Зараз це вже не шило, а заточка з напилкою.